03.07.2024м. СумиСправа № 920/169/24
Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., за участі секретаря судового засідання Виходцевої О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду матеріали справи №920/169/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетик Дніпро" (вул.Байкальська, буд. 9, каб.40, м. Дніпро, Дніпрпетровська область, 49074; код за ЄДРПОУ 41467362),
до відповідача: Фермерського господарства "Януш" (вул. Ціолковського, буд. 4, кв. 35, м. Шостка, Сумська обл., 41100; код за ЄДРПОУ 40627830),
про стягнення 1274636,53 грн
за участю представників сторін:
від позивача: не прибув,
від відповідача: не прибув,
справа розглядається у порядку загального позовного провадження
установив:
15.02.2024 позивач звернувся з позовом, відповідно до якого просить стягнути з відповідача 610968,94 грн. (шістсот десять тисяч дев'ятсот шістдесят вісім грн 94 коп.) попередньої оплати, 453054,00 грн. (чотириста п'ятдесят три тисячі п'ятдесят чотири грн) штрафу за прострочення поставки товару, 155563,17 грн. (сто п'ятдесят п'ять тисяч п'ятсот шістдесят три грн 17 коп.) пені за прострочення повернення суми попередньої оплати, 19212,12 грн. (дев'ятнадцять тисяч двісті дванадцять грн 12 коп.) 3% річних і 35838,30 грн. (тридцять п'ять тисяч вісімсот тридцять вісім грн 30 коп.) інфляційних витрат, відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, а також судові витрати, а саме: 19119,55 грн. (дев'ятнадцять тисяч сто дев'ятнадцять грн 55 коп.) судового збору та та 30000,00 грн. (тридцять тисяч грн 00 коп.) витрат на професійну (правничу) допомогу.
19.02.2024 за електронним запитом суду сформований витяг з ЄДРПОУ, за яким відповідач - Фермерське господарство "Януш", зареєстрований як юридична особа з місцезнаходженням: вул. Ціолковського, буд. 4, кв. 35, м. Шостка, Сумська обл., 41100.
Ухвалою від 20.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №920/169/24 в порядку загального позовного провадження; призначено підготовче судове засідання; установлено сторонам строки для надання заяв по суті справи.
Ухвалою від 28.02.2024 у справі №920/169/24 задоволено заяву представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх №1074 від 27.02.2024); постановлено провести підготовче судове засідання у справі №920/169/24, призначене на 01.04.2024, 12:00, та усі наступні судові засідання за участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетик Дніпро" Сандул Володимира Андрійовича (e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у підсистемі відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
11.03.2024 представник відповідача надіслав відзив на позовну заяву (вх №1363/24), в якому відповідач просить відмовити позивачу в задоволенні вимог щодо стягнення 453054,00 грн штрафу, 155563,17 грн пені, 19212,12 грн 3% річних, 35838,30 грн інфляційних збитків та 49119,55 грн витрат на професійну правничу допомогу.
18.03.2024 позивач подав відповідь на відзив (вх №807), за якою позовні вимоги підтримав та просить позов задовольнити.
Подані сторонами заяви по суті справи долучено до матеріалів справи.
У підготовчому судовому засіданні 01.04.2024 в порядку ч. 5 ст. 233 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів - до 22.05.2024, та про оголошення перерви в підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції до 24.04.2024, 11:00.
Ухвалою від 01.04.2024 у справі №920/169/24 повідомлено відповідача про оголошену в підготовчому судовому засіданні 01.04.2024 перерву в режимі відеоконференції до 24.04.2024, 11:00.
У підготовчому судовому засіданні 24.04.2024 відповідно до ч. 5 ст. 233 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті в судове засідання на 22.05.2024, 10:00, в режимі відеоконференції за участі представника позивача поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою від 24.04.2024 у справі №920/169/24 повідомлено відповідача про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті в режимі відеоконференції на 22.05.2024,10:00.
22.05.2024 представник позивача надіслав заяву про відкладення розгляду справи (вх №1519).
22.05.2024 відповідач надіслав клопотання про відкладення розгляду справи (вх №2989/24).
Ухвалою від 22.05.2024 у справі №920/169/24 задоволено заяву представника позивача (вх №1519 від 22.05.2024) та клопотання відповідача (вх №2989/24 від 22.05.2024) про відкладення розгляду справи; відкладено розгляд справи по суті в судове засідання на 03.07.2024, 12:00, в режимі відеоконференції за участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетик Дніпро" - Сандул Володимира Андрійовича.
У судовому засіданні 03.07.2024 встановлено:
Представники сторін у судове засідання не прибули.
03.07.2024 представник позивача надіслав заяву (вх №1951) про розгляд справи без за його відсутності, зауваживши, що позовні вимоги підтримує та просить позов задовольнити.
03.07.2024 представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи (вх №3752/24).
Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи (вх №3752/24 від 03.07.2024), суд, враховуючи обмежений ГПК України строк для розгляду справи по суті, який у даній справі вже вичерпано, а також беручи до уваги, що розгляд справи по суті вже раз був відкладений (в т.ч.: і за клопотанням відповідача), не вбачає правових підстав для повторного відкладення розгляду справи по суті та відмовляє відповідачу в задоволенні його клопотання про відкладення розгляду судового засідання.
Судом розглянуто справу по суті.
Судовий процес на виконання ч. 3 ст. 222 ГПК України не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Під час судового розгляду, відповідно до статей 209, 210 ГПК України з'ясовані всі обставини, на які учасники справи посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, та досліджені всі докази наявні в матеріалах справи.
Згідно зі статтею 233 ГПК України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 03.07.2024 на підставі частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд установив наступне.
18.03.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергетик Дніпро» (далі - позивач, покупець) та Фермерським господарством «Януш» (далі - відповідач, постачальник) укладено договір поставки №С/О/18/01-4 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується в порядку та на умовах визначених цим договором передавати у власність покупцю товар - насіння соняшникове 2022 року, українського походження (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар та розрахуватися за нього в порядку та на умовах передбачених даним договором.
За пунктом 3.1. договору кількість, ціна та вартість товару, строк та умови (базис) поставки товару, умови оплати товару, що поставляється згідно цього договору, а також інші умови, які сторони бажають узгодити, визначаються в специфікаціях до цього договору. У випадку розбіжностей між специфікацією і цим договором, умови специфікації мають пріоритет.
Згідно з п. 3.4 договору постачання товарів підтверджується видатковою накладною, підписаною обома сторонами. Право власності на товар переходить в момент підписання покупцем товарно-транспортної накладної на товар.
Пунктом 4.1 договору визначено, що оплата товару проводиться покупцем в національній валюті України в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника згідно з реквізитами, зазначеними в цьому договорі.
Згідно з п. 5.1 договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність відповідно до договора, а у випадках неврегульованих умовами договора - згідно діючого законодавства України
Відповідно до п. 5.2 договору за прострочення поставки товару постачальник сплачує покупцю штраф, який розраховується від вартості несвоєчасно поставленого (непоставленого) товару, в наступних розмірах: при прострочені поставки на строк до 5 календарних днів - 5 (п'ять)%, на строк від 5 до 10 календарних днів -10 (десять)%, на строк більше 10 календарних днів - 25 (двадцять п'ять)%.
Пунктом 5.3 договору визначено, що за прострочення оплати товару з покупця стягується пеня у розмірі облікової ставки НБУ від вартості поставленого і неоплаченого товару за кожен день прострочення. За прострочення повернення сум попередньої оплати у випадках передбачених цим договором, з постачальника стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно поверненої суми за кожен день прострочення.
Покупець має право утримувати суми неустойки/штрафів/пені/збитків із сум грошових коштів, що підлягають оплаті постачальнику за зобов'язаннями покупця (п. 5.10 договору).
Відповідно до п. 6.1 договору строк дії даного договору встановлений з дати його підписання сторонами і по 31 грудня 2023 року, але у будь-якому випадку до повного належного виконання сторонами своїх зобов'язань по ньому. Закінчення терміну договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії даного договору.
18.01.2023 між постачальником та покупцем підписано специфікацію №1 (далі -специфікація) до договору, за якою відповідач зобов'язується в порядку та на умовах визначених договором і цією специфікацією передати у власність покупцю партію товару - Насіння соняшникове урожаю 2022 року, українського походження в кількості 500 т (+/-5%),за ціною 14700,00 грн/т, а позивач зобов'язується прийняти партію товару та розрахуватися за нього в порядку та на умовах передбачених договором та цією специфікацією.
Згідно з п. 1 специфікації загальна вартість партії товару, що підлягає поставці за цією специфікацією становить: 7350000,00 грн, в т.ч. ПДВ 14% - 902631,58 грн.
Пунктом 2 специфікації встановлено, що поставка товару за даною специфікацією здійснюється на умовах FCA (згідно Інкотермс 2010) зі складу за адресою: Сумська область, м. Кролевець, вул. Андріївська, 10.
Поставка товару за специфікацією здійснюється постачальником в строк до 31 січня 2023 року включно (п. 3 специфікації).
Відповідно до п. 4 специфікації розрахунки за товар здійснюються на наступних умовах:
- 86% вартості партії товару - протягом 3 (трьох) банківських днів після підписання сторонами цієї специфікації;
- залишок вартості поставленої партії товару - протягом 3 (трьох) банківських днів після настання наступних обставин у їх сукупності: реєстрації постачальником податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; отримання покупцем від постачальника зареєстрованих податкових накладних і належним чином оформлених первинних документів на поставлений товар (оригінали з підписом та печаткою постачальника, та сертифікат якості на товар); завершення контролюючим органом камеральної перевірки поданої покупцем податкової звітності з ПДВ, у якій покупцем відображено податковий кредит по операціям з постачальником за цією специфікацією, без встановлення порушень в частині операцій з постачальником, а якщо камеральна перевірка не буде призначена, вказана обставина вважається такою, що настала на 31 календарний день, що слідує за останнім днем граничного строку подання звітності з ПДВ за відповідний місяць.
Кількість поставленого товару згідно даної специфікації і відповідно його загальна вартість, можуть змінюватись в більшу або меншу сторону в межах 5%. Фактична кількість і вартість переданого товару зазначається в видаткових накладних на товар (п. 5 специфікації).
19.01.2023 за платіжною інструкцією №348 позивач перерахував відповідачу 6321000, 00 грн, що складає 86% вартості партії товару за договором та специфікацією.
У період з 23.01.2023 по 27.01.2023 відповідач здійснив поставку товару позивачу вартістю 5053038,10 грн, що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними (далі - ттн) та видатковими накладними, а саме:
1) на 337795,46 грн - ттн та видаткова накладна від 23.01.2023 №1;
2) на 333991,21 грн - ттн та видаткова накладна від 23.01.2023 №2;
3) на 335205,03 грн - ттн та видаткова накладна від 24.01.2023 №3;
4) на 343851,99 грн - ттн та видаткова накладна від 24.01.2023 №4;
5) на 354424,35 грн - ттн та видаткова накладна від 24.01.2023 №5;
6) на 326819,99 грн - ттн та видаткова накладна від 25.01.2023 №6;
7) на 357225,00 грн - ттн та видаткова накладна від 25.01.2023 №7;
8) на 338215,84 грн - ттн та видаткова накладна від 25.01.2023 №8;
9) на 366627,80 грн - ттн та видаткова накладна від 25.01.2023 №9;
10) на 349815,99 грн - ттн та видаткова накладна від 26.01.2023 №10;
11) на 322458,14 грн - ттн та видаткова накладна від 27.01.2023 №11;
12) на 306258,96 грн - ттн та видаткова накладна від 27.01.2023 №12;
13) на 305679,75 грн - ттн та видаткова накладна від 27.01.2023 №13;
14) на 338023,10 грн - ттн та видаткова накладна від 27.01.2023 №14;
15) на 336645,49 грн - ттн та видаткова накладна від 27.01.2023 №15;
06.02.2023 відповідач поставив позивачу товар на суму 352414,20 грн що підтверджено товарно-транспортною накладною та видатковою накладною від 06.02.2023 №16.
01.03.2023 відповідач поставив позивачу товар на суму 304578,76 грн що підтверджено товарно-транспортною накладною та видатковою накладною від 01.03.2023 №17.
20.02.2023 позивач надіслав відповідачу претензію №12 (поштова накладна від 20.02.2023 №4905122861390 та фіскальний чек від 20.02.2023), 17.03.2023 позивач надіслав відповідачу повторну претензію №17 (поштова накладна від 17.03.2023 №4902502083480 та фіскальний чек від 17.03.2023), в яких зазначив, що постачальник передав покупцю меншу кількість товару, ніж передбачено договором та специфікацією, строк поставки сплив 31.01.2022. З огляду на зазначене позивач вимагав від відповідача повернення грошових коштів, сплачених як попередня оплата за невідвантажену частину партії товару.
Відповідно до рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення претензії відповідач отримав 24.02.2023 та 23.03.2023 відповідно, але проігнорував їх, як зазначає позивач у позові. Таким чином, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача 610968,94 грн попередньої оплати за невідвантажену частину партії товару, 453054,00 грн штрафу за прострочення поставки товару, 155563,17 грн пені за прострочення повернення суми попередньої оплати, 19212,12 грн. 3% річних та 35838,30 грн інфляційних витрат.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 1 статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ст. 664 ЦК України).
За змістом ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. 252 ЦК України).
За змістом ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (аналогічний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).
Згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Судом було встановлено, що у зв'язку з тим, що визначений договором товар не був поставлений у передбачений специфікацією строк, позивач направив відповідачу листи-претензії від 20.02.2023 №12 та від 17.03.2023 №17 з вимогою про повернення коштів сплачених як попередньої оплати за невідвантажену частину партії товару.
Отже, позивач скористався своїм правом на повернення суми попередньої оплати, що передбачено ч. 2 ст. 693 ЦК України.
Таким чином, у відповідача (постачальника) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, частини першої статті 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку поставки за специфікацією.
Аналогічна правова позиція щодо визначення дати виникнення у постачальника зобов'язань з повернення суми попередньої оплати викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19.
Матеріалами справи підтверджено, що станом на 01.03.2023 вартість поставленої відповідачем позивачу продукції склала 5710031,06 грн замість 7350000,00 грн, що встановлені договором та специфікацією, в той час, як 19.01.2023 позивачем здійснено попередню оплату вартості товару в сумі 6321000,00 грн, що є більше ніж вартість поставленого товару. Таким чином, різниця між попередньою оплатою та вартістю фактично поставленого товару склала 610968,94 грн (станом на 01.03.2023).
Суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо прострочення його обов'язку з поставки товару з вини позивача, оскільки зазначене спростоване доводами позивача, викладеними у відповіді на відзив, матеріалами справи.
Суд зауважує, що обов'язок відповідача повернути позивачу суму попередньої оплати підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи. Зазначене відповідачем не було спростовано, а також не надано суду доказів виконання такого обов'язку, а саме: доказів повернення позивачу грошових коштів у розмірі 610968,94, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 610968,94 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо нарахування пені та штрафу суд зазначає наступне.
Відповідно до розрахунку, здійсненого позивачем у позові, позивач просить стягнути з відповідача 453054,00 грн штрафу, що складає 25% вартості несвоєчасно поставленого товару та 155563,17 грн пені за період з 03.03.2023 по 03.08.2023.
Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист інтересів держави.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з п. 5.1 договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність відповідно до договора, а у випадках неврегульованих умовами договора - згідно діючого законодавства України
Відповідно до п. 5.2 договору за прострочення поставки товару постачальник сплачує покупцю штраф, який розраховується від вартості несвоєчасно поставленого (непоставленого) товару, в наступних розмірах: при прострочені поставки на строк до 5 календарних днів - 5 (п'ять)%, на строк від 5 до 10 календарних днів -10 (десять)%, на строк більше 10 календарних днів - 25 (двадцять п'ять)%.
Пунктом 5.3 договору визначено, що за прострочення оплати товару з покупця стягується пеня у розмірі облікової ставки НБУ від вартості поставленого і неоплаченого товару за кожен день прострочення. За прострочення повернення сум попередньої оплати у випадках передбачених цим договором, з постачальника стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно поверненої суми за кожен день прострочення.
Суд, перевіривши обставини, пов'язані з правильністю здійснення розрахунку пені за допомогою «Калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій» на офіційному вебсайті «Платформа: Ліга Закон» за посиланням https://ips.ligazakon.net/calculator/ff, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем умов договору щодо своєчасної і повної поставки товару, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 453054,00 грн штрафу розмірі 25% вартості несвоєчасно поставленого товару у межах заявленого позивачем розміру визнає законним та обґрунтованим.
Разом з тим, суд не погоджується із розрахунком пені, що здійснений позивачем. Використавши «Калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій» на офіційному вебсайті «Платформа: Ліга Закон» за посиланням https://ips.ligazakon.net/calculator/ff, враховуючи, що 610968,94 грн (станом на 01.03.2023) є розміром неповерненої відповідачем позивачу попередньої оплати, а також завлений позивачем у позові період з 03.03.2023 по 03.08.2023, який є в межах строку, визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, суд здійснив розрахунок пені, за яким її розмір склав 128186,31 грн. Зазначений розмір пені визнається законним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню. В іншій частині стягнення пені суд відмовляє за необґрунтованістю здійсненого позивачем розрахунку.
Разом з тим, суд зауважує, що частиною 1 статті 233 ГК України передбачено право суду зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Аналогічне положення міститься в ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Правовий аналіз наведених норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, і відповідно питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто, сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.
Таким чином, розмір штрафних санкцій (неустойки: штрафу та/або пені) може бути зменшений за рішенням господарського суду. При цьому, статті 551 ЦК України, 233 ГК України та положення ГПК України не містять норм, які б ставили можливість суду використати право на зменшення заявлених до стягнення з боржника штрафних санкцій в залежність від наявності відповідного клопотання з цього приводу сторони у справі. Тобто суд може реалізувати своє право та прийняти рішення про зменшення розміру неустойки за власною ініціативою.
Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 03.11.2020 у справі № 927/184/13-г.
Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Загальновідомим та нормативно врегульованим є питання щодо існування на території України надзвичайних обставин, а саме введення воєнного стану, що неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків, обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності.
24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який на час розгляду справи не скасований.
Воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
28 лютого 2022 року Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України засвідчила форс - мажорні обставини (обставин непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24.02.2022 року відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи викладене, Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для об'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору (контракту, угоди тощо) обов'язків згідно із законодавчими чи іншими нормативними актами виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Суд приймає до уваги те, що зменшення розміру неустойки є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.
З огляду на викладене, а також встановлені у цій справі обставини, оскільки зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши матеріали справи, враховуючи співмірність негативних наслідків для відповідача з інтересом позивача, зменшує розмір неустойки, а саме: штрафу - з 453054,00 грн до 30000,00 грн та пені - з 128186,31 грн до 30000,00 грн.
Щодо стягнення 3% річних та інфляції суд зазначає наступне.
Відповідно до розрахунку, здійсненого позивачем у позові, останнім заявлено до стягнення з відповідача 19212,12 3% річних та 35838,30 грн інфляційних збитків за період з 03.03.2023 по 15.02.2024.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо неправомірного періоду розрахунку 3% річних та інфляційних збитків, оскільки відповідно до ст. 625 ЦК України останні не є штрафними санкціями, до яких має бути застосоване положення ч. 6 ст. 232 ГК України.
Водночас суд не погоджується із правильністю здійсненого позивачем розрахунку інфляційних збитків та 3% річних. Використавши «Калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій» на офіційному вебсайті «Платформа: Ліга Закон» за посиланням https://ips.ligazakon.net/calculator/ff, враховуючи, що 610968,94 грн є розміром неповерненої відповідачем позивачу попередньої оплати (станом на 01.03.2023), а також завлений позивачем у позові період з 03.03.2023 по 15.02.2024, суд здійснив розрахунок, за яким розмір інфляційних збитків склав 24067,47 грн та розмір 3% річних склав 17569,50 грн.
Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення 24067,47 грн інфляційних збитків та 17569,50 3% річних визнаються судом законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, в іншій частині стягнення 3% річних та інфляційних збитків суд відмовляє за необґрунтованістю здійсненого позивачем розрахунку.
Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.
Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до матеріалів справи позивачем доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався, як на підставу позову щодо стягнення 610968,94 грн попередньої оплати за непоставлену партію товару, 453054,00 грн штрафу, 128186,31 грн пені, 17569,50 грн 3% річних, 24067,47 грн інфляційних збитків. Водночас, з урахуванням наведених вище обставин зменшення неустойки, суд задовольняє позовні вимоги в межах стягнення 610968,94 грн попередньої оплати за непоставлену партію товару, 30000,00 грн штрафу, 30000,00 грн пені, 17569,50 грн 3% річних, 24067,47 грн інфляційних збитків. В іншому суд відмовляє.
При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача судовий збір в сумі 19119,55 грн, що сплачений при зверненні з позовом за платіжною інструкцією №1863 від 15.02.2024, а також 30000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись нормою п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, позивачу за рахунок відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам (визнаних судом правомірно нарахованими) відшкодовується 18507,69 грн судового збору.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд зауважує, що хоча позивачем і заявлено у позові стягнення з відповідача 30000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, проте матеріали справи не містять доказів в підтвердження розміру витрат на оплату послуг адвоката. Водночас, відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України позивач не позбавлений права протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду надати відповідні докази для ухвалення додаткового рішення.
Керуючись статтями 123, 129, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фермерського господарства "Януш" (вул. Ціолковського, буд. 4, кв. 35, м. Шостка, Сумська обл., 41100; код за ЄДРПОУ 40627830) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетик Дніпро" (вул. Байкальська, буд. 9, каб. 40, м. Дніпро, Дніпрпетровська область, 49074; код за ЄДРПОУ 41467362) 610968,94 грн (шістсот десять тисяч дев'ятсот шістдесят вісім грн 94 коп.) попередньої оплати, 30000,00 грн (тридцять тисяч грн 00 коп.) штрафу, 30000,00 грн (тридцять тисяч грн 00 коп.) пені, 17569,50 грн (сімнадцять тисяч п'ятсот шістдесят дев'ять грн 50 коп.) 3% річних, 24067,47 грн (двадцять чотири тисячі шістдесят сім грн 47 коп.) інфляційних збитків, а також 18507,69 грн (вісімнадцять тисяч п'ятсот сім грн 69 коп.) судового збору.
3. В іншому відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256, ст. 257 ГПК України).
Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Повний текст рішення складено та підписано 16.07.2024.
Суддя В.Л. Котельницька