Головуючий у суді першої інстанції: Мерзлий Л.В.
Єдиний унікальний номер справи № 367/3999/24
Апеляційне провадження № 33/824/3502/2024
15 липня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Мережко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 06 червня 2024 року щодо притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 до адміністративної відповідальності на підставі ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 06 червня 2024 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
На вказану постанову ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. У апеляційній скарзі просить постанову скасувати та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції у неналежний спосіб дослідив відеозапис, який долучений до матеріалів справи та інші докази, які містяться в матеріалах справи у їх сукупності, не провів аналізу цих доказів, не взяв до уваги пояснення ОСОБА_1 , які остання надавала під час перегляду відеозапису, не дослідив в повній мірі медичні документи, які підтверджують не спроможність ОСОБА_1 в повній мірі вдихати і видихати повітря при застосуванні спеціального приладу «Драгер» і як наслідок прийняв помилкове рішення у справі.
В судове засідання з'явилась захисниця ОСОБА_1 - адвокат Мартинюк Я.О., яка підтримала апеляційну скаргу.
Заслухавши пояснення адвоката, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи апеляційної скарги, вважаю апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як видно із матеріалів справи, 17 квітня 2024 року о 00 годині 20 хвилин керуючи транспортним засобом Hyundai Getz д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду на визначення стану сп'яніння на місці зупинки та в медичному закладі водій відмовився, чим порушила п. 2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справив їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Вина ОСОБА_1 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 510991 від 17 квітня 2024 року, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 17 квітня 2024 року, розпискою ОСОБА_1 від 17 квітня 2024 року, де остання підтвердила факт відсторонення її від керування транспортним засобом Hyundai Getz д.н.з. НОМЕР_1 о 01 годині 30 хвилин 17 квітня 2024 року, рапортом працівника поліції Олексія Омельченка.
Відповідно до п. 1.7 Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного уповноваженою особою Державтоінспекції МВС, патрульної служби МВС, огляд на стан сп'яніння проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на проведення такого огляду відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, працівником міліції з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності працівника міліції. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Аналогічні положення щодо огляду громадян на стан сп'яніння містить Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджена наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858.
Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23 грудня 2005 року, судам слід ураховувати, що стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року суд зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Суд зазначив, що будь-яка особа, яка отримала посвідчення водія на право керування транспортним засобом, зобов'язана знати правила дорожнього руху України.
Отже, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 порушила п. 2.5 ПДР та вчинила адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд критично ставиться до доводів апелянта, що у працівників поліції не було підстав вважати, що ОСОБА_1 перебувала у стані алкогольного сп'яніння і як наслідок вона не мала права вимагати від водія огляд на стан такого сп'яніння.
Як вбачається з відеозапису, працівники поліції запитали ОСОБА_1 чи вона вживала алкоголь на що остання відповіла, що вживала коньяк. Після чого їй було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу. ОСОБА_1 погодилась пройти огляд і після невдалих спроб задути, через свою хворобу, у прилад «Драгер» працівники поліції запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі, оскільки на місці зупинки транспортного засобу встановити чи перебувала ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння було неможливо.
Водій відмовилась від проходження огляду у медичному закладі, що було зафіксовано на нагрудну камеру працівника поліції.
Тому апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо притягнення ОСОБА_1 до відповідальності саме за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому порядку, що є самостійним складом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, та не потребує доведення факту перебування у стані сп'яніння.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вбачається, що п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідність брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини (Проніна проти України, № 63566/00, Параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи викладене, за результатами апеляційного перегляду справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення суддею першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права, висновки суду доводами апеляційної скарги не спростовані.
За таких обставин суд доходить висновку, що постанова Ірпінського міського суду Київської області від 06 червня 2024 року щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності на підставі ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення є обґрунтованою, підстави для її скасування відсутні. А відтак, апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Ірпінського міського суду Київської області від 06 червня 2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Київського
апеляційного суду М.В. Мережко