16 липня 2024 року
м. Рівне
Справа № 559/3988/23
Провадження № 22-ц/4815/502/24
Головуючий у Дубенському міськрайонному суді
Рівненської області: суддя Ралець Р.В.
Рішення суду першої інстанції ухвалено 08 лютого 2024 року
в м. Дубно Дубенського району Рівненської області
(фіксування судового засідання за допомогою
звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось).
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючий: Хилевич С.В.
судді: Боймиструк С.В., Шимків С.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Пузіна Дениса Миколайовича на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 08 лютого 2024 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У листопаді 2023 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (далі - ТОВ "ЄАПБ") пред'явлено до ОСОБА_1 позов про стягнення заборгованості за кредитним договором №00-591298 від 02 лютого 2020 року в розмірі 22 844 гривень, з яких 10 000 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу, 12 844 гривень - сума заборгованості за звичайними відсотками.
Позовні вимоги мотивовано тим, що внаслідок порушень зобов'язань за вказаним договором у відповідача утворилась заборгованість, яка у зв'язку з отриманням позивачем прав на грошову вимогу підлягає стягненню в судовому порядку.
Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 08 лютого 2024 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ЄАПБ" заборгованість за кредитним договором №00-591298 від 02 лютого 2020 року в розмірі 22 844 гривні, з яких 10 000 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу, 12 844 гривні - сума заборгованості за звичайними відсотками.
Стягнуто з ОСОБА_1 ТОВ "ЄАПБ" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2684 гривні.
На рішення суду представником ОСОБА_1 - адвокатом Пузіним Д.М. подано апеляційну скаргу, де він покликався на його незаконність та необґрунтованість, які полягали в неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, порушенні норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, покликається на те, що його довіритель не укладала і не підписувала договір № 00-591298 з ТОВ "Качай гроші" від 02 лютого 2020 року, а саме електронного підпису або електронного цифрового підпису не отримувала. Також позивачем не долучено до матеріалів справи будь-яких доказів, які прямо чи опосередковано свідчать, що електронний підпис (або ідентифікатор) належить саме відповідачу або факт реєстрації її в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, отримання ним логіну та паролю в системі, подання заявки на отримання кредиту, а також ознайомлення з усіма істотними умовами договору. Не надано й доказів отримання грошових коштів за кредитним договором, а також відсутні будь-які підтвердження отримання відповідачем повідомлень про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором.
З наведених підстав просив скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове, яким у позові відмовити.
Правом подання відзиву на апеляційну скаргу позивач не скористався, хоча йому про це роз'яснювалось ухвалою Рівненського апеляційного суду від 25 квітня 2024 року.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.
Судом попередньої інстанції встановлено, що 02 лютого 2020 року між Товариства з обмеженою відповідальністю "Качай Гроші" (далі - ТОВ "Качай Гроші") та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 00-591298, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання нею одноразового ідентифікатора і був надісланий на її номер мобільного телефону, про що свідчить п.п.7.10 та п.8 кредитного договору, адреса, реквізити та підпис сторін.
Відповідно до п.п. 1.1. п. 1 кредитного договору кредитодавець надає позичальниці кредит у національній валюті на умовах, передбачених кредитним договором, а позичальник зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені кредитним договором.
Згідно із п.п. 2.2. п.2 кредитного договору кошти кредиту надаються у безготівковій формі, шляхом їх перерахування кредитодавцем зі свого поточного рахунку в сумі 10 000 гривень на карту позичальника № НОМЕР_1 , емітовану банком України.
22 грудня 2022 року між ТОВ "Качай Гроші" та ТОВ "ЄАПБ" укладено договір факторингу № 22122022/2, за умовами якого ТОВ "Качай Гроші" передає (відступає) ТОВ "ЄАПБ" за плату належні права вимоги до боржників, вказані у реєстрі боржників.
Відповідно до реєстру боржників від 22 грудня 2022 року до договору факторингу № 22122022/2 ТОВ "ЄАПБ" набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 22 844 гривень, з яких 10 000 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу, 12 844 гривні - сума заборгованості за звичайними відсотками (а.с. 15).
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у т.ч. електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За правилами ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Із прийняттям Закону України "Про електронну комерцію" № 675-VIII (надалі - Закон № 675-VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ст.ст. 11, 12 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. (ч. 6 ст. 11 Закону № 675-VIII).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - ч. 12 ст. 11 Закону № 675-VIII.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Повно і правильно встановивши обставини справи та застосувавши при вирішенні спірних правовідносин норми матеріального права, які підлягали застосуванню, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.
Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі вказувалося про те, що кредитного договору відповідач не підписувала та кредиту не отримувала. Разом з цим, незважаючи на заперечення виникнення спірних правовідносин, заявник покликався на те, що позивачем не надано підтвердження отримання позичальником про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором.
Переглядаючи справу в межах цих доводів колегія суддів виходить з такого.
Зі змісту кредитного договору видно, що при його укладені кредитор з'ясував особу позичальника, її персональні дані, а саме, серію і номер паспорту, місце реєстрації, ідентифікаційний номер та інформацію про банківську платіжну картку позичальника № НОМЕР_1 .
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку ,коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Між тим, будь-яких об'єктивних і переконливих доказів на обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач, в т.ч. і щодо відсутності вини та зобов'язань, не надала, а матеріали справи їх не містять.
Із дослідженого договору про надання кредиту вбачається, що його умови відповідають законодавчому визначенню кредитного договору, передбаченому ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Між тим, доказів про те, що персональні дані ОСОБА_1 були використані первісними кредиторами чи іншими особами для укладення кредитного договору від імені відповідача, нею не надано. До правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно неї шахрайських дій, ОСОБА_1 не зверталась.
Також не спростовано, що банківська платіжна картка № НОМЕР_1 не належить позичальнику.
Відповідно до наявної у відкритих джерелах інформації в мережі Інтернет банком емітентом з ідентифікацій номером (BIN) № НОМЕР_2 , який складає перші шість цифр від номеру картки, є Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк", марка картки: VISA, тип дебетова: рівень: GOLD.
Тобто задля спростування вимог нового кредитора боржник могла б надати й отриману в банка емітента інформацію щодо неналежності їй платіжного інструменту з такими ознаками або ж неотримання грошових коштів за кредитним договором.
Так, в матеріалах справи відсутні докази вручення відповідачу повідомлень про заміну сторони (кредитора) у спірному зобов'язанні.
Натомість, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (ч. 2 ст. 516 ЦК України).
Неповідомлення боржника про заміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Відповідно до статей 526, 530, 610, частини першої статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Норма статті 599 ЦК України встановлює як підставу припинення зобов'язання його виконання, проведене належним чином.
Тому з боржника на користь нового кредитора підлягає стягненню спірна заборгованість за кредитним договором.
Отже, доводи апеляційної скарги про незаконність і необґрунтованість рішення суду на увагу не заслуговують і спростовуються правильністю висновків суду.
Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, колегія суддів ураховує положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", п. 32).
Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення у справах Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).
Підставою для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при його ухваленні.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Пузіна Дениса Миколайовича залишити без задоволення, а рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 08 лютого 2024 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: С.В. Хилевич
Судді: С.В. Боймиструк
С.С. Шимків