вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
16.07.24 Справа № 917/818/24
Господарський суд Полтавської області у складі судді Безрук Т. М., за участю секретаря судового засідання Сілаєвої О. Ф., розглянув у відкритому судовому засіданні
заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Грейн Агро”
про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 917/818/24
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Грейн Агро”
до Приватного підприємства “Ареал”
про стягнення 1 212 604,00 грн
представники сторін не з'явились
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Грейн Агро” звернулося до суду з заявою про стягнення з відповідача 12000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу (а.с. 84-85).
Ухвалою від 09.07.2024 (а.с. 94) суд призначив заяву позивача до розгляду у судове засідання на 16.07.2024.
Про вказане судове засідання та розгляд заяви учасники справи повідомлені належним чином, що підтверджується довідками про доставку 09.07.2024 ухвали по системі “Електронний суд” позивачу, представнику позивача та відповідачу ( а.с. 95, 96, 97).
Відповідно до п. 2 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Отже, ухвала від 09.07.2024 доставлена сторонам в установленому порядку.
Відповідно до ч. 3 ст. 244 ГПК України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Неприбуття у судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду заяви.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, суд встановив наступне.
До Господарського суду Полтавської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “Грейн Агро” з позовом до Приватного підприємства “Ареал” про стягнення 1 212 604,00 грн заборгованості за договором поставки № 129 від 13.09.2023, з якої 1052935,61 грн основного боргу, 74374,74 грн пеня, 76849,99 грн - 30% річних, 8444,54 грн інфляційних втрат.
Ухвалою від 21.05.2024 (а.с. 51-52) суд відкрив провадження у справі, визнав справу малозначною, постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
За результатом розгляду справи № 917/818/24 Господарський суд Полтавської області прийняв рішення від 24.06.2024 (а.с. 72-80) про задоволення позову повністю, стягнення з Приватного підприємства "Ареал" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Грейн Агро” 1052935 грн 61 коп. основного боргу, 74374грн 74 грн коп. пені, 76849 грн 99 коп. - 30% річних, 8444грн 54 коп. інфляційних втрат, 14551 грн 26 коп. відшкодування витрат з оплати судового збору.
В ч. 1 - ч. 3 ст. 124 ГПК України зазначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно з ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
До позовної заяви позивач долучив довіреність від 01.05.2024 на адвоката Селітренікова Леоніда Михайловича (а.с. 9) та договір про надання правової допомоги № 01/05 від 01.05.2024 (а.с. 42-44), укладений між позивачем та Адвокатським бюро «Селітренікова Леоніда».
За п. 2.2 договору № 01/05 від 01.05.2024 детальна інформація щодо виду та обсягу правової допомоги,яка надаватиметься за цим договором, визначається в додаткових угодах до договору, які є невід'ємними його частинами.
Відповідно до п. 6.1 договору № 01/05 від 01.05.2024 вартість правової допомоги за цим договором вказується сторонами в актах приймання-передачі наданої правової допомоги.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Грейн Агро” звернулося до суду з заявою про стягнення з відповідача 12000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу (а.с. 84-85), до якої додало акт надання послуг від 25.06.2024 № 43, рахунок від 25.06.2024 3 46, платіжну інструкцію від 26.06.2024 № 2667 про сплату 12000,00 грн.
Розглянувши матеріали поданої позивачем заяви суд зазначає наступне.
Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване нормами статті 131-2 Конституції України, статті 16 ГПК України, відповідними нормами Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Стаття 123 ГПК України визначає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно із частинами першою, другою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Позивач у тексті позову навів розрахунок судових витрат, до якого включив судовий збір, та заявив до відшкодування витрати на сплату 14 551,26 грн судового збору.
Розрахунок витрат на правову допомогу не надавався позивачем ні у позовній заяві, ні у відповіді на відзив.
У ГПК України закріплено вимогу для кожної із сторін процесу подавати до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи (стаття 124 ГПК України).
Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат є обов'язковою складовою як позовної заяви (апеляційної та касаційної скарг), так і відзиву, оскільки з огляду на положення частин п'ятої - сьомої статті 129 ГПК України попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат враховується судом під час вирішення питання про розподіл судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При цьому слід зауважити, що поданий стороною попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми таких витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно із частиною другою статті 124 ГПК України у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Отже, наведена норма процесуального закону надає суду право в разі невиконання стороною обов'язку подати попередній розрахунок судових витрат відмовити у їх відшкодуванні, за винятком суми сплаченого стороною судового збору (постанова КГС ВС від 21.08.2019 у справі № 922/2821/18).
Верховний Суд у своєму рішенні (постанова КГС ВС від 21.08.2019 у справі № 922/2821/18) звертає увагу, що неповідомлення учасником справи іншого учасника справи про попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, а також не направлення на його адресу документів на підтвердження відповідних вимог позбавляє іншого учасника справи можливості подати до суду клопотання про зменшення розміру таких витрат відповідно до частин п'ятої, шостої статті 126 ГПК України.
Позивач не включив до попереднього (орієнтовного) розрахунку витрати на адвоката, не заявляв про очікування понести такі витрати у позовній заяві та у відповіді на відзив. А також не прохав у позові відшкодувати витрати на професійну правову допомогу.
Частинами першою та другою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
У постанові Об'єднаної палати КГС Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Верховний Суд у постанові від 20.11.2018 у справі № 910/23210/17 зазначив, що види робіт або послуг адвоката, витрат, про відшкодування яких у справі заявлено вимогу, мають відповідати умовам договору про надання правової допомоги, положенням Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”.
Відповідно до статті 632 ЦК України та Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна з умов договору при його укладенні.
У постанові від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18 Верховний Суд звернув увагу, що суди, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”. Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат.
У даному випадку, зміст долученого договору про надання правової допомоги № 01/05 від 01.05.2024 (а.с.42-43) свідчить про відсутність погодження сторонами розміру та форми оплати правової допомоги.
Згідно з п. 2.2 договору № 01/05 від 01.05.2024 детальна інформація щодо виду та обсягу правової допомоги, яка надаватиметься за цим договором, визначається у додаткових угодах до договору, які є невід'ємними його частинами.
Вказані додаткові угоди до матеріалів справи позивач не надав.
У договорі не вказаний порядок обчислення адвокатського гонорару, не вказаний розмір цього гонорару. Додаткова угода, передбачена п. 2.2 договору № 01/05 від 01.05.2024 до суду не надана.
Відсутність у договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає суду та іншій стороні спору можливості пересвідчитися у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що у разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності ввід конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат (постанови Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №922/1163/18, від 07.09.2020 у справі №910/4201/19, від 19.11.2021 у справі №910/4317/21, від 03.02.2022 у справі №910/17183/20).
Частиною восьмою статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
За змістом статті 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Таким чином, наведені процесуальні норми вказують на те, що, при поданні доказів розміру витрат на професійну правничу допомогу, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, мають бути дотримані наступні дві умови:
- докази повинні бути подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду;
- до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила заяву про те, що такі докази будуть подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 921/221/21, у постанові Об'єднаної палата КГС Верховного Суду від 2 лютого 2024 року по cправі №910/9714/22.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Наведені положення статей 124, 126, 129 ГПК України у сукупності з положеннями статті 221 ГПК дають підстави дійти висновку, що у разі подання стороною таких доказів до закінчення судових дебатів у справі, суд може вирішити питання розподілу судових витрат під час ухвалення судового рішення. У разі якщо сторона (з поважних причин) до закінчення судових дебатів не подала докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, але зробила про це відповідну заяву суд може вирішити питання про судові витрати, шляхом ухвалення додаткового рішення.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування при вирішення заяви сторони. Так, у частині третій статті 126 та частині восьмій статті 129 ГПК України визначено особливості доказування розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з положеннями частини третьої статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною восьмою статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Таким чином, наведені процесуальні норми вказують на те, що обов'язку суду щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу передує подання стороною відповідної заяви.
Водночас на підтвердження докази на підтвердження розміру витрат сторони на професійну правничу допомогу можуть бути подані у такому порядку: 1) докази можуть бути подані до закінчення судових дебатів у справі; 2) або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила заяву.
Подібна правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палата КГС Верховного Суду від 2 лютого 2024 року по cправі № 910/9714/22.
Для вирішення питання про судові витрати після завершення розгляду справи та постановлення судового рішення судам необхідно з'ясовувати наявність для цього поважних причин, які б перешкоджали стороні подати докази їх понесення до закінчення судових дебатів (постанова Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 1640/2913/18)
Вимога щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, ).
Зважаючи на положення частини восьмої статті 129 ГПК України, Верховний Суд у своїх судових рішеннях дотримується позиції, що відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється за наявності відповідної заяви (клопотання) сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, а в суді касаційної інстанції - до прийняття постанови у справі (постанова КГС ВС від 22.03.2018 у справі № 910/9111/17).
Відповідно, якщо учасник справи до закінчення судових дебатів не заявив клопотання про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, суд не має підстав для розгляду питання про розподіл здійснених учасником витрат на професійну правничу допомогу (постанова КГС ВС від 14.01.2019 у справі № 927/26/18).
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Позивач ні у позовній заяві, ні у відповіді на відзив не заявляв вимоги про відшкодування йому витрат на професійну правничу допомогу у цій справі.
Позивач не включав такі вимоги до орієнтовного розрахунку судових витрат.
Позивач ні у позовній заяві, ні у відповіді на відзив не повідомляв про намір надати докази понесення витрат на адвоката професійну правничу допомогу прийняття рішення в цій справі.
Позивач не довів наявності поважних причин, які перешкодили надати йому вказану заяву про відшкодування витрат на правову допомогу разом із позовом чи відповіддю на відзив.
У договорі про надання правової допомоги відсутні положення щодо розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару.
З огляду на все викладене, відсутні підстави для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Грейн Агро стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Тому в задоволенні цієї заяви суд відмовляє повністю.
Керуючись ст. 129, 221, 232, 233, 236 - 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Грейн Агро” стягнення витрат на професійну правничу допомогу - повністю.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.
Дата складення повного додаткового рішення: 16.07.2024.
Суддя Т. М. Безрук