вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
15.07.2024 Справа № 917/337/24
Господарський суд Полтавської області у складі судді Мацко О.С., розглянувши у спрощеному провадженні матеріали справи
за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка», 04112, м. Київ, вул. Теліги Олени, буд. 6-В, корп. 4, код ЄДРПОУ 20033533,
до Комунального підприємства «Об'єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров'я Полтавської області Полтавської обласної ради», 36039, м. Полтава, вул. Коцюбинського, 7, код ЄДРПОУ 22548359,
про стягнення 138 273,76 грн.,
Суддя Мацко Оксана Сергіївна
Представники сторін: не викликались.
Суть спору:
Розглядається позовна Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до Комунального підприємства «Об'єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров'я Полтавської області Полтавської обласної ради» про стягнення 138 273,76 грн. збитків.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 05.03.2024 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Аргументи учасників справи:
Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує тим, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Уніка» за заявою страхувальника за договором добровільного комплексного страхування на транспорті № 001427/4100/0000056 від 20.11.2020 р. було виплачено особі, що здійснила відновлювальний ремонт пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 08.10.2022 року транспортного засобу Skoda Kodiaq, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (ФОП Капраненко Л.І.), 536 547,52 грн. шкоди, заподіяної з вини водія вказаного транспортного засобу ОСОБА_1 та працівника Комунального підприємства «Об'єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров'я Полтавської області Полтавської обласної ради» ОСОБА_2 , а отже, відповідач, як роботодавець останнього, зобов'язаний сплатити позивачу частину різниці між фактичним розміром вказаної шкоди і страховою виплатою, яку на користь позивача здійснив страховик КП «Об'єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров'я Полтавської області Полтавської обласної ради» - Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» (130 000,00 грн.), що складає 138 273,76 грн.
Також позивач просить стягнути з Комунального підприємства «Об'єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров'я Полтавської області Полтавської обласної ради» 8 000,00 грн. витрат на правову допомогу.
У відзиві № 68/1 від 11.03.2024 р. (вх. № 3411 від 12.03.2024 р.) відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог ПрАТ «СК «АРКС» у даній справі, посилаючись на те, що саме ОСОБА_2 повинен нести відповідальність за завдання шкоди транспортному засобу Skoda Kodiaq, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Крім того, відповідач заперечує проти заявлених позивачем судових витрат на правову допомогу з підстав їх неспівмірності зі складністю провадження, а також невідповідності критерію реальності витрат.
30.04.2024 року позивач подав до суду відповідь на відзив б/н від 15.03.2024 р. (вх. № 3566), у якому зазначив, що згідно з матеріалами кримінального провадження у справі № 554/1656/23 водій КП «Об'єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров'я Полтавської області Полтавської обласної ради» ОСОБА_2 під час ДТП виконував трудові (службові) обов'язки, за викликом використовуючи спеціальні сигнали, а тому шкода, завдана ним, має бути відшкодована відповідачем.
У запереченні на відповідь на відзив за № 75 від 26.03.2024 р. (вх. № 4127) відповідач просить відмовити в задоволенні вимог ПрАТ «СК «Уніка» у даній справі з посиланням на твердження, викладені у відзиві № 68/1 від 11.03.2024 р. (вх. № 3411 від 12.03.2024 р.).
Інших заяв по суті спору до суду не надходило.
Виклад обставин справи, встановлених судом:
20.11.2020 р. між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Уніка» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сингента» був укладений договір добровільного комплексного страхування на транспорті № 001427/4100/0000056, предметом якого є, зокрема, страхування автомобіля Skoda Kodiaq, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 13-22). Строк дії договору - до 22.11.2022 р.)
Також згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АТ 001972366 (строк дії - до 25.03.2023 р.), Комунальним підприємством «Об'єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров'я Полтавської області Полтавської обласної ради» було застраховано у ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» транспортний засіб Автоспецпром Аспа.941157.018.03, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .
08.10.2022 року близько 16 години 35 хвилин 08 жовтня 2022 року ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом автомобіля Skoda Kodiaq, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по вул. Європейській у м. Полтаві, з боку вул. Героїв Чорнобильців у напрямку вул. Пушкіна. Рухаючись у вищезазначеному напрямку, зі швидкістю руху, що становила 110,17 км/год ± 9.14 км/ год, яка є перевищенням дозволеної швидкості у населених пунктах, порушуючи тим самим п.п. 12.4, 12.9. Б) Правил дорожнього руху України, та наближаючись до регульованого за допомогою світлофора перехрестя по вул. Європейської та вул. Шевченка, ОСОБА_1 , не обравши безпечної швидкості руху, позбавив себе можливості реагувати на зміни дорожньої обстановки, а саме, на появу у межах своєї смуги для руху спеціалізованого автомобіля Автоспецпром Аспа.941157.018.03 (меддопомога), реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , що рухався із увімкненим проблисковим маячком синього кольору із спеціальним звуковим сигналом, який виїхав на вказане перехрестя із вул. Шевченка на червоний сигнал світлофору, та перетинав вул. Європейську зліва направо відносно напрямку руху водія ОСОБА_1 , який у подальшому скоїв із спеціалізованим автомобілем зіткнення у межах перехрестя.
Дані обставини викладено в ухвалі Октябрського районного суду від 22.03.2023 р. у справі № 554/1656/23.
Вказаною ухвалою також встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчинили злочин, передбачений ч. 1 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.
ПрАТ «СК «АРКС» на підставі ремонтної калькуляції № СТ-000058 від 28.06.2023 р. (а.с. 24-32), страхового акту № 00533836 від 22.08.2023 р. (а.с. 10) та рахунку № 00048 від 28.0.2023 р. (а.с. 23), здійснило виплату особі, що здійснила відновлювальний ремонт пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 08.10.2022 року транспортного засобу Skoda Kodiaq, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (ФОП Капраненко Л.І.) страхового відшкодування в розмірі 536 547,52 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 108934 від 29.08.2023 р. (а.с. 9).
Згідно з платіжним дорученням № 162224871 від 01.12.2023 р. (а.с. 45) Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» як страховик цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу (чи особи, яка його правомірно експлуатує) Автоспецпром Аспа.941157.018.03, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , сплатило на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» 130 000,00 грн. страхового відшкодування.
Посилаючись на те, що на момент ДТП водій ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з Комунальним підприємством «Об'єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров'я Полтавської області Полтавської обласної ради», а також обов'язок володільця транспортного засобу сплатити частину різниці між фактичним розміром шкоди, завданої його працівником, та сумою страхового відшкодування, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 138 273,76 грн. збитків.
Перелік доказів, якими позивач обґрунтовує наявність обставин, що є предметом доказування у даній справі: договір добровільного комплексного страхування на транспорті № 001427/4100/0000056 від 20.11.2020 р. з додатком, договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АТ 001972366, ухвала Октябрського районного суду від 22.03.2023 р. у справі № 554/1656/23, ремонтна калькуляція № СТ-000058 від 28.06.2023 р., страховий акт № 00533836 від 22.08.2023 р., рахунок № 00048 від 28.0.2023 р., платіжні доручення № 108934 від 29.08.2023 р. та № 162224871 від 01.12.2023 р. та ін.
Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:
Відповідно до статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди передбачені у статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін врегульовані договорами страхування.
Згідно з приписами статті 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Положеннями статті 4 Закону передбачено, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).
Відповідно до частини 1 статті 16 Закону, яка кореспондується зі статтею 354 Господарського кодексу України та статтею 979 Цивільного кодексу України, договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Положеннями частини 2 статті 8 Закону визначено, що страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Статтею 9 Закону передбачено, що страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством; страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку; франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Згідно зі статтею 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.
Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (стаття 25 Закону України «Про страхування»).
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовані Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 № 1961-IV.
За змістом статті 1 Закону у цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:
1.1. страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу;
1.2. страховики - страхові організації, що мають право на здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до вимог, встановлених цим Законом та Законом України «Про страхування»;
1.3. потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу;
1.4. особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду;
1.5. наземні транспортні засоби - це пристрої, призначені для перевезення людей та/або вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, які підлягають державній реєстрації та обліку у територіальних органах Міністерства внутрішніх справ України та/або допущені до дорожнього руху, а також ввезені на митну територію України для тимчасового користування, зареєстровані в інших країнах;
1.6. власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах;
1.7. забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована;
1.8. страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору;
1.12. дорожньо-транспортна пригода - подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.
Відповідно до пункту 2.1 статті 2 цього Закону відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Приписами статті 5 Закону визначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Пунктом 9.1. статті 9 Закону передбачено, що страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
Згідно з пунктом 36.1. статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
За змістом пунктів 36.4., 36.6 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом «а» пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Страховик здійснює компенсацію витрат страхувальника або особи, відповідальність якої застрахована, а МТСБУ компенсує витрати особи, звільненої від цього виду обов'язкового страхування на підставі пункту 13.1 статті 13 цього Закону або відповідальність якої застрахована іноземною страховою компанією відповідно до умов Міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка», за умови, що такі витрати здійснюються за згодою страховика (МТСБУ). У компенсації витрат може бути відмовлено повністю або частково, якщо такі витрати здійснені без попереднього погодження із страховиком (МТСБУ). Виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється шляхом безготівкового розрахунку.
Страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.
Судом встановлено, що 20.11.2020 р. між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Уніка» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сингента» був укладений договір добровільного комплексного страхування на транспорті № 001427/4100/0000056, предметом якого є, зокрема, страхування автомобіля Skoda Kodiaq, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . Строк дії договору - з 23.11.2020 р. по 22.11.2022 р.
Страхова подія відбулася 08.10.2022 р. о 16:35, тобто в межах строку дії цього договору страхування.
Ухвалою Октябрського районного суду від 22.03.2023 р. у справі № 554/1656/23 встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , спричинивши дорожньо-транспортну пригоду 08.10.2022 р. о 16:35, вчинили злочин, передбачений ч. 1 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження. Вказане судове рішення набрало законної сили.
Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно з положеннями статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Аналогічні вимоги передбачені у статті 27 Закону України «Про страхування».
Згідно зі статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією (п. 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 р. у справі №755/18006-15-ц).
Під час суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Страховик виступає замість потерпілого (п. 71 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.10.2020 у справі № 910/18279/19).
Як вбачається із матеріалів справи, на підставі ремонтної калькуляції № СТ-000058 від 28.06.2023 р. (а.с. 24-32), страхового акту № 00533836 від 22.08.2023 р. (а.с. 10) та рахунку № 00048 від 28.0.2023 р., позивач згідно з платіжним дорученням № 108934 від 29.08.2023 р. здійснив виплату особі, що здійснила відновлювальний ремонт пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 08.10.2022 року транспортного засобу Skoda Kodiaq, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (ФОП Капраненко Л.І.) страхового відшкодування в розмірі 536 547,52 грн.
Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.
Отже, внаслідок виплати страхувальнику (на рахунок ФОП Капраненко Л.І.) страхового відшкодування до позивача у межах фактичних витрат на виплату страхового відшкодування перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдання шкоди власнику транспортного засобу у порядку суброгації.
Судом враховано, що у разі якщо цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП перед третіми особами застрахована у певного страховика, то останній стає відповідальною особою, адже, внаслідок укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик в межах страхової суми несе відповідальність за шкоду, завдану застрахованою ним особою.
За змістом статті 1192 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.
Судом враховано, що спеціальні норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (п. 22.1 ст. 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (ст. 29); відповідно до п. п. 32.4, 32.7 ст. 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з п. 12.1 ст. 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Як зазначено вище, положення статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» імперативно визначає, що відшкодування шкоди, завданої пошкодженням транспортного засобу, з урахуванням зносу, покладається на страховика особи, що завдала шкоди.
На підставі спеціальної норми статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик відповідальності винної у ДТП особи здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі статті 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 р. у справі № 910/9396/17, постановах Верховного Суду України від 22.03.2017 р. у справі № 910/3650/16, у постанові від 15.10.2020 р. у справі № 755/7666/19.
Як вбачається із матеріалів справи, страховик КП «Об'єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров'я Полтавської області Полтавської обласної ради» - Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» в межах ліміту відповідальності за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АТ 001972366 здійснив виплату страхового відшкодування на користь ПрАТ «СК «Уніка» у розмірі 130 000,00 гривень.
Положеннями статті 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до частини 1 статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту), укладеного із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець (вказана позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.12.2018 р. у справі № 426/16825/16-ц).
Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків розуміється виконання ним роботи, передбаченої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою або спричинена необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов'язків працівника (даний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 р. у справі № 490/898/16-ц, від 11.12.2019 р. у справі № 333/1926/15-ц та від 29.11.2023 р. у справі № 278/236/22).
Як встановлено Октябрським районним судом в ухвалі про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності від 22.03.2023 р. у справі № 554/1656/23, що набрала законної сили, водій КП «Об'єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров'я Полтавської області Полтавської обласної ради» ОСОБА_2 під час ДТП, керуючи транспортним спеціалізованим автомобілем Автоспецпром Аспа.941157.018.03 (меддопомога), державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , за яким був закріплений згідно Наказу № 134-од від 01.08.2022 р., рухався по вул. Шевченка у м. Полтава, з боку вул. В'ячеслава Чорновола у напрямку вул. Стрітенської, виконуючи невідкладне службове завдання з доставлення хворої дитини до лікувального закладу.
З огляду на викладене, ОСОБА_2 завдав транспортному засобу Skoda Kodiaq, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , шкоду саме у зв'язку та під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Відтак, суб'єктом, який несе відповідальність за вказану шкоду, є роботодавець винної особи - Комунальне підприємство «Об'єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров'я Полтавської області Полтавської обласної ради».
Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика. Аналогічні по суті висновки, викладено Верховним Судом у постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15-ц, від 13 червня 2019 року у справі № 587/1080/16-ц, від 17 жовтня 2019 року у справі № 370/2787/18, від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц, від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18, від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17, які суд враховує під час розгляду цієї справи.
При цьому, згідно з ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини обох водіїв ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ), які вчинили однакове за кваліфікацією правопорушення (ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України). Отже, сума страхового відшкодування також має визначатись у відповідній частці вини обох водіїв (рівнозначній), у зв'язку з чим сума відшкодування, яку КП «Об'єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров'я Полтавської області Полтавської обласної ради» як роботодавець винної особи має відшкодувати позивачу, складає половину розміру збитків, завданих транспортному засобу Skoda Kodiaq, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , у зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою 08.10.2022 року, з урахуванням зносу, за вирахуванням суми страхового відшкодування, здійсненої Приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія», а саме - 536 547,52 грн./2 - 130 000,00 грн. = 138 273,76 грн.
Відповідач вказаний розмір збитків не спростував.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність правових та фактичних підстав для відшкодування відповідачем фактично понесених витрат позивача по виплаті страхового відшкодування у вищезазначеній сумі.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).
Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Крім того, згідно зі ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010 р. № 4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відповідно до ч. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» за заявою № 63566/00 суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
У даному випадку, дослідивши та оцінивши докази, наявні у матеріалах справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» у даній справі в повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 3 028,00 грн.
Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне:
Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно зі ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При цьому, як зазначено у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19, за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Як було зазначено вище, позивач просить стягнути з Комунального підприємства «Об'єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров'я Полтавської області Полтавської обласної ради» понесені Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Уніка» витрати на правову допомогу в сумі 8 000,00 грн.
У позовній заяві ПрАТ «СК «Уніка» у даній справі міститься попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вже були понесені ним при поданні позовної заяви - 8 000,00 грн., а також зазначено, що позивач очікує понести в подальшому додаткові витрати, пов"язані з розглядом псрави по суті, за потреби та у разі вчинення дій, розрахунок сум та тарифів яких визначений в п.2 п.3 додатку №1 до договору про надання правової допомоги від 02.11.2023р.
Також до вказаної позовної заяви було додано належним чином засвідчені копії договору доручення на правові (юридичні-консультативні) послуги № 1 ВНМ від 01.11.2023 р. та додаткової угоди № 1 від 01.11.2023 р. до вказаного договору, договору про надання правової допомоги № 2/23ю від 02.11.2023 р. та додаткової угоди № 1 від 02.01.2024 р. до вказаного договору, Акту (звіту) прийому-передачі наданих послуг № 1/34349 до договору № 2/23ю від 02.11.2023 р., довіреності № 783/4 від 20.12.2023 р. на представництво адвокатом Білим Віталієм Сергійовичем інтересів Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» та свідоцтва серія ХС № 000229 від 14.08.2019 р. про право Білого Віталія Сергійовича на заняття адвокатською діяльністю.
Згідно з договором доручення на правові (юридичні-консультативні) послуги № 1 ВНМ від 01.11.2023 р. Довіритель (ПрАТ «СК «Уніка») доручив, а Повірений (Фізична особа-підприємець Волчек Наталія Миколаївна) зобов'язався від імені Довірителя, за власний рахунок чи рахунок Довірителя, вчинити юридичні дії щодо стягнення простроченої заборгованості з фізичних та юридичних осіб, до яких Довіритель має права вимоги відповідно до чинного законодавства України.
Відповідно до п. 1.1 договору про надання правової допомоги № № 2/23ю від 02.11.2023 р. Бюро (Адвокатське бюро «АБ «Білий») приймає доручення Клієнта та бере на себе зобов'язання надати Клієнту правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.
Згідно з п. 1 додатку № 1 від 02.01.2024 р. до вказаного договору Клієнт доручає АБ «АБ «Білий» в особі керуючого бюро адвоката Білого В.С. надати послуги щодо проведення допустимих законодавством України дій, спрямованих на повернення заборгованості з боржників клієнта, в т. ч. по страховому акту № 00533836.
АБ «АБ «Білий» в особі керуючого бюро адвоката Білого В.С., після одержання матеріалів (справ) від Клієнта, зобов'язаний здійснити перелік дій, визначених угодою, а Клієнт - здійснити оплату послуг протягом 15 робочих днів з моменту набрання відповідним рішенням суду законної сили на рахунок бюро у розмірі 8 000,00 грн. за кожну справу.
В акті (звіту) прийому-передачі наданих послуг № 1/34349 до договору № 2/23ю від 02.11.2023 р. сторони підтвердили, що Адвокатським бюро «Адвокатське бюро «Білий» згідно договору були надані Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Уніка» послуги по страховій справі № 34349 (страховий акт № 00533836) за позовом ПрАТ «СК «Уніка» до КП «Об'єднане автогосподарство ЗУОЗ ПО ПОР» вартістю 8 000,00 грн.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону).
Відповідно до ст. 19 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є:
1) надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;
4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;
5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;
6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;
7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань;
9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв'язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення.
Згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн. є такими, що пов'язані з розглядом справи, відповідають критеріям, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК, а також належать до витрат, компенсація яких передбачена чинними нормами законодавства України.
За змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).
У відзиві на позов у даній справі відповідач заперечує проти заявлених позивачем судових витрат на правову допомогу з підстав їх неспівмірності зі складністю провадження, а також невідповідності критерію реальності витрат.
Однак, відповідачем, всупереч вимогам статті 74 Господарськогопроцесуального кодексу України, не надано жодних доказів на підтвердження того, що визначений стороною та його адвокатом розмір гонорару є неспівмірним, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час тощо.
Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, а витрати позивача на професійну правничу допомогу підтверджені у розмірі 8 000,00 грн., вказана сума підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись ст. 129, 232, 233, 237, 238, 252 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Комунального підприємства «Об'єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров'я Полтавської області Полтавської обласної ради» (36039, м. Полтава, вул. Коцюбинського, 7, код ЄДРПОУ 22548359) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 6, літера В, код ЄДРПОУ 20033533) 138 273,76 грн. збитків, 3 028,00 грн. судового збору, 8 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
3. Видати наказ з набранням чинності цим рішенням.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.
Повне рішення складено 15.07.2024 р.
Суддя О.С. Мацко