65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про закриття провадження у справі
"10" липня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/1482/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., за участю секретаря судового засідання Толкунової М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )
до відповідача: Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Співучий фонтан на Фонтанській дорозі 30-32" (код ЄДРПОУ 36154654, 65016, м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, буд. 30-32)
про визнання майнових прав на об'єкт інвестування
за участю представників учасників справи:
позивач: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Одеської області із позовом до відповідача Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Співучий фонтан на Фонтанській дорозі 30-32" про визнання майнових прав на об'єкт інвестування.
Ухвалою суду від 26.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження; призначено підготовче засідання та вирішено інші процесуальні питання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.05.2024 відкладено підготовче засідання на 06.06.2024.
06.06.2024 до суду від позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи.
Ухвалою суду від 06.06.2024 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів до 25.07.2024 та відкладено підготовче засідання на 26.06.2024.
25.06.2024 та 26.06.2024 до суду від представника позивача надійшли заяви про розгляд справи за його відсутності.
Ухвалою суду від 26.06.2024 відкладено підготовче засідання на 10.07.2024, запропоновано учасникам справи надати письмово викладену позицію щодо можливості розгляду даного спору в порядку господарського судочинства.
В судове засідання 10.07.2024 учасники провадження не з'явились.
10.07.2024 на електронну пошту суду від представника позивача - адвоката Дяченка В.В. надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання, від голови Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Співучий фонтан на Фонтанській дорозі 30-32" - клопотання про розгляд справи без його участі.
Розглянувши вказані клопотання суд зауважує, що 18.10.2023 набрав чинності Закон України №3200-IX від 29.06.2023 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами", яким, зокрема, внесено низку істотних змін до Господарського процесуального кодексу України.
Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення встановлені у ст. 170 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 6, 8 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі.
Особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням власного електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги", якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Згідно з ч. 6 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Відповідно до п. 16 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, процесуальні документи та докази можуть подаватися до суду в електронній формі, а процесуальні дії - вчинятися в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС з використанням власного кваліфікованого електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису, за винятком випадків, передбачених процесуальним законом.
Отже, у разі реєстрації офіційної електронної адреси в ЄСІТС учасник справи може вчинити процесуальну дію в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС.
Законодавець чітко визначив, що направлення документів до суду має відбуватись лише у два способи:
- або у паперовому виді засобами поштового зв'язку;
- або в електронній формі за допомогою ЄСІТС.
Ці норми мають імперативний характер і не допускають їх розширеному тлумаченню, зокрема, направлення відповідних документів через електронну пошту.
Однак, представник позивача - адвокат Дяченко В.В. та відповідач, які мають зареєстрований електронний кабінет в ЄСІТС, направили до суду заяви в електронній формі не за допомогою ЄСІТС з використанням власного кваліфікованого електронного підпису, а використали для цього електронну пошту.
Таким чином, учасниками провадження не дотримано порядку подання документів в електронній формі.
Відповідно до ч.4 ст.170 ГПК України, суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
За наведених обставин суд дійшов висновку, що заяви (клопотання) представника позивача та відповідача підлягають поверненню заявникам без розгляду.
При цьому суд констатує, що сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення підготовчого засідання, своїм правом взяти участь у судовому засіданні та надати суду відповідні позиції останні скористались на власний розсуд.
Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі, виходячи з наступного.
Так, в силу статей 6, 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року" (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.
Конституційний Суд України в рішенні від 25.12.1997 №9-зп у справі за конституційним зверненням громадян ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та інших громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України (справа за зверненнями жителів міста Жовті Води) роз'яснив, що частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Частину другу статті 124 Конституції України необхідно розуміти так, що юрисдикція судів, тобто їх повноваження вирішувати спори про право та інші правові питання, поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
У статті 16 Цивільного кодексу України і статті 20 Господарського кодексу України також передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. У наведених статтях закріплені переліки способів захисту прав і законних інтересів. При цьому суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Частиною 1 статті 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначені у статті 20 Господарського процесуального кодексу України.
Так, за змістом позовної заяви позивач ОСОБА_1 зазначає, що при невиконанні зобов'язань, в 2006-2008 роках, ТОВ "Фінансова компанія МС і Фінанси", якій позивачем на розрахунковий рахунок були сплачені кошти з метою отримання у власність майна в м. Одеса, по вул. Фонтанська дорога 30-32, значною кількістю людей, з метою захисту своїх майнових інтересів, був створений ОК ЖК "Співучий фонтан на Фонтанській дорозі 30-32". На зборах членів кооперативу в 2010 році в якості генерального підрядника була погоджена кандидатура ТДВ "Одісей БМУ-11", представник якої пообіцяв, що будівництво будинку його компанія закінчить в 2015 році при умові виконання всіх вимог. Кооператив виконав всі вимоги ТДВ "Одісей БМУ-11", а саме отримав договір оренди, договір пайової участі, тощо. За вимогою директора ТДВ "Одісей БМУ-11" більшість членів кооперативу перейшла в розряд асоційованих членів кооперативу, з метою прийняття генеральним підрядником, в особі його представників, важливих рішень з приводу закінчення будівництва, його фінансування, тощо. На зборах членів кооперативу в 2010 році було домовлено, що всі довірителі у Фонді Фінансування будівництва виду "А" "Співи Фонтану" укладають з кооперативом меморандуми, а за умови наявної заборгованості сплачують її згідно договору доручення, при цьому генеральний підрядник ТДВ "Одісей БМУ-11" закінчує будівництво та передає у власність членам кооперативу майно, визначене персональними меморандумами. Так, в подальшому з кожним з членів кооперативу ОК ЖК "Співучий фонтан на Фонтанській дорозі 30-32" був укладений персональний меморандум на умовах, визначених самим правочином. Перед укладанням меморандумів позивач згідно свідоцтва про участь у ФФБ виду "А" "Співи Фонтану" мала отримати від фінансової компанії двох-кімнатну квартиру АДРЕСА_2 та паркінг № 15. Укладання персонального меморандуму з позивачем було наслідком невиконання Фінансовою компанією "МС і Фінанси" своїх зобов'язань з приводу передачі позивачу у власність квартири АДРЕСА_2 , паркінгу № 15 згідно Свідоцтва про участь у Фонді Фінансування будівництва виду "А" "Співи Фонтану".
В подальшому, при розподілі квартир та паркінгів на підставі отриманого генеральним підрядником проекту на будівництво, згідно Акту між Іксаріцею Інною Петрівною та Обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив "Співучий фонтан на Фонтанській дорозі 30-32" укладено наступні правочини:
1. Персональний меморандум №12 від 16.12.2013 року (далі "Меморандум") з придбання квартири АДРЕСА_3 (старий номер 95) площею 76,90 м.кв., на 16-му поверсі, секції 2(А) загальною вартістю 256137,01 грн., що також підтверджується Свідоцтвом про участь у Фонді Фінансування будівництва виду "А" "Співи Фонтану" від 25.12.2006 при 100% оплаті.
2. Персональний меморандум №11 від 16.12.2013 року (далі "Меморандум") з придбання квартири АДРЕСА_4 (старий номер 118) площею 76,90 м.кв., на 10-му поверсі, секції 2(А) загальною вартістю 539173,70 грн., що також підтверджується Свідоцтвом про участь у Фонді Фінансування будівництва виду "А" "Співи Фонтану" від 20.12.2006 при 100% оплаті.
3. Персональний меморандум №248-13-П від 08.05.2019 року (далі "Меморандум") з придбання паркінгу № 23 (старий номер 15) площею 34 м.кв., секції 1(Б) загальною вартістю 73390,00 грн., що також підтверджується Свідоцтвом про участь у Фонді Фінансування будівництва виду "А" "Співи Фонтану" від 20.12.2006 при 100% оплаті.
4. Після оформлення позивачем правочинів з ОК ЖК "Співучий фонтан на Фонтанській дорозі 30-32" на майно, придбане у довірителя ФФБ виду "А" "Співи Фонтану", позивач 26.11.2021 на підставі меморандуму № 419-94К придбав підсобне приміщення (кладовку) № 34 площею 2,60 м.кв, на 17-му поверсі, секції 2(А) загальною вартістю 13000,00 грн.
За умовами правочинів ОСОБА_1 вступила до ОК ЖК "Співучий фонтан на Фонтанській дорозі 30-32" у якості члена кооперативу. За умовами п. 5.7. Меморандуму, позивач був зобов'язаний протягом 30-ти днів з моменту введення в експлуатацію об'єкта будівництва, але не раніше повної сплати паю у порядку та строки, встановлені цим Персональним меморандумом, прийняти від кооперативу об'єкт нерухомості за Актом приймання - передачі об'єкта власності (паю). Пунктом 1 Розділу 1 вищезазначених Меморандумів №12 від 16.12.2013 року, №11 від 16.12.2013 року, №248-13-П від 08.05.2019 року, № 419-94К від 26.11.2021 року встановлено, що об'єктом будівництва є підстанція "Швидкої допомоги" та 16-ти поверховий житловий будинок з вбудовано - прибудованими приміщеннями та підземним багаторівневим паркінгом за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога 30-32. Об'єктом нерухомості згідно меморандумів є: квартира АДРЕСА_3 площею 76,90 м.кв., на 16-му поверсі, секції 2(А) загальною вартістю 256137,01 грн., квартири АДРЕСА_4 площею 76,90 м.кв., на 10-му поверсі, секції 2(А) загальною вартістю 539173,70 грн. u паркінг № 23 площею 34 м.кв., секції 1(Б) загальною вартістю 73390,00 грн., підсобне приміщення (кладова) № 34 площею 2,60 м.кв, на 17-му поверсі, секції 2(А) загальною вартістю 13000,00 грн.
Пунктом 5.7. Меморандумів закріплено, що у порядку, встановленому чинним законодавством України, на підставі документів, зазначених у п. 5.7. Меморандумів, самостійно, власними силами та за власні кошти здійснити оформлення права власності на об'єкт нерухомості та отримати відповідне Свідоцтво про право власності.
За умовами п. 7.3. Меморандумів, кооператив протягом 30 робочих днів з моменту введення в експлуатацію об'єкта будівництва, але не раніше повної сплати Асоційованим членом вступного внеску і паю у порядку та строки, встановлені цим Персональним меморандумом, передати Асоційованому члену об'єкт нерухомості за Актом приймання - передачі, а також Акт прийому передачі об'єкта власності (паю).
Пунктом 8.2. Меморандумів визначений загальний розмір паю члена кооперативу в грошовій формі, що відповідає сумі коштів в розмірі: квартира АДРЕСА_3 площею 76,90 м.кв., на 16-му поверсі, секції 2(А) загальною вартістю 256137,01 грн., квартира АДРЕСА_4 площею 76,90 м.кв., на 10-му поверсі, секції 2(А) загальною вартістю 539173,70 грн., паркінг № 23 площею 34 м.кв., секції 1(Б) загальною вартістю 73390,00 грн., підсобне приміщення (кладова) № 34 загальною вартістю 13000,00 грн За п. 8.3. зазначений пай підлягає поверненню кооперативом члену кооперативу у майновій формі, як об'єкт нерухомості відповідно до Акту приймання - передачі у вигляді: двох кімнатної квартири АДРЕСА_3 площею 76,90 м.кв., на 16-му поверсі, секції 2(А) загальною вартістю 256137,01 грн., двох кімнатної квартири АДРЕСА_4 площею 76,90 м.кв., на 10-му поверсі, секції 2(А) загальною вартістю 539173,70 грн., паркінгу № 23 площею 34 м.кв., секції 1(Б) загальною вартістю 73390,00 грн., підсобне приміщення (кладової) № 34 загальною вартістю 13000,00 грн.
Згідно графіку виплати паю, що є Додатком № 1 до Меморандумів, окрім внеску за членство у кооперативі (п. 1 Графіку), сторонами затверджено наступний порядок: - за меморандумом № 12 від 16.12.2013 року - заборгованість відсутня, - за меморандумом № 11 від 16.12.2013 року - заборгованість відсутня, - за меморандумом № 248-13-П від 08.05.2019 року - заборгованість відсутня, - за меморандумом № 419-94К від 26.11.2021 р. та карточки інвестора від 31.01.2022 р. - заборгованість відсутня. Цим самим графіком зазначено: - кошти спалачені повністю.
На підставі п. 7.2.2, 12.4 Статуту кооперативу ОСОБА_1 подано та зареєстровано Заяву про вступ до членів кооперативу на підставі Меморандумів № 12 від 16.12.2013 року, № 11 від 16.12.2013 року, № 248-13-П від 08.05.2019 року, № 419- 94К від 26.11.2021 р. На виконання положень п. 7.2. Меморандуму Іксаріці І.П. видано Посвідчення про асоційоване членство № 006.
За п. 7.5. Меморандуму, за наявності загального фінансування в обсязі не менше ніж 80 (вісімдесят) відсотків від потрібностей будівництва усього об'єкту нерухомості, забезпечити його будівництво та введення в експлуатацію у 3-ому кварталі 2016 року.
Станом на дату подачі позовної заяви введення в експлуатацію не відбулося, як і не відбулося воно у 3-ом кварталі 2016 року, попри сплату ОСОБА_1 паю у розмірі понад 80 відсотків, а саме у повному обсязі. Позивач зазначає, що ОК ЖБК "Співучий фонтан на Фонтанській дорозі 30-32" порушено умови Меморандумів, введення будинку в експлуатацію не відбулося у 3-ому кварталі 2016 року, не відбулося і станом на теперішній час.
При цьому позивач наполягає, що даний спір є корпоративним, оскільки пов'язаний з діяльністю кооперативу. В свою чергу, зазначає, що вона набула прав члена кооперативу у зв'язку із обставинами, передбаченими Законом України "Про гарантування речових прав на об'єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому".
Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Згідно із частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за частиною першою статті 16 цього Кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.
За змістом частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін, як правило, є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.
В свою чергу, згідно з частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до положень статті 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Таким чином, ознаками господарського спору, який належить до юрисдикції господарського суду, є, зокрема, участь у спорі суб'єкта господарювання, наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним та Господарським кодексами України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, а також спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Предметна та суб'єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Так, за пунктами 1, 3 частини першої цієї статті, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
При визначенні підвідомчості (предметної та суб'єктної юрисдикції) справ, що виникають з корпоративних відносин, слід виходити з таких міркувань.
За приписами ч.ч.1, 2 ст.55 ГК України, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Суб'єктами господарювання є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. (стаття 3).
Згідно ч.5 ст.63 ГК України, корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.
Відповідно до положень ст. 93 ГК України, підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників).
За умовами ч.ч.1, 2 ст.94 ГК України, кооперативи як добровільні об'єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом.
Господарська діяльність кооперативів повинна здійснюватися відповідно до вимог цього Кодексу, інших законодавчих актів.
Особливості створення кооперативів та ведення господарської діяльності обслуговуючими кооперативами визначається Законом України "Про кооперацію".
За змістом положень статей 2, 6, 9 цього Закону, кооператив є юридичною особою, державна реєстрація якого проводиться в порядку, передбаченому законом. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.
Обслуговуючий кооператив - це кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу (стаття 2 Закону України "Про кооперацію").
Таким чином, обслуговуючий кооператив незалежно від напряму його діяльності є господарською організацією - юридичною особою, яка здійснює некомерційну господарську діяльність з моменту державної реєстрації на підставі закону та свого статуту.
За змістом наведених норм корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності, передбачені законом і статутними документами.
Згідно з положеннями статті 12 Закону України "Про кооперацію", основними правами члена кооперативу є, зокрема, участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; одержання кооперативних виплат та виплат на паї; одержання паю у разі виходу з кооперативу в порядку і в строки, визначені його статутом; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов'язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.
Відповідно, члени обслуговуючого кооперативу, незалежно від напряму його діяльності, є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.
Так, Законом України "Про гарантування речових прав на об'єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому" № 2518-IX від 15.08.2022 статтю 14 Закону України "Про кооперацію" після частини другої доповнено новою частиною такого змісту: "Не допускається наявність асоційованих членів у кооперативах, предметом діяльності яких є житлове, дачне, гаражне будівництво (у тому числі кооперативах, які залучають кошти фізичних та юридичних осіб, зокрема в управління, для спорудження об'єктів житлового, дачного, гаражного будівництва)".
Згідно п.4 ч.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про гарантування речових прав на об'єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому", з дня набрання чинності цим Законом асоційовані члени кооперативів, предметом діяльності яких є житлове, дачне або гаражне будівництво, вважаються повноправними членами таких кооперативів. Набуття такими особами прав повноправних членів відповідних кооперативів не потребує прийняття рішень загальними зборами членів кооперативів та/або його статутними органами.
Позивач наполягає, що Іксаріца І.П. набула прав повноправного члена кооперативу у зв'язку із обставинами, передбаченими вказаним Законом, є носієм корпоративних прав та обов'язків, отже даний спір є корпоративним, а тому підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Разом з тим, суд зауважує, що критеріями визначення юрисдикції спору (корпоративний це спір або спір про право цивільне) визнаються:
а) характер спірних правовідносин - корпоративні відносини мають бути пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням юридичної особи корпоративного типу, набуттям, здійсненням та припиненням корпоративних прав як різновиду суб'єктивних цивільних прав; а цивільні - із захистом цивільного права;
б) суб'єктний склад сторін - сторонами спору є юридична особа корпоративного типу, її учасники (засновники, акціонери, члени), у тому числі учасник, який вибув (носій корпоративних прав), посадова особа; чи особа, яка не має у цій юридичній особі корпоративних прав;
в) предмет спору - захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, порушеного певними діями (бездіяльністю) у процесі створення, діяльності, управління або припинення юридичної особи корпоративного типу, набуття, здійснення або припинення корпоративних прав та обов'язків учасників (засновників, акціонерів, членів) такої юридичної особи, чи захист цивільних прав і інтересів, що випливають з інших цивільних правовідносин, зокрема, правовідносин інвестування або споживчих правовідносин.
В даному випадку позивач звернулась до суду із позовом про визнання за нею майнового права на об'єкти інвестування - квартири, машиномісце, підсобне приміщення, що збудовані та знаходяться на об'єкті будівництва за адресою м.Одеса, вул.Фонтанська дорога, 30-32.
Частиною 3 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" закріплено, що інвестування та фінансування об'єктів житлового будівництва, зокрема, з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління, може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, а також шляхом емісії цільових облігацій підприємств, виконання зобов'язань за якими здійснюється шляхом передачі об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва.
Згідно з ч.5 ст.7 даного Закону, інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.
В ч.1 ст.18 Закону зазначено, що держава гарантує стабільність умов здійснення інвестиційної діяльності, додержання прав і законних інтересів її суб'єктів.
Статтею 2 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" вказано, що об'єкт інвестування - це квартира або приміщення соціально-побутового призначення (вбудовані в житлові будинки або окремо розташовані нежитлові приміщення, гаражний бокс, машиномісце тощо) в об'єкті будівництва, яке після завершення будівництва стає окремим майном.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (право володіння, розпорядження, користування), спеціальне майнове право на об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості, а також інші специфічні права (право на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та право вимоги.
Згідно з положеннями ст.190 ЦК України, майном, як особливим об'єктом, вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Майнові права є не споживчою річчю, майнові права визнаються речовими правами.
Відповідно до ч.1 ст.177 ЦК України, об'єктами цивільних прав є речі, в тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.
За змістом ст.316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Майновими правами визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування).
Майнове право є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав.
Верховний Суд України у постанові від 30 січня 2013 року у справі № 6-168цс12 визначив майнове право як "право очікування", яке є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав.
Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений деякими, але не всіма правами власника майна, і яке свідчить про правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно або інше речове право на певне майно в майбутньому.
Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частиною 2 ст.16 ЦК України визначено, що одним зі способів захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, є визнання права.
При цьому, судове рішення не породжує право власності, а лише підтверджує наявне право власності, набуте раніше на законних підставах, у випадках, коли це право не визнається, заперечується та оспорюється.
Суд враховує, що під час визначення предметної юрисдикції справ необхідно виходити із суті права та/або інтересу, по захист якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин у сукупності.
Із змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 , звертаючись до суду з даним позовом, вважає, що її права порушені, оскільки вона повністю внесла свій пайовий внесок на будівництво житла з метою отримання у власність квартир, машиномісця та підсобного приміщення, проте відповідачем порушено умови меморандумів в частині строку введення будинку в експлуатацію.
Спір, що виник між сторонами у цій справі, стосується реалізації прав члена кооперативу на отримання у власність житла; позивач ОСОБА_1 обґрунтувала свої позовні вимоги, посилаючись на порушення відповідачем умов меморандумів, внаслідок чого порушуються її права отримати у власність житло, а тому зазначений спір має приватноправовий характер і не пов'язаний зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності кооперативу як юридичної особи, тому не містить ознак корпоративних за змістом правовідносин.
Суд враховує, що на даний час склалася усталена судова практика в даній категорії справ, відповідно до якої в разі невиконання забудовником належним чином взятих на себе зобов'язань, а також відсутності факту введення будинку в експлуатацію, з урахуванням повної та вчасної сплати пайових внесків, ефективним способом захисту порушених прав є визнання майнових прав на об'єкт інвестування.
Це підтверджується численними рішеннями Верховного Суду, в тому числі постановами Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 761/20612/15-ц, від 27 лютого 2019 року у справі № 761/32696/13-ц, Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 638/12414/17.
При цьому, спори даної категорії справ розглядаються в порядку цивільного судочинства.
Суд зауважує, що позиція заявника є непослідовною, оскільки за змістом позовної заяви сам позивач посилається на судову практику в аналогічних спорах (постанови Великої Палати Верховного Суду), що були розглянуті судами загальної юрисдикції.
Отже, у разі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі. При цьому, за вимогами частини 2 зазначеної статті, якщо провадження у справі закривається із зазначеної підстави, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Частиною 4 статті 231 ГПК України передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Згідно ст.7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі, зокрема, закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Враховуючи, що провадження у справі підлягає закриттю у зв'язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, питання щодо повернення позивачу судового збору буде вирішено судом після подання останнім відповідного клопотання про повернення судового збору з Державного бюджету України на підставі ст.7 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст. 2, 4, 6, 20, 42, 170, п.1 ч.1 ст.231, ст.ст.234 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Заяву представника позивача - адвоката Дяченка В.В. про відкладення розгляду справи (вх. №26480/24 від 10.07.2024) повернути заявнику без розгляду.
2. Заяву Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Співучий фонтан на Фонтанській дорозі 30-32" про розгляд справи без участі його уповноваженого представника повернути заявнику без розгляду.
3. Провадження у справі №916/1482/24 закрити.
4. Роз'яснити позивачу, що даний спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Суддя М.Б. Сулімовська
Ухвала суду набрала законної сили 10.07.2024 та може бути оскаржена в порядку і строки, визначені ст.ст.254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено і підписано 15.07.2024.