16 липня 2024 року
м. Рівне
Справа № 569/4172/24
Провадження № 22-ц/4815/640/24
Головуючий у Рівненському міському суді
Рівненської області: суддя Кучина Н.Г.
Ухвалу суду першої інстанції постановлено поза
судовим засіданням 04 березня 2024 року
у м. Рівне Рівненської області
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючий: Хилевич С.В.
судді: Боймиструк С.В., Шимків С.С.
секретар судового засідання: Андрошулік І.А.
учасники справи:
заявник: ОСОБА_1 ;
заінтересовані особи: Департамент соціальної політики Рівненської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ;
за участі: представника Департаменту соціальної політики Рівненсбької міської ради - Щербяк Олени Одісеївни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 04 березня 2024 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Департамент соціальної політики Рівненської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ; про встановлення факту, що має юридичне значення,
У лютому 2024 року до суду звернувся ОСОБА_1 із заявою, в якій просив встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що він здійснює постійний догляд за батьком - ОСОБА_3 , який за станом здоров'я потребує постійного стороннього догляду.
Мотивуючи свої вимоги, вказував, що факт здійснення ним постійного догляду за батьком, який потребує стороннього догляду, має юридичне значення, оскільки породжує виникнення прав та обов'язків для нього щодо отримання соціальних пільг і виплат, а також виникнення прав та обов'язків, визначених Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу". Стверджував, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є інвалідом ІІ групи з 20 вересня 2006 року та за станом здоров'я потребує постійного стороннього догляду, адже він сам не пересувається і без сторонньої фізичної допомоги переміщуватися не може. Вказані обставини підтверджуються відповідними медичними документами. Разом з цим мати - ОСОБА_4 не може здійснювати постійний догляд за моїм батьком, позаяк має вік у 76 років і вона постійно хворіє.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 04 березня 2024 року відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Департамент соціальної політики Рівненської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ; про встановлення факту, що має юридичне значення.
Суд дійшов такого висновку з огляду на те, що саме нормами Закону України "Про соціальні послуги" врегульовано питання оформлення статусу особи щодо надання соціальних послуг фізичною особою не на професійній основі. Тобто існує позасудовий порядок встановлення юридичного факту і у зв'язку з чим відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України факт, який просить встановити заявник, не може встановлюватися в судовому порядку в окремому провадженні. Також суд виходив з того, що вимоги ОСОБА_1 пов'язані з доведенням наявності підстав для визнання (підтвердження) за ним певного соціально-правового статусу, від чого в подальшому залежить виникнення у нього прав та обов'язків, визначених Законом України "Про соціальні послуги", Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", не пов'язаного з будь-якими цивільними правами та обов'язками, їх виникненням, існуванням та припиненням. Тому за своїми предметом та можливими правовими наслідками такі вимоги пов'язані з публічно-правовими відносинами заявника з державою, а, отже, не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства.
На ухвалу суду заявником подано апеляційну скаргу, де він покликався на те, що при її ухваленні судом порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права.
На обґрунтування апеляційної скарги зазначалось, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що він офіційно працевлаштований та отримує заробітну плату, на підтвердження чого ним було долучено довідку про доходи. Судом не враховано, що нормами Закону України "Про соціальні послуги" не врегульовано питання оформлення статусу особи щодо надання соціальних послуг фізичною особою не на професійній основі у випадку, якщо середньомісячний дохід надавача послуги перевищує прожитковий мінімум, тобто він не може оформити догляд за батьком на непрофесійній основі, оскільки його середньомісячний сукупний дохід перевищує прожитковий мінімум. Наполягав на тому, що вирішення питання про встановлення факту здійснення ним постійного догляду за ОСОБА_3 , який потребує стороннього догляду, має юридичне значення, оскільки породжує виникнення прав та обов'язків для нього щодо отримання соціальних пільг і виплат, а також виникнення прав та обов'язків, визначених Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу". Вважав, що встановлення юридичного факту можливе лише в порядку цивільного судочинства в окремому провадженні, адже будь-якого іншого досудового механізму встановлення факту здійснення ним постійного догляду за батьком не існує, що унеможливлює підтвердження наявності у нього підстав для звільнення з військової служби.
З наведених підстав просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до Рівненського міського суду.
Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.
Згідно зі ст. ст. 293, 315 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, а порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження зокрема справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Суд розглядає справи про встановлення факту:
1) родинних відносин між фізичними особами;
2) перебування фізичної особи на утриманні;
3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню;
4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення;
5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу;
6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті;
7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження;
8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті;
9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до ст. ст. 1, 13, 15, 19 Закону України "Про соціальні послуги" надавачі соціальних послуг - юридичні та фізичні особи, фізичні особи - підприємці, включені до розділу "Надавачі соціальних послуг" Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг.
Надавачі соціальних послуг провадять свою діяльність відповідно до законодавства про соціальні послуги, на підставі установчих та інших документів, якими визначено перелік соціальних послуг та категорії осіб, яким надаються такі послуги, за умови забезпечення їх відповідності критеріям діяльності надавачів соціальних послуг, встановленим Кабінетом Міністрів України.
До надавачів соціальних послуг недержавного сектору належать підприємства, установи, організації, крім визначених частиною другою цієї статті, громадські об'єднання, благодійні, релігійні організації, фізичні особи - підприємці та фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності.
Фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, можуть надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім'ї, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права і обов'язки та є:
1) особами з інвалідністю I групи;
2) дітьми з інвалідністю;
3) громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями;
4) невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися;
5) дітьми, яким не встановлено інвалідність, але які є хворими на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежні), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дітьми, які отримали тяжку травму, потребують трансплантації органа, потребують паліативної допомоги. Перелік зазначених тяжких захворювань, розладів, травм, станів дітей, яким не встановлено інвалідність, затверджує Кабінет Міністрів України.
Реєстр надавачів та отримувачів соціальних послуг (далі - Реєстр) створюється для забезпечення:
1) реалізації права особи/сім'ї на соціальні послуги;
2) профілактики складних життєвих обставин;
3) подолання складних життєвих обставин;
4) мінімізації негативних наслідків складних життєвих обставин;
5) обліку надавачів, отримувачів соціальних послуг та послуг, що їм надаються;
6) координації діяльності у системі надання соціальних послуг.
Реєстр складається з розділів про надавачів соціальних послуг, окремо - про фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, та про отримувачів соціальних послуг.
До розділу про надавачів соціальних послуг - фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, вносяться такі відомості:
1) прізвище, ім'я, по батькові;
2) реєстраційний номер облікової картки платника податків згідно з Державним реєстром фізичних осіб - платників податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта);
3) число, місяць, рік народження;
4) стать;
5) громадянство;
6) місце реєстрації місця проживання або місце фактичного проживання (перебування);
7) номер контактного телефону;
8) місце (адреса) надання соціальних послуг з догляду, прізвище, ім'я, по батькові та реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта) отримувача соціальних послуг.
Підставою для розгляду питання надання соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів є подання до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчого органу міської ради міст обласного значення, ради об'єднаної територіальної громади за місцем проживання/перебування особи:
1) заяви особи або її законного представника про надання соціальних послуг;
2) звернення, повідомлення інших осіб в інтересах осіб/сімей, які потребують соціальних послуг.
Підставою для розгляду питання про надання соціальних послуг надавачами соціальних послуг недержавного сектору (крім соціальних послуг, що надаються за рахунок бюджетних коштів) є подані їм заява, звернення, повідомлення про надання соціальних послуг, передбачені частиною першою цієї статті.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок про те, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: -факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення; - встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішення спору про право.
При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність.
Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.
Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що саме нормами Закону України "Про соціальні послуги" врегульовано питання оформлення статусу особи щодо надання соціальних послуг фізичною особою не на професійній основі. Тобто існує позасудовий порядок встановлення юридичного факту і у зв'язку з чим відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України факт, який просить встановити заявник, не може встановлюватися в судовому порядку в окремому провадженні.
В апеляційній скарзі заявник наголошував на тому, що метою встановлення заявленого факту було те, що він би надавав ОСОБА_1 можливість підтвердити наяність підстав для звільнення з військової службивідповідно до Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Як зазначено в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19), приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для невиконання публічних обов'язків або створення преюдиційного рішення суду для публічних відносин.
Верховний Суд у постанові від 22 березня 2023 року у справі №290/289/22-ц зазначив про недопустимість ініціювання судового провадження у порядку цивільного судочинства з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у провадженні в порядку адміністративного судочинства, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, належним та допустимим.
Правовідносини заявника з системою управління мобілізаційною підготовкою є публічними та вирішуються в позасудовому порядку, а у випадку порушень зі сторони суб'єктів владних повноважень - в порядку адміністративного судочинства.
Зважаючи на це, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вимоги ОСОБА_1 пов'язані з доведенням наявності підстав для визнання (підтвердження) за ним певного соціально-правового статусу, від чого в подальшому залежить виникнення у нього прав та обов'язків, визначених Законом України "Про соціальні послуги", Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", не пов'язаного з будь-якими цивільними права та обов'язками, їх виникненням, існуванням та припиненням. Тому за своїми предметом та можливими правовими наслідками такі вимоги пов'язані з публічно-правовими відносинами заявника з державою, а, отже, не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства.
Доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування судового рішення, позаяк зводяться до викладення обставин справи із наданням коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд.
Згідно з абз. другим ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Однак будь-яких фактів цьому заявник не надав, а апеляційним судом здобуто не було.
Спонуканням для залишення оскаржуваної ухвали без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при її постановленні.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 04 березня 2024 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 16 липня 2024 року.
Головуючий: С.В. Хилевич
Судді: С.В. Боймиструк
С.С. Шимків