м. Вінниця
15 липня 2024 р. Справа № 120/1883/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії
У Вінницький окружний адміністративний суд звернувся з адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач 2) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 22.01.2024 № 025250005559 про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника на підставі ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 19.01.2024 № 025250005559 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника на підставі Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Відтак, з метою, зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву від 15.01.2024 та призначити пенсію утриманцю у зв'язку із втратою годувальника ОСОБА_3 у розмірі 70% її суддівської винагороди, обчисленої відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу", позивач в інтересах неповнолітнього сина звернувся до суду з даною позовною заявою.
Ухвалою від 21.02.2024 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Установлено строк для подання відзиву на позовну заяву.
26.03.2024 відповідач 2 подав відзив, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що рішенням відділу перерахунків пенсій № 4 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 19.01.2024 № 025250005559 відмовлено в призначенні ОСОБА_1 пенсії у зв?язку з втратою годувальника ОСОБА_3 , на дитину ОСОБА_2 у відсутності права на даний вид пенсій, так як чинним законодавством, зокрема, Законом України № 9583 "Про судоустрій і статус суддів" пенсія по втраті годувальника не передбачено.
Заявнику призначено пенсію по втраті годувальника згідно ст. 36 Закону Україні "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування" з 11.01.2024 по 31.08.2028.
Відповідач зауважив, що відповідно статті 36 Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування" зі змінами, внесеними Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", пенсія у зв?язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім?ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності у годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по ІІІ групі інвалідності, зазначеного у частині 2 ст. 32 цього Закону: особа в віці від 38 років до досягнення нею 39 років включно - 8 років стажу.
При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Страховий стаж померлого годувальника становить 26 років 9 місяців 7 днів. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу зараховано всі періоди роботи.
Відповідач 2 зауважив, що оскільки Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII з 01.05.2016 втратив чинність на підставі Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII, а призначення пенсій у зв?язку з втратою годувальника Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII взагалі не передбачено та той факт, що на теперішній час законодавець визначив інші умови призначення /перерахунку пенсії у зв'язку з втратою годувальника, а саме: пенсія по втраті годувальника призначається відповідно до Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування", Законом України "Про державну службу" не передбачено призначення пенсії по втраті годувальника.
Тому, на думку Головного управління в Харківській області рішення від 19.01.2024 №025250005559 є правомірним та таким, що відповідає нормам чинного законодавства.
27.03.2024 відповідач 2 подав докази направлення відзиву позивачу.
17.04.2024 відповідач 1 подав відзив, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що пенсії по інвалідності та у разі втрати годувальника, а також пенсії за віком, особам, які не мають права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723, призначаються за нормами Закону № 1058.
Отже, пенсії по втраті годувальника не призначаються відповідно до норм Закону № 889. Заявнику призначено пенсію по втраті годувальника згідно з ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 11.01.2024 по 31.08.2028
Суд, вивчивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наведені сторонами доводи, встановив наступне.
Позивач в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 15.01.2024 звернувся до відділу обслуговування громадян № 20 (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області для призначення сину пенсії у зв?язку із втратою годувальника ОСОБА_3 як судді у відставці, з урахуванням положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_3 на підставі рішення ВРП від 02.11.2023 № 1030/0/15-23 звільнена з посади судді Ямпільського районного суду Вінницької області у зв'язку з поданням заяви про відставку та отримувала щомісячне довічне грошове утримання судді відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (а.с. 13).
Неповнолітній син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживав разом з ОСОБА_3 та фактично перебував на її утриманні.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла, що підтверджується копією Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 12.01.2024 (а.с. 12).
З огляду на наведене, позивач в інтересах свого неповнолітнього сина, звернувся до Пенсійного органу про призначення йому пенсії по втраті годувальника.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 19.01.2024 № 025250005559 відмовлено в призначенні ОСОБА_1 пенсії у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_3 , на дитину ОСОБА_2 за відсутності права на даний вид пенсії відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (а.с. 7).
Рішенням від 22.01.2024 № 025250005559, ОСОБА_2 призначено пенсію відповідно до ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (а.с. 8).
Позивач не погоджується із прийнятими рішеннями, тому звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 2453-VI), судді, який вийшов у відставку, при досягненні пенсійного віку, виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу» або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
Відповідно до частини 2 статті 138 вищевказаного закону суддя, який не досяг пенсійного віку, отримує щомісячне довічне утримання. При досягненні таким суддею пенсійного віку за ним зберігається право на отримання щомісячного грошового утримання чи за його вибором призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону №3723-XII.
У лютому 2015 року вступив в законну силу Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд» №192-VIII від 12 лютого 2015 року, розділ 10 якого визначав статус судді у відставці.
Згідно статей 141-142 цього Закону суддя у відставці також мав право на призначення йому пенсії на умовах, передбачених статтею 37 Закону № 3723-XII, або за його вибором право на отримання щомісячного довічного утримання.
Аналогічним чином визначав право судді у відставці на пенсійне забезпечення, а також права утриманців померлого судді у відставці на отримання пенсії на випадок втрати годувальника Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII від 02 березня 2015 року, яким було змінено назву статті 37 Закону України «Про державну службу» на нову назву «Пенсійне забезпечення державних службовців».
В подальшому, Закон № 3723-XII втратив чинність на підставі Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10 грудня 2015 року (далі - Закон №889-VIII) за винятком статті 37 Закону України № 3723-XII, яка повинна застосовуватися до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу 11 Закону №889 -VIII.
Згідно із пунктами 10 і 12 розділу 11 Закону №889 -VIII та Закону № 2453-VI державні службовці, які на момент набрання законної сили цим законом мають стаж роботи на державній службі 10 або 20 років на посадах, віднесених до відповідних категорій державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII.
Суд зазначає, що пункт 13 розділу 11 Закону №889-VIII передбачає, що за особами, які на день набрання чинності цим Законом, перебувають у відставці, відповідно до вимог статті 31 Закону №3723-XII зберігаються гарантії, передбачені цією статтею.
Положення про реалізацію права судді на відставку за нормами Закону № 2453-VI передбачені і пунктом 25 частини другої розділу 12 перехідних положень Закону №1402- VIII.
З 08 червня 2016 року у зв'язку з ухваленням Рішення Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року № 4-рп/2016 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та положень пункту 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», визнано неконституційними окремі норми статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Зокрема частиною 4 резолютивної частини Конституційний Суд України вказав наступний порядок виконання рішення: частина третя статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII, яка суперечить Конституції України, не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 31 травня 2021 року у справі № 569/10026/16-а, від 21 грудня 2021 року у справі № 440/7341/20, від 25 травня 2022 року у справі № 409/2218/17.
Крім того, Верховний Суд, зокрема у постанові від 09 листопада 2018 року у справі №236/3193/16-а наголосив на наявності права утриманців судді, що перебував у відставці та отримував щомісячне довічне грошове утримання, на отримання пенсії у зв'язку із втратою годувальника на підставі статті 37 Закону № 3723-ХІІ та вказав, що право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника на умовах, передбачених частиною десятою статті 37 Закону № 3723-ХІІ, мають також непрацездатні члени сім'ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом. Дотримання принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права полягає у тому, що, приймаючи нові умови пенсійного забезпечення згідно Закону № 889-VIII, Верховна Рада України закріпила право певних осіб на конкретні умови призначення пенсії, зокрема, пенсії державного службовця шляхом відсилання до норм Закону, який, серед іншого, передбачає такий вид пенсійного забезпечення, як призначення пенсії по втраті годувальника. За таких умов, розповсюдивши право на особу, законодавець шляхом прийняття закону поширив і право членів сім'ї цієї особи при призначенні пенсії на випадок втрати годувальника у разі її смерті, тобто позивача, відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII.
За обставин справи, спірним рішенням ГУ ПФУ в Харківській області від 19.01.2024 позивачу відмовлено у призначені пенсії для утриманця ОСОБА_2 по втраті годувальника на підставі Закону України «Про судоустрій і статус суддів» з огляду на відсутність права на даний вид пенсії. Заявнику призначено пенсію по втраті годувальника згідно із ст. 36 Закону №1058 з 11.01.2024 по 31.08.2028 (а.с. 7).
Відповідно до протокольного рішенням ГУ ПФУ у Вінницькій області від 22.01.2024 № 025250005559, ОСОБА_2 призначено пенсію відповідно до ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (а.с. 8).
Суд погоджується з доводами відповідача, про відсутність підстав для призначення пенсії по втраті годувальника відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», оскільки гарантії незалежності суддів мають функціональний характер і поширюються виключно на суддів, якщо інше прямо не визначено законом.
Проте, як зазначає позивач, ОСОБА_3 мала першу групу інвалідності, а тому, з урахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду у справі №822/524/18, мала право на призначення пенсії по інвалідності згідно із ст. 37 Закону № 3723-XII.
Суд, оцінюючи такі доводи, вказує на таке.
Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до ст. 36 Закону №1058, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім'ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ після 01.05.2016 року право на призначення пенсії виникає при дотриманні сукупності вимог, визначених частиною першою статті З7 Закону України Про державну службу №3723-ХІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Отже, право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ пов'язане лише з певним стажем роботи особи на посаді державного службовця, визначеним п. 10, 12 “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №889-VIII. Жодних додаткових умов для призначення такої пенсії у п. 10, 12 Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII не встановлено.
Питання права на перехід з пенсії по інвалідності на пенсію державного службовця до досягнення пенсійного віку (60 або 62 роки) вирішувалось Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справ №822/524/18.
Так, у постанові 13.02.2019 у даній справі зроблений висновок, що оскільки позивачка є інвалідом ІІ групи, має стаж на посаді державної служби понад 20 років, перед зверненням за призначенням пенсії працювала на посаді, віднесеній до посад державних службовців, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що позивачка має право на призначення пенсії по інвалідності згідно зі ст. 37 Закону № 3723-ХІІ, а тому відповідно наявні правові підстави для переведення позивачки з пенсії по інвалідності, призначеної їй відповідно до Закону № 1058-IV, на пенсію державного службовця по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону № 3723-ХІІ.
Станом на 01.05.2016, тобто на день набрання чинності Закону №889, ОСОБА_3 мала стаж державної служби понад 10 років, а станом на січень 2024 стаж державної служби становив понад 20 років, що підтверджується записами трудової книжки, та відповідає положенням ст. 46 Закону 889, якою визначені періоди роботи, що зараховуються до стажу державної служби.
Отже, в силу приписів вказаних норм права, ОСОБА_3 мала право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ з урахуванням положень п. 10, 12 розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №889-VIII. Відтак, після смерті матері неповнолітній син ОСОБА_2 , який перебував на її утриманні, отримав право на призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника.
У розрізі спірних правовідносин, суд вважає доцільним застосувати висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 25.05.2022 у справі №409/2218/17, що утриманці державних службовців, що отримали право на пенсію за ст. 37 Закону №3723, мають право на пенсію по втраті годувальника, розмір якої обчислюється від суми заробітної плати померлого годувальника.
Також Верховний Суд стосовно того, що позивачем у заяві про призначення/перерахунок пенсії зазначено про бажання перейти на інший вид пенсії, а саме відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", а не Закону України "Про державну службу", зазначив таке.
Відповідно до п. 4.2. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (затверджено Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1)) при прийманні документів працівник сервісного центру, зокрема надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії.
Отже, саме Пенсійний фонд та його органи повинні забезпечити умови, за яких особа обізнана з умовами призначення різних пенсій і може робити усвідомлений вибір.
Належне виконання цього обов'язку передбачає надання інформації про умови призначення усіх видів пенсії, на які заявник має право. З огляду на це, працівник сервісного центру відповідача повинен був роз'яснити позивачці можливість оформлення пенсії у зв'язку із втратою годувальника, розрахованої з розміру пенсії за віком годувальника як за Законом №1058, так і за Законм №3723, якщо ОСОБА мав на неї право.
В контексті цього суд зазначає, що відповідно до п.п. 11, 13 пункту 2 ст. 64 Закону 1058, управління пенсійного фонду зобов'язані письмово інформувати застрахованих осіб про набуття права на призначення пенсії і порядок її призначення, про призначення або відмову в призначенні пенсії, її розмір, порядок виплати, а також про можливість та умови переходу на інший вид пенсії та порядок оскарження рішень виконавчих органів Пенсійного фонду; надавати безоплатно страхувальникам і застрахованим особам в усній та письмовій формі, а також через медіа консультації з питань застосування законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, роз'яснювати їхні права, обов'язки і відповідальність, порядок сплати страхових внесків, заповнення звітності та інші питання відповідно до цього Закону.
В силу положень ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
З огляду на викладене, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 19.01.2024 № 025250005559 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника та протокольне рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 22.01.2024 № 025250005559 про призначення пенсії утриманцю ОСОБА_2 у зв'язку з втратою годувальника на підставі ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є протиправними та підлягають скасуванню.
При цьому, вирішуючи вимогу зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області та Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії утриманцю ОСОБА_2 , то суд враховує, що позивач перебуває на обліку як одержувач пенсії в ГУ ПФУ у Вінницькій області, тому саме цей пенсійний орган володіє матеріалами пенсійної справи та здійснює йому нарахування й виплату пенсії.
Обраний судом у конкретному випадку спосіб захисту порушеного права ОСОБА_2 відповідає завданням адміністративного судочинства, вимогам справедливості й забезпечить ефективне поновлення його в правах.
Відтак, похідна вимога підлягає задоволенню у спосіб зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.01.2024 та призначити з 11.01.2024 пенсію утриманцю ОСОБА_2 у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_3 у розмірі 70% її суддівської винагороди, обчисленої відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини дають підстави для висновку, що позов належить задовольнити.
Керуючись ст. ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Позов ОСОБА_1 , поданого в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 19.01.2024 № 025250005559 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника та протокольне рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 22.01.2024 № 025250005559 про призначення пенсії утриманцю ОСОБА_2 у зв'язку з втратою годувальника на підставі ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.01.2024 та призначити з 11.01.2024 пенсію утриманцю ОСОБА_2 у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_3 у розмірі 70% її суддівської винагороди, обчисленої відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ); неповнолітній ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 );
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ - 13322403, вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005);
Відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ - 14099344, площа Свободи, 5, м. Харків, Харківська область, 61022).
Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна