Унікальний номер справи 759/7828/24
Номер апеляційного провадження 33/824/2921/2024
Суддя суду першої інстанції І. Ю. Єросова
Суддя у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач
Постанова
Іменем України
12 липня 2024 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Поливач Л. Д., розглянув у судовому засіданні в залі суду в місті Києві, за участю особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Сіренка Максима Юрійовича на постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 22 квітня 2024 року про притягнення
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України
РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання:
АДРЕСА_1
до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою судді Святошинського районного суду м. Києва від 22 квітня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 05.04.2024 о 13 год 00 хв у м. Києві по вул. Генерала Наумова, 25 керував транспортним засобом «Шкода», д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою судді, захисник ОСОБА_1 - адвокат Сіренко М. Ю. подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки під час розгляду даної справи суд неповно з'ясував усі фактичні обставини, не дослідив і не дав належної оцінки наявним у справі доказам, що призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого судового рішення, висновки якого не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджуються належними і допустимими доказами.
Апелянт уважає, що суд першої інстанції не взяв до уваги факт відсутності у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп'яніння, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення. Судом не було взято до уваги, що саме пропозиція поліцейського відмовитися водію від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння спровокувала водія на вчинення вказаного правопорушення.
Також адвокат вказав, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння не умисно, а лише обрав для себе більш зручний варіант. При цьому поліцейський не роз'яснив водієві наслідки відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Крім того, у фабулі протоколу не вказано, які саме дії вчинив водій з метою ухилення від проходждення огляду на стан наркотичного сп'яніння, тобто відсутня об'єктивна сторона правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Зокрема вказує на те, що працівниками поліції ОСОБА_1 не було відсторонено від керування транспортним засобом, про що свідчить відсутність в матеріалах справи акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу, просить задовольнити її з викладених підстав.
В судове засідання повторно не з'явився захисник ОСОБА_1 - адвокат Сіренко М.Ю. від нього надійшло повторно клопотання про відкладення розгляду справи через його відрядження у м. Житомир, але будь -яких доказів поважності причин неявки у судове засідання захисник суду не надав. Так, 24.05.2024 року захисник Сіренко М.Ю. також не з'явився у судове засідання, просив суд відкласти розгляд справи посилаючись на те, що він перебуває у відрядження у м. Черкаси, а його підзахисний ОСОБА_1 хворіє. Суд задовольнив клопотання захисника та відклав розгляд справи з 24.05.2024 на 12.07.2024. Враховуючи, що захисник Сіренко М.Ю. повторно не з'явився у судове засідання, доказів на підтвердження поважності причин неявки суду не надав, з метою дотримання вимог закону щодо строків перегляду справ апеляційним судом, суд вважав за можливе переглянути справу за відсутності захисника ОСОБА_1 - адвоката Сіренка М.Ю.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , апеляційний суд уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Відповідно до вимог статей 245, 280, 256 КУпАП одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам, суд повинен дати належну оцінку.
За змістом ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Європейський суд з прав людини у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди.Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Так, приписами частини першої статті 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно приписів ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Вказані положення Кодексу повністю кореспондуються з положеннями п.2.5. Правил дорожнього руху України, згідно з якими водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У відповідності до п.6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 №1103, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
За приписами пункту 1 розділу ІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів проводиться поліцейським лише за наявності у водіїв ознак алкогольного сп'яніння, в той час, як пунктом 12 цього розділу передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4, розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
При цьому згідно п.3 Розділу І цієї Інструкції ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.
Перевіркою матеріалів справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 встановлено, що суд першої інстанції розглянув справу у відповідності до вимог статей 245, 252, 280 КУпАП, всебічно, повно і об'єктивно з'ясував обставини вчинення правопорушення та прийняв постанову, зміст якої відповідає вимогам ст. 283 КУпАП.
Так, переглядаючи справу в межах доводів поданої захисником Сіренком М. Ю. апеляційної скарги апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова, якою ОСОБА_1 визнано винним у порушенні ним п. 2.5 Правил дорожнього руху України та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП є обґрунтованою та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №861013 від 05.04.2024, складеним стосовно ОСОБА_1 , у якому зазначено, що останній керував транспортним засобом транспортним засобом «Шкода», д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння (звужені зіниці очей, що не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук) від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижуть увагу та швидкість реакції до КНП КМНКЛ «Соціотерапія», що підтверджують викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та постанові судді.
Усім зазначеним доказам суд першої інстанції надав належну оцінку та правильно визнав винним ОСОБА_1 у порушенні пункту 2.5 ПДР України та вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Матеріали справи містять докази відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я. Така відмова була вираженням його волі, яку він самостійно висловив на пропозицію поліцейського проїхати до лікаря нарколого для проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння.
З відеозапису нагрудної боді камери працівника поліції вбачається, що ОСОБА_1 спочатку погодився проїхати до лікаря нарколога в медичний заклад для проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння. Проте очікуючи екіпаж поліції, який повинен був відвезти водія до КНП КМНКЛ «Соціотерапія», ОСОБА_1 почав вагатися та вказав на те, що вчора вживав наркотичні засоби (курив марихуану). Згодом поцікавився у поліцейського, що буде якщо він не поїде. Також ОСОБА_1 телефонував комусь за констультацією. Працівником поліції було роз'яснено ОСОБА_1 , що протокол про адміністративне правопорушення буде складеного відносно нього як у випадку проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння (якщо буде підтверджений такий його стан) так і у разі відмови від прохоження огляду на стан сп'яніння у медичному закладі. Також поліцейський детально роз'яснив водієві наслідки відмови від проходження огляду на стан сп'яніння, зокрема відмінності від притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення п. 2.5 ПДР та порушення п. 2.9 а) ПДР.
Факт відмови ОСОБА_1 проходити огляд на стан наркотичного сп'яніння у лікаря нарколога повністю підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, зокрема відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, оскільки водій був зобов'язаний виконати вимогу працівника поліції про проходження огляду незалежно від його згоди чи незгоди із діями поліції. Зазначене прямо передбачено абз. 3 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», які покладають на водія безумовний обов'язок виконати передбачені законом вимоги поліції, в тому числі про проходження огляду на стан сп'яніння. При цьому, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що він був складений не за перебування водія у стані наркотичногосп'яніння, а саме за відмову ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку, що є окремою складовою диспозиції ч. 1 ст. 130 КупАП.
Таким чином відмова від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння є порушенням вимог п. 2.5 Правил дорожнього рухуі утворює самостійний склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Також суд апеляційної інстанції враховує, що відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння, є грубим і досить поширеним правопорушенням. Дії вчинені ОСОБА_1 характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпеку, становлять небезпеку дорожнього руху та несуть загрозу для його учасників.
ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Відповідно до ч. 6 ст. 266 КУпАП направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 затверджено Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду.
Огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС (п. 2 Порядку № 1103).
Пунктом 3 Порядку № 1103 визначено, що огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використаннямспеціальних технічних засобів,дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
При цьому, у матеріалах справи наявне направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції до КНП КМНКЛ «Соціотерапія».
Апеляційний суд вважає, що у матеріалах справи містяться докази, які беззаперечно доводять порушення водієм ОСОБА_1 п. 2.5 ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Перевіркою матеріалів справи не встановлено порушень працівниками поліції Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, що могли стати підставою невиконувати ОСОБА_1 законних вимог поліції про проходження огляду на стан сп'яніння. Всі матеріали справи зібрані працівниками патрульної поліції, які діяли в межах своїх повноважень, протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 повністю відповідають вимогам ст. 256 КУпАП.
Будь-яких порушень при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, які б стали підставою для скасування судового рішення судді суду першої інстанції апеляційним судом не встановлено.
Апеляційний суд вважає, що суддею суду першої інстанції належним чином були досліджені докази, що містяться у матеріалах справи про адміністративне правопорушення, яким суддя надав належну правову оцінку, з такою оцінкою доказів погоджується і суд апеляційної інстанції.
Незважаючи на заперечення ОСОБА_1 ,який стверджує, що працівниками поліції було спровоковано його відмовитися пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі, що повністю спростовується відеозаписом з нагрудної боді камери працівника поліції, його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП повністю підтверджується сукупністю наявних в матеріалах справи доказів, які об'єктивно узгоджуються між собою і з достатньою повнотою підтверджують факт порушення останнім вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України та спростовують доводи апеляційної скарги про відсутність в діях водіяскладу даного адміністративного правопорушення.
Та обставина, що водія не було відсторонено від керування транспортним засобом не може слугувати підставою для скасування постанови судді, оскільки ОСОБА_1 був обізнаний про заборону керування транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння, про що його було проінформовано поліцейським.
Протокол про адміністративне правопорушення не містить будь-яких пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності з приводу незгоди з його змістом, як і не містить жодних заяв, зауважень чи скарг при оформленні протоколу чи після його оформлення, ОСОБА_1 лише вказав, що правил дорожньго руху не порушував та поставив свій підпис у протоколі.
Отже, апеляційний суд вважає, що будь-яких порушень при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, які б стали підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції апеляційним судом не встановлено.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки відмова від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння є порушенням вимог п. 2.5 ПДР і утворює самостійний склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зміст протоколу про вчинення ОСОБА_1 правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідає вимогам ст. 256 КУпАП щодо особи, фактичних обставин справи, нормативного акту, що передбачає відповідальність, роз'яснення прав, та інших даних.
Будь -яких істотних та переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції викладені в оскаржуваній постанові про доведеність вини ОСОБА_1 та могли б бути підставою для її скасування або зміни, скаржником не наведено та під час апеляційного розгляду не встановлено. Такі доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди апелянта із прийнятою суддею постановою, проте висновків судді не спростовують. Відмова від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння на вимогу поліцейського є окремим видом відповідальності за порушенням вимог п. 2.5 ПДР та є закінченим правопорушенням.
Отже, при розгляді справи про адміністративне правопорушення судом першої інстанції повно і всебічно встановлені фактичні обставини правопорушення на підставі наявних в матеріалах справи і досліджених в судовому засіданні доказів, які оцінені судом першої інстанції в їх сукупності, у відповідності з вимогами ст.ст. 251, 252 КУпАП, що відображено у мотивувальній частині постанови суду.
Загалом доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди апелянта із прийнятою суддею постановою, та свідчать про намір уникнути відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, проте висновків суддівонине спростовують.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що у справі зібрано достатньо доказів на підтвердження факту порушення водієм ОСОБА_1 пункту 2.5 Правил дорожнього руху та наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що відповідає встановленим фактичним обставинам справи, а тому постанова судді Святошинського районного суду м. Києва від 22 квітня 2024 року стосовно ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою. Підстави для її скасування та закриття провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, про що заявляються вимоги в апеляційній скарзі, відсутні.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргузахисника ОСОБА_1 - адвоката Сіренка Максима Юрійовича залишити без задоволення.
Постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 22 квітня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Л. Д. Поливач