Справа №753/3863/24 Головуючий у 1 інстанції: Скуба А.В.
Провадження №33/824/2824/2024 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р.
11 липня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Гаращенка Д.Р., розглянувши апеляційну скаргу адвоката Ан Ірини Миколаївни представника ОСОБА_1 на постанову Дарницького районного суду міста Києва від 1 березня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
Постановою Дарницького районного суду міста Києва від 1 березня 2024 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень, з позбавлення права керування транспортним засобом строком на 1 рік. Стягнуто судовий збір у розмірі 605, 60 гривень.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, 29 квітня 2024 року адвокат Ан І.М. подала апеляційну скаргу, в якій просила поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати постанову Дарницького районного суду міста Києва від 01 березня 2024 року, провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження обґрунтовує тим, що сторона захисту дізналась про наявність судового рішення 24.04.2024, а саме, після отримання у додатку «ДІЯ» постанови про відкриття виконавчого провадження. В судовому засіданні ОСОБА_1 участі не приймав, з поважних причин не мав скористатись своїм правом на апеляційне оскарження у строк, встановлений законом.
Згідно частини 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
З матеріалів справи вбачається, що 1 березня 2024 року Дарницьким районним судом міста Києва було ухвалено оскаржувану постанову.
Відповідно до супровідного листа суду першої інстанції, 4 березня 2024 року копію постанови було направлено на адресу ОСОБА_1 , проте доказів отримання матеріали справи не містять.
29 квітня 2024 року адвокат Ан І.М. звернулась до суду з апеляційною скаргою.
З огляду на вище зазначені обставини, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що причини пропуску адвокатом Ан І.М. строку на апеляційне оскарження постанови Дарницького районного суду міста Києва від 1 березня 2024 року слід визнати поважними та поновити строк на апеляційне оскарження.
Апеляційні вимоги обґрунтувала тим, що поліцейський не вказав ОСОБА_1 , які саме ознаки сп'яніння у нього виявлено та не взяв до уваги той факт, що апелянт вказував на те, що він тверезий.
Крім того, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що ОСОБА_1 не пропонувалось пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки із використанням спеціальних технічних засобів.
Звертає увагу, що жодного огляду у лікаря-нарколога ОСОБА_1 не проходив, в медичний заклад не доставлявся.
Суд першої інстанції не досліджував відеозаписи з боді-камер поліцейського чим допустив грубе порушення норм процесуального права.
В порушення вимог ст. 280 КупАП, суд першої інстанції не з'ясував всіх обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення та дійшов передчасного висновку про наявність вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В судовому засіданні адвокат Ан І.М. підтримала вимоги апеляційної скарги, просила її задовольнити.
Прокурор в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином.
Відповідно до ст. 294 неявка у судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
Доповівши обставини справи, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд прийшов до висновку, що апеляційну скаргу належить задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. ст. 245, 280, 283 КУпАП у справі про адміністративне правопорушення обставини правопорушення повинні бути з'ясовані всебічно, повно й об'єктивно в їх сукупності. Доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган /посадова особа/ встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Розглянувши справу, посадова особа виносить постанову, яка повинна містити найменування органу /посадової особи/, який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акту, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення; порядок та строк його оскарження.
Судом першої інстанції встановлено, що зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 725748 від 12.02.2024 вбачається, що 12 лютого 2024 року o 14 год. 00 хв. ОСОБА_2 керував автомобілем «Хонда» д.н.з. НОМЕР_1 по пр-ту M. Бажана y м. Києві, був виявлений працівниками поліції з явними ознаками алкогольного сп'яніння.
З метою встановлення факту перебування у стані алкогольного сп'яніння проводився огляд зі згоди водія у встановленому законом порядку за допомогою приладу «Драгер» ARHK - 0539. Результат огляду на стан алкогольного сп'яніння позитивний, стан алкогольного сп'яніння 0,60 проміле.
Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується наступними доказами:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 725748 від 12.02.2024, складений у присутності ОСОБА_1 та особисто ним прочитаний та підписаний; зауважень та заперечень щодо протоколу та відомостей, викладених у ньому, не виявлено;
- чеком тесту № 5559 від 12.02.2024 року, проведеного за допомогою Drager Alcotest 6820, яким встановлено факт перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння, стан алкогольного сп'яніння 0,60 проміле; містить підпис ОСОБА_1 , яким він засвідчує свою обізнаність з результатами проведеного огляду;
- долученими до матеріалів справи відеозаписами з нагрудної камери працівників поліції, з яких вбачається підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, його добровільна згода пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки автомобіля, позитивний результат огляду на стан сп'яніння, відсутність в ОСОБА_1 будь-яких заперечень проти результатів проведеного огляду;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння, в якому зафіксовано підстави для проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, результат огляду за допомогою спеціального технічного засобу 0,60 проміле; містить підпис ОСОБА_1 , яким він засвідчує свою згоду з результатами проведеного огляду;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
- наявною у матеріалах справи розпискою, з якої вбачається факт відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортними засобами у зв'язку з перебуванням у стані алкогольного сп'яніння;
- водійським посвідченням ОСОБА_1 , з якого вбачається наявність у нього права керування транспортними засобами.
Ухвалюючи постанову про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, суд першої інстанції виходив з того, що сукупність досліджених у судовому засіданні належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів дають можливість зробити висновок щодо доведеності поза розумним сумнівом того факту, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 280 КУпАП України, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язані з'ясувати: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчинені, чи підлягає вона адміністративний відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п. 1 розділу ІІ Інструкції за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу I цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
Пунктом 4 розділу ІІ Інструкції визначено, що огляд на стан сп'яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції.
Положеннями п. 7 Розділу ІІ Інструкції передбачено, що установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Постанова суду згідно ст. 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Пунктом 7 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС, МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 встановлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Згідно до технічних характеристик приладу «Drager Alkotest», границі допустимої похибки під час експлуатування приладу можуть складати +/ - 0,06 проміле - у діапазоні від 0 до 0,8 проміле.
Статтею 8 пунктом 5 Венської Конвенції про дорожній рух від 08.11.1968, яка ратифікована Українською СРСР 25.04.1974, визначено, що в національному законодавстві повинні бути передбачені спеціальні положення, які стосуються керування під впливом алкоголю, а також допустимий законом рівень алкоголю в крові, а у відповідних випадках у повітрі, що видихається, перевищення якого є несумісним з керуванням транспортним засобом. У всіх випадках максимальний рівень алкоголю в крові у відповідності до національного законодавства не повинен перевищувати 0,50 грама чистого алкоголю на літр крові або 0,25 мг. на літр повітря, що видихається.
Таким чином, мінімальна межа вмісту алкоголю для визначення стану алкогольного сп'яніння, згідно норм міжнародного права повинна становити 0,25 мг. на літр повітря, що видихається, і, у перерахунку одиниць виміру алкоголю в крові і повітрі, що видихається, становить 0,5 проміле.
З переглянутого відеозапису, доданого до матеріалів справи, у водія ОСОБА_1 не вбачається зовнішніх ознак алкогольного сп'яніння, у нього відсутнє почервоніння очей та обличчя, хиткої ходи та не чіткої мови.
З урахуванням допустимої похибки під час експлуатації технічного приладу, вміст алкоголю, у повітрі, що видихав водій ОСОБА_1 не перевищував гранично допустиму норму, передбачену нормами міжнародного права.
Коли у водія були відсутні ознаки алкогольного сп'яніння, він заперечував вживання спиртних напоїв, був не згодний з показниками технічного приладу 0,60 проміле, що згідно норм міжнародного законодавства є природною нормою алкоголю у повітрі, що видихається, винуватість водія у порушенні п. 2.9 а Правил дорожнього руху є недоведеною поза розумним сумнівом.
Враховуючи викладене апеляційний суд вважає докази по справі, які покладені в основу постанови, зібрані з порушенням вимог КУпАП, є сумнівними і такими, що повністю спростовуються наданими до протоколу про адміністративне правопорушення відеозаписом, яким спростовується вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
Статтею 62 Конституції України, зокрема, передбачено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на її користь.
У відповідності до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі "Кобець проти України" (з урахуванням первісного визначення принципу "поза розумним сумнівом" у справі "Авшар проти Туреччини") доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованої презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені винуватість особи та його подія мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження в справі щодо ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП України - закриттю за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України.
Керуючись ст. п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, 294 КУпАП, суд, -
Поновити адвокату Ан Ірині Миколаївні строк на апеляційне оскарження.
Апеляційну скаргу адвоката Ан Ірини Миколаївни задовольнити.
Постанову Дарницького районного суду міста Києва від 1 березня 2024 року скасувати.
Провадження у справі закрити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Гаращенко Д.Р.