65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"04" липня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/580/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,
за участю секретаря судового засідання Лінник І.А.,
за участю представників:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №916/580/24
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Одесенергомонтаж» (вул. Болгарська, № 51, м. Одеса, 65005)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Монтаж» (вул. Миколаївська дорога, № 197, м. Одеса, 65013)
про стягнення 837 384,56 грн,
1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Одесенергомонтаж» звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Монтаж» про відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення зобов'язання щодо реєстрації податкових накладних у розмірі 837 384,56 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем обов'язку з реєстрації в ЄРПН податкових накладних за договорами підряду від 06.09.2021 № 06/09-2021, від 14.02.2022 № 14/02-2022, від 14.03.2022 № 15/03-2022, від 14.03.2022 № 14/03-2022, від 31.05.2022 № 31/05-2022, від 01.06.2022 № 01/06-2022, від 01.08.2022 № 01/08-2022, від 08.08.2022 № 08/08-22 та від 10.08.2022 № 10/08-2022, внаслідок чого ТОВ «Одесенергомонтаж» зазнало збитків у розмірі не отриманого податкового кредиту.
Як зауважує позивач, починаючи з серпня 2018 року ТОВ «Одесенергомонтаж» як субпідрядника залучає до виконання електромонтажних робіт ТОВ «Інвест-Монтаж» та на виконання вище вказаних підрядних робіт позивач (замовник) уклав з відповідачем (виконавець) вищевказані договори підряду.
Позивач, зазначаючи перелік спірних договорів, вказує, що на їх виконання сторонами були укладені довідки форми КБ-3 та акти форми КБ-2, на підставі яких ТОВ «Одесенергомонтаж» повністю сплатив виконані роботи.
Разом з тим, за ствердженням позивача, ТОВ «Інвест-Монтаж» в передбаченому законом порядку не зареєструвало в ЄРПН податкові накладні за вище вказаними договорами підряду на суму виконаних робіт 5 024 307,36 гривень, у томі числі ПДВ 20% - 837 384,56 гривень, внаслідок чого ТОВ «Одесенергомонтаж» зазнало збитків у розмірі не отриманого податкового кредиту у розмірі 837 384,56 гривень.
Позивач зазначає, що з даного приводу неодноразово звертався до відповідача з претензіями щодо негайної реєстрації податкових накладних у ЄРПН, але відповіді так і не отримав.
Підсумовуючи, позивач наголошує, що відповідачем, у визначені п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України строки, не було зареєстровано податкові накладні по вказаним операціям в Єдиному реєстрі податкових накладних, зв'язку з чим, позивач втратив можливість сформувати податковий кредит та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання на загальну суму 837 384,56 грн., що призвело до збитків останнього.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, а відповідач, в свою чергу, зобов'язаний відшкодувати позивачу збитки у розмірі 837 384,56 грн.
Відповідач відзив на позов до суду не надав, своїм правом на захист не скористався.
Інші заяви по суті до суду не надходили.
2. Процесуальні питання, вирішені судом.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.02.2024 позовна заява вх.№604/24 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.02.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Одесенергомонтаж» (вх. № 604/24 від 15.02.2024) залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом семи днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
28.02.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю «Одесенергомонтаж» надано до суду заяву про усунення недоліків (вх. № 8150/24) на виконання ухвали, із змісту якої вбачається усунення недоліків, встановлених ухвалою суду від 20.02.2024 та додані відповідні документи.
04.03.2024 ухвалою Господарського суду Одеської області прийнято позовну заяву (вх.№604/24 від 15.02.2024) до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/580/24. Справу № 916/580/24 постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на "21" березня 2024 року об 11:40 год.
21.03.2024 у підготовчому засіданні по справі № 916/580/24 судом проголошено протокольну ухвалу про перерву до "25" квітня 2024 року об 11:20 год., про що відповідач був повідомлений відповідною ухвалою суду від 22.03.2024, постановленою в порядку ст. 120 ГПК України.
24.04.2024 позивач звернувся до суду із заявою (вх. № 16956/24), якою просив суд провести підготовче засідання за відсутності позивача та його представника, а також не заперечував проти призначення справи до розгляду.
Підготовче засідання, призначене протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.03.2024 у справі № 916/580/24 на 25.04.2024 об 11:20 год., не відбулося у зв'язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.
25.04.2024 ухвалою Господарського суду Одеської області продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі № 916/580/24 за ініціативою суду на 30 днів та призначено підготовче засідання на "14" травня 2024 року о 12:00 год.
14.05.2024 у підготовчому засіданні по справі № 916/580/24, після з'ясування думки представника позивача та вирішення всіх питань, передбачених ст. 182 ГПК України, судом проголошено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 916/580/24 до судового розгляду по суті на "30" травня 2024 року о 12:20 год. Окрім того, призначено резервну дату судового засідання з розгляду справи № 916/580/24 по суті на 18 червня 2024 року об 11:00 год.
ТОВ «Інвест-Монтаж» повідомлено було про дату, місце та час судового розгляду по суті у справі № 916/580/24 ухвалою суду від 15.05.2024 у відповідності до вимог ст. 120 ГПК України.
30.05.2024 у судовому засіданні по справі № 916/580/24 судом була проголошена протокольна ухвала про перерву, відповідно до раніше визначеної резервної дати, на "18" червня 2024 року об 11:00 год. Відповідача про дату, місце та час судового засідання по суті у справі № 916/580/24 було повідомлено у відповідності до ст. 120 Господарського процесуального кодексу України.
18.06.2024 у судовому засіданні по справі № 916/580/24, у зв'язку з неможливістю завершити розгляду справи по суті, судом проголошено протокольну ухвалу про перерву до "04" липня 2024 року об 11:20 год.
Того ж дня, з метою належного повідомлення відповідача про дату, час та місце наступного судового засідання, судом в порядку ст. 120 ГПК України була постановлена відповідна ухвала.
В судове засідання 04.07.2024 представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Одесенергомонтаж» не з'явився, повідомлений належним чином, надав суду заяву (вх. № 25789/24 від 03.07.2024) про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, наполягав на задоволенні позову.
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест-Монтаж», про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно, проте свого представника в судові засідання жодного разу не направив, поважність підстав неявки належними та допустимими доказами суду не обґрунтував, своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Ухвали суду надсилались відповідачу за місцезнаходженням відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернуті на адресу суду з відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою», про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.
Згідно з п. 4 ч. 6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Відповідно до ч.ч. 3, 7 ст.120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення, інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» відомості про місцезнаходження юридичної особи містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу.
Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції або повернуті органами зв'язку з позначками «адресат відсутній», «закінчення терміну зберігання» тощо з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Відсутність сторони за адресою чи незабезпечення одержання за такою адресою кореспонденції створює саме для учасника справи негативні наслідки, які він зобов'язаний передбачити та самостійно вжити заходи щодо їх ненастання.
Сам лише факт не отримання учасником провадження кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
При цьому, суд окремо звертає увагу, що з 01.01.2020 набрали чинності зміни до Правил надання послуг поштового зв'язку, внесені Постановою Кабінету Міністрів України № 1149 від 27.12.2019, відповідно до яких:
- рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім'ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім'ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з'явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв'язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (пункт 991 Правил);
- рекомендовані поштові відправлення з позначкою «Судова повістка», адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (пункт 992 Правил).
Таким чином, зберігання відділенням Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» поштових відправлень суду, які є «Судовими повістками» в розумінні чинного законодавства України в період більше, ніж три робочі дні, а також їх повернення із непередбачених для «Судових повісток» причин є неправомірним. Більше того, такі дії зумовлюють порушення права позивача на своєчасне вирішення справи судом.
З огляду на викладене, враховуючи термін зберігання поштової кореспонденції відділенням поштового зв'язку та її повернення до суду із відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою», суд дійшов висновку, що відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України ухвали суду вважаються врученими відповідачу в день проставлення у поштовому відділенні штампу із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
При цьому, враховуючи неотримання відповідачем поштової кореспонденції за своїм офіційним місцезнаходженням та нез'явлення його в судові засідання, судом протягом всього строку розгляду справи вживалися додаткові заходи щодо належного та фактичного повідомлення відповідача про розгляд даної справи судом за всіма відомими суду засобами зв'язку, а саме на сайті Судової влади України розміщувались відповідні оголошення від 12.03.2024, 17.05.2024, 31.05.2024 та від 19.06.2024.
Також, копії ухвал суду про здійснення відповідних процесуальних дій у цій справі були направлені ТОВ «Інвест-Монтаж» на електронну адресу, відомості щодо якої містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Так, згідно довідок суду про доставку електронного документа документи в електронному вигляді по справі № 916/5271/23 (суддя Цісельський О.В.) були надіслані одержувачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Інвест-Монтаж» на його електронну адресу - in-montazh@ukr.net, та документи доставлено до електронної скриньки 25.03.24, 26.04.24.
Окрім того, 22.03.2024 секретарем було здійснено спробу передати телефонограму для надання інформації стосовно розгляду справи № 916/580/24, проте особа, якому належить відомий суду номер телефону, представився Андрієм та сповістив, що є колишнім співробітником відповідача, наразі в даній організації не працює та не має зв'язку ані з керівництвом, ані з будь-якими іншими особами.
Таким чином, судом протягом всього періоду розгляду справи здійснювалися спроби повідомлення відповідача за всіма відомими суду засобами зв'язку; матеріали справи не містять відомостей про будь-які інші засоби зв'язку з відповідачем.
Отже, суд констатує небажання відповідача протягом майже шести місяців висловити свою правову позицію у даному спорі, незабезпечення відповідачем явки у всі попередні засідання по даній справі.
При цьому у всіх ухвалах суду по справі судом було роз'яснено про те, що інформація у цій справі доступна на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://od.arbitr.gov.ua.
Згідно з частиною 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Для цих цілей існує Єдиний державний реєстр судових рішень.
Відповідно до частин 1, 3 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Отже у відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, та реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела (у Єдиному державному реєстрі судових рішень).
Враховуючи, що учасники судового провадження, безвідносно до отримання/неотримання поштової кореспонденції, в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, про що неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини, зокрема, у рішенні від 03.04.2008 по справі «Пономарьов проти України», рішенні від 26.04.2007 по справі «Олександр Шевченко проти України», рішенні від 14.10.2003 по справі «Трух проти України».
Враховуючи незабезпечення відповідачем отримання поштової кореспонденції за своїм офіційним місцезнаходженням, а також відсутність у вказаному реєстрі відомостей щодо електронної пошти чи інших засобів зв'язку з відповідачем, не повідомлення суду інших засобів зв'язку з відповідачем, суд прийшов до висновку, що вказані дії свідчать про відмову від отримання відповідачем судових повісток (ухвал суду).
За наведених обставин суд доходить висновку, що судом було вчинено всі необхідні дії щодо повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі, а також про всі призначені по справі судові засідання, вчинення відповідних процесуальних дій та надано можливість взяти участь у судових засіданнях і викласти свої, зокрема, заперечення проти задоволення позовних вимог та пояснення, натомість останній не вживав заходів щодо реалізації наданого йому права навести свої доводи та міркування, заперечення проти заяв, доводів і міркувань інших осіб, передбачене статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, шляхом участі в судових засіданнях, подання відзиву на позовну заяву та надання доказів.
Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Таким чином, суд вважає, що позивач та відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності за наявними у ній матеріалами.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
З огляду на те, що розгляд даної справи відкладався у зв'язку з нез'явленням представника відповідача у судові засідання, неподанням відповідачем відзиву на позовну заяву, а також враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, що є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами за відсутності представників позивача та відповідача у відповідності до вимог частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Під час судового розгляду, відповідно до ст.ст. 209, 210 ГПК України, судом були з'ясовані всі обставини на які учасники справи посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, а також судом були безпосередньо досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи.
04.07.2024 в судовому засіданні Господарським судом був закінчений розгляд справи по суті та згідно із приписами статтей 233, 240 Господарського процесуального кодексу України підписано вступну та резолютивну частини рішення без їх проголошення.
3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.
06.09.2021 між ТОВ «Одесенергомонтаж» (замовник) та ТОВ «Інвест-Монтаж» (підрядник) був укладений договір підряду № 06/09-2021, відповідно до п. 1.1. якого підрядник приймає на себе зобов'язання в строки та на умовах, передбачених договором, виконати будівельно-монтажні роботи - Реконструкція мереж Південного РЕМ, м. Одеса, пров. Маячний, 7 (надалі за текстом - «роботи»), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити згідно умов договору належним чином виконані роботи.
Пунктами 2.3., 2.5. договору підряду № 06/09-2021 від 06.09.2021 передбачено, що підставою для оплати виконаних робіт є відповідний акт приймання виконаних робіт (форма КБ-2В), оформлений належним чином та довідка про вартість виконаних робіт (форма КБ-3), які підписуються сторонами. Оплата у розмірі 100% від вартості робіт оплачується замовником протягом 90 банківських днів з дати підписання сторонами акту виконаних робіт (форма КБ-2В) та довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3).
Додатковою угодою № 1 від 25.03.2022 до договору № 06/09-2021 від 06.09.2021 сторони продовжили строк дії договору до 31.01.2023.
Судом встановлено, що на виконання договору підряду № 06/09-2021 від 06.09.2021 виконані відповідачем та прийняті позивачем без зауважень та заперечень щодо якості та кількості, роботи на загальну суму 604787,59 грн., про що свідчать підписані та скріплені печатками сторін:
довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2022 року (форми КБ-3) від 16.12.2022 на суму 212788,13 грн;
акт приймання виконаних будівельних робіт №1 за грудень 2022 року (форми КБ-2в) на суму 194496,73 грн з актом вартості устаткування на суму 18291,40 грн від 16.12.2022;
довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за січень 2023 року (форми КБ-3) від 25.01.2023 на суму 77975,49 грн;
акт приймання виконаних будівельних робіт №3 за січень 2023 року (форми КБ-2в) на суму 75481,24 грн від 25.01.2023;
довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за січень 2023 року (форми КБ-3) від 25.01.2023 на суму 314023,94 грн;
акт приймання виконаних будівельних робіт №2 за січень 2023 року (форми КБ-2в) на суму 18383,89 грн з актом вартості устаткування на суму 295640,08 грн від 25.01.2023.
Позивач сплатив за виконані роботи суму в розмірі 285856,60 грн., що підтверджується платіжними інструкціями, а саме: № 202 від 13.03.2023 на суму 49000,00 грн; № 247 від 22.03.2023 на суму 6892,16 грн; № 430 від 17.05.2023 на суму 129964,44 грн; № 490 від 01.06.2023 на суму 100000,00 грн.
14.02.2022 між ТОВ «Одесенергомонтаж» (замовник) та ТОВ «Інвест-Монтаж» (підрядник) був укладений договір підряду № 14/02-2022, відповідно до п. 1.1. якого підрядник приймає на себе зобов'язання в строки і на умовах, передбачених договором, виконати наступні роботи: Будівельно-монтажні роботи - Забезпечення електропостачання багатоквартирного житлового будинку: м. Одеса, пров. Пироговський, 6 (надалі за текстом - «роботи»), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити згідно умов договору належним чином виконані роботи.
Пунктами 2.3., 2.5. договору підряду № 14/02-2022 від 14.02.2022 передбачено, що підставою для оплати виконаних робіт є відповідний акт приймання виконаних робіт (форма КБ-2В), оформлений належним чином та довідка про вартість виконаних робіт (форма КБ-3), які підписуються сторонами. Оплата у розмірі 100% від вартості робіт оплачується замовником протягом 3 банківських днів з дати підписання сторонами акту виконаних робіт (форма КБ-2В) та довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3).
Судом встановлено, що на виконання договору підряду 14/02-2022 від 14.02.2022 виконані відповідачем та прийняті позивачем без зауважень та заперечень щодо якості та кількості, роботи на загальну суму 535363,18 грн., про що свідчать підписані та скріплені печатками сторін:
довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2022 року (форми КБ-3) від 26.12.2022 на суму 101738,65 грн;
акт приймання виконаних будівельних робіт №1 за грудень 2022 року (форми КБ-2в) на суму 94217,51 грн з актом вартості устаткування на суму 7521,14 грн від 26.12.2022;
довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за січень 2023 грудень 2022 року (форми КБ-3) від 26.12.2022 на суму 433624,53 грн;
акт приймання виконаних будівельних робіт №2 за грудень 2022 року (форми КБ-2в) на суму 432749,05 грн з актом вартості устаткування на суму 875,48 грн від 26.12.2022.
Позивач повністю сплатив за виконані роботи суму в розмірі 535363,18 грн., що підтверджується платіжними інструкціями, а саме: № 428 від 17.05.2023 на суму 200000,00 грн; № 492 від 01.06.2023 на суму 105000,00 грн; № 546 від 08.06.2023 на суму 230363,18 грн.
14.03.2022 між ТОВ «Одесенергомонтаж» (замовник) та ТОВ «Інвест-Монтаж» (підрядник) був укладений договір підряду № 14/03-2022, відповідно до п. 1.1. якого підрядник приймає на себе зобов'язання в строки і на умовах, передбачених договором, виконати наступні роботи: Будівельно-монтажні роботи: Реконструкція мереж 10кВ з виносу електромереж з ділянки забудови, Одеська обл., смт. Затока, вул. Приморська, д. 123-а (надалі за текстом - «роботи»), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити згідно умов договору належним чином виконані роботи.
Пунктами 2.3., 2.5. договору підряду № 14/03-2022 від 14.03.2022 передбачено, що підставою для оплати виконаних робіт є відповідний акт приймання виконаних робіт (форма КБ-2В), оформлений належним чином та довідка про вартість виконаних робіт (форма КБ-3), які підписуються сторонами. Оплата у розмірі 100% від вартості робіт оплачується замовником протягом 3 банківських днів з дати підписання сторонами акту виконаних робіт (форма КБ-2В) та довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3).
Судом встановлено, що на виконання договору підряду 14/03-2022 від 14.03.2022 виконані відповідачем та прийняті позивачем без зауважень та заперечень щодо якості та кількості, роботи на загальну суму 88125,12 грн., про що свідчать підписані та скріплені печатками сторін: довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2022 року (форми КБ-3) від 29.11.2022 на суму 88125,12 грн; акт приймання виконаних будівельних робіт №1 за листопад 2022 року (форми КБ-2в) на суму 88125,12 грн від 29.11.2022.
Позивач повністю сплатив за виконані роботи суму в розмірі 88125,12 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 882 від 26.12.2022 на суму 88125,12 грн.
14.03.2022 між ТОВ «Одесенергомонтаж» (замовник) та ТОВ «Інвест-Монтаж» (підрядник) був укладений договір підряду № 15/03-2022, відповідно до п. 1.1. якого підрядник приймає на себе зобов'язання в строки і на умовах, передбачених договором, виконати наступні роботи: Будівельно-монтажні роботи - Реконструкція ТП96194 для забезпечення електропостачання тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності за адресою: м. Одеса, біля пляжу «Аркадія», 20 (надалі за текстом - «роботи»), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити згідно умов договору належним чином виконані роботи.
Пунктами 2.3., 2.5. договору підряду № 15/03-2022 від 14.03.2022 передбачено, що підставою для оплати виконаних робіт є відповідний акт приймання виконаних робіт (форма КБ-2В), оформлений належним чином та довідка про вартість виконаних робіт (форма КБ-3), які підписуються сторонами. Оплата у розмірі 100% від вартості робіт оплачується замовником протягом 3 банківських днів з дати підписання сторонами акту виконаних робіт (форма КБ-2В) та довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3).
Судом встановлено, що на виконання договору підряду 15/03-2022 від 14.03.2022 виконані відповідачем та прийняті позивачем без зауважень та заперечень щодо якості та кількості, роботи на загальну суму 126757,56 грн., про що свідчать підписані та скріплені печатками сторін: довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2022 року (форми КБ-3) від 24.11.2022 на суму 126757,56 грн; акт приймання виконаних будівельних робіт №1 за листопад 2022 року (форми КБ-2в) на суму 95660,52 грн з актом вартості устаткування на суму 31097,04 грн від 24.11.2022.
Позивач повністю сплатив за виконані роботи суму в розмірі 126757,56 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 881 від 26.12.2022.
31.05.2022 між ТОВ «Одесенергомонтаж» (замовник) та ТОВ «Інвест-Монтаж» (підрядник) був укладений договір підряду № 31/05-2022, відповідно до п. 1.1. якого підрядник приймає на себе зобов'язання в строки і на умовах, передбачених договором, виконати наступні роботи: Заміна 1-ф та 3-ф відгалужень до вводів в житлові будинки на відгалуження, виконані ізольованим проводом з встановленням ЗКО та лічильника для АСОЕ, АТ «ДТЕК Одеські електромережі» (надалі за текстом - «роботи»), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити згідно умов договору належним чином виконані роботи.
Пунктами 2.3., 2.5. договору підряду № 31/05-2022 від 31.05.2022 передбачено, що підставою для оплати виконаних робіт є відповідний акт приймання виконаних робіт (форма КБ-2В), оформлений належним чином та довідка про вартість виконаних робіт (форма КБ-3), які підписуються сторонами. Оплата у розмірі 100% від вартості робіт оплачується замовником протягом 3 банківських днів з дати підписання сторонами акту виконаних робіт (форма КБ-2В) та довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3).
Судом встановлено, що на виконання договору підряду 31/05-2022 від 31.05.2022 виконані відповідачем та прийняті позивачем без зауважень та заперечень щодо якості та кількості, роботи на загальну суму 970466,21 грн., про що свідчать підписані та скріплені печатками сторін:
довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2022 року (форми КБ-3) від 28.11.2022 на суму 181764,11 грн;
акт приймання виконаних будівельних робіт №2 за листопад 2022 року (форми КБ-2в) на суму 181764,11 грн від 28.11.2022;
довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2022 року (форми КБ-3) від 28.11.2022 на суму 170079,23 грн;
акт приймання виконаних будівельних робіт №3 за листопад 2022 року (форми КБ-2в) на суму 170079,23 грн від 28.11.2022;
довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2022 року (форми КБ-3) від 28.11.2022 на суму 3206,30 грн;
акт приймання виконаних будівельних робіт №4 за листопад 2022 року (форми КБ-2в) на суму 3206,30 грн від 28.11.2022;
довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2022 року (форми КБ-3) від 22.12.2022 на суму 439349,46 грн;
акт приймання виконаних будівельних робіт №3 за грудень 2022 року (форми КБ-2в) на суму 439349,46 грн від 22.12.2022;
довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за лютий 2023 року (форми КБ-3) від 22.02.2023 на суму 70413,16 грн;
акт приймання виконаних будівельних робіт №1 (форми КБ-2в) на суму 70413,16 грн від 22.02.2023;
довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за лютий 2023 року (форми КБ-3) від 22.02.2023 на суму 105653,95 грн;
акт приймання виконаних будівельних робіт №1 (форми КБ-2в) на суму 105653,95 грн від 22.02.2023.
Позивач повністю сплатив за виконані роботи суму в розмірі 970466,21 грн., а також здійснив переплату на суму 57049,98 грн, а загалом позивач сплатив 1027516,19 грн, що підтверджується платіжними інструкціями, а саме: № 880 від 26.12.2022 на суму 412099,62 грн; № 79 від 31.01.2023 на суму 201000,00 грн; № 449 від 18.05.2023 на суму 175000,00 грн; № 511 від 01.06.2023 на суму 110000,00 грн; № 545 від 08.06.2023 на суму 129416,57 грн.
01.06.2022 між ТОВ «Одесенергомонтаж» (замовник) та ТОВ «Інвест-Монтаж» (підрядник) був укладений договір підряду № 01/06-2022, відповідно до п. 1.1. якого підрядник приймає на себе зобов'язання в строки і на умовах, передбачених договором, виконати наступні роботи: нове будівництво сонячної електростанції (СЕС) по вул. Комунальна, 34 в м. Теплодар, Одеської області (надалі за текстом - «роботи»), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити згідно умов договору належним чином виконані роботи.
Пунктами 2.3., 2.5. договору підряду № 01/06-2022 від 01.06.2022 передбачено, що підставою для оплати виконаних робіт є відповідний акт приймання виконаних робіт (форма КБ-2В), оформлений належним чином та довідка про вартість виконаних робіт (форма КБ-3), які підписуються сторонами. Оплата у розмірі 100% від вартості робіт оплачується замовником протягом 3 банківських днів з дати підписання сторонами акту виконаних робіт (форма КБ-2В) та довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3).
Додатковою угодою № 1 від 28.12.2022 до договору № 01/06-2022 від 01.06.2022 сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2023 та збільшили перелік та обсяги робіт, у зв'язку з чим збільшили суму договору на 244565,83 грн.
Судом встановлено, що на виконання договору підряду 01/06-2022 від 01.06.2022 виконані відповідачем та прийняті позивачем без зауважень та заперечень щодо якості та кількості, роботи на загальну суму 244565,83 грн., про що свідчать підписані та скріплені печатками сторін: довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за лютий 2023 року (форми КБ-3) від 28.02.2023 на суму 244565,83 грн; акт приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2023 року (форми КБ-2в) на суму 244565,83 грн від 28.02.2023.
Позивач повністю сплатив за виконані роботи суму в розмірі 244565,83 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 450 від 18.05.2023.
01.08.2022 між ТОВ «Одесенергомонтаж» (замовник) та ТОВ «Інвест-Монтаж» (підрядник) був укладений договір підряду № 01/08-2022, відповідно до п. 1.1. якого підрядник приймає на себе зобов'язання в строки і на умовах, передбачених договором, виконати наступні роботи: Будівельно-монтажні роботи - Зовнішнє електропостачання багатоквартирних житлових будинків, Одеська обл., м. Южне, ІІ-й мікрорайон, 7Г/1 та 7Г/2 (надалі за текстом - «роботи»), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити згідно умов договору належним чином виконані роботи.
Пунктами 2.3., 2.5. договору підряду № 01/08-2022 від 01.08.2022 передбачено, що підставою для оплати виконаних робіт є відповідний акт приймання виконаних робіт (форма КБ-2В), оформлений належним чином та довідка про вартість виконаних робіт (форма КБ-3), які підписуються сторонами. Оплата у розмірі 100% від вартості робіт оплачується замовником протягом 3 банківських днів з дати підписання сторонами акту виконаних робіт (форма КБ-2В) та довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3).
Судом встановлено, що на виконання договору підряду 01/08-2022 від 01.08.2022 виконані відповідачем та прийняті позивачем без зауважень та заперечень щодо якості та кількості, роботи на загальну суму 236142,17 грн., про що свідчать підписані та скріплені печатками сторін: довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2022 року (форми КБ-3) від 19.12.2022 на суму 236142,17 грн; акт приймання виконаних будівельних робіт №1 за грудень 2022 року (форми КБ-2в) на суму 236142,17 грн від 19.12.2022.
Позивач повністю сплатив за виконані роботи суму в розмірі 236142,17 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 173 від 06.03.2023.
08.08.2022 між ТОВ «Одесенергомонтаж» (замовник) та ТОВ «Інвест-Монтаж» (підрядник) був укладений договір підряду № 08/08-2022, відповідно до п. 1.1. якого підрядник приймає на себе зобов'язання в строки і на умовах, передбачених договором, виконати наступні роботи: Будівельно-монтажні роботи: Реконструкція електричних мереж КЛ-10 кВ Центрального регіону, з виносу електромереж з ділянки забудови м. Одеса, пр-т Глушка, 11/3 (надалі за текстом - «роботи»), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити згідно умов договору належним чином виконані роботи.
Пунктами 2.3., 2.5. договору підряду № 08/08-2022 від 08.08.2022 передбачено, що підставою для оплати виконаних робіт є відповідний акт приймання виконаних робіт (форма КБ-2В), оформлений належним чином та довідка про вартість виконаних робіт (форма КБ-3), які підписуються сторонами. Оплата у розмірі 100% від вартості робіт оплачується замовником протягом 3 банківських днів з дати підписання сторонами акту виконаних робіт (форма КБ-2В) та довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3).
Судом встановлено, що на виконання договору підряду 08/08-2022 від 08.08.2022 виконані відповідачем та прийняті позивачем без зауважень та заперечень щодо якості та кількості, роботи на загальну суму 88907,45 грн., про що свідчать підписані та скріплені печатками сторін: довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2022 року (форми КБ-3) від 27.10.2022 на суму 88907,45 грн; акт приймання виконаних будівельних робіт №1 за жовтень 2022 року (форми КБ-2в) на суму 88907,45 грн від 27.10.2022.
Доказів сплати позивачем в повному обсязі за виконані роботи на суму в розмірі 88907,48 грн матеріали справи не містять, оскільки до вказаного договору позивач надав платіжну інструкцію № 882 від 26.12.2022 на суму 88125,12 грн, згідно якої були сплачені виконані роботи за договором підряду 14/03-2022 від 14.03.2022. Вказана платіжна інструкція вже була врахована судом.
10.08.2022 між ТОВ «Одесенергомонтаж» (замовник) та ТОВ «Інвест-Монтаж» (підрядник) був укладений договір підряду № 10/08-2022, відповідно до п. 1.1. якого підрядник приймає на себе зобов'язання в строки і на умовах, передбачених договором, виконати наступні роботи: Будівельно-монтажні роботи - Зовнішнє електропостачання житлового комплексу: Одеська обл., Овідіопольський р-н, смт. Таїрово, масив № 22, діл. № 12, 13, 14, масив № 23 діл. 12, 13(надалі за текстом - «роботи»), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити згідно умов договору належним чином виконані роботи.
Пунктами 2.3., 2.5. договору підряду № 10/08-2022 від 10.08.2022 передбачено, що підставою для оплати виконаних робіт є відповідний акт приймання виконаних робіт (форма КБ-2В), оформлений належним чином та довідка про вартість виконаних робіт (форма КБ-3), які підписуються сторонами. Оплата у розмірі 100% від вартості робіт оплачується замовником протягом 3 банківських днів з дати підписання сторонами акту виконаних робіт (форма КБ-2В) та довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3).
Судом встановлено, що на виконання договору підряду 10/08-2022 від 10.08.2022 виконані відповідачем та прийняті позивачем без зауважень та заперечень щодо якості та кількості, роботи на загальну суму 1 812 947,44 грн., про що свідчать підписані та скріплені печатками сторін:
довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2022 року (форми КБ-3) від 26.12.2022 на суму 32041,88 грн;
акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2022 року (форми КБ-2в) на суму 32041,88 грн від 26.12.2022;
довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2022 року (форми КБ-3) від 26.12.2022 на суму 31756,26 грн;
акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2022 року (форми КБ-2в) на суму 31756,26 грн від 26.12.2022;
довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2022 року (форми КБ-3) від 26.12.2022 на суму 19747,66 грн;
акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2022 року (форми КБ-2в) на суму 19747,66 грн від 26.12.2022;
довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2022 року (форми КБ-3) від 26.12.2022 на суму 36491,52 грн;
акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2022 року (форми КБ-2в) на суму 36491,52 грн від 26.12.2022;
довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2022 року (форми КБ-3) від 26.12.2022 на суму 37499,34 грн;
акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2022 року (форми КБ-2в) на суму 37499,34 грн від 26.12.2022;
довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2022 року (форми КБ-3) від 26.12.2022 на суму 26923,63 грн;
акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2022 року (форми КБ-2в) на суму 26923,63 грн від 26.12.2022;
довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2022 року (форми КБ-3) від 26.12.2022 на суму 68244,32 грн;
акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2022 року (форми КБ-2в) на суму 68244,32 грн від 26.12.2022;
довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2022 року (форми КБ-3) від 26.12.2022 на суму 79825,90 грн;
акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2022 року (форми КБ-2в) на суму 79825,90 грн від 26.12.2022;
довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2022 року (форми КБ-3) від 26.12.2022 на суму 495849,18 грн;
акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2022 року (форми КБ-2в) на суму 495849,18 грн від 26.12.2022;
довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2022 року (форми КБ-3) від 26.12.2022 на суму 274683,60 грн;
акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2022 року (форми КБ-2в) на суму 274683,60 грн від 26.12.2022;
довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2022 року (форми КБ-3) від 26.12.2022 на суму 7574,99 грн;
акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2022 року (форми КБ-2в) на суму 7574,99 грн від 26.12.2022;
довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2022 року (форми КБ-3) від 26.12.2022 на суму 469951,93 грн;
акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2022 року (форми КБ-2в) на суму 469951,93 грн від 26.12.2022;
довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за лютий 2023 року (форми КБ-3) від 24.02.2023 на суму 188007,61 грн;
акт приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2023 року (форми КБ-2в) на суму 188007,61 грн від 24.02.2023;
довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за лютий 2023 року (форми КБ-3) від 24.02.2023 на суму 44349,62 грн;
акт приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2023 року (форми КБ-2в) на суму 44349,62 грн від 24.02.2023.
Позивач сплатив за виконані роботи суму в розмірі 1 824 047,35 грн., що підтверджується платіжними інструкціями, а саме: № 78 від 31.01.2023 на суму 200827,35 грн; № 88 від 03.02.2023 на суму 400000,00 грн; № 97 від 06.02.2023 на суму 140000,00 грн; № 158 від 01.03.2023 на суму 410000,00 грн; № 255 від 27.03.2023 на суму 220000,00 грн; № 464 від 24.05.2023 на суму 200000,00 грн; № 491 від 01.06.2023 на суму 100000,00 грн; № 547 від 08.06.2023 на суму 80220,00 грн; № 681 від 18.07.2023 на суму 16000,00 грн; № 817 від 29.08.2023 на суму 22000,00 грн; № 818 від 30.08.2023 на суму 35000,00 грн.
Позивач стверджує, що податкові накладні на суму виконаних відповідачем та сплачених позивачем робіт відповідачем взагалі не складені та не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що позбавило позивача права на включення суми в загальному розмірі 837384,56 грн ПДВ до податкового кредиту та стало підставою для звернення до суду із відповідним позовом
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Інвест-Монтаж» в передбаченому законом порядку не було зареєстровано в ЄРПН податкові накладні за вище вказаними договорами підряду за сплачені позивачем роботи на суму 4 368 374,00 грн., у томі числі ПДВ 20% - 873 674,80 грн. Проте, позивачем заявлено до стягнення в якості збитків суму неотриманого податкового кредиту у розмірі 837384,56 грн.
4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
При цьому за правилами ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Стаття 15 Цивільного кодексу Українит визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити /реалізувати/ своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, відшкодування збитків.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно із частинами першою, другою статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Частинами першою, другою статті 217 Господарського кодексу України визначено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (частина перша статті 218 Господарського кодексу України).
Відповідно до частини другої статті 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
За змістом статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права та законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно ч. 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до приписів ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України).
За приписами статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно із ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
За загальними положеннями, наведеними у статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Стаття 14 Податкового кодексу України визначає, що податок на додану вартість це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу (п.п. 14.1.178.); податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (п.п.14.1.181).
Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.
За змістом абзацу 2 пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Згідно п.198.2. ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулась раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що, підтверджено податковою накладною.
За п. 198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.
Положення п.200.1. ст.200 Податкового кодексу України визначають, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.4. ст.200 Податкового кодексу України).
Відповідно до положень пункту 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
При цьому, як визначено п. 201.4 ст. 201 ПК України, платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, постачання яких має безперервний або ритмічний характер покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця.
Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.
Відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:
- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту… Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Приписами статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Загальною засадою цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України).
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що на виконання договорів підряду від 06.09.2021 № 06/09-2021, від 14.02.2022 № 14/02-2022, від 14.03.2022 № 15/03-2022, від 14.03.2022 № 14/03-2022, від 31.05.2022 № 31/05-2022, від 01.06.2022 № 01/06-2022, від 01.08.2022 № 01/08-2022, від 08.08.2022 № 08/08-22 та від 10.08.2022 № 10/08-2022 відповідач виконав роботи на загальну суму 4 708 062,55 грн, а позивач оплатив відповідачу за виконані роботи кошти на загальну суму 4 368 374,00 грн.
При цьому, суд зауважує, що, як встановлено судом вище, не в повному обсязі підтвердженими є посилання позивача на виконання відповідачем, та відповідно сплату позивачем, виконаних робіт на загальну суму 5 024 307,36 грн.
Відповідач не зареєстрував податкові накладні в Єдиному державному реєстрі податкових накладних та не надав позивачу зареєстровані податкові накладні з квитанціями про підтвердження реєстрації (прийняття) таких податкових накладних.
Доказів отримання ДПС та реєстрації відповідачем в Єдиному державному реєстрі податкових накладних на загальну суму 4 368 374,00 грнматеріали справи не містять.
Згідно з пунктами 201.1 та 201.10 статті 201 ПК України на продавця товарів/послуг покладено обов'язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в ЄРПН, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.
Отже, суд погоджується, що ТОВ «Інвест-Монтаж» не виконано обов'язку зі складання та реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних за вищевказаними господарськими операціями з позивачем у строк встановлений Податковим кодексом України. Внаслідок чого, в силу дії норм абзаців першого, третього, четвертого пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, ТОВ «Одесаенергомонтаж» позбавлено права на віднесення до податкового кредиту суми податку у розмірі 873 674,80 грн.
Нормами абзацу 3 пункту 198.6 статті 198. абзацу 2 пункту 201.10 статті 210 ПК України встановлено причинно-наслідковий зв'язок між фактом складання і реєстрації податкової накладної та виникненням права у платника податку нараховувати певні суми як такі, що відносяться до податкового кредиту. Отже, встановленою і доведеною є наявність прямого причинно-наслідкового зв'язку між відсутністю факту реєстрації податкових накладних на суму 4 368 374,00 грн., в тому числі ПДВ в сумі 873 674,80 грн, та невключенням сум податку до податкового кредиту позивача.
Таким чином, відповідач з порушенням вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України на сплачені позивачем виконані роботи не склав та не зареєстрував податкові накладні в ЄРПН, у зв'язку з чим позивач був позбавлений права на віднесення сплаченого податку на додану вартість до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання. Тобто сума податку на додану вартість, що не включена до податкового кредиту позивача внаслідок невиконання своїх обов'язків зі своєчасної реєстрації податкових декларацій, є його збитками.
Підставою для відшкодування збитків відповідно до п.1 ст.611 ЦК та ст.224 Господарського кодексу України є порушення зобов'язання.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, бездіяльність контрагента щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкові накладні зумовлює неможливість покупця послуг включення сум ПДВ до податкового кредиту, а також, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, тобто зазначена сума, фактично, є збитками цієї особи (постанова від 03.08.2018 у справі №908/76/18).
Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (пункти 6.15 та 6.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18).
При цьому хоча обов'язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов'язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов'язком перед покупцем, невиконання такого обов'язку фактично завдало позивачу збитків (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18).
Тому має місце прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи.
Позивач не може скористатись підставами для нарахування сум, що відноситься до податкового кредиту, які визначені пунктом 201.11 ст. 201 Податкового Кодексу України, без отримання податкових накладних.
Відтак, за загальним правилом, приписи пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України не передбачають можливості включення покупцем товарів/послуг суми ПДВ до податкового кредиту у разі невиконання продавцем обов'язку зі складення та реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17.
З системного аналізу вище викладеного вбачається, що згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України на продавця товарів/послуг покладено обов'язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.
Згідно з правовою позицією, викладеною в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18 та Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17, при порушенні контрагентом (продавцем) за договором обов'язку щодо складення та реєстрації податкових накладних належним способом захисту для заявника (покупця) може бути звернення до суду з позовом про відшкодування завданих збитків.
Так, за приписами статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником (п. 6.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18).
Отже, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); шкідливого результату такої поведінки - збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. За відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність не настає.
Необхідним елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником зобов'язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення.
Так, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, тобто мають бути прямими.
Таким чином, при пред'явленні вимог про стягнення збитків позивачем повинно бути доведено факт порушення відповідачем зобов'язань перед позивачем, наявність та розмір збитків, а також наявність причинного зв'язку між ними. У свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу.
Доказів щодо вчинення відповідачем дій у визначені законом порядку та строки щодо належної реєстрації податкових накладних суду не подано. Порушення відповідачем норм Податкового кодексу України позбавили позивача права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання на суму 873674,80 грн., тобто позивач поніс збитки.
Тому має місце прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкові накладні у встановлені законом порядку та строки і неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу правопорушення.
ТОВ «Інвест-Монтаж» не спростовано презумпцію його вини у завданні збитків позивачу внаслідок не складання та не реєстрації податкової накладної. Окрім того, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження вжиття відповідачем будь-яких заходів для недопущення господарського правопорушення.
З огляду на зазначене, суд доходить висновку про наявність у позивача права на стягнення збитків у зв'язку з порушенням відповідачем обов'язку щодо реєстрації податкових накладних. Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.
При цьому, відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Враховуючи, що за поданими суду довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати і актами приймання виконаних робі та платіжних інструкцій підтверджується факт виконання робіт на суму 4 708 062,55 грн. та факт оплати виконаних робіт на суму 4 368 374,00 грн, судом встановлено, що сума ПДВ 20% складає 873 674,80 грн.
Тоді як, звертаючись з позовом позивач визначає суму ПДВ за спірними договорами та просить стягнути збитки в загальному розмірі 837 384,56 грн. Пояснень з приводу розрахунку вказаної суми позивач суду не надав.
Відтак, оскільки суд не може виходити за межі вимог позивача щодо стягнення збитків, то судом визнаються обґрунтованими та підлягають стягненню з відповідача 837384,56 грн збитків, у межах заявлених позовних вимог.
За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, суд задовольняє позов ТОВ «Одесенергомонтаж» повністю, ухвалює рішення про стягнення з ТОВ «Інвест-Монтаж» 837384,56 грн збитків.
Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Господарський суд наголошує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».
Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Таким чином, проаналізувавши встановлені у справі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням долучені сторонами докази в їх сукупності та взаємозв'язку, законодавство, що регулює спірні правовідносини, з огляду на те, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку щодо складання та реєстрації податкових накладних, господарський суд, враховуючи наведені положення цивільного, господарського і податкового законодавства та визначені процесуальним законом стандарти доказування, дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими, документально підтвердженими, тому наявні правові підстави для задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Одесенергомонтаж» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Монтаж» збитків в сумі 837 384,56 грн в повному обсязі.
У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 12560,77 грн., понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.
Частинами першою, третьою статті 124 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
У позовній заяві зазначено попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат позивача, які він поніс та які очікує понести у зв'язку з розглядом справи, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн.
Позивачем додано до матеріалів справи ордер від 15.02.2024 серія ВН № 1106895 виданий на підставі договору про надання правової допомоги від 02.03.2021 № 02/03-2020, Акт від 14.02.2024 виконаних робіт за договором про надання правової допомоги № 02/03-2020 від 02.03.2020 на загальну суму 15 000,00 грн. та платіжну інструкцію від 14.02.2024 № 587 на суму 15 000,00 грн.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
За умовами частини третьої статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
В силу статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З огляду на викладене, суд зазначає про те, що гонорар (розмір, порядок обчислення і сплати тощо) та порядок приймання-передачі наданих послуг узгоджуються сторонами договору про надання правової допомоги безпосередньо у такому договорі. При цьому сам по собі договір свідчить лише про намір виконання дій в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, у зв'язку з чим за фактом надання послуг (виконання робіт) складаються відповідні первинні документи (зокрема, але не виключно: акт приймання-передачі тощо), якими сторони підтверджують обставину фактичного надання послуг (виконання робіт) однією стороною правочину та їх прийняття (отримання) іншою стороною за відсутності претензій щодо їх обсягів та якості.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частин першої, третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з частинами першою, другою статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
В силу приписів частини третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Даний висновок господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
У розумінні положень частини п'ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 11.09.2020 у справі №922/3724/19.
Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Саме такий сталий правовий висновок Верховного Суду викладено в постановах від 28.09.2021 у справі №918/1045/20, від 24.11.2021 у справі №910/17235/20 та від 01.09.2021 у справі №910/13034/20.
Відповідачем не було подано клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Суд враховує завдання господарського судочинства, особливості предмету спору, ціну позову, значення розгляду справи для сторін, а також час витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг). Керуючись критерієм розумності і співмірності розміру витрат вважає за можливе здійснити розподіл витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає відшкодуванню та стягненню з Відповідача у загальному розмірі 15 000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 79, 86, 129, 202, 233, 237 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Монтаж» (вул. Миколаївська дорога, № 197, м. Одеса, 65013, код ЄДРПОУ 35050500) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Одесенергомонтаж» (вул. Болгарська, № 51, м. Одеса, 65005, код ЄДРПОУ 39030561) збитки в розмірі у сумі 837 384 (вісімсот тридцять сім тисяч триста вісімдесят чотири) грн 56 коп, витрати зі сплати судового збору у розмірі 12 560 (дванадцять тисяч п'ятсот шістдесят) грн 77 коп та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.241 ГПК України.
Наказ видати відповідно до ст.327 ГПК України.
Повний текст рішення складено 15 липня 2024 р.
Суддя О.В. Цісельський