65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"16" липня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/151/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом: Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку “ДЕСАНТУ 2830” (65481, Одеська обл., м. Южне, пр-т Григорівського Десанту, буд. 30/16, код ЄДРПОУ 41161281)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ОДЕССА ЕНЕРГО СТРОЙ” (65078, Одеська обл., м. Одеса, вул. Космонавтів, буд. 32, кв. 314, код ЄДРПОУ 43105826)
про стягнення 48136,99 грн., -
Суть спору: Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку “ДЕСАНТУ 2830” звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ОДЕССА ЕНЕРГО СТРОЙ” про стягнення 48136,99 грн., з яких: 25000 грн. заборгованості, 21472,61 грн. пені та 1664,38 грн. 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов?язань за договором на проведення сертифікації енергетичної ефективності будівлі №11/05-1 від 11.05.2021 щодо виконання послуг з сертифікації та неповернення відповідачем попередньої оплати.
Ухвалою суду від 15.01.2024 позовну заяву залишено без руху у зв?язку з виявленими недоліками позовної заяви та встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків - 10 днів з дня вручення ухвали.
19.01.2024 за вх.№2488/24 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 22.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/151/24; визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; роз?яснено сторонам про можливість подання відповідно до ч.7 ст. 252 ГПК України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи; зобов?язано позивача до 22.02.2024 надіслати або вказати можливий термін надсилання оригіналів всіх поданих до суду в додатку до позовної заяви письмових доказів (для огляду суду); запропоновано відповідачу надати до суду відзив на позовну заяву з доказами направлення позивачу - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та заперечення на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив.
21.02.2024 за вх.№7089/24 до суду від позивача надійшли оригінали доданих до позовної заяви документів для огляду, які були оглянуті судом.
24.01.2024 на адресу відповідача по справі судом було направлено копію ухвали суду від 22.01.2024 про відкриття провадження у справі. 06.02.2024 до суду надійшло поштове повернення з відміткою “за закінченням терміну зберігання”. 14.02.2024 на адресу відповідача по справі судом повторно було направлено копію ухвали суду від 22.01.2024 про відкриття провадження у справі. 28.02.2024 до суду надійшло повторне поштове повернення з відміткою “за закінченням терміну зберігання”. 06.03.2024 на адресу відповідача по справі судом повторно було направлено копію ухвали суду від 22.01.2024 про відкриття провадження у справі. 26.03.2024 до суду надійшло повторне поштове повернення з відміткою “за закінченням терміну зберігання”. 28.03.2024 на адресу відповідача по справі судом повторно було направлено копію ухвали суду від 22.01.2024 про відкриття провадження у справі. 19.04.2024 до суду надійшло повторне поштове повернення з відміткою “за закінченням терміну зберігання”.
27.03.2024 за вих.№916/151/24/2039/2024 господарський суд направив на адресу АТ «Укрпошта» лист з повідомленням про виявлені систематичні порушення в роботі працівників АТ “Укрпошта” та попередив про наслідки неусунення вказаних недоліків.
23.04.2024 на адресу відповідача по справі судом повторно було направлено копію ухвали суду від 22.01.2024 про відкриття провадження у справі. 06.05.2024 до суду надійшло повторне поштове повернення з відміткою “за закінченням терміну зберігання”.
09.05.2024 на адресу відповідача по справі судом повторно було направлено копію ухвали суду від 22.01.2024 про відкриття провадження у справі. 12.06.2024 до суду надійшло повторне поштове повернення з відміткою “за закінченням терміну зберігання”.
17.05.2024 Господарським судом Одеської області було винесено Окрему ухвалу щодо Акціонерного товариства “Укрпошта”, у зв?язку з порушенням вимог Правил надання послуг поштового зв?язку, затверджених постановою Кабінетів Міністрів України від 05.03.2009 №270, при виконанні обов?язків із вчасного повернення і зазначення причин невручення поштових відправлень, які містять позначку “Судова повістка”.
24.05.2024 за вх.№20944/24 до суду від АТ “Укрпошта” надійшла відповідь на лист-запит від 23.03.2024, у якій зазначено про виявлені недоліки в роботі.
30.05.2024 за вх.21739/24 до суду від АТ “Укрпошта” надійшла відповідь на окрему ухвалу від 17.05.2024, у якій зазначено про виявлені недоліки в роботі.
14.06.2024 на адресу відповідача по справі судом повторно було направлено копію ухвали суду від 22.01.2024 про відкриття провадження у справі. 01.07.2024 до суду надійшло поштове повернення з відміткою “адресат відсутній за вказаною адресою”.
Відповідно до п.5 ч.6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, господарський суд констатує, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи господарським судом.
Відповідач відзив на позов і жодних доказів суду не надав, про розгляд справи повідомлений належним чином, відтак, у відповідності до ч.9 ст. 165 ГПК України суд дійшов до висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.
У зв?язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Водночас, Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» воєнний стан в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 12 серпня 2022 року №573/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 6 лютого 2023 року №58/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 01 травня 2023 року №254/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 26 липня 2023 року №451/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 06 листопада 2023 року №734/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 05 лютого 2024 року №49/2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 06 травня 2024 року №271/2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 06 травня 2024 року №271/2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб.
Справа №916/151/24 розглядається судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.
Жодних заяв та/або клопотань, пов?язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв?язку з воєнним станом, про намір вчинити такі дії до суду від сторін не надійшло.
У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:
11.05.2021 між Об?єднанням співвласників багатоквартирного будинку “ДЕСАНТУ 2830” та Товариством з обмеженою відповідальністю “ОДЕССА ЕНЕРГО СТРОЙ” було укладено договір №11/05-1 на проведення сертифікації енергетичної ефективності будівлі. За даним договором замовник доручає, а виконавець зобов?язується за плату провести сертифікацію енергетичної ефективності будівлі за адресою: Одеська обл., м. Южне, просп. Григорівського Десанту, буд. 28, 30/16 (надалі - об?єкт), надати замовнику Енергетичний сертифікат будівлі та Рекомендаційний звіт, що містить в собі Опис Проекту для обраного ОСББ Пакету заходів відповідно до вимог Фонду (надалі - Послуги) (пункт 1.1 договору).
Відповідно до п.п. 2.1 та 2.2 договору вартість послуг за договором становить: 25000 грн. (двадцять п?ять тисяч гривень 00 копійок), без ПДВ; замовник перераховує попередню оплату у розмірі 25000 гривень (двадцять п?ять тисяч гривень 00 копійок), що складає 100% вартості послуг, протягом 3-х (трьох) банківських днів після підписання даного договору.
Виконавець приступає до надання послуг після підписання цього договору; строк надання послуг складає 60 (шістдесят) робочих днів з моменту отримання попередньої оплати згідно з пунктом 2.2 цього договору, надання всіх вихідних даних згідно з пунктом 5.1.3 цього договору та забезпечення замовником доступу до об?єкту згідно з пунктом 5.1.4 цього договору (пункти 3.1-3.2 договору).
Згідно з п.5.3.1 договору виконавець зобов?язаний належним чином виконувати взяті на себе зобов?язання за цим договором, в тому числі в обумовлений договором строк надати передбачені цим договором послуги і передати замовнику їх результати.
Відповідно до п.п. 6.1 та 6.6 договору за невиконання, або неналежне виконання зобов?язань за цим договором, винна сторона сплачує неустойку, в розмірі, передбаченому цим договором, а також відшкодовує другій стороні завдані таким невиконанням або неналежним виконанням збитки відповідно до чинного законодавства України; за порушення термінів надання виконавцем послуг, передбачених цим договором, виконавець виплачує замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент надання послуг, від вартості ненаданих послуг за кожен день прострочення надання послуг.
11.05.2021 ТОВ “ОДЕССА ЕНЕРГО СТРОЙ” було виставлено ОСББ “ДЕСАНТУ 2830” рахунок №11/05-1 на оплату послуг з організації проведення енергоаудиту багатоповерхового будинку ОСББ “ДЕСАНТУ 2830” на суму 25000 грн.
В матеріалах справи міститься платіжне доручення №178 від 19.07.2021, відповідно до якого ОСББ “ДЕСАНТУ 2830” сплачено на користь ТОВ “ОДЕССА ЕНЕРГО СТРОЙ” 25000 грн., призначення платежу: “за організацію проведення енергоаудіту багатоповерх.будинку ОСББ “ДЕСАНТУ 2830”, рах.№11/05-1 від 11.05.2021 р. Без ПДВ”.
В матеріалах справи міститься лист-вимога позивача від 18.08.2022 за вих.№177, що направлена відповідачу. В даній вимозі ОСББ “ДЕСАНТУ 2830” вимагало у ТОВ “ОДЕССА ЕНЕРГО СТРОЙ” повернути грошові кошти в розмірі 25000,00 грн., які були сплачені 19.07.2021р. по платіжному дорученню №178 від 19.07.2021, у строк до 05.09.2022. А також просило укласти додаткову угоду про розірвання Договору №11/05-1 від 11.05.2021 за взаємною згодою сторін після повернення боргу.
В матеріалах справи наявний розрахунок заборгованості, відповідно до якого: 25000 грн. - сума основного боргу; 19478,08 грн. пені (період нарахування: 13.10.2021-06.10.2023); 1487,67 грн. 3% річних (період нарахування: 13.10.2021-06.10.2023).
Доказів сплати заявлених до стягнення сум матеріали справи не містять.
Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань та неповернення попередньої оплати за послуги у зв'язку з їх невиконанням стало підставами для звернення позивача до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача суми попередньо оплати, пені та 3% річних.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 2 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов?язковість яких надана Верховною Радою України.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003).
В Україні основоположним принципом судочинства згідно Конституції України та Закону України “Про судоустрій і статус суддів” є принцип верховенства права.
Як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004, верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об?єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов?язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч.1 ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Згідно з ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов?язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов?язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Реалізовуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб?єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб?єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов?язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов?язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов?язаної сторони виконання її обов?язку.
За ст. 509 ЦК України зобов?язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов?язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов?язку.
Підставою виникнення цивільних прав та обов?язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).
Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов?язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов?язання, що виникає між суб?єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб?єкт (зобов?язана сторона, у тому числі боржник) зобов?язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб?єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб?єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов?язаної сторони виконання її обов?язку.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 905 ЦК України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 1 ст. 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 ЦК України).
За ч.1 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (ч.1 ст. 624 ЦК України).
Згідно з ч.2 ст. 570 ЦК України якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Обов'язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: “баланс імовірностей” (balance of probabilities) або “перевага доказів” (preponderance of the evidence); “наявність чітких та переконливих доказів” (clear and convincing evidence); “поза розумним сумнівом” (beyond reasonable doubt). Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2022 у справі №917/996/20).
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Салов проти України” від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Надточий проти України” від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Господарський суд зазначає, що даний спір виник з приводу виконання договору №11/05-1 від 11.05.2021. В матеріалах справи відсутні відомості про визнання даного договору недійсним чи неукладеним. Господарським судом було оглянуто оригінали договору №11/05-1 від 11.05.2021, рахунку на оплату послуг, платіжного доручення на оплату послуг, претензії позивача та доказів надсилання такої претензії.
Проаналізувавши наявні матеріали справи, з урахуванням встановлених судом обставин, господарський суд вказує, що позивачем на виконання умов договору №11/05-1 від 11.05.2021 було перераховано на рахунок відповідача попередню оплату за замовлені послуги, а відповідач в порушення умов договору та вищезазначених норм законодавства не надав ОСББ “ДЕСАНТУ 2830” замовлені послуги. Окрім того, відповідач не відреагував на пред'явлену позивачем претензію та не повернув останньому попередню оплату за замовлені послуги. Внаслідок вищезазначених обставин у відповідача виник обов?язок повернути позивачу суму попередньої оплати у розмірі 25000 грн., яка підтверджена матеріалами справи та відповідачем не спростована, доказів сплати/повернення позивачу вказаної суми та/або доказів виконання замовлених робіт/послуг на суму попередньої оплати матеріали справи не містять, за таких обставин є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню заявлені Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку “ДЕСАНТУ 2830” позовні вимоги про стягнення з відповідача 25000 грн.
Іншого відповідачем не доведено.
Щодо заявлених до стягнення пені та 3% річних, слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов?язань за договором можуть забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею).
Водночас вимогами п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов?язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.
Згідно зі ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов?язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов?язання.
У ч.6 ст. 231 ГК України також встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов?язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов?язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов?язання мало бути виконано.
За вимогами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов?язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов?язання, на вимогу кредитора зобов?язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата пені передбачена п.6.6 договору поставки №11/05-1 від 11.05.2021, відповідно до якого за порушення термінів надання виконавцем послуг, передбачених цим договором, виконавець виплачує замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент надання послуг, від вартості ненаданих послуг за кожен день прострочення надання послуг.
Щодо заявлених пені та 3% річних, господарський суд зазначає, що у прохальній частині позовної заяви (пункт 2) позивач просить стягнути з відповідача кошти у загальному розмірі 48136,99 грн., що складаються з: суми заборгованості (неповерненої попередньої оплати у розмірі 100%) у розмірі 25000 грн., 3% річних у розмірі 1664,38 грн. та пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ у сумі 21472,61 грн. Однак, в матеріалах справи (в додатках до позовної заяви - “Додаток №1 до позовної заяви - Розрахунок заборгованості на суму неповерненої попередньої оплати за послуги”) наявний розрахунок заборгованості, відповідно до якого: 25000 грн. - сума основного боргу; 19478,08 грн. пені (період нарахування: 13.10.2021-06.10.2023); 1487,67 грн. 3% річних (період нарахування: 13.10.2021-06.10.2023).
Таким чином, у зв'язку з відсутністю деталізованого розрахунку заборгованості на суми, що зазначені у позові, господарський суд позбавлений можливості встановити вірність цих розрахунків та відповідність вимогам чинного законодавства та умовам договору. Відтак, господарський суд приймає до уваги розрахунок заборгованості, що наданий позивачем як додаток №1 до позовної заяви та наявні у справі докази, якими позивач обґрунтовує нараховані ним суми.
Перевіривши здійснені позивачем розрахунки в межах заявленого періоду (13.10.2021 - 06.10.2023), встановивши вірність цих розрахунків та відповідність вимогам чинного законодавства та умовам договору, приймаючи до уваги висновки суду про неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов?язань у спірних правовідносинах, враховуючи право позивача на отримання компенсації з боржника за неналежне виконання зобов?язання, господарський суд дійшов висновку про те, що правомірними та обґрунтованими сумами пені та 3% річних є ті, які визначені у розрахунку, наданому в додатку до позовної заяви та складають 19478,08 грн. пені (період нарахування: 13.10.2021-06.10.2023) та 1487,67 грн. 3% річних (період нарахування: 13.10.2021-06.10.2023).
Враховуючи вищевикладене, з урахуванням заявлений позовний вимог в прощальній частині позову, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку “ДЕСАНТУ 2830” та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “ОДЕССА ЕНЕРГО СТРОЙ” 25000 грн. основного боргу, 19478,08 грн. пені та 1487,67 грн. 3% річних.
Іншого позивачем та відповідачем не доведено.
Інші наявні в матеріалах справи документи вищевикладених висновків суду не спростовують.
Відповідно до ч.9 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на відповідача як на сторону, з неправильних дій якої виник спір.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Позовні вимоги Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку “ДЕСАНТУ 2830” - задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ОДЕССА ЕНЕРГО СТРОЙ” (65078, Одеська обл., м. Одеса, вул. Космонавтів, буд. 32, кв. 314, код ЄДРПОУ 43105826) на користь Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку “ДЕСАНТУ 2830” (65481, Одеська обл., м. Южне, пр-т Григорівського Десанту, буд. 30/16, код ЄДРПОУ 41161281) 25000 /двадцять п'ять тисяч/ грн. основного боргу, 1487 /одну тисячу чотириста вісімдесят сім/ грн. 67 коп. 3% річних, 19478 /дев'ятнадцять тисяч чотириста сімдесят вісім/ грн. 08 коп. пені та 2684 /дві тисячі шістсот вісімдесят чотири/ грн. судового збору.
3.В решті позову - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повний текст рішення складено 16 липня 2024 р.
Суддя Ю.С. Бездоля