Рішення від 03.07.2024 по справі 914/294/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.2024 Справа № 914/294/24 Господарський суд Львівської області у складі судді Гоменюк З.П., за участю секретаря судового засідання Мельник Б.І., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», м. Київ

до відповідача Фізичної особи-підприємця Єндріжиєвського Андрія Ігоровича, м. Дрогобич, Львівська область

про стягнення 71320,14 грн заборгованості.

за участю представників:

від позивача: Виноградов Ю.Е.

від відповідача: Кінаш Д.В..

ПРОЦЕС.

На розгляд господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до відповідача фізичної особи-підприємця Єндріжиєвського Андрія Ігоровича про стягнення 71320,14 грн заборгованості за договором про надання кредиту №459106-КС-001 від 28.01.2023 року.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.01.2024, справу №914/294/24 передано на розгляд судді Гоменюк З.П..

Ухвалою від 05.02.2024 суд відкрив провадження у справі, постановив проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи, одночасно, відмовивши у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів.

13.02.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 12.02.2024) від позивача надійшло клопотання про витребування доказів в АТ КБ «Приватбанк» (вх.№4189/24).

13.02.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 13.02.2024) від позивача надійшло клопотання про долучення доказів (вх.№4253/24).

Ухвалою від 20.02.2024 суд ухвалив проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 20.03.2024.

Ухвалою від 20.03.2024, занесеною до протоколу судового засідання від 20.03.2024, суд відмовив у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» від 13.02.2024 (вх.№4189/24) про витребування доказів, відклав підготовче засідання на 17.04.2024 та визнав явку представників учасників справи в судове засідання обов'язковою.

10.04.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 10.04.2024) від представника позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні, що призначено на 17.04.2024 о 13:00 год. у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів (вх.№9935/24).

Ухвалою від 12.04.2024 суд відмовив у задоволенні заяви представника позивача про участь у судовому засіданні у справі №914/294/24 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

16.04.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 16.04.2024) від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№10435/24). Одночасно, представник позивача у поданому до суду клопотанні просить наступне судове засідання проводити у режимі відеоконференції.

Ухвалою від 17.04.2024, занесеною до протоколу судового засідання від 17.04.2024, суд продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів, задовольнив клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні у справі у режимі відеоконференції та відклав підготовче засідання на 22.05.2024.

15.05.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 15.05.2024) від представника позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні, що призначено на 22.05.2024 о 13:00 год. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх.№13049/24).

Ухвалою від 16.05.2024 суд задовольнив заяву представника позивача про участь у судовому засіданні у справі №914/294/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою від 22.05.2024, занесеною до протоколу судового засідання від 22.05.2024, суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 19.06.2024.

14.06.2024 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшло повідомлення №49339 про надання адвокату доступу до справи за допомогою електронного кабінету користувача ЄСІТС (вх.№15843/24).

У судовому засіданні 19.06.2024 оголошено перерву до 03.07.2024.

25.06.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 25.06.2024) від представника позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні, що призначено на 03.07.2024 об 11:00 год. у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів (вх.№16608/24).

Ухвалою від 25.06.2024 суд задовольнив заяву представника позивача про участь у судовому засіданні у справі №914/294/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

27.06.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 27.06.2024) від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№2505/24), у якому останній одночасно просить суд визнати поважними причини пропуску для подання відзиву на позовну заяву, поновити такий строк, відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 8736,45 грн заборгованості по відсотках та 2211,75 грн - комісії, розстрочити виконання рішення суду на 12 місяців та не здійснювати розподіл судових витрат.

02.07.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 02.07.2024) від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (вх.№17191/24).

У судове засідання 03.07.2024 у режимі відеоконференції з'явився представник позивача. Додаткових заяв, клопотань, окрім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не скерував. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити такі. Щодо заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду на 12 місяців - не заперечив.

У судове засідання 03.07.2024 з'явися представник відповідача. Додаткових заяв, клопотань, окрім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не скерував. У судовому засіданні не заперечив щодо часткового задоволення заявлених позовних вимог, які були визнані відповідачем і обґрунтовані у відзиві на позовну заяву. Одночасно, представник відповідача підтримав раніше подане клопотання про розстрочення виконання рішення суду у цій справі строк на 12 місяців рівними частинами, зазначивши про те, що відповідач є військовослужбовцем, який перебуває на строковій службі, що утруднює виконання такого рішення. Разом з тим, представник відповідача просив суд не покладати на відповідача відшкодування судового збору, адже відповідач звільнений від сплати такого на підставі п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

У судовому засіданні 03.07.2024 суд з'ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та безпосередньо дослідив докази. Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи, і вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.

У судовому засіданні 03.07.2024, після повернення з нарадчої кімнати, суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН.

Аргументи позивача.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає про те, що 28.01.2023 року між ним та відповідачем укладено договір №459106-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

На виконання умов договору №459106-КС-001 про надання кредиту від 28.01.2023 року позивач надав відповідачу кредит, шляхом перерахування грошових коштів на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 (у відповідності до зазначених даних позичальником при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті) від 28.01.2023 року, у розмірі 36000,00 грн, що підтверджується довідками про видачу коштів.

Позивач зазначає про те, що відповідач здійснив часткову оплату за договором №459106-КС-001 про надання кредиту від 28.01.2023 року у розмірі 16681,64 грн.

З огляду на те, що відповідач належним чином не виконує свої зобов'язання за договором №459106-КС-001 про надання кредиту від 28.01.2023 року, у ФОП Єндріжиєвського А.І. станом на 25.01.2024 рік виникла заборгованість у розмірі 71320.14 грн, що складається з 25051,80 грн - сума прострочених платежів по тілу кредиту; 44056,59 грн - сума прострочених платежів по процентах та 2211,75 грн - сума прострочених платежів за комісією.

Позивач, у прохальній частині позовної заяви, звернувся також до суду з клопотанням про витребувати докази від АТ КБ «ПриватБанк», зокрема, інформацію, що містить банківську таємницю:

- чи випускалася банківська картка № НОМЕР_1 на ім'я Єндріжиєвського Андрія Ігоровича (РНОКПП НОМЕР_2 );

- інформацію про рух коштів (виписку) по банківській картці № НОМЕР_1 за період з 28.01.2023 року по 25.01.2024 рік включно.

Таким чином, позивач звернувся до суду із заявленими позовними вимогами, про стягнення заборгованість з відповідача за договором №459106-КС-001 про надання кредиту від 28.01.2023 року у розмірі 71320,14 грн.

Аргументи відповідача.

Відповідач не заперечив щодо часткового задоволення позовних вимог у сумі 60371,94 грн, скерувавши на адресу суду відзив на позовну заяву (вх.№2505/24 від 27.06.2024).

Зазначеним відзивом на позовну заяву представник відповідача просив суд визнати поважними причини пропуску на подання такого відзиву та поновлення пропущеного строку.

Розглянувши клопотання відповідача про поновлення процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву від 27.0.6.2024 за вх.№2505/24, суд зазначає наступне.

Статтею 113 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Пунктом 5 резолютивної частини ухвали від 05.02.2024 у справі №914/294/24 судом встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали.

Приписами частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Суд зазначає, що уся поштова кореспонденція у справі скеровувалась відповідачу на юридичну адресу, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ( АДРЕСА_1 ).

З інформації на офіційній веб-сторінці АТ «Укрпошта» https://www.ukrposhta.ua/ на вкладці «Трекінг» за номером поштового відправлення №0600085377750 вбачається, що скерована на зазначену адресу відповідача копія ухвали суду від 05.02.2024 про відкриття провадження у справі не отримана відповідачем та повернута за зворотною адресою, про що у матеріалах справи міститься поштовий конверт з відповідною ухвалою.

Додатково, суд скеровував відповідачу ухвалу про відкриття провадження на електронну адресу ФОП Єндріжиєвського А.І., що зазначена у позовній заяві: ІНФОРМАЦІЯ_1

Поштова кореспонденція, надіслана відповідачу, була повернута на адресу суду з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання», про що свідчать наявні у матеріалах справи поштові конверти з довідкою Ф.20

У відповідності до п. 116 Правил надання послуг поштового зв'язку у разі невручення рекомендованого листа з позначкою Судова повістка рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у пунктах 99, 99-1, 99-2, 106 та 114 цих Правил, із зазначенням причини невручення.

Суд зауважує, що згідно ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, судові засідання та інформація щодо справ, які розглядаються судом, є відкритими, крім випадків, установлених законом. Ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа має право на вільний доступ до судового рішення в порядку, встановленому законом. Додатковим способом інформування про суд, який розглядає справу, сторони спору та предмет позову, місце, дату і час судового засідання, може бути надання інформації з використанням Єдиного державного веб-порталу електронних послуг, у тому числі з використанням мобільного застосунку Порталу Дія. Програмними засобами Єдиного державного веб-порталу електронних послуг, у тому числі мобільного застосунку Порталу Дія, може бути також забезпечено додаткове інформування сторін спору, авторизованих через Єдиний державний веб-портал електронних послуг або через мобільний застосунок Порталу Дія, шляхом відображення в електронній формі судового рішення у справі, виконавчого документа. Інформація про суд, який розглядає справу, сторони спору та предмет позову, дату надходження позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги, заяви про перегляд судового рішення, стадії розгляду справи, місце, дату і час судового засідання, рух справи з одного суду до іншого є відкритою та має бути невідкладно оприлюдненою на офіційному веб-порталі судової влади України, крім випадків, установлених законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Представник відповідача, 27.06.2024 звернувся до суду з клопотанням про поновлення процесуального строку на подання відзиву, одночасно, долучивши відзив на позовну заяву. Відтак, відповідач просить суд врахувати під час розгляду справи доводи та міркування, викладені у зазначеному відзиві на позовну заяву.

Зазначене клопотання представника відповідача мотивоване тим, що відповідач не отримував поштову кореспонденцію у справі, зокрема й ухвалу суду від 05.02.2024 року про відкриття провадження у зв'язку з перебуванням відповідача з 23.08.2023 року на військовій службі за мобілізацією у Військовій частині НОМЕР_3 . На підтвердження зазначених обставин, представник відповідача долучає довідку №1415/6 від 23.08.2023 року. Одночасно, представник відповідача повідомив про те, що отримав доступ до справи через систему «Електронний суд» лише 14.06.2024 року.

З приводу зазначено, суд повідомляє про те, що 14.06.2024 представник відповідача подав до суду повідомлення №49339 (вх.№15843/24) про надання адвокату доступу до справи за допомогою Електронного кабінету Користувача ЄСІТС. До зазначеного повідомлення адвокат - Кінаш Дмитро Вадимович долучив ордер серії ВС №1289023 від 14.06.2024 року на надання правничої (правової допомоги) ФОП Єндріжиєвському Андрію Ігоровичу на підставі договору про надання правової допомоги №13/24 від 14.06.2024 року у Господарському суді Львівської області.

Враховуючи зазначені обставини, представник відповідача просить суд визнати поважними причини пропуску на подання до суду відзиву на позовну заяву та просить суд поновити процесуальний строк, встановлений ухвалою від 05.02.2024 року, а відзив на позовну заяву долучити до матеріалів справи та враховувати викладені у нього обставини при розгляді справи та постановленні рішення.

Статтею 118 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. ч. 1-5 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію.

Згідно ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; розумність строків розгляду справи судом.

Окрім того, дослідивши клопотання представника відповідача про поноввлення строку на подання відзиву, суд враховує, що приписами ст. 42 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що учасники справи мають право, зокрема, подавати докази, заяви, клопотання, надавати пояснення суду, свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду.

Згідно з п. 1. ч. 1 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.92).

Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу положень статті 2 Закону України «Про судоустрій» є, зокрема, захист гарантованих Конституцією та законами України прав і законних інтересів юридичних осіб, у тому числі забезпечення права реалізації учасникам справи процесуальних прав. Рівні можливості щодо здійснення своїх процесуальних прав і обов'язків є ключовим елементом змагальності сторін як одного із принципів господарського судочинства.

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги, що 24.02.2022 російська федерація розпочала воєнні дії на території України, згідно Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 на усій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, який неодноразово був продовжений, зважаючи на те, що відповідач у справі мобілізований на військову службу для забезпечення територіальної цілісності України та здійснення оборони її кордонів, зважаючи на те, що представник відповідача подав клопотання про поновлення процесуального строку на звернення до суду з відзивом на позовну заяву, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання представника відповідача та поновлення зазначеного строку, а також долучив відзив на позовну заяву від 27.06.2024 за вх.№2505/24 до матеріалів справи. Зазначений відзив береться судом до уваги при постановленні Господарським судом Львівської області рішення у справі №914/294/24.

Одночасно, суд зазначає щодо клопотання відповідача про долучення доказів до матеріалів справи (вх.№17191/24 від 02.07.2024).

Відповідно до ч. ч. 3-5 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї ( ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

В обґрунтуванні зазначеного клопотання представник відповідача повідомив про те, що у відзиві на позовну заяву зазначив, що у подальшому ним буде долучено відповідь ГУ ДПС у Львівській області на адвокатський запит, скерований 25.06.2024 року ГУ ДПС у Львівській області. З огляду на визначені вище обставини, представник відповідача просить долучити до матеріалів справи копію письмового доказу: відповідь ГУ ДПС у Львівській області від 01.07.2024 року за №19699/6/13-01-55-01-10.

Дослідивши матеріали справи, з метою забезпечення реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав та обов'язків, враховуючи принцип змагальності сторін в судовому процесі, суд вважав за необхідне поновити процесуальний строк відповідачу на подання доказів у справі.

Беручи до уваги поновлення представником відповідача процесуального строку на подання доказів, суд вважав за доцільне приєднати до матеріалів справи докази, подані у додатках до клопотання від 02.07.2024 (вх.№17191/24).

У відзиві на позовну заяву (вх.№2505/24 від 27.06.2024) представник відповідача повідомив суду про те, що дійсно 28.01.2023 року між сторонами укладено договір №459106-КС-001 про надання кредиту, згідно якого позивач надав відповідачу грошові кошти у розмірі 36000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а відповідач зобов'язався повернути вказані кошти, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту, та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям.

З доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості представник відповідача не погодився із розрахунком відсотків, а також зарахування грошових коштів при отриманні позивачем платежів, що було здійснено не у відповідності до укладеного між сторонами договору, а також Правил про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», затвердженим наказом директора ТзОВ «Бізпозика» № 13-ОД від 27.06.2022 року.

Так, представник відповідача зазначив, що за період кредитування відповідачем здійснено часткову оплату кредиту на суму 16681,64 грн, а саме 29.01.2023 року сплачено 9450,31 грн, 31.01.2023 року - 2500,00 грн, 03.02.2023 року - 4731,64 грн.

Зважаючи на часткове перерахування відповідачем на рахунок позивача коштів за договором, зазначені вище оплати були виконані у межах строку для проведення першого платежу по кредиту, який передбачений п. 3 договору, а саме до 11.02.2023 року.

Таким чином, представник відповідача вважає, що позивач повинен був зарахувати оплати відповідача в рахунок оплати відсотків у розмірі 6261,75 грн та комісії у розмірі 3188,25 грн, а залишок грошових коштів у сумі 7231,64 грн згідно п. 5.6 Правил повинен був бути зарахований позивачем в наступний період відповідно до графіку платежів, тобто в рахунок оплати другого платежу, а саме: 2211,75 грн - комісії та 5019,89 грн - відсотків за користування кредитом.

Відповідно до наведених вище обставин, представник відповідача повідомляє про те, що відповідачем було оплачено позивачу комісію у повному обсязі у розмірі 5400,00 грн, а також сплачено 11281,64 грн відсотків за користування кредитом. Відтак, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 8736,45 грн відсотків та 2211,75 грн комісії, на думку представника відповідача, є необґрунтованими та не підлягають до задоволення в цій частині. Щодо решти заявлених позовних вимог представник відповідача не заперечив.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

28.01.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» направлено Фізичній особі-підприємцю Єндріжиєвському Андрію Ігоровичу пропозицію (оферту) укласти договір №459106-КС-001 про надання кредиту (електронна форма).

28.01.2023 ФОП Єндріжиєвський Андрій Ігорович прийняв (акцепт) пропозицію щодо укладення договору №459106-КС-001 про надання кредиту (електронна форма) на умовах, визначених офертою.

ТОВ «Бізнес Позика» направлено ФОП Єндріжиєвському Андрію Ігоровичу через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор НОМЕР_6, на номер телефону НОМЕР_4 , який зазначений позичальником у анкеті в особистому кабінеті від 25.01.2024 року, та який ним було введено.

Таким чином, 28.01.2023 між ТОВ «Бізнес Позика» (кредитодавцем) та ФОП Єндріжиєвським Андрієм Ігоровичем (позичальником) укладено договір №459106-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Пунктом 1 договору передбачено, що кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 36000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності (надалі - кредит), а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту, та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям (надалі - договір).

Тип кредиту: кредит.

Строк кредиту: 16 тижнів.

Стандартна процентна ставка: в день 2,00000000, фіксована.

Знижена процентна ставка за кредитом: в день 1,15956945, фіксована.

Комісія за надання кредиту (далі - комісія): 5400,00 грн.

Загальний розмір наданого кредиту: 36000,00 грн.

Термін дії договору до 20.05.2023.

Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 75600,00 грн.

Цілі (мета) кредиту: для придбання товарів (робіт, послуг) для здійснення підприємницької, господарської діяльності, незалежної професійної діяльності або будь-якої іншої не забороненої законом діяльності. Цей кредит не є споживчим кредитом.

Відповідно до пункту 2 договору передбачено, що протягом строку (терміну) кредитування процентна ставка за кредитом (надалі - проценти за користування кредитом), нараховуються за ставкою вказаною у п. 1 договору на залишок заборгованості по кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, в залежності від дотримання позичальником графіку платежів, що вказаний в п. 3. договору і розраховується в порядку описаному нижче.

Пунктом 2.2. договору сторони домовились, що у разі якщо повернення кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, що наведений в п. 3 договору, (за виключенням дострокового повернення кредиту), у наслідок чого виникає прострочка по кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів то умови про нарахування процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою, що вказана в п. 1 договору. При цьому, нарахування процентів за стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня, від дня прострочення платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в п. 3 до договору, та до закінчення терміну дії договору.

У випадку не повернення будь-якого з платежів у строки, передбачені графіком платежів, кредитодавець здійснює відповідне коригування зобов'язань позичальника, в тому числі з врахуванням скасування умови про нарахування процентів за зниженою процентною ставкою, при чому проценти за користування кредитом нараховуються на фактичний залишок суми кредиту. Всі нараховані проценти за користування кредитом мають бути сплачені не пізніше дати кожного із наступних чергових платежів, при цьому сторони погодили, що кредитодавець надає позичальнику оновлений графік платежів шляхом відображення такого графіку в особистому кабінеті позичальника. Скасування умови про нарахування процентів за зниженою процентною ставкою та початок нарахування процентів за стандартною ставкою на умовах, викладених в цьому договорі не є зміною істотних умов цього договору.

Згідно пункту 5 договору позичальник підтверджує, що він ознайомлений з договором про надання кредиту та Правилами, текст яких розміщено на сайті кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань та погоджується неухильно дотримуватись їх, та, відповідно, укладає договір.

Пунктом 8 договору передбачено, що підписанням цього договору позичальник підтверджує, що до укладення договору отримав від кредитодавця інформацію, надання якої передбачені законодавством України, зокрема передбачену частиною другою ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Відповідно до пункту 10 договору, позичальник не має інших документів, що посвідчують його особу, окрім документів, реквізити якого зазначені в розділі 16 цього договору.

Згідно з п. 16 договору, юридична адреса та реквізити сторін, зокрема, позичальника:

Фізична особа-підприємець Єндріжиєвський Андрій Ігорович

адреса проживання: АДРЕСА_2

паспорт: НОМЕР_5 , виданий Дрогобицьким МРВ УМВС України у Львівській обл. 30.09.2004

РНОКПП НОМЕР_2

Номер електронного платіжного засобу: НОМЕР_7.

Примірник цього договору прошу направити мені на електронну пошту, вказану як електронний засіб зв'язку з позичальником та погоджуюсь, що додаткове підтвердження одержання договору не вимагається, такий документ вважається одержаним позичальником з часу відправлення кредитодавцем. За відсутності повідомлення від позичальника про неотримання примірника договору, примірник договору вважається наданим кредитодавцем позичальнику.

Підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором НОМЕР_6.

номер телефону: НОМЕР_4.

20.01.2023 18:40:02.

Позивачем до матеріалів позовної заяви долучено фотокопії паспорта громадянина України - Єндріжиєвського Андрія Ігоровича , ІНФОРМАЦІЯ_2 (сторінки 1-7, 12-13) та скріншот з додатку «Дія» на артку платника податків (РНОКПП) Єндріжиєвського А.І., ІНФОРМАЦІЯ_2 - НОМЕР_2 (дані оновлено 28.01.2023 о 16:39).

До правовідносин, пов'язаних з укладенням, виконанням, невиконанням цього договору, включаючи правовідносини з нарахування та сплати неустойки, застосовується строк позовної давності тривалістю у десять років (ст. ст. 257, 259 ЦК України) (п. 11 договору).

Відповідно до п. 14 договору, інші умови цього правочину регулюються Правилами, які є невід'ємною частиною договору. Усі неврегулювані договором правовідносини сторін регулюються законодавством України.

Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», затвердженими наказом директора позивача від 27.06.2022 за №13-ОД (надалі за текстом також - Правила) визначено, що вони визначають порядок і умови надання ТОВ «Бізпозика» (далі за текстом - кредитодавець) кредитів, права та обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення і належного виконання умов договору (як визначено у пункті 1.4.3 Правил), а також регулюють відносини, що виникають між кредитодавцем і фізичною особою-підприємцем (далі за текстом - позичальником), які є сторонами договору (п. 1.1. Правил).

Для договорів, що укладаються в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», ці правила є невід'ємною частиною договору (п. 1.3. Правил).

Відповідно до п. 2.1. Правил кредит надається позичальнику для придбання товарів (робіт, послуг) здійснення підприємницької діяльності, господарської діяльності, незалежної професійної діяльності або будь-якої іншої, незабороненої законом, діяльності.

За умовами п. 2.2. Правил заявник перед заповненням заявки та до укладання договору має самостійно ознайомитись з інформацією, в тому числі необхідною для отримання кредиту та про наявні і можливі схеми кредитування у кредитодавця, що розміщені на сайті за посиланням: /bizpozyka.com/, /tpozyka.com/, /getfin/com.ua/.

Згідно з п. 2.3. Правил до укладення договору заявник ознайомлюється та порівнює різні пропозиції кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного кредиту.

До загальних витрат за кредитом включаються доходити кредитодавця у вигляді процентів, комісії, інших обов'язкових платежів (п. 2.6. Правил).

Відповідно до п. 2.8. Правил, договір може бути укладеним із заявником, який відповідає наступним вимогам (зокрема, але невиключно): заявник зареєстрований фізичною особою-підприємцем в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, має повну цивільну дієздатність та правоздатність; має вік від 18 років до 75 років, є громадянином України або іноземцем-резидентом України; має відповідно дійсний паспорт громадянина України або посвідку на постійне проживання в Україні; у разі відсутності у заявника реєстраційного номера облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків з релігійних переконань - повинна бути відповідна відмітка у паспорті; володіє відкритим на власне ім'я поточним (картковим) рахунком в українському банку-резиденті на території України; діє від власного імені, за власним інтересом, не отримує кредит в якості представника, агента третьої особи і не діє на користь третьої особи (вигодонабувача або бенефіціара).

Відповідно до п. 2.19. Правил, кредитодавець протягом 15 робочих днів з дати отримання заявки приймає рішення щодо можливості надання кредиту.

Рішення про можливість надання кредиту приймається кредитодавцем на підставі автоматизованої обробки заявки заявника, із врахуванням інформації, законно отриманої з інших джерел, та інших дій, передбачених цими Правилами (п. 2.22. Правил).

Розділом 3 Правил визначено порядок укладання договору в електронній формі, а саме:

- після отримання заявником від кредитодавця повідомлення про прийняте рішення щодо можливості надання кредиту в особистому кабінеті заявника розміщується оферта, яка є пропозицією у розумінні ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» та, відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», включає умови, викладені у цих Правилах, які є невід'ємною частиною договору. Після отримання заявником оферти заявнику надсилається одноразовий ідентифікатор (п. 3.1.1. Правил);

- позичальник може відмовитись від укладання договору (акцепту оферти) шляхом вибору відповідних опцій в особистому кабінеті (п. 3.1.2. Правил);

- у випадку відмови від укладення заявником договору чи не підписання його шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, оферта вважається не акцептованою заявником і втрачає силу. При цьому заявник не позбавляється права знову подати заявку на отримання кредиту (п. 3.1.3. Правил);

- відповідь заявника/позичальника, якому адресована пропозиція укласти договір про надання кредиту, про повне та безумовне її прийняття (акцепт) надається шляхом надсилання електронного повідомлення кредитодавцю, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (п. 3.1.4. Правил);

- позичальник отримує підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа у момент укладання договору (п. 3.1.5. Правил);

- договір про надання кредиту (додаткова угода), укладений в порядку визначеному Законом України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору (додаткової угоди), укладеного у письмовій формі (п. 3.1.6. Правил);

- укладаючи договір, кредитодавець та позичальник визнають усі документи (в тому числі договір про надання кредиту, додаткову угоду), підписані з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, еквівалентними за значенням (з точки зору правових наслідків) документам у письмовій формі, підписаним власноруч, що повністю відповідає положенням ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». Сторони підтверджують, що договір, додаткова угода, укладені в електронній формі, мають таку саму юридичну силу для сторін, як і документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами сторін, тобто вчинені в простій письмовій формі (п. 3.1.7. Правил);

- примірник договору, укладений у вигляді електронного документа, та додаткові угоди до нього, надаються позичальнику, зокрема, шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених позичальником під час укладення договору (додаткової угоди) (п. 3.1.8. Правил).

Згідно з п. 4.2.2.2. Правил, позичальник зобов'язаний повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі, передбачені договором про надання кредиту та додатковою угодою, до закінчення терміну дії договору.

Відповідно до п. 4.3.1.3. Правил, кредитодавець має право вимагати від позичальника повернення суми кредиту, сплати комісії та комісії за зміну умов договору, процентів за користування кредитом, неустойки (штрафу) у разі їх нарахування та виконання усіх інших зобов'язань, передбачених договором та додатковою угодою.

Пунктом 4.3.2.1. Правил передбачено, що кредитодавець зобов'язаний протягом 3 (трьох) робочих днів з дати укладення договору (додаткової угоди) надати кредит (суму збільшення) шляхом безготівкового перерахування суми кредиту (можливо перерахування суми кредиту декількома транзакціями) на поточний (картковий) рахунок з використанням реквізитів платіжної картки, відкритий на ім'я позичальника, або по реквізитам рахунку, відкритого на ім'я позичальника.

Вказаний позичальником (з метою отримання) кредиту поточний (картковий) рахунок, а також інший поточний (картковий) рахунок, який у разі потреби, зазначеної в пункті 4.3.1.2 Правил, буде надано позичальником кредитодавцю, належить саме йому і треті особи не мають до нього доступу (п. 4.4.4. Правил).

Відповідно до довідок ТОВ «ФК «Елаєнс» від 20.09.2023 вбачається, що довідки видані Товариству з обмеженою відповідальністю «Бізпозика» на підставі договору №41084239_14/12/17 про надання послуг з переказу грошових коштів (переказ на картку) та про інформаційнонологічну взаємодію та приймання платежів, укладеного ТОВ «Фінансова компанія «Елаєнс» та ТОВ «Бізпозика», і підтвердженням того, що платежі успішно проведені в системі з наступними деталями операції:

1. Номер в системі FONDY: 549125025.

Номер операції: 6570a8bd-9f2a-11ed-b82a-000c29d57ed2_2

Дата проведення платежу: 28.01.2023.

Призначення платежу: Перерах. коштів Єндріжиєвський А.І. ІПН НОМЕР_2 зг. до кредитного дог. №459106-КС-001 від 28.01.2023 Без ПДВ.

Сума платежу: 11000,00.

Валюта платежу: UAH.

Платіжний метод: карта MASTERCARD.

Статус платежу: approved

Номер карти: НОМЕР_8.

Банк картки отримувача: PRIVATBANK.

2. Номер в системі FONDY: 549125008

Номер операції: 6570a8bd-9f2a-11ed-b82a-000c29d57ed2_1

Дата проведення платежу: 28.01.2023.

Сума платежу: 25000,00.

Валюта платежу: UAH.

Платіжний метод: карта MASTERCARD.

Статус платежу: approved

Номер карти: НОМЕР_8.

Банк картки отримувача: PRIVATBANK.

Згідно п. 5.1. Правил, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається договором (додатковою угодою).

Відповідно до п. 5.2. Правил, обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за користування кредитом за договором про надання кредиту здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом з урахуванням умов договору (додаткової угоди). Таким чином, проценти за користування кредитом щоденно нараховуються на неповернену суму кредиту, станом на початок доби, з першого дня перерахування суми кредиту позичальнику протягом всього строку кредитування.

Нарахування комісії здійснюється в момент укладання договору. Порядок та розмір оплати комісії визначено графіком платежів (п. 5.3. Правил).

Пунктом 3 договору визначено, що сторони на момент укладення договору встановили графік платежів, припускаючи, що позичальник буде його дотримуватись і застосовуватиметься знижена процентна ставка:

1. 11.02.2023 - 36000,00 грн (залишок по основній сумі кредиту) - 6261,75 (проценти за користування кредитом (1)) - «-» (частковий платіж основної суми (2)) - 3188,25 (комісія за надання кредиту (3)) - 9450,00 (загальний платіж (1+2+3));

2. 25.02.2023 - 36000,00 - 5844,30 - 1393,95 - 2211,75 - 9450,00;

3. 11.03.2023 - 34606,05 - 5617,92 - 3832,08 - «-» - 9450,00;

4. 25.03.2023 - 30773,97 - 4995,90 - 4454,10 - «-» - 9450,00;

5. 08.04.2023 - 26319,87 - 4272,80 - 5177,20 - «-» - 9450,00;

6. 22.04.2023 - 21142,67 - 3432,24 - 6017,76 - «-» - 9450,00;

7. 06.05.2023 - 15124,91 - 2455,32 - 6994,68 - «-» - 9450,00;

8. 20.05.2023 - 8130,23 - 1319,77 - 8130,23 - «-» - 9450,00.

Всього: 34200,00 (проценти за користування кредитом (1)); 36000,00 (частковий платіж основної суми (2)); 5400,00 (комісія за надання кредиту (3)); 75600,00 (загальний платіж (1+2+3)).

Відповідно до п. 4 договору, у разі прострочення позичальником дати сплати чергового платежу визначеного графіком платежів, кредитодавець має право нараховувати штраф за кожен випадок такого порушення позичальником у розмірі 10 процентів від загальної суми простроченої заборгованості в порядку, визначеному Розділом 5 Правил.

Заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок кредитодавця у строк відповідно до графіку платежів, встановленого договором про надання кредиту або додатковою угодою. Датою повернення (погашення) кредиту, так само як і датою сплати процентів за користування кредитом та інших платежів, передбачених умовами договору про надання кредиту (додатковою угодою), при безготівкових розрахунках вважається - дата зарахування коштів на поточний рахунок кредитодавця (п. 5.5. Правил).

Відповідно до п. 5.6. Правил, в разі надходження платежу від позичальника, що перевищує розмір періодичного платежу, визначеного графіком, кредитодавець зараховує кошти в наступний період, відповідно до графіку платежів.

Положеннями п. 5.7. Правил передбачено, що у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов'язання за договором про надання кредиту у повному обсязі, ця сума погашає вимоги кредитодавця у такій черговості: 1) у першу чергу - відшкодовуються витрати кредитодавця, пов'язані з поверненням виданого кредиту (судові витрати, витрати на державного/приватного виконавця, нотаріуса тощо); 2) у другу чергу - нараховані кредитодавцем неустойка (штраф), інші платежі відповідно до договору про надання кредиту - у разі їх нарахування; 3) у третю чергу - прострочені проценти за користування кредитом та прострочена сума кредиту; 4) у четверту чергу - проценти за користування кредитом; 5) у п'яту чергу - сума кредиту.

Відповідно до п. 5.8. Правил, якщо позичальник прострочив сплату будь-якого періодичного платежу за договором, то за період з першого дня прострочення по фактичну дату погашення заборгованості (зарахування платежу про сплату заборгованості на поточний рахунок кредитодавця) включно позичальнику нараховується неустойка (штраф). Умови нарахування неустойки визначаються договорі про надання кредиту та/або в додатковій угоді.

Неустойка (штраф) за кожний випадок прострочення сплати заборгованості нараховується в залежності від наявної загальної суми прострочених платежів на початок наступного дня після дня обов'язкового платежу, визначених в договорі про надання кредиту (додатковій угоді), та встановлюється у розмірах, що наведені в договорі про надання кредиту (додатковій угоді) (п. 5.9. Правил).

Відповідно до п. 7.1. Правил, сторони несуть відповідальність за порушення умов договору відповідно до Цивільного кодексу України та інших нормативно правових актів законодавства України

Порушенням умов договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом договору та/або додатковою угодою (п. 7.2. Правил).

Позичальник, який порушив своє зобов'язання щодо повернення кредиту та/або процентів за користування кредитом, має відшкодувати кредитодавцю завдані цим збитки відповідно до законодавства України з урахуванням особливостей, визначених у договорі (п. 7.3. Правил).

Згідно з положеннями п. 7.4. Правил, у разі порушення позичальником порядку повернення кредиту, визначеного графіком платежів, кредитодавець нараховує штраф в порядку та у розмірі, передбачених договором (додатковою угодою).

Пунктом 7.5. Правил передбачено, що закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення та/або невиконання умов договору та додаткової угоди, які мали місце під час дії договору (додаткової угоди).

Позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти у розмірі 36000,00 грн, що підтверджується довідками ТОВ Фінансова компанія «Елаєнс» від 20.09.2023 на суму 11000,00 грн та на суму 25000,00 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №459106-КС-001 позичальника ФОП Єндріжиєвський А.І. на виконання умов договору здійснив часткову оплату за договором №459106-КС-001 на загальну суму 16681,64 грн.

Позивач на підтвердження здійснення оплати відповідачем долучає до матеріалів справи:

- інформаційну довідку ТОВ «Платежі Онлайн» за вих.№64/02 від 07.02.2024, згідно якої Єндріжиєвський Андрій здійснив транзакцію №37496-49060-07174 за номером замовлення №3238506970202301290601 від 29.01.2023 року на суму 9450,00 грн;

- інформаційну довідку ТОВ «Платежі Онлайн» за вих.№65/02 від 07.02.2024, згідно якої Єндріжиєвський Андрій здійснив транзакцію №37517-59860-44213 за номером замовлення №3238506970202301311639 від 31.01.2023 року на суму 2500,00 грн;

- інформаційну довідку ТОВ «Платежі Онлайн» за вих.№66/02 від 07.02.2024, згідно якої Єндріжиєвський Андрій здійснив транзакцію №37544-04382-88373 за номером замовлення №3238506970202302031728 від 03.02.2023 року на суму 4731,64 грн.

Як стверджує позивач, відповідач зобов'язання щодо погашення кредиту у повному обсязі згідно обумовленого за договором графіку не виконав, внаслідок чого станом на 25.01.2024 в останнього виникла заборгованість у розмірі 71320,14 грн з яких: 25051,80 грн - сума прострочених платежів по тілу кредиту, 44056,59 грн - сума прострочених платежів по процентах та 2211,75 грн - сума прострочених платежів за комісією.

Відповідач доказів погашення заборгованості не надав.

ПОЗИЦІЯ СУДУ.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 509 ЦПК України - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 Цивільного кодексу України та 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод (правочинів), передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності зі ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. Одностороння відмова від виконання не допускається.

Відповідно до ч.2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до норм статей 6 та 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем виникли господарські зобов'язання на підставі укладеного договору №459106-КС-001 про надання кредиту (електронна форма) від 28.01.2023року, відповідно до якого кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 36000,00 грн (тридцять шість тисяч грн.) на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту, та правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частиною 3 ст. 180 Господарського кодексу України встановлено зобов'язання сторін при укладенні господарського договору у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За умовами ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Умовами ст. 641 Цивільного кодексу України визначено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.

Статтею 642 Цивільного кодексу України визначено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Закон України «Про електронну комерцію» регулює відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру (п. 1 ч. 1 ст. 3 цього Закону)

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» врегульовано порядок укладення електронного договору, зокрема: пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття (ч. 1 цієї статті Закону).

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (ч. 3 цієї статті Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 цієї статті Закону).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

1) надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

2) заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

3) вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ч. 6 цієї статті Закону);

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч. 12 цієї статті Закону).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» надано таке визначення для терміну «електронний підпис одноразовим ідентифікатором» - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

З матеріалів справи судом вбачається, що 28.01.2023 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» направило відповідачу пропозицію (оферту) укласти договір №459106-КС-001 про надання кредиту (електронна форма).

28.01.2023 року Фізична особа-підприємець Єндріжиєвський Андрій Ігорович прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договір №459106-КС-001 про надання кредиту (електронна форма), на умовах визначених офертою.

Відповідно до візуальної форми послідовності дій клієнта, наданої позивачем, підтверджується, що відповідач надав інформаційно-телекомунікаційної системі позивача свої персональні дані задля укладення договору. Надалі (28.01.2023 о 18:39:02) позивачем було відправлено відповідачу одноразовий ідентифікатор «НОМЕР_6» на його номер телефону НОМЕР_9, в якості оферти, який 28.01.2023 о 18:40:06 було введено відповідачем в інформаційно-телекомунікаційній системі позивача, що підтверджує акцепт оферти.

28.01.2023 о 18:40:03 відповідачем було підписано договір кваліфікованим електронним підписом відповідальної особи Товариства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Судом встановлено, що відповідно до п. 5 договору позичальник підтверджує, що він ознайомлений з договором про надання кредиту та Правилами, текст яких розміщено на сайті кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань та погоджується неухильно дотримуватись їх, та, відповідно, укладає договір.

Пунктом 3.1.1. Правил визначено, що після отримання заявником від кредитодавця повідомлення про прийняте рішення щодо можливості надання кредиту в особистому кабінеті заявника розміщується оферта, яка є пропозицією у розумінні ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» та, відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», включає умови, викладені у цих Правилах, які є невід'ємною частиною договору. Після отримання заявником оферти заявнику надсилається одноразовий ідентифікатор.

Таким чином, введений відповідачем одноразовий ідентифікатор «НОМЕР_6» в інформаційно-телекомунікаційній системі позивача підтверджує акцепт оферти.

Зважаючи на викладене, 28.01.2023 року між позивачем та відповідачем було укладено договір №459106-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором «НОМЕР_6» у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Суд також враховує правову позицію, висвітлену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17: якщо одна зі сторін здійснила фактичні дії щодо виконання договору, правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України (частина 8 ст. 181 ГК України). З огляду на вказані приписи не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.

З огляду на те, що відповідач здійснив 29.01.2023, 31.01.2023 та 03.02.2023 року часткову оплату за кредитним договором, дає суду підстави вважати, що між сторонами був укладений електронний договір в інформаційно-телекомунікаційній системі позивача і такий договір за своєю правовою природою є кредитним договором, положення якого врегульовано відповідними нормами Цивільного кодексу України. Одночасно, суд бере до уваги, що представником відповідача зазначені обставини не заперечувались.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до норм ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Пунктом 3 договору визначений графік обов'язкових платежів, відповідно до якого, встановлені періоди користування кредитом, розмір плати за користування кредитом, розмір часткового платежу основної суми та загальний платіж.

Так, згідно з вищевказаним графіком, сторони домовились про те, що повернення кредиту відбувається шляхом сплати відповідачем фіксованої суми щомісячно, з кінцевою датою повернення - 20.05.2023 року.

Поряд з тим, суд зазначає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За умовами ч. 1-3 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Судом встановлено та позивачем не заперечувалось, що відповідач здійснив часткову оплату заборгованості, а саме: 29.01.2023 року на суму 9450,00 грн, 31.01.2023 року на суму 2500,00 грн та 03.02.2023 року на суму 4731,64 грн.

2. 25.02.2023 - 36000,00 - 5844,30 - 1393,95 - 2211,75 - 9450,00;

3. 11.03.2023 - 34606,05 - 5617,92 - 3832,08 - «-» - 9450,00;

4. 25.03.2023 - 30773,97 - 4995,90 - 4454,10 - «-» - 9450,00;

5. 08.04.2023 - 26319,87 - 4272,80 - 5177,20 - «-» - 9450,00;

6. 22.04.2023 - 21142,67 - 3432,24 - 6017,76 - «-» - 9450,00;

7. 06.05.2023 - 15124,91 - 2455,32 - 6994,68 - «-» - 9450,00;

8. 20.05.2023 - 8130,23 - 1319,77 - 8130,23 - «-» - 9450,00.

Таким чином, зважаючи на умови договору та вище наведені приписи Правил, відповідач платежем від 29.01.2023 року на суму 9450,00 грн здійснив погашення заборгованості за договором відповідно до пункту 1 графіку (в рахунок обов'язкового платежу від 11.02.2023 року). Згідно зазначеного та погодженого сторонами терміну, відповідач погасив 3188,25 грн комісії за надання кредиту та 6261,75 грн - процентів за користування кредитом.

Проте, всупереч встановленому графіку, позивач зарахував платіж відповідача наступним чином: 5426,85 - основна заборгованість, 834,90 грн - % за користування кредитом та 3188,25 грн - комісії.

Надходження від відповідача грошових коштів 31.01.2023 року на суму 2500,00 грн та 03.02.2023 року на суму 4731,64 грн мали бути зараховані позивач відповідно до умов п. 5.6. Правил, а саме в рахунок погашення заборгованості за графіком в платіж від 25.02.2023 року та в рахунок погашення 5844,30 грн % за користування кредитом, 2211,75 грн -комісії і тільки 1393,95 грн в рахунок часткового платіжу за основною заборгованістю.

Проте, позивач розцінив надходження коштів від відповідача на власний розсуд, зарахувавши 1790,96 грн в часткову оплату основної заборгованості та 709,04 - % за користування кредитом. З платежу від 03.02.2023 року позивач також на власний розсуд зарахував 3730,39 грн в часткову оплату основної заборгованості та 1001,25 грн - % за користування кредитом.

Таким чином, суд, аналізуючи п. п. 5.6., 5.7 Правил та п. 3 договору, дійшов висновку про те, що позивачем порушено процедуру зарахування грошових коштів, які надходили від відповідача на умовах, визначених кредитним договором, а відтак, відповідачем повністю погашено комісію за надання кредиту у розмірі 5400,00 грн, що передбачено п. 3 договору.

Враховуючи наведені вище приписи законодавства, беручи до уваги умови кредитного договору та припаси Правил, які є невід'ємною частиною договору, суд дійшов висновку, що позивачем було порушено принцип зарахування коштів, що надходили на його рахунок від відповідача, а саме в частині недотримання п. 5.6. та п. 5.7 Правил, зважаючи, що позивач на власний розсуд зарахував 10948,20 грн в рахунок погашення основної заборгованості, суд дійшов висновку про те, що зазначені кошти мали бути в першу чергу зараховані в рахунок погашення заборгованості за комісією та відсотками за користування кредитом, і лише після того, в рахунок погашення основної заборгованості.

З огляду на вказані обставини, заявлена позовна вимога про стягнення 2211,75 грн комісії за надання кредиту не підлягає до задоволення. Щодо позовної вимоги про стягнення 44056,59 грн прострочених платежів по процентах, суд вважає за доцільне задовольнити її частково у розмірі 35320,14 грн, з огляду на те, що відповідач, відповідно до умов договору та Правил здійснював часткове погашення заборгованості, яке мало бути в першу чергу зараховано в рахунок погашення процентів за користування кредитом, а відтак, відповідачем сплачено 8736,45 грн зазначених процентів.

Таким чином, суд встановив, що у відповідача згідно графіку платежів наявна заборгованість за кредитним договором у розмірі 36000,00 грн, проте, позивачем було заявлено до стягнення за основною заборгованістю 25051,80 грн, а відтак, суд не може вийти за межі заявлених позовних вимог та вважає правомірними та обґрунтованими задовольнити заявлену позовну вимогу у розмірі 25051,80 грн.

Щодо клопотання представника відповідача про надання розстрочки виконання рішення суду, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною другою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Аналогічне положення міститься і в ч. 1-2 ст. 18 та ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити та розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Положення ч. 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, такі виняткові обставини визначаються судом з огляду на матеріали справи, у тому числі на подані стороною докази на обґрунтування такої заяви.

У поданому клопотанні представник відповідача покликається на те, що відповідач перебуває на військовій службі, що утруднює виконання такого рішення у повному обсязі одним платежем. Зважаючи на те, що ФОП Єндріжиєвський А.І. потребує часу для накопичення коштів для сплати заборгованості перед позивачем. за для уникнення арешту рахунків, які позбавлять відповідача засобів існування, останній буде позбавлений можливості для здійснення покупок продуктів харчування, продовольчих товарів, медикаментів та оплати комунальних послуг. Наведені обставини, на думку представника відповідача, можуть істотно вплинути на виконання судового рішення, а також безпосередньо на життя самого відповідача.

У зв'язку з відсутністю належного матеріального забезпечення військовослужбовців, відповідач змушений самостійно купляти собі амуніцію, елементи форменого одягу, медичні засоби та інші предмети, необхідні для здійснення обороноздатності під час військової агресії російської федерації на території України.

Зважаючи на перебування відповідача у лавах ЗСУ, останній не здійснює господарську діяльність. На підтвердження зазначених доводів, представник відповідача долучає до матеріалів справи адвокатський запит від 25.06.2024 року за вих.№13.24/2-1, що скеровувався на адресу ГУ ДПС у Львівській області щодо надання інформації про розмір доходів ФОП Єндріжиєвського Андрія Ігоровича за період з 01.01.2023 по день надання відповіді на цей запит. У відповіді від 01.07.2024 за №19699/6/13-01-55-01-10 на адвокатський запит ГУ ДПС у Львівській області зазначило про те, що згідно обробки податкової звітності та платежів ІС «Податковий блок» ФОП Єндріжиєвський Андрій Ігорович не подавав таку на період з 01.01.2023 по день надання відповіді на запит.

З метою виконання рішення суду, представник відповідача просить суд розстрочити виконання рішення суду у справі №914/294/24 на 12 місяців.

Позивач не заперечив щодо розстрочення виконання рішення суду терміном на 12 місяців згідно запропонованого відповідачем графіку.

Згідно з ч. 1, ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Приймаючи до уваги, що рішення у даній справі було ухвалено 03.07.2024, тому розстрочення виконання такого рішення можливе не довше ніж до 03.07.2025.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно з ч. 1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

У рішенні Конституційного Суду України від 13.12.2012 у справі №18-рп/2012 зазначено, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Глоба проти України» від 05.07.2012, пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначив, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторив, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД», Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005, зазначено, що неможливість для заявника отримати результат виконання рішення суду, винесеного на його або її користь, складає втручання у право на мирне володіння майном, яке викладено у першому параграфі ст.1 Протоколу №1 до Конвенції.

У рішенні у справі «Чіжов проти України» від 17.05.2005 Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатись, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії статті 6 Конвенції.

Виконання судового рішення, відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України №5-рп/2013 від 26.06.2013 року по справі №1-7/2013, є невід'ємною складовою права на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.

Розстрочка це виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

Таким чином, вирішуючи питання про розстрочку виконання судового рішення суд зважає на виняткові випадки, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим.

При цьому, такі виняткові обставини визначаються судом з огляду на матеріали справи, у тому числі подані стороною докази на обґрунтування такої заяви.

Суд зауважує, що надання розстрочки виконання рішення є заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії»). За практикою Європейського Суду в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції («Корнілов та інші проти України»).

Отже, питання щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

У постанові Вищого господарського суду України від 10.04.2014 у справі №925/1408/13, вказано, що тяжке фінансове становище, відсутність обігових коштів та майна, яке можна було б реалізувати в рахунок погашення заборгованості не є тими виключними обставинами, які давали б підстави для розстрочення виконання судового рішення, оскільки вказані обставини утворились внаслідок власної господарської діяльності відповідача, а не в силу якихось об'єктивних, незалежних від нього обставин.

З урахуванням викладеного, враховуючи фінансовий стан відповідача та матеріальні інтереси обох сторін, зважаючи на те, що виконання рішення суду у справі №914/294/24 одночасно і в повному обсязі матиме негативні наслідки для відповідача, зважаючи на те, що відповідач перебуває від 23.08.2023 року у лавах ЗСУ, враховуючи загальновідомі обставин, зокрема, військову агресію російської федерації проти України, що має негативний вплив на економіку країни, та ускладнює діяльність суб'єктів господарювання, а отже негативно впливає на сторін спору, суд дійшов висновку про достатню винятковість наведених обставин для застосування визначеної ст. 331 Господарського процесуального кодексу України процедури розстрочення виконання рішення Господарського суду Львівської області від 03.07.2024 у справі №914/294/24 в частині стягнення 60371,94 грн основного боргу на 12 (дванадцять) місяців починаючи з серпня 2024 року по липень 2025 року зі сплатою заборгованості щомісячно відповідними рівними частками.

Суд також звертає увагу, що розстрочення виконання судового рішення у даному випадку не сприяє ухиленню від його виконання відповідачем, а навпаки надає можливість ефективно виконати судове рішення без понесення сторонами додаткових обтяжень при його виконанні.

Частина перша статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначає, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Приписами статті 14 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Як встановлено ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини другої статті 74 Господарського кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Одночасно статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Суд враховує позицію ЄСПЛ (справи «Салов проти України», «Проніна проти України» та «Серявін та інші проти України»), де зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

На підставі наданих суду доказів, аналізуючи усі фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Як передбачено п. 2 ч. 5 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

За звернення до суду з позовною заявою майнового характеру позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними інструкціями №3494 від 22.09.2023 на суму 214,72 грн та №554 від 25.01.2024 на суму 2207,68 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Таким чином, позивач використав своє право на звернення до суду з позовною заявою шляхом її формування у системі «Електронний суд» (документ сформовано 31.01.2024).

У відповідності до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Заперечення відповідача проти стягнення з нього судового збору з посиланням на п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» не приймаються судом з огляду на приписи п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач покликається на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 31.05.2017 року у справі №504/2418/14-ц, згідно яких відповідач має бути звільнений від сплати судового збору.

Так, у постанові ВС у справі №504/2418/14-ц від 31.05.2017 року зазначено, що «якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів».

Одночасно, зазначена постанова містить висновок про те, що «Зазначені порушення призвели до неправильного вирішення справи в частині розподілу судових витрат, що відповідно до ст.3604 ЦПК є підставою для скасування рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій у цій частині, оскільки сторони звільнено від сплати судового збору».

Таким чином, вище наведена постанова містить висновки, застосування яких можливо у випадку, якщо обидві сторони звільнені від сплати судового збору. Проте, у справі №914/294/24 позивач не звільнений від сплати судового збору за звернення до Господарського суду Львівської області із заявленими позовними вимогами. Одночасно, суд повідомляє, що зазначені висновки ВС, на які покликається представник відповідача, не подібні за своїм правовим змістом до спору у справі №914/294/24 та не застосовуються судом.

Так, представник відповідача одночасно покликається на приписи частини 2 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої передбачено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

У пункті 2 постанови КМУ від 27.04.2006 №590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» визначено, що коли обидві сторони у цивільній або адміністративній справі звільнені від оплати судових витрат (крім судового збору), вони компенсуються за рахунок держави в їх фактичному розмірі, але не більше граничних розмірів компенсації таких витрат згідно з додатком.

З огляду на те, що позивачем у справі ТОВ «Бізнес Позика», яке у відповідності до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» не звільнено від сплати судового збору, а застосування ч. 2 ст. 129 ГПК України чітко регламентує, що у випадках звільнення позивача від сплати судового збору, такий відшкодовується відповідачем в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

З огляду на викладені норми процесуального законодавства, які не передбачають іншого відшкодування позивачу сплаченого судового збору за звернення до Господарського суду Львівської області із заявленими позовними вимогами в наслідок порушення відповідачем свого обов'язку щодо своєчасного погашення заборгованості за кредитним договором, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає до стягнення на користь позивача 2050,54 грн відшкодування витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 10, 12, 13, 20, 73,74,76-80, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 326, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Єндріжиєвського Андрія Ігоровича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (01133, Київська область, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411; ідентифікаційний код 41084239) 60371,94 грн заборгованості, з яких: 25051,80 грн - сума прострочених платежів по тілу кредиту, 35320,14 грн - сума прострочених платежів по процентах та 2050,54 грн витрат, пов'язаних зі сплати судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

4. Заяву Фізичної особи-підприємця Єндріжиєвського Андрія Ігоровича (вх.№2505/24 від 27.06.2024) про розстрочення виконання рішення - задовольнити частково.

5. Розстрочити виконання рішення Господарського суду Львівської області від 03.07.2024 у справі №914/294/24 у частині стягнення 60371,94 грн заборгованості, на 12 місяців пропорційними частинами, та затвердити наступний графік його виконання:

- до 03.08.2024 - 5030,99 грн;

- до 03.09.2024 - 5030,99 грн;

- до 03.10.2024 - 5030,99 грн;

- до 03.11.2024 - 5030,99 грн;

- до 03.12.2024 - 5030,99 грн;

- до 03.01.2025 - 5030,99 грн;

- до 03.02.2025 - 5030,99 грн;

- до 03.03.2025 - 5030,99 грн;

- до 03.04.2025 - 5030,99 грн;

- до 03.05.2025 - 5030,99 грн;

- до 03.06.2025 - 5030,99 грн;

- до 03.07.2024 - 5030,05 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 15.07.2024.

Суддя Гоменюк З.П.

Попередній документ

120394519

Наступний документ

120394521

Інформація про рішення:

№ рішення:	120394520
№ справи:	914/294/24
Дата рішення:	03.07.2024
Дата публікації:	18.07.2024
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Львівської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; банківської діяльності; кредитування

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (03.07.2024)
Дата надходження:	31.01.2024
Предмет позову:	про стягнення заборгованості за кредитним договором

Розклад засідань:

Минулі засідання (5)

20.03.2024 11:30	Господарський суд Львівської області
17.04.2024 13:00	Господарський суд Львівської області
22.05.2024 13:00	Господарський суд Львівської області
19.06.2024 16:15	Господарський суд Львівської області
03.07.2024 11:00	Господарський суд Львівської області

Запланованих засідань немає

Учасники справи:

суддя-доповідач:

ГОМЕНЮК З П

відповідач (боржник):

ФІЗИЧНА ОСОБА – ПІДПРИЄМЕЦЬ Єндріжиєвський Андрій Ігорович

позивач (заявник):

ТзОВ "Бізнес Позика"

представник позивача:

ПАМІРСЬКИЙ МАКСИМ АНАТОЛІЙОВИЧ