про відмову в задоволенні відводу
15 липня 2024 року Справа № 915/16/24
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши заяву (вх. № 8130/24 від 08.07.2024) про відвід судді Давченко Т.М. по справі № 915/16/24 про банкрутство Фермерського господарства "ДЕМЕТРА." (ідентифікаційний код 36742996), у якій
ініціюючий кредитор: Товариство з обмеженою відповідальністю "САБАЗИ" (код ЄДРПОУ 42801195; 56120, Миколаївська область, Баштанський район, с. Єрмолівка, вул. Молодіжна, буд. 29);
боржник: Фермерського господарства "ДЕМЕТРА" (код ЄДРПОУ 36742996; адреса: 57437, Миколаївська область, Миколаївський район, с. Новофедорівка, вул. Приморська, буд. 49/б)
розпорядник майна: арбітражний керуючий Пляка Сергій Валерійович (РНОКПП НОМЕР_1 ; 54017, м. Миколаїв, вул. Чкалова, 15, оф. 409).
заявники (кредитори):
1) Товариство з обмеженою відповідальністю "ВВІ-АГРО" (код ЄДРПОУ 31395590; 57437, Миколаївська обл., Миколаївський р-н., село Новофедорівка, вул. Приморська, 56);
2) Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРИВАТ ВЕСТ" (код ЄДРПОУ 44621062; 54046, м. Миколаїв, вул. Старова архітектора, 8-А/70);
3) Акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро" (код ЄДРПОУ 14352406, 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 32)
без повідомлення (виклику) учасників
Товариство з обмеженою відповідальністю "САБАЗИ" (ТОВ "САБАЗИ") звернулось до Господарського суду Миколаївської області із заявою № 27/3 від 03.01.2024 (вх. № 103/24 від 04.01.2024) про відкриття провадження у справі про банкрутство Фермерського господарства "ДЕМЕТРА." (ФГ "ДЕМЕТРА.") в порядку ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства, з посиланням на те, що боржник не спроможний задовольнити кредиторські вимоги ТОВ "САБАЗИ" в сумі 812 000, 00 грн., які є безспірними та підтверджені рішенням Господарського суду Миколаївської області від 22.12.2023 у справі № 915/1664/23.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 08.01.2024 заяву кредитора залишено без руху, встановлено заявнику строк з дня отримання ухвали суду для усунення недоліків поданої заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 15.01.2024 заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство прийнято до розгляду, підготовче засідання суду призначено на 30.01.2024.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 30.01.2024 відкрито провадження у справі № 915/16/24 про банкрутство Фермерського господарства "ДЕМЕТРА." (код ЄДРПОУ 36742996, адреса: 57437, Миколаївська область, Миколаївський район, с. Новофедорівка, вул. Приморська, буд. 49 б); введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника з 30.01.2024; введено процедуру розпорядження майном боржника з 30.01.2024 на строк до 170 календарних днів; розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Пляку Сергія Валерійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 465 від 15.03.2013). Попереднє засідання призначено на 08.04.2024. Відповідне повідомлення оприлюднено на сайті Вищого господарського суду України 01.02.2024 за № 72420 із зазначенням строку та порядку заявлення кредиторами грошових вимог до боржника.
Ухвалами Господарського суду Миколаївської області від 04.03.2024 прийнято до розгляду заяви ТОВ "ВВІ-АГРО", ТОВ ""ПРИВАТ ВЕСТ", АТ "Банк Кредит Дніпро" про грошові вимоги кредитора до боржника, призначено розгляд заяв в судовому засіданні на 08 квітня 2024.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 18.03.2024 задоволено клопотання представника АТ "Банк Кредит Дніпро" Погодіна В.О. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, призначеному на 08.04.2024, особа, яка братиме участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду представник АТ "Банк Кредит Дніпро" Погодін В.О.
Ухвалою від 08.04.2024, занесеною до протоколу судового засідання, за клопотанням розпорядника майна попереднє засідання (у т.ч. заяви про грошові вимоги ТОВ "ВВІ-АГРО", ТОВ "ПРИВАТ ВЕСТ" , АТ "Банк Кредит Дніпро"), відкладено на 13.05.2024. За заявою АТ "Банк Кредит Дніпро" замінено представника банку для участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції на Ковриженка С.О.
Ухвалою від 13.05.2024, занесеною до протоколу судового засідання, за клопотанням розпорядника майна та представника ТОВ "ПРИВАТ ВЕСТ" попереднє засідання (у т.ч. й розгляд заяв про грошові вимоги ТОВ "ВВІ-АГРО", ТОВ "ПРИВАТ ВЕСТ", АТ "Банк Кредит Дніпро") відкладено на 02.07.2024. Крім цього, зазначено, що у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції братиме участь представник АТ "Банк Кредит Дніпро" Ковриженко С.О.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 13.06.2024 задоволено заяву розпорядника майна від 30.04.2024 про сплату основної грошової винагороди з депозитного рахунку суду.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 28.06.2024 відмовлено у задоволенні заяви представника Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" від 21.06.2024 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, у зв'язку з недотриманням заявником вимог ч. 2 ст. 197 ГПК України (не подано докази надіслання заяви іншим учасникам справи).
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 02.07.2024 відмовлено у задоволенні заяви представника Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" від 01.07.2024 вх. № 7868/24 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, оскільки заява Банку про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції надійшла з порушенням строку, визначеним в ст. 197 ГПК України.
Ухвалою від 02.07.2024, занесеною до протоколу судового засідання, попереднє засідання (у т.ч. й розгляд заяв про грошові вимоги ТОВ "ВВІ-АГРО", ТОВ "ПРИВАТ ВЕСТ", АТ "Банк Кредит Дніпро") відкладено на 09.09.2024. Крім цього, вказано, що у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції братиме участь представник АТ "Банк Кредит Дніпро" Ковриженко С.О.
08.07.2024 до суду від представника АТ "Банк Кредит Дніпро" - адвоката Гея В.Г. надійшла заява, сформована в системі Електронний суд 05.07.2024, про відвід головуючої судді Давченко Т.М, в якій заявник просить суд відвести від розгляду справи № 915/16/24 суддю Т.М.Давченко та розглядати відвід в порядку ч. 3 ст. 39 ГПК України.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 08.07.2024 вказану заяву передано для розгляду судді Давченко Т.М.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 10.07.2024 передано справу № 915/16/24 для розгляду заявленого відводу складу суду, визначеному у відповідності до порядку, встановленого ч. 1 ст. 32 ГПК України. Суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу.
Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Миколаївської області від 11.07.2024 № 93 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи № 915/16/24 в частині розгляду заяви про відвід головуючого судді" призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 915/16/24 в частині розгляду заяви представника АТ "Банк Кредит Дніпро" (вх. № 8130/24 від 08.07.2024) про відвід головуючого судді у зазначеній справі шляхом визначення головуючого судді (який не входить до складу суду, що розглядає справу) для розгляду зазначеної заяви.
Підставою призначення повторного автоматизованого розподілу справи № 915/16/24 в частині розгляду заяви про відвід головуючого судді у зазначеній справі є ухвала суду від 10.07.2024, постановлена в порядку ч. 3 ст. 39 ГПК України.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.07.2024 справу № 915/16/24 в частині розгляду заяви про відвід складу суду передано на розгляд судді Олейняш Е.М.
Як вказано вище, 08.07.2024 до Господарського суду Миколаївської області через підсистему "Електронний суд" від представника Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" адвоката Гея В.Г. надійшла заява (вх. № 8130/24 від 08.07.2024) про відвід судді, у якій заявник просить суд відвести від розгляду справи № 915/16/24 суддю Давченко Т.М., відвід розглядати в порядку ч. 3 ст. 39 ГПК України.
Заява з посиланням на п. 5 ч. 1 ст. 35 ГПК України мотивована тим, що суддя Господарського суду Миколаївської області Давченко Т.М. не може приймати участь у розгляді відповідної справи з огляду на обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді, що полягають в наступному:
1) судом затягуються строки попереднього засідання, допущено порушення процесуальних строків, встановлених ст. 44 КУзПБ. На думку заявника, грубе порушення процесуальних строків розгляду справи про банкрутство порушує права кредиторів на своєчасне задоволення вимог, негативно впливає на авторитет судової влади та інститут банкрутства. Оскільки затягування строків розгляду справи про банкрутство приносить користь лише для боржника, то відповідні дії судді щодо не забезпечення проведення попереднього засідання в строки визначені КУзПБ є діями в інтересах боржника - ФГ "Деметра.";
2) судом вчиняються перешкоди у доступі представника Банку адвоката Гея В. Г. до правосуддя, що виражається у відмові в задоволенні клопотання представника Банку в участі в судовому засіданні 02.07.2024 та усіх подальших судових засіданнях в режимі відеоконференції.
Заявник зазначає, що, звернувшись до суду 01.07.2024 із заявою про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, судом ухвалою суду від 02.07.2024 відмовлено в задоволенні заяви. Попри певний формалізм зазначеної ухвали (судове засідання 02.07.2024 і так було призначене в режимі відеоконференції і участь від АТ "Банк Кредит Дніпро" мав приймати інший представник), заявник повністю погоджується про наявність правових підстав для відмови у задоволенні клопотання в частині проведення судового засідання саме 02.07.2024 за його участі. Однак, в пункті 2 клопотання представник просив надати таку можливість щодо інших наступних засідань у справі, однак в задоволенні клопотання було відмовлено повністю, а в ухвалі про відкладення попереднього засідання на 09.09.2024 дані щодо дозволу на участь в судовому засіданні в режимі відеконференції теж не зазначені.
Заявник вважає, що відмова в доступі до участі в судовому засіданні № 915/16/24 зумовлена тим, що ним шляхом подачі заяви про дотримання строків розгляду справи звернено увагу судді на порушення нею норм КУзПБ в частині строків проведення попереднього судового засідання та тривалості процедури розпорядження майном.
Заява обґрунтована приписами ст. 2, 13, 35, 38 ГПК України, п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Бангалорськими принципами поведінки суддів, які схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року та судовою практикою.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 39 ГПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Відповідно до ч. 3 ст. 39 ГПК України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Як вказано вище, ухвалою суду від 02.07.2024 попереднє засідання відкладено на 09.09.2024. Заява про відвід судді надійшла на адресу суду 08.07.2024, тобто раніше, ніж три робочі дні до наступного засідання. Ухвалою суду від 10.07.2024 суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу. Справу № 915/16/24 передано для розгляду заявленого відводу складу суду, визначеному у відповідності до порядку, встановленого ч. 1 ст. 32 ГПК України. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.07.2024 справу № 915/16/24 в частині розгляду заяви про відвід складу суду передано на розгляд судді Олейняш Е.М. Отже, розгляд заяви про відвід судді здійснюється в порядку ч. 3 ст. 39 ГПК України суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу.
Відповідно до ч. 7, 8 ст. 39 ГПК України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
Суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.
Керуючись ч. 7, 8 ст. 39 ГПК України, суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви про відвід судді в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Розглянувши заяву про відвід судді, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу.
До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Відповідно до ч. 4 ст. 35 ГПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв'язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов'язані з прийняттям суддями рішень з інших справ (п. 1.2.1 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Суд зазначає, що запровадження законодавцем інституту відводу судді, унормованого в положеннях ст. 35-40 ГПК України, мало на меті в першу чергу уникнення будь-яких ризиків можливості порушення основних засад (принципів) господарського судочинства, якими є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов'язковість судового рішення; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, та забезпечення гарантії дотримання декларованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року прав на судовий захист при зверненні особи до суду з метою їх реалізації.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 38 ГПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Встановлення обставин, вказаних у пунктах 1-4 частини першої статті 35 цього Кодексу, статті 36 цього Кодексу, звільняє заявника від обов'язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу.
Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Визначення юридичного змісту оціночної категорії "безсторонній суд" зумовлює необхідність врахування суб'єктивного та об'єктивного критеріїв безсторонності. Перший з них означає, що суддя має бути суб'єктивно вільним від упередженості при розгляді справи; другий - що суддя має забезпечити достатні гарантії для усунення будь-яких обґрунтованих сумнівів щодо його неупередженості.
Конкретизуючи суб'єктивний критерій, Європейський суд підкреслює, що поки не доведено інше, діє презумпція особистої безсторонності судді.
В рішенні Європейський суд з прав людини у справі "Білуха проти України" (Заява № 33949/02) від 9 листопада 2006 року вказано: "стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного".
У пункті 49 рішення у справі "Білуха проти України" Європейський суд з прав людини з посиланням на свою усталену практику зазначає, що наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. За суб'єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
У пункті 52 цього ж рішення щодо об'єктивного критерію зазначено, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Європейський суд з прав людини також звертає увагу на те, що для вирішення питання про незалежність суду з точки зору статті 6 § 1 Конвенції необхідно брати до уваги серед іншого, на ... існування гарантій проти зовнішнього тиску та наявність зовнішніх ознак незалежності (п. 80 рішення Суду по справі Салов проти України № 65518/01 від 06.09.2005 року).
У світлі прецедентної практики Європейського Суду з прав людини об'єктивно безстороннім є судовий орган, діяльність якого відповідає таким критеріям: забезпечується не лише здійснення правосуддя, а й зовнішній вияв того, що відбувається; суддею створено достатні гарантії для усунення об'єктивно виправданих підстав (і навіть потенційної можливості) побоюватися, що він, незалежно від особистої поведінки, не є безстороннім (див.: Hauschidt v. Denmark judgment of 24 May 1989, Series A. No. 154, p. 48).
Щодо суб'єктивної складової безсторонності суду заявнику необхідно подати докази фактичної наявності упередженості судді для відводу його від справи, оскільки існує презумпція неупередженості судді. І тільки якщо з'являються об'єктивні сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої зацікавленості судді, або його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. З цього питання Європейський суд з прав людини зазначив, що у контексті суб'єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного.
Не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
Розглянувши матеріали вищевказаної заяви про відвід судді, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, оскільки наведені заявником обставини стосуються виключно процесуальних рішень судді, водночас відповідно до ч. 4 ст. 35 ГПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Водночас суд вважає за необхідне також зазначити наступне.
Щодо посилання заявника на недотримання судом процесуальних строків у справі, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема: змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Кожен суддя об'єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснює правосуддя, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснює повноваження та виконує обов'язки судді, дотримуючись етичних принципів і правил поведінки судді, підвищує свій професійний рівень, не вчиняє дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.
При цьому господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Відповідно до ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом господарських спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Тобто, виходячи з цієї норми, в першу чергу, суд має справедливо, тобто з дотриманням принципу верховенства права, вирішити господарський спір.
Відповідно до ч. 1, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому судом враховано положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Однак, Конвенція в першу чергу також гарантує процесуальну справедливість розгляду справи, а вже потім дотримання розумного строку, що на практиці розуміється як змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (Star Cate Epilekta Gevmata and Others v. Greece (Star Cate Epilekta Gevmata та інші проти Греції). Справедливість проваджень завжди оцінюється їх розглядом узагалом для того, щоб окрема помилка не порушувала справедливість усього провадження (Mirolubovs and Others v. Latvia (Миролюбов та інші проти Латвії), § 103).
З огляду на практику ЄСПЛ, суд не вправі допустити юридичну помилку виключно з метою дотримання розумного строку розгляду справи, так як в такому разі не буде досягнуто завдання господарського судочинства, а рішення суду не буде відповідати критеріям законності.
Ідея справедливого судового розгляду включає основоположне право на змагальні провадження.
Бажання економити час і прискорити провадження не обґрунтовує невиконання такого фундаментального принципу, як право на змагальні провадження (Niderцst-Huber v. Switzerland (Нідерьост-Хубер проти Швейцарії), § 30).
Застосовуючи зазначений підхід, Верховний Суд у постанові від 3 жовтня 2018 року у справі №134/18/13-ц, виходив також з того, що у пункті 1 статті 6 Конвенції гарантується "процесуальна" справедливість, тобто змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (рішення "Star Cate Epilekta Gevmata and Others v. Greece" №54111/07); справедливість проваджень завжди оцінюється їх розглядом загалом для того, щоб окрема помилка не порушувала справедливість усього провадження (рішення "Mirolubovs and Others v. Latvia", №798/05, №103).
В той же час обґрунтованість тривалості проваджень повинна бути оцінена з урахування наступних критеріїв, заснованих практикою Суду: складність справи, внесок заявника і відповідних органів влади, а також предмет спору (Comingersoll S.A. v. Portugal [GC] (Комінгерсоль проти Португалії) [ВП]; Frydlender v. France [GC] (Фрайдлендер проти Франції) [ВП], § 43; Sьrmeli v. Germany [GC] (Сюрмелі проти Німеччини) [ВП], § 128).
Складність справи стосується як фактичної, так і правової сторони (Katte Katte Klitsche de la Grange v. Italy (Катте Клітше де ла Грандж проти Італії), § 55; Papachelas v. Greece [GC] (Папахелас проти Греції) [ВП] § 39). Вона може стосуватись, наприклад, втручання декількох сторін у справу (H. v. the United Kingdom (Х. проти Сполученого Королівства), § 72), або різноманітних доказів, що мають бути досліджені (Humen v. Poland [GC] (Гумен проти Польщі) [ВП], § 63). Складність національних проваджень може виправдати їх тривалість (Tierce v. San Marino (Тьєрс проти Сан-Марино), § 31).
Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов'язків упродовж відповідного терміну (Scordino v. Italy (Скордіно проти Італії) (no. 1) [ВП], § 183, і Sьrmeli v. Germany (Сюрмелі проти Німеччини) [ВП], § 129).
Змагальність сторін - це встановлена законом можливість реалізації та практична реалізація наданих їм процесуальних прав при безумовному виконанні покладених на них процесуальних обов'язків на всіх стадіях судового процесу за участю компетентного суду.
При цьому конкуренція двох принципів змагальності та дотримання розумних строків розгляду справи повинна вирішуватися шляхом пошуку справедливого балансу між сутнісними та часовими вимогами для суду забезпечити справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Базовим у цьому аспекті є підхід, згідно з яким бажання зекономити час і прискорити провадження не обґрунтовує невиконання такого фундаментального принципу, як право на змагальні провадження. В свою чергу, за необхідності отримати належні докази та у разі залучення до участі у справі нових учасників суд має відкласти розгляд справи, оскільки сторонам повинна бути надана можливість повідомити про будь-які докази, необхідні для успіху їх справи.
Як вбачається з матеріалів даної справи розгляд справи у розумні строки, неодноразові відкладення судових засідань та оголошення перерв зумовлені, зокрема, незабезпеченням явки учасників процесу в судові засідання, клопотаннями про відкладення розгляду справи арбітражного керуючого від 02.04.2024 та кредитора ТОВ «ВВІ-АГРО» від 01.07.2024, іншими клопотаннями та заявами з процесуальних питань, обов'язок із всебічного дослідження та розгляду яких процесуальним законодавством покладено саме на суд.
Суд також зазначає, що введення в Україні за указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію РФ проти України, а також тривалі відключення електроенергії по всій території України, що є загальновідомим фактом, негативно вплинуло на дотримання строків як учасниками процесу, так і зумовило необхідність розгляду судами справ у розумні строки (зокрема, але не виключно, на тривалість строків впливає неможливість розгляду судами справ (проведення судових засідань) під час повітряних тривог, неможливість або утруднення забезпечення відеоконференцзв'язку з учасниками процесу, у зв'язку з відключеннями електроенергії, відсутністю інтернету та відмінністю графіків відключень по регіонах України тощо).
Враховуючи вищевикладене, наведені заявником обставини не є в розумінні п. 5 ч. 1 ст. 35 ГПК України такими, що викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Щодо твердження заявника про здійснення судом перешкод у здійсненні його професійної діяльності у якості представника АТ "Банк Кредит Дніпро", яке полягає у відмові суду в задоволенні клопотання про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, то суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що відповідно до матеріалів справи представниками кредитора АТ "Банк Кредит Дніпро" є: адвокат Погодін В.О, адвокат Ковриженко С.О., адвокат Гей С.В.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 18.03.2024 задоволено клопотання АТ "Банк Кредит Дніпро" про участь у судовому засіданні у справі № 915/16/24, призначеному на 08.04.2024 о 13:00, в режимі відеоконференції представника Погодіна В.О.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області, занесеною до протоколу судового засідання від 08.04.2024 погоджено участь представника Ковриженка С.О. у судових засіданнях у справі у режимі відеоконференції.
В судовому засіданні інтереси АТ "Банк Кредит Дніпро" представляв представник Ковриженко С.О., що підтверджується протоколом судового засідання від 08.04.2024 у справі № 915/16/24. В подальшому судом погоджено участь представника АТ "Банк Кредит Дніпро" у інших судових засіданнях у справі, про що зазначено в ухвалах (повідомленнях) суду.
В судове засідання по справі 915/16/24, яке відбулось 02.07.2024, жоден з представників кредитора АТ "Банк Кредит Дніпро" не з'явився, про причини неявки не повідомив.
В матеріалах справи відсутні відомості про припинення повноважень інших представників АТ "Банк Кредит Дніпро" Погодіна В.О. та Ковриженка С.О.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що судом вчинено дії з метою забезпечення учасника процесу (юридичної особи АТ "Банк Кредит Дніпро") реалізувати надані ст. 42 ГПК України права. При цьому, суд зазначає, що як вбачається зі змісту ухвали суду від 01.07.2024 відмова в задоволенні клопотання представника Банку адвоката Гея С. В. про проведення судового засідання та наступних засідань в режимі відеоконференції обґрунтована недотриманням строків звернення до суду із заявою (ст.. 197 ГПК України), що не заперечується самим представником. Посилання заявника на упередженість судді, у зв'язку з відмовою в задоволенні вказаного клопотання, є помилковими та ґрунтуються на припущеннях. В той же час, суд зазначає, що приписами ГПК України не заборонено право особи повторно звернутись до суду із заявою про участь у судовому засіданні (-ях) у режимі відеоконференції та з дотриманням положень ст. 197 ГПК України.
Враховуючи вищевикладене, заява про відвід (вх. №8130/24 від 08.07.2024) судді Давченко Т.М. ґрунтується на незгоді сторони з процесуальними рішеннями судді, що не може бути підставою для відводу в розумінні ч. 4 ст. 35 ГПК України.
Заявником не надано жодного доказу (ст. 74 ГПК України) на підтвердження обставин щодо необ'єктивності чи упередженості судді Давченко Т.М. у розгляді справи № 915/16/24.
Отже, доводи представника АТ "Банк Кредит Дніпро" про те, що дії судді містять сумнів в неупередженості та об'єктивності, а також заінтересованість у результаті розгляду справи (п. 3, 5 ч. 1 ст. 35 ГПК України) ґрунтуються виключно на власній оцінці викладених заявником обставин та припущеннях, є необґрунтованими та такими, що зводяться до оцінки процесуальних дій судді. Вказані заявником обставини не можуть бути підставою для відводу судді. Інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді чи заінтересованості у результаті розгляду справи, не зазначено та відповідних доказів не подано.
На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу та відсутність передбачених статтями 35, 36 ГПК України підстав для відводу судді Давченко Т.М. у справі № 915/16/24, у зв'язку з чим дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про відвід судді (вх. № 8130/24 від 08.07.2024).
Керуючись ст. 35-36, 39, 232-235, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити в задоволенні заяви АТ "Банк Кредит Дніпро" про відвід судді (вх. № 8130/24 від 08.07.2024).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду (ст. 235, 255 ГПК України).
Ухвалу підписано 15.07.2024
Суддя Е. М. Олейняш