Ухвала від 09.07.2024 по справі 361/1729/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-кп/824/1859/2024 Головуючий у суді першої інстанції - ОСОБА_1

№ 361/1729/23

Категорія КК: ч. 1 ст. 121 Доповідач в апеляційній інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду

в складі: головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

потерпілої ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження по обвинуваченню

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Піщане, Старобільського району, Ворошиловградської (Луганської) області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі ст. 89 КК України раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, -

УСТАНОВИЛА:

Вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2023 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання, іспитовий строк 3 роки та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.

Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витратат у кримінальному провадженні.

Цивільний позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_7 на користь КНП «Броварська багатопрофільна клінічна лікарня» територіальних громад Броварського району Київської області кошти, витрачені на стаціонарне лікування потерпілої від кримінального правопорушення ОСОБА_9 на загальну суму 6161,68 грн.

Згідно вироку, ОСОБА_7 14.12.2022, близько 03 год. 00 хв., більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, між ним та ОСОБА_9 , які перебували за адресою: АДРЕСА_1 , виник словесний конфлікт на ґрунті неприязних відносин.

У ході даного конфлікту у ОСОБА_7 виник умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_9 .. Реалізуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді фізичної шкоди здоров'ю потерпілої, ОСОБА_7 , тримаючи ніж в правій руці, наніс ним один удар в область задньої поверхні грудної клітки справа ОСОБА_9 , чим спричинив їй тілесні ушкодження у вигляді колото-різаної рани задньої поверхні грудної клітки справа в проекції правої лопатки, правосторонній гемопневмоторакс, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 просить скасувати вирок Броварськогоміськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2023 року стосовно ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 121 КК України, та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог вказує, що вирок суду є незаконним у зв'язку істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Апелянт зазначає, що суд розглянув кримінальне провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, не роз'яснивши належним чином учасникам наслідків застосування даної норми та не переконався чи розуміють вони її зміст.

На думку захисника, суд безпідставно визнав обставиною, яка обтяжує покарання вчинення ОСОБА_7 злочину у стані алкогольного сп'яніння. При допиті і обвинувачена, і потерпілий повідомили суд, що обвинувачений ОСОБА_7 на момент завдання потерпілій тілесних ушкоджень в алкогольному стані не перебував. Так само безпідставним захисник вважає визнання обставинами, які обтяжують покарання - вчинення злочину в умовах воєнного стану та вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебував у сімейних відносинах, оскільки вони не передбачені положеннями ст. 67 КК України.

Крім того, захисник вказує, що показання потерпілої, які вона надавала під час допиту, відрізняються від тих, які зазначені в мотивувальній частині вироку. Потерпіла не повідомляла, що її син ОСОБА_7 у день події вживав алкогольні напої разом зі співмешканкою.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просить змінити вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2023 року в частині призначення покарання, та звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на підставі ст. 75 КК України.

В обґрунтування своїх вимог вказує, що вважає вирок суду незаконним та не обґрунтованим у зв'язку із невідповідністю призначеного покарання ступеня тяжкості та особі обвинуваченого внаслідок суворості. Вважає безпідставним визнання обставинами, які обтяжують покарання - перебування у стані алкогольного сп'яніння, вчинення злочину в умовах воєнного стану та вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебував у сімейних відносинах.

В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_9 просить змінити вказаний вирок в частині призначення покарання, та звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на підставі ст. 75 КК України.

В обґрунтування своїх вимог вказує, що вважає вирок суду незаконним та не обґрунтованим у зв'язку із невідповідністю призначеного покарання ступеня тяжкості та особі обвинуваченого внаслідок суворості. Висновки суду про перебування ОСОБА_7 в стані алкогольного сп'яніння не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки нею надавались показання, які спростовують дану обставину.

В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_10 просить скасувати вказаний вирок у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального правопорушення.

Призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції.

Прокурор вважає, що суд безпідставно застосував положення ч. 3 ст. 349 КПК України. Так, обвинувачений ОСОБА_7 надаючи показання під час судового розгляду, хоча і не заперечував факту нанесення тяжкого тілесного ушкодження потерпілій ОСОБА_11 , однак фактично не погоджувався з висунутим обвинуваченням, оскільки вказав, що випадково вдарив матір, а ножем хотів налякати свою співмешканку. Тобто він не мав умислу заподіяти тілесне ушкодження саме ОСОБА_11 . Суд першої інстанції повинен був перейти до повного порядку розгляду обвинувального акту, однак цього не зробив, чим істотно порушив кримінальне процесуальне законодавство України.

Окрім того, суд першої інстанції не встановив обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні та визначені ст. 91 КПК України, та при суперечності показань обвинуваченого ОСОБА_7 , не досліджуючи інших доказів, дійшов до висновку щодо його винуватості у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, про що зазначив в правовій кваліфікації обвинувачення, визнаного судом доведеним, що свідчить про невідповідність висновків суду фактичнимобставинам кримінального правопорушення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого, захисника, потерпілої, які підтримали подані ними апеляційні скарги, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу сторони обвинувачення, частково підтримав апеляційну скаргу захисника, заперечив проти задоволення апеляційних скарг обвинуваченого та потерпілої, провівши судові дебати, вислухавши останнє слово обвинуваченого, вивчивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Згідно з вимогами ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ч. 2 ст. 349 КПК України обсяг доказів, які будуть досліджуватися, та порядок їх дослідження визначаються ухвалою суду і в разі необхідності можуть бути змінені. За правилами частини третьої цієї статті Суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

З мотивувальної частини вироку вбачається, що обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, визнав у повному обсязі, погодився з обставинами, встановленими під час досудового розслідування, запевнив, що викладені в обвинувальному акті обставини відповідають дійсності.

З матеріалів судового провадження, а саме журналів судових засідань та технічних носів інформації, за допомогою яких зафіксовано судовий розгляд вбачається, що 21 серпня 2023 року, судом вирішено застосувати положення ч. 3 ст. 349 КПК України до допиту обвинуваченого. Під час допиту обвинуваченого, ОСОБА_7 фактично свою вину не визнав, зазначив, що не мав умислу на заподіяння ОСОБА_9 тілесних ушкоджень. Повідомив, що під час сварки з дружиною, вхопив ножа та хотів її налякати. В цей час до кімнати зайшла ОСОБА_9 і він її випадково вдарив цим ножем.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про слушність доводів апеляційних скарг захисника та прокурора про безпідставність застосування судом положень с. 3 ст. 349 КПК України, оскільки з показань обвинуваченого вбачається, що він своєї вини не визнав. Показання обвинуваченого, викладені у мотивувальній частині вироку також не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд, прийняв рішення про визнання винуватості ОСОБА_7 лише на підставі показань обвинуваченого, який свою вину не визнав, оспорюючи фактичні обставини, та показань потерпілої. Висновки суду про визнання обвинуваченим своєї вини не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.

Тому вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2023 року як такий, що постановлений з істотним порушенням КПК України, підлягає скасуванню з призначенням нового судового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції. З цих підстав апеляційні скарги прокурора та захисника підлягають задоволенню, а апеляційні скарги потерпілої та обвинуваченого задоволенню не підлягають.

Призначаючи новий розгляд в суді першої інстанції суд апеляційної інстанції, відповідно до положень ч. 2 ст. 415 КПК України, не вправі вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність чи недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання, а тому доводи поданих апеляційних скарг в частині суворості призначеного покарання підлягають перевірці при новому розгляді в суді першої інстанції

Керуючись ст. 376, ст. 404, ст. 405, ст. 407, ст.419 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги захисника ОСОБА_8 , прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10 задовольнити.

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 , потерпілої ОСОБА_9 залишити без задоволення.

Вирок Броварськогоміськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2023 рокущодо ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 121 КК України скасувати, призначити новий розгляд в кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 121 КК України в суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

_________________ _________________ _________________

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4