16 липня 2024 року місто Київ
справа № 359/8336/22
апеляційне провадження № 22-ц/824/764/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Головачова Я.В.,
суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області у складі судді Журавського В.В. від 14 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики,
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що 27 січня 2022 року передав в борг відповідачу грошові кошти в розмірі 3000 доларів США, які останній зобов'язався повернути на першу вимогу, що підтверджується власноручно написаною ОСОБА_1 розпискою від 27 січня 2022 року.
На письмову вимогу від 18 жовтня 2022 року відповідача не відреагував, борг не повернув.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь суму боргу в розмірі 3 000 доларів США, витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 096 грн. 80 коп.та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16 000 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 червня 2023 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 борг за договором позики в розмірі 3 000 доларів США. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на оплату судового збору в розмірі 1 096 грн. 80 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16 000 грн. 00 коп.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не виконав взятих на себе зобов'язань, своєчасно не повернув грошові кошти, отримані в борг.
Стягуючи з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 16 000 грн., суд першої інстанції виходив з реальності наданих адвокатом послуг та об'єктивності їх вартості.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, невідповідність рішення фактичним обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Скаржник зазначає, що він ніколи не відмовляв позивачу у виплаті боргу, а неповернення боргу зумовлене неправомірними діями посадових осіб Бориспільського відділу державної виконавчої служби, які блокують його господарську діяльність, за рахунок результатів якої він мав намір повернути борг.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - Сацик Р.В. зазначає про безпідставність доводів скаржника, рішення суду є обґрунтованим та законним; просить стягнути з відповідача витрати за надання професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції щодо підготовки та направлення відзиву в розмірі 2500 грн.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом установлено, що 27 січня 2022 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав в борг 3 000 доларів США, які зобов'язався повернути за першою вимогою.
Факт одержання грошових коштів ОСОБА_1 підтверджується копією розписки від 27 січня 2022 року та не заперечується самим відповідачем (а.с.9).
18 жовтня 2022 року представник позивача направив на адресу відповідача вимогу про повернення грошових коштів, взятих в борг у ОСОБА_2 в сумі 3000 доларів США не пізніше двох тижнів з дня отримання цієї вимоги, яка отримана ОСОБА_1 21 жовтня 2022 року.
Позиція суду апеляційної інстанції
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з частиною 2 статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, письмова форма договору позики унаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й факту передання грошової суми позичальнику.
За суттю розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Згідно з частиною 1 статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову ОСОБА_2 , оскільки ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором позики від 27 січня 2022 року не виконав, не повернув.
Отже, висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.
Доводи апеляційної скарги про те, що неповернення боргу зумовлене неправомірними діями посадових осіб Бориспільського відділу державної виконавчої служби, які блокують
його господарську діяльність, на увагу колегії суддів не заслуговують, оскільки відповідно до частини 2 статті 617 ЦК України відсутність коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання, як і сам факт визнання відповідачем свого зобов'язання перед позивачем.
Будь-яких інших доводів апеляційна скарга не містить. Як і не містить доводів відповідача щодо рішення суду про стягнення з нього на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 16 000 грн, у зв'язку чим у колегії суддів відсутні підстави для перегляду рішення суду першої інстанції у вказаній частині.
Ураховуючи встановлені судом обставини, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судове рішення без змін.
Судові витрати
Відповідно до частин 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з положеннями частин 1-4 статті 137 ЦПК Українивитрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є
розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу надано договір про надання правової допомоги від 12 жовтня 2022 року № 700, укладений з адвокатом Сациком Р.В.; детальний опис робіт (наданих послуг) від 18 вересня 2023 року на суму 2500 грн; акт № 3 про надану правової допомоги від18 вересня 2023 року; квитанцію № 3170414 від 18 вересня 2023 року на суму 2500 грн.
Ураховуючи те, що дії адвоката в цій справі були необхідними та обґрунтованими, не є непропорційними та/або надмірними, колегія суддів, керуючись вищевказаними нормами права щодо судових витрат, вважає, що розмір гонорару за надані послуги не є завищеним щодо обсягу наданих адвокатом послуг та значенням результату розгляду вказаного питання для позивача, а тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 червня 2023 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді: