м. Вінниця
16 липня 2024 р. Справа № 120/5847/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян М.Б., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність командування Військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту про звільнення ОСОБА_1 з військової служби від 25.03.2024 відповідно до підпункту пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку перебування на його утриманні як військовослужбовця трьох дітей віком до 18 років;
- зобов'язати командування Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт про звільнення ОСОБА_1 з військової служби від 25.03.2024 року відповідно до пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу», а саме у зв'язку перебування на його утриманні як військовослужбовця трьох дітей віком до 18 років, та прийняти відповідне рішення за результатами розгляду рапорту.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 25.03.2024 ним було подано рапорт про звільнення з військової служби відповідно до пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу», а саме у зв'язку перебування на його утриманні як військовослужбовця трьох дітей віком до 18 років. Вказує, що до рапорту ним було долучено всі підтверджуючі документи. Проте позивач вказує, що станом на день звернення до суду рапорт залишається нерозглянутим.
Ухвалою від 08.05.2024 судом відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Крім того, встановлено сторонам строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечення.
У встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не надав. Копію ухвали про відкриття провадження від 08.05.2024 отримав 14.05.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Так, частина 4 статті 159 КАС України визначено, що неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (частина 6 стаття 162 КАС України).
Згідно з частиною 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи на підтримку своїх вимог та заперечень, суд встановив, що ОСОБА_1 був призваний на військову службу під час мобілізації та на час виникнення спірних правовідносин проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
25.03.2024 позивач засобами поштового зв'язку направив рапорт, адресований командиру військової частини НОМЕР_1 , в якому просив звільнити його з військової служби на підставі пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" зв'язку перебування на його утриманні як військовослужбовця трьох дітей віком до 18 років.
До рапорту позивач додав низку підтверджуючих документів, а саме нотаріально завірені копії паспорту громадянина України НОМЕР_2 , картки платника податків, рішення Замостянського районного суду у справі № 2-586 2007, рішення Вінницького міського суду у справі №127/1284/13, довідки про відсутність заборгованості по аліментам від 22.03.2024; постанови виконавчої служби; свідоцтва про народження ОСОБА_2 ; свідоцтва про народження ОСОБА_3 ; свідоцтва про народження ОСОБА_4 ; витягів з реєстру територіальної громади ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , копію паспорта ОСОБА_3 , свідоцтва про розірвання шлюбу з ОСОБА_5 ; довідку сусідів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
На підтвердження факту направлення рапорту надає роздруківку з сайту АТ «Укрпошта» про відстеження відправлення за № 2101322789724, фіскальний чек та опис вкладення.
Водночас, як зазначає позивач, станом на дату звернення до суду жодної відповіді щодо розгляду рапорту від 25.03.2024 до нього не надходило.
Таким чином, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у нерозгляді його рапорту та неприйнятті жодного рішення за результатами їх розгляду, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами першою, другою статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (пункт 3).
Надалі строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і такий стан триває в Україні дотепер.
Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України від 12 травня 2015 року № 389-VIII "Про правовий режим воєнного стану" (далі Закон № 389-VIII).
Згідно з частиною 1 статті 1 Закону № 389-VIII воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Водночас Закон України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі Закон № 2232-ХІІ) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Частиною першою статті 1 Закону № 2232-ХІІ визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.
Частинами другою-четвертою статті 2 Закону України № 2232-ХІІ передбачено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону № 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом призову громадян України на військову службу.
Разом з тим підпунктом "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби у період воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) як перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.
Тобто для звільнення військовослужбовця з військової служби обов'язковою умовою є підтвердження факту перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.
Судом встановлено, що позивач 25.03.2024 звертався до відповідача з відповідним рапортом задля звільнення його з військової служби.
Разом з тим відповідач вказаний рапорт у передбаченому законодавством порядку не розглянув, у зв'язку з чим між сторонами виник спір.
Згідно з п. 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються підстави звільнення з військової служби, думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю, районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця. Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин.
Після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік
Отже, військовослужбовці військових частин подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення безпосередньо до свого прямого командира, який розглядає рапорт та потім передає на виконання вищому керівництву.
Судом встановлено, що позивач засобами поштового зв'язку направив рапорт, адресований командиру військової частини НОМЕР_1 , в якому просив звільнити його з військової служби на підставі пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" зв'язку перебування на його утриманні як військовослужбовця трьох дітей віком до 18 років, рапорт містить особистий підпис позивача та дату його підписання 25.03.2024.
На підтвердження факту направлення рапорту надає роздруківку з сайту АТ «Укрпошта» про відстеження відправлення за № 2101322789724, фіскальний чек та опис вкладення. Такий лист був отриманий відповідачем 29.03.2024.
Суд зазначає, що Наказом Генерального штабу Збройних Сил України від 07 квітня 2017 року № 124 затверджена Інструкція з діловодства у Збройних Силах України, яка встановлює загальні вимоги до документування управлінської інформації та організації роботи з документами у військових частинах (установах) Збройних Сил України, штабах угруповань військ, (далі військові частини, установи), включаючи їх підготовку, реєстрацію, облік, зберігання і контроль за виконанням.
У кожній військовій частині (установі) організовується загальне (несекретне) діловодство (далі діловодство), ведення якого покладається на службу діловодства, а там, де вона за штатом не передбачається, на особу (групу осіб), відповідальну за ведення діловодства, яка призначається наказом командира (керівника) військової частини (установи). У разі призначення декількох відповідальних осіб серед них визначається старший та розподіляються обов'язки (пункт 1.1 Інструкції).
Служба діловодства відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює реєстрацію та веде облік документів, машинних носіїв інформації, печаток та штампів (пункт 1.12.2 Інструкції).
Усі документи, що надходять до військової частини (установи), приймаються в уповноваженому органі у сфері діловодства військової частини (установи) (пункт 3.7.1 Інструкції).
Факт і дата надходження документа до відповідального підрозділу військової частини (установи) обов'язково фіксується (пункт 3.7.5 Інструкції).
Згідно з пункту 3.8.1 Інструкції документи, адресовані командирам (керівникам) військових частин (установ), а також такі, в яких не зазначено конкретної посадової особи або підрозділу військової частини (установи) як адресата, підлягають попередньому розгляду в службах діловодства військової частини (установи).
Відповідно до розділу 3.9 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України "Реєстрація документів", реєстрація документів полягає у веденні запису облікових даних про документ за встановленою реєстраційною формою, який підтверджує факт створення, відправлення або одержання документа шляхом проставлення на ньому індексу з подальшим записом у зазначених формах необхідних відомостей про документ. Реєстрація документів проводиться з метою забезпечення їх обліку, контролю за виконанням і оперативним використанням наявної в документах інформації. Реєструються документи незалежно від способу їх доставки, передачі чи створення. Подавати на розгляд командиру (керівнику) незареєстровані документи забороняється.
Також згідно з пунктом 3.11.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, документи, в яких не зазначено строк виконання, повинні бути виконані не пізніше ніж за 30 календарних днів із моменту реєстрації документа у військовій частині (установи), до якої надійшов документ.
Отже, наведені вище положення передбачають право військовослужбовця на подання рапортів з питань, що виникають під час проходження військової служби. При цьому відповідальні особи з ведення діловодства військової частини повинні прийняти рапорти та зареєструвати їх у журналі вхідної кореспонденції.
Обов'язок щодо реєстрації рапортів та подання його до розгляду (виконання) лежить на службі діловодства військової частини або там, де вона за штатом не передбачається, на особу (групу осіб), відповідальну за ведення діловодства.
До того ж, у будь-якому випадку, командир військової частини за результатами розгляду рапорту (заяви) військовослужбовця, зобов'язаний протягом місяця розглянути рапорт (заяву) військовослужбовця та надати відповідь по суті порушених питань. При цьому суд не ставить під сумнів право командира діяти на власний розсуд одноосібно приймаючи відповідні рішення з цього приводу.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Натомість у матеріалах справи відсутні документи щодо розгляду рапорту позивача про звільнення його з військової служби на підставі пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", чим допущено протиправну бездіяльність відповідача.
Жодних доказів на спростування вищезазначеного матеріали справи не містять.
При цьому суд акцентує увагу на тому, що прийняття рішення за наслідками розгляду рапортів позивача належить до виключної компетенції відповідача.
На підставі вищевикладеного, з огляду на те, що відповідачем не вирішено питання про задоволення або відмову у задоволенні рапорту позивача про звільнення з військової служби, чим допущено протиправну бездіяльність, суд прийшов до висновку про зобов'язання відповідача розглянути рапорт позивача про звільнення ОСОБА_1 з військової служби від 25.03.2024 року відповідно до пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу», а саме у зв'язку перебування на його утриманні як військовослужбовця трьох дітей віком до 18 років, та прийняти відповідне рішення за результатами розгляду рапорту.
Згідно з частиною 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
В силу вимог частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши обґрунтованість заявлених позовних вимог, оцінивши надані позивачем докази, суд приходить до переконання, що адміністративний позов належить задовольнити.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а інших витрат у справі не встановлено, питання про їх розподіл не вирішується.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби від 25.03.2024.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення його з військової служби від 25.03.2024 року відповідно до пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу», а саме у зв'язку перебування на його утриманні як військовослужбовця трьох дітей віком до 18 років, та прийняти відповідне рішення по суті за результатами розгляду рапорту.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 )
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 )
Суддя Мультян Марина Бондівна