про витребування доказів
м. Вінниця
16 липня 2024 р. Справа № 120/4113/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні питання про витребування доказів у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень
У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.
При розгляді справи виникла необхідність витребувати додаткові докази виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини четвертої статті 9 КАС України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справи, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Згідно частини третьої статті 80 КАС України, про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.
Так, предметом оскарження у цій справі є податкові повідомлення-рішення, якими нараховано податок на нерухоме майно.
Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПКУ база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Отже, за оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Натомість матеріали справи не містять витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на нежитлові будівлі за позивачем за період з 01.01.2022 р. по 31.01.2022 р.
Також, у відзиві відповідач вказує, що майно перебувало у спільній сумісній власності, оскільки згоди до податкового органу не надходило , то визначено здійснити нарахування саме позивачеві.
Суд вказує, що пп. 266.1.2, п .266.1 ст. 266 ПК України передбачено, що якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом.
Тобто законодавець визначив, що за наявності згоди всіх співвласників, нараховується податок одному із них, однак такої згоди не булою, про що зазначає відповідач.
Відтак, слід витребувати письмові пояснення у відповідача щодо нарахування податку на нерухоме майно саме позивачеві, а не іншим співвласникам.
Керуючись ст.ст. 80, 248, 256 КАС України, -
витребувати у відповідача та зобов'язати надати суду до 23.07.24 р. витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 за період з 01.01.2022 р. по 31.01.2022 р. та письмові пояснення щодо нарахування податку на нерухоме майно саме позивачеві, а не іншим співвласникам.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Суддя Воробйова Інна Анатоліївна