25.06.2024 Справа №607/7012/24 Провадження №2/607/1943/2024
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Стельмащука П.Я., за участю секретаря судового засідання Крупи А.О., представника відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції у Тернопільській області про стягнення моральної шкоди,
ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Тернопільській області (далі - відповідач) про стягнення 30016 грн. моральної шкоди, завданої протиправним притягненням до адміністративної відповідальності.
Обґрунтовуючи позовні вимоги повідомляє про те, що 01.06.2021 працівниками Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області відносно позивача складено протокол про адміністративне правопорушення. Згідно із протоколом, 27.05.2021 о 01.20 год. під час перевірки було виявлено, що позивач був відсутній за своїм місцем проживання по АДРЕСА_1 , і таким чином порушив вимоги п. 1 постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17.12.2020. В подальшому, постановою Тернопільського апеляційного суду від 20.09.2021 провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача закрито, у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 статті 187 КУпАП. Вказує на те, що працівники поліції без законних підстав склали адмінпротокол, на певний час обмежили позивача у його правах, що змусило позивача затрачати додаткові сили, час та ресурси для захисту своїх прав, доведення невинуватості. Незаконні дії працівників поліції завдали позивачу моральну шкоду, яка полягає в душевних стражданнях, які позивач зазнав у зв'язку із протиправною поведінкою та зневазі до нього, внаслідок чого позивач втратив повагу та розуміння з боку колег та сусідів, що призвело до зміни звичного способу життя та нормальних стосунків із знайомими, змусило позивача уникати контактів із ними, хвилюватись та переживати за втрату репутації та майбутнього. Позивач змушений був вживати додаткових заходів та зусиль для відновлення своєї репутації, а також вживати ліки для заспокоєння. Моральні страждання негативно вплинули на стан здоров'я позивача, який є інвалідом третьої групи. Окрім того, позивач, розраховуючи розмір моральної шкоди у грошовому виразі, вказує на те, що з моменту незаконного притягнення до відповідальності до ухвалення Тернопільським апеляційним судом постанови пройшло 112 днів, а розмір шкоди за кожен місяць переживань оцінює в 268 грн.
Ухвалою судді від 29.03.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
10.08.2022 на адресу суду надійшов відзив на позов, у якому представник відповідача заперечує щодо задоволення вимог позивача, виходячи з того, що позивачем не надано суду доказів заподіяння йому моральної шкоди відповідачем, не обґрунтовано неправомірності дій чи бездіяльності працівників поліції та відсутні докази причинного зв'язку між такими діями та заподіяними моральними стражданнями, а також вини відповідача. Зазначає про те, що позивач неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, про що судами винесено ряд відповідних постанов. Вказує на те, що у даному випадку закриття судом провадження в адміністративній справі є справедливою сатисфакцією, а доводи позивача про наявність моральних страждань є надуманими. Також, позивач у позовній заяві не обґрунтував яким чином розрахований розмір моральної шкоди та якими доказами це підтверджується.
16.04.2022 позивач скористався своїм право на подання відповіді на відзив відповідача, у якій позовні вимоги підтримав з підстав зазначених у позові та просив суд їх задовольнити.
Протокольною ухвалою суду від 25.04.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.05.2024, який в подальшому відкладено на 25.06.2024.
Позивач в судові засідання не з'явився, хоча повідомлявся про час та місце розгляду справи належним чином. Проте, у відповіді на відзив позивач просив розглянути справу без його участі.
Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечила з підстав зазначених у відзиві на позов.
Дослідивши докази по справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, що постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17.12.2020 по справі 607/22098/20 частково задоволено подання начальника Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області про встановлення адміністративного нагляду та встановлено ОСОБА_2 адміністративний нагляд терміном на 12 місяців, застосувавши наступні обмеження: - заборона виходу з дому (квартири) по місцю проживання (реєстрації) в період з 22 год 00 хв. до 06 год. 00 хв. ранку наступного дня; - реєструватись 2 рази в місяць 1-ий, 3-ій четвер місяця, з 19 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв. в службовому кабінеті офіцера поліції.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05.08.2021 по справі 607/9871/21 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 статті 187 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 255 грн.
Згідно із даною постановою суду, 27.05.2021 о 01 год. 20 хв. під час перевірки працівниками поліції ОСОБА_2 , який перебуває під дією Закону України «Про адміністративний нагляд», він був відсутній по місцю свого проживання за адресою АДРЕСА_1 , таким чином своїми діями порушив вимоги п. 1 постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17.12.2020 про встановлення адміністративного нагляду відносно останнього, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 статті 187 КУпАП. Щодо цього працівниками Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області 01.06.2021 відносно позивача складено протокол про адміністративне правопорушення.
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 20.09.2021 постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05.08.2021 скасовано. Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 статті 187 КУпАП.
У постанові апеляційного суду, зокрема, вказано про те, що у судовому засіданні місцевого суду ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого йому правопорушення визнав та пояснив суду, що не відкривав двері працівнику поліції, оскільки це була нічна пора доби і він дзвінка в двері не чув. В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 зазначив, що оскільки щодо нього відповідно до постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17.12.2020 встановлено адміністративний нагляд терміном на 12 місяців із забороною виходу з дому (квартири) по місцю проживання (реєстрації) в період з 22 год 00 хв. до 06 год. 00 хв. ранку наступного дня, то в цей день, як і в будь-який інший, він перебував вдома за адресою АДРЕСА_1 .
Згідно довідки до акта огляду МСЕК від 30.06.2022 позивач є інвалідом третьої групи, загальне захворювання.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Загальноконституційні засади відносин між державою та громадянином, зокрема щодо відповідальності держави, закріплено в конституційних та цивільно-правових нормах статті 56 Конституції України; статтях 1173-1176 ЦК України, Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Згідно із статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
З позовної заяви та матеріалів справи вбачається, що підставою для відшкодування шкоди є здійснення посадовими особами Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області відносно позивача адміністративного провадження за порушення правил адміністративного нагляду. Проте, до позивача не було застосовано адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, тому до спірних правовідносин необхідно застосувати положення статті 1174 ЦК України.
Згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Статтями 2, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення.
На підставі пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу.
Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше).
Вказані правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі №569/1799/16-ц (провадження №61-19000сво18).
Крім того, у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року в справі №753/11000/14-ц (провадження №61-11сво17) зазначено, що «преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта».
Як встановлено з постанови Тернопільського апеляційного суду від 20.09.2021, яка того ж дня набрала законної сили, постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05.08.2021, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 статті 187 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 255 грн, скасовано. Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 статті 187 КУпАП.
Зокрема, у постанові апеляційного суду вказано про те, що у судовому засіданні місцевого суду ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого йому правопорушення визнав та пояснив суду, що не відкривав двері працівнику поліції, оскільки це була нічна пора доби і він дзвінка в двері не чув. В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 зазначив, що оскільки щодо нього відповідно до постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17.12.2020 встановлено адміністративний нагляд терміном на 12 місяців із забороною виходу з дому (квартири) по місцю проживання (реєстрації) в період з 22 год 00 хв. до 06 год. 00 хв. ранку наступного дня, то в цей день, як і в будь-який інший, він перебував вдома за адресою АДРЕСА_1 .
Статтею 13 Закону України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі», контроль за здійсненням адміністративного нагляду покладається на органи Національної поліції.
Згідно із п. 3 Інструкції «Про порядок організації здійснення адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Державного департаменту України з питань виконання покарань
від 4 листопада 2003 р. №1303/203, працівники міліції зобов'язані систематично контролювати поведінку цих осіб, запобігати порушенням ними громадського порядку та прав інших громадян і припиняти їх, проводити розшук осіб, які уникають адміністративного нагляду. Дільничні інспектори міліції, зокрема, контролюють дотримання піднаглядними правил адміністративного нагляду.
Суд погоджується із доводами позивача про те, що здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, може свідчити про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу та інше), а також завдання цими діями позивачу моральної шкоди. Крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини органу, який заподіяв шкоду. Відповідні правові висновки щодо застосування норм права в подібних правовідносинах викладені в численних постановах Верховного Суду.
Статтею 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частин другої - п'ятої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 2 статті 83 ЦПК України визначено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Проте, позивач, стверджуючи, що незаконні дії працівників поліції завдали йому моральну шкоду, яка полягає в душевних стражданнях, які позивач зазнав у зв'язку із протиправною поведінкою та зневазі до нього, внаслідок чого позивач втратив повагу та розуміння з боку колег та сусідів, що призвело до зміни звичного способу життя та нормальних стосунків із знайомими, змусило позивача уникати контактів із ними, хвилюватись та переживати за втрату репутації та майбутнього, позивач змушений був вживати додаткових заходів та зусиль для відновлення своєї репутації, а також вживати ліки для заспокоєння, моральні страждання негативно вплинули на стан здоров'я позивача, не надав жодного доказу на підтвердження цих слів, тобто наявності моральної шкоди за вищевказаних обставин (зокрема, того, що позивач був визнаний місцевим судом винним у вчиненні адміністративного правопорушення, в тому числі у зв'язку із власним визнанням вини).
Крім того, суд вважає за можливе до вказаних правовідносин застосувати положення ч. 4 статті 1176 ЦК України, згідно якого фізична особа, яка у процесі досудового розслідування або судового провадження шляхом самообмови перешкоджала з'ясуванню істини і цим сприяла незаконному засудженню, незаконному притягненню до кримінальної відповідальності, незаконному застосуванню запобіжного заходу, незаконному затриманню, незаконному накладенню адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, не має права на відшкодування шкоди.
Хоча у цій нормі згадано адміністративні стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, а не штрафу, проте частина 7 статті 1176 відсилає на Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», в п. 2 статті 1 якого йдеться, також, про накладення штрафу.
Відповідно до п. 58 Рішення ЄСПЛ по справі «Серявін та інші проти України» (Заява №4909/04) від 10 лютого 2010 року визначено, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
Так як у задоволенні позову позивача, якого звільнено від сплати судового збору, відмовлено, а відповідач судових витрат не поніс, відповідно до статті 141 ЦПК України, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 82, 141, 263, 265, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
Відповідач: Головне управління Національної поліції у Тернопільській області, місцезнаходження: вул. Валова, 11, м. Тернопіль, ідентифікаційний код юридичної особи 40108720.
Повний текст рішення складено 05.07.2024
Головуючий суддяП. Я. Стельмащук