м. Вінниця
16 липня 2024 р. Справа № 120/482/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян М.Б., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із завою про призначення пенсії за віком.
Проте, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком, у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу 30 років. Так, за підрахунками пенсійного органу його загальний страховий стаж становить 29 років 05 місяців 14 днів.
До страхового стажу не зараховано період роботи з 01.07.2000 до 14.07.2000 у КП «Вінницявторма» та період роботи з 02.01.2003 до 30.09.2003 у Балчанському ССТ, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості про роботу та сплату страхових внесків від страхувальника. Також вказано додатковий коментар: «за відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про роботу у період після липня 2000 року до січня 2004 року, записи трудової книжки доцільно підтвердити результатами перевірки, проведеної, в тому числі за заявою власника трудової книжки».
Крім цього, як вбачається з розрахунку страхового стажу Форми РС-право, також не зараховано до страхового стажу позивача: період роботи з 01.04.2005 до 31.05.2005 у Івановецькому споживчому товаристві «Еталон» та період роботи з 01.08.2008 до 28.10.2008 у ТОВ «Веал-Поділля». Однак, з яких підстав вказані періоди не були зараховані до страхового стажу позивачу незрозуміло.
Таким чином, сторона позивача вважає рішення №024650005180 від 16.11.2023 відповідача протиправним та таким, що порушує право на належне пенсійне забезпечення, а тому з метою захисту прав та законних інтересів позивача, звертається із цим позовом до суду.
Позивач вважає оскаржуване рішення протиправним та таким, що порушує його конституційне право на пенсійне забезпечення.
Ухвалою суду від 17.01.2024 прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Даною ухвалою встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 26.02.2024. У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові, та в обґрунтування своїх заперечень зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058, право на призначення пенсії за віком мають особи, які в період з 01.01.2023 по 31.12.2023 досягли віку 60 років за наявності страхового стажу у зазначений період не менше 30 років.
Відповідно частини 2 статті 28 Закону №1058, у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 13.11.2023 звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058. За принципом екстериторіальності зазначена заява розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області.
За результатами розгляду документів, доданих до заяви, а також за відомостями, що містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, до страхового стажу зараховано 29 років 05 місяців 14 днів. За доданими документами не враховано період роботи особи з 01.07.2000 по 14.07.2000 та з 02.01.2003 по 30.09.2003 в Балчанському ССТ, оскільки відсутні відомості про сплату страхових внесків. Враховуючи наведене, відповідач вважає, що відсутні правові підстави для зарахування зазначеного періоду трудової діяльності до страхового стажу позивача.
З урахуванням наведеного переконаний, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №024650005180 від 16.11.2023, яким відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з недостатністю страхового стажу є правомірним та обґрунтованим.
На підставі викладеного представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити.
Ухвалою суду від 17.04.2024 залучено до участі в адміністративній справі № 120/482/24 як другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Згідно із частиною 1 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система.
Відповідно до частини 7 статті 18 КАС України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
З матеріалів справи вбачається, що копію ухвали про залучення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до участі в адміністративній справі № 120/482/24 як другого відповідача було доставлено останньому до його електронного кабінету 28.05.2024 року о 12:48 год., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, яка міститься в матеріалах справи.
Втім, як у встановлений судом строк, так і станом на дату ухвалення рішення відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.
Верховний Суд у постанові від 21 лютого 2024 року у справі №640/22958/21 дійшов висновку, що довідка про доставку електронного листа є допустимим доказом, що підтверджує вручення стороні судового рішення, надісланого в електронній формі.
Відповідно до положень частини 6 статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи не надходило.
На підставі статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судовий розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.
13.11.2023 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За принципом екстериторіальності заяву позивача разом із доданими документами передано на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Рішенням №024650005180 від 16.11.2023 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області відмовив у призначенні пенсії.
За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу зараховано 29 років 05 місяців 14 днів. За доданими документами не враховано період роботи особи з 01.07.2000 по 14.07.2000 та з 02.01.2003 по 30.09.2003 в КП "Вінницявторма" та в Балчанському ССТ, оскільки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату страхових внесків.
ОСОБА_1 вищезазначене рішення вважає протиправним, тому за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з такого.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 22 Конституції України врегульовано, що права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.
За приписами частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина третя статті 46 Конституції України).
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-ІV передбачено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV передбачено, що право на призначення пенсії за віком мають особи, які у період з 01.01.2023 по 31.12.2023 досягли віку 60 років та набули страховий стаж 30 років.
Отже, позивачу як особі, яка в 2023 році досягла віку 60 років, для призначення пенсії необхідно мати страховий стаж не менше 30 років.
Водночас, відповідно до рішення від 16.11.2023 №024650005180 страховий стаж ОСОБА_1 становить 29 років 5 місяців 14 днів. Однак, ГУ ПФУ в Одеській області не зараховано до стажу позивача періоди роботи з 01.07.2000 по 14.07.2000 та з 02.01.2003 по 30.09.2003 в КП "Вінницявторма" та в Балчанському ССТ, оскільки відсутні відомості про сплату страхових внесків.
Надаючи оцінку такій підставі для відмови у зарахуванні періоду роботи до страхового стажу особи, суд зазначає наступне.
Згідно вимог статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Як слідує із матеріалів справи, в трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 містяться записи під номерами 18-19 та 23 про період роботи останнього в КП "Вінницявторма" та в Балчанському ССТ у період з 01.07.2000 по 14.07.2000 та з 02.01.2003 по 30.09.2003 відповідно.
Натомість, посилаючись на дані індивідуальних відомостей про застраховану особу, в яких відсутня інформація щодо сплати страхових внесків за періоди з 01.07.2000 по 14.07.2000 та з 02.01.2003 по 30.09.2003, відповідач робить висновок про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу позивача вищезазначених періодів та, відповідно, - підстав для набуття права на призначення пенсії за відсутності необхідних 30 років стажу.
Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно дозакону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 2 статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно із статтею 20 Закону № 1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Отже, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
У той же час загальний трудовий стаж - це період офіційної трудової діяльності, що підтверджується записами в трудовій книжці чи іншими документами, виданими за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Суд звертає увагу, що поняття "страховий стаж", який є необхідним для призначення пенсії, введено в дію з 1 січня 2004 року Законом статті 26 Закону № 1058-IV.
Основною новацією цього терміну є те, що наявність стажу прямо пов'язана зі сплатою страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, тобто з 1 січня 2004 року до страхового стажу зараховуються лише ті періоди, протягом яких сплачувалися страхові внески, і в розмірах пропорційно сплаченим внескам. Це є принциповою відмінністю між поняттями "трудовий стаж" та "страховий стаж". Весь трудовий стаж, набутий до 1 січня 2004 року, враховується до страхового стажу на умовах раніше діючого законодавства.
Так, законодавством, яке діяло до прийняття Закону від 09.07.2003 № 1058-IV, а саме статтею 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII визначено періоди трудової діяльності до 01.01.2004, які зараховуються до страхового стажу. Зокрема, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.
Таким чином до страхового стажу зараховуються лише періоди, за які були сплачені страхові внески: до 01.01.2004 стаж зараховується на підставі записів у трудовій книжці, а після 01.01.2004 стаж зараховується за даними персоніфікованого обліку виходячи з суми сплачених внесків.
Отже, обов'язок зі сплати страхових внесків покладається саме на підприємство - страхувальник. Із чого слідує, що працівник цього підприємства не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків. Вказане узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 20.03.2019 у справі № 688/947/17, від 23.03.2020 у справі № 535/1031/16-а, у справі № 341/460/17 від 09.10.2020.
У той же час, внаслідок невнесення відповідних відомостей на виконання роботодавцем обов'язку по сплаті страхових внесків у систему реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, позивач позбавлений соціальної захищеності та стажу за час роботи у вищезгаданий період, що є недопустимим.
Відтак, із вищенаведеного суд дійшов висновку, що ГУ ПФУ в Одеській області протиправно не зараховано до стажу позивача періодів роботи з 01.07.2000 по 14.07.2000 та з 02.01.2003 по 30.09.2003.
Враховуючи приписи пункту 2 частини другої статті 245 КАС України, рішення від 16.11.2023 №024650005180 підлягає скасуванню.
З приводу позовної вимоги зобов'язального характеру, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 245 КАС України, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені Законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовна вимога зобов'язального характеру підлягає задоволенню, шляхом зобов'язання ГУ ПФУ в Одеській області повторно розглянути заяву позивача від 13.11.2023 про призначення пенсії за віком відповідно статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши при цьому до страхового стажу позивача періоди роботи з 01.07.2000 по 14.07.2000 та з 02.01.2003 по 30.09.2003.
При цьому, варто врахувати, що в позовній заяві вимоги зобов'язального характеру скеровані до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Натомість оскаржуване рішення винесене ГУ ПФУ в Одеській області.
Разом із тим, суд зазначає, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії є належним способом захисту, як похідна вимога у випадку визнання протиправним та скасування рішення саме цього суб'єкта владних повноважень, а не будь-якого іншого.
Відповідно, за обставин цієї справи відсутні підстави для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області вчиняти певні дії. Окрім цього, цей суб'єкт владних повноважень не розглядав заяву позивача.
Як наслідок, зобов'язати повторно розглянути заяву позивача від 13.11.2023 належить саме Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Оцінюючи вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу періоди його роботи з 01.04.2005 до 31.05.2005 у Івановецькому споживчому товаристві «Еталон» та період роботи з 01.08.2008 до 28.10.2008 у ТОВ «Веал-Поділля», суд вказує, що у оскаржуваному рішенні не надавалася оцінка підставам не зарахування до стажу роботи, який дає право на отримання пенсії за віком з урахуванням періодів з 01.04.2005 до 31.05.2005 та з 01.08.2008 до 28.10.2008, тому у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити, як передчасних.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, про наявність підстав для часткового задоволення даного адміністративного позову.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Водночас суд зауважує, що на користь позивача підлягає відшкодуванню вся сума судового збору в розмірі 1211,20 грн, адже незважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд визнав порушення законних прав позивача внаслідок протиправних дій суб'єкта владних повноважень, і спір по суті вирішено на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 16.11.2023 №024650005180 про відмову у призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.11.2023 про призначення пенсії за віком відповідно статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши при цьому до його страхового стажу періоди роботи з 01.07.2000 по 14.07.2000 та з 02.01.2003 по 30.09.2003.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять гривень) 20 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідачі: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403)
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385).
Суддя Мультян Марина Бондівна