79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
26.06.2024 Справа № 914/315/24
м.Львів
за позовом: Керівника Самбірської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Турківської міської ради Самбірського району Львівської області, м.Золочів Львівської області
до відповідача: Турківського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП «Галсільліс», с.Шум'яч Самбірського району Львівської області
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державної екологічної інспекції у Львівській області, м.Львів
про відшкодування збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природнього середовища. Ціна позову: 181441,58 грн.
Суддя Кітаєва С.Б.
За участю секретаря Сосницької А.А.
Представники сторін:
від прокуратури: Місінська М.А.-прокурор
від позивача: не з'явився
від відповідача: Галамага Н.М. - представник
від третьої особи: не з'явився
Суть спору:
Керівник Самбірської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом в інтересах в інтересах держави в особі Турківської міської ради Самбірського району Львівської області до Турківського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП «Галсільліс» про відшкодування збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природнього середовища у розмірі 181 441,58 грн.
Ухвалою суду від 07.02.2024 залишено позовну заяву Керівника Самбірської окружної прокуратури без руху.
На виконання ухвали суду від 07.02.2024 від прокурора поступила заява про усунення недоліків позовної заяви за вх.№3950/24.
Ухвалою суду від 19.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.03.2024 та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмету спору на стороні позивача - Державну екологічну інспекцію у Львівській області.
06.03.2024, за вх.№6448/24, через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 05.03.2024.
18.03.2024, за вх.№7663/24, через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі.
Ухвалою від 20.03.2024 судом повідомлено позивача про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 10.04.2024.
27.03.2024, за вх.№8579/24, через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив.
09.04.2024, за вх.№9731/24, від відповідача поступило клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою суду від 10.04.2024 поновлено прокуратурі строк на подання відповіді на відзив на позовну заяву, прийнято та долучено її до матеріалів справи, прийнято та долучено заперечення відповідача на відповідь на відзив, продовжено строки підготовчого провадження на 30 днів та підготовче засідання відкладено на 09.05.2024.
08.05.2024,за вх.№12366/24, від представника відповідача поступило клопотання про витребування доказів.
Ухвалою суду від 09.05.2024 в задоволенні клопотання представника відповідача про поновлення процесуальних строків на подання клопотання про витребування доказів відмовлено, залишено без задоволення клопотання відповідача від 08.05.2024 вх.№12366/24 про витребування доказів, закрито підготовчого провадження, призначено справу до судового розгляду по суті та судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 06.06.2024.
05.06.2024, за вх.№15060/24, від відповідача поступило клопотання про відкладення розгляду справи.
06.06.2024, за вх.№15129/24, через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі.
Ухвалою від 06.06.2024 судом виправлено допущені описки в ухвалах Господарського суду Львівської області від 07.02.2024, від 19.02.2024, від 20.03.2024, від 09.05.2024 у справі №914/315/24.
Ухвалою від 06.06.2024 судом повідомлено позивача та відповідача про відкладення розгляду справи на 26.06.2024.
25.06.2024, за вх.№16590/24, через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява від 24.06.2024 про розгляд справи без участі.
Прокурор та відповідач в судове засідання 26.06.2024 з'явилися.
Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи та прийняття рішення, в судовому засіданні 26.06.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.
Позиція прокуратури.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Самбірською окружною прокуратурою Львівської області у ході реалізації представницьких повноважень опрацьовано матеріали кримінального провадження №12022141290000530 від 13.10.2022 за фактом незаконної порубки лісу невстановленими особами в кварталах №№ 25, 29, 30, 34, 38, 39, 40, 41, 42 обходу №5 Надсянського лісництва Турківського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП «Галсільліс» в загальній кількості 29 дерев, з яких 1 дерево породи «Смерека» та 28 дерев породи «Ялиця».
Актом ревізії №1 від 02.09.2022 проведеної Турківським дочірнім лісогосподарським підприємством «Галсільліс» та польової перелікової відомості №1 самовільно зрубаних дерев у кварталах №№ 25, 29, 30, 34, 38, 39, 40, 41, 42 №5 Надсянського лісництва Турківського ДЛГП «Галсільліс» виявлено самовільну рубку загальною кубомасою 11,41 м.куб.-29 дерев породи «Смерека» та «Ялиця», що спричинило шкоду розміром 181 441,58 грн.
Прокурор зазначає, що відповідно до висновку експертизи рубка лісу в обході №5 Надсянського лісництва Турківського ДЛГП «Галсільліс», проведене з недотриманням вимог природоохоронного законодавства України.
Оскільки, у ході досудового розслідування кримінального правопорушення особу, яка здійснила незаконні порубки дерев не встановлено, тому збитки завдані інтересам держави мають бути відшкодовані постійним лісокористувачем-Турківським дочірнім лісогосподарським підприємством ЛГП «Галсільліс».
Отже, шкода, заподіяна навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки деревини, завдана місцевому бюджету Турківської міської ради, а факт невідшкодування такої призводить до неотримання коштів місцевим бюджетом, що порушує інтереси територіальної громади, а відтак, прокурор просив залучити до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Державну екологічну інспекцію у Львівській області та стягнути з відповідача шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в сумі 181 441,58 грн.
Позиція позивача.
Позивач у заяві, від 18.03.2024 вх.№7663/24, зазначив, що позовні вимоги підтримує та просить задоволити у повному обсязі.
Позиція відповідача.
У відзиві на позовну заяву (вх.№6448/24 від 06.03.2024) відповідач позов заперечує. Зазначає про те, що 29.08.2022 лісничим Надсянського лісництва ОСОБА_1 в ході проведення раптової ревізії виявлено самовільну рубку лісу в обх. №5 лісника ОСОБА_2 .
Наказом № 29-В від 31.08.2022 інженера ЛК, в.о. інженера ОЗЛ ОСОБА_3 , разом з лісничим Надсянського лісництва ОСОБА_1 , в присутності лісника обходу №5 ОСОБА_2 , було зобов'язано провести раптову ревізію обходу № 5 Надсянського лісництва.
02.09.2022 проведено раптову ревізію обходу № 5 Надсянського лісництва Турківського ДЛГП «Галсільліс», під час якої виявлено незаконну рубку дерев в кількості 29 шт. на загальну вартість завданої шкоди - 181 441,58 грн. До Акту ревізії додано польову перелікову відомість самовільно зрубаних дерев № 1.
Інженером ОЗЛ ОСОБА_3 , лісничим ОСОБА_1 та лісником ОСОБА_2 надано пояснення щодо виявленого факту незаконної рубки лісу.
Як вбачається з Акту раптової ревізії №1 від 02.09.2022, матеріально-відповідальним ввіреним обходу №5 є ОСОБА_2 .
16.10.2012 з ОСОБА_2 укладено Договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність № 35. За умовами даного договору, у випадку незабезпечення з вини робітника збереження ввірених йому матеріальних цінностей оприділення розміру збитку, причиненого підприємству та його відшкодування проводяться у відповідності з діючим законодавством. Робітник несе матеріальну відповідальність якщо збитки спричинені не по його вині.
05.09.2022 на підставі наказу № 32-В, лісника обходу № 5 Надсянського лісництва ОСОБА_2 відсторонено від виконання службових обов'язків. Також зобов'язано в.о. інженера ОЗЛ ОСОБА_3 матеріали раптової ревізії скерувати в правоохоронні органи для притягнення винних осіб до відповідальності.
12.10.2022 лісника обходу № 5 Надсянського лісництва Турківського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП «Галсільліс» звільнено з роботи на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України - у зв'язку з втратою довір'я.
У зв'язку з виявленням незаконної порубки лісу та відсутності інформації про винних осіб, відповідач звернувся до відділення поліції №2 Самбірського РВП ГУНП у Львівській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення.
13.10.2022 СВ ВП № 2 Самбірського РВП ГУНП у Львівській області за матеріалами Турківського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП «Галсільліс» внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12022141290000530 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України та розпочато досудове розслідування.
Відповідач зазначає, що слідчим у рамках кримінального провадження ні огляд місця події, ані допит працівників не проводився.
Турківське дочірнє лісогосподарське підприємство ЛГП «Галсільліс» є заявником у кримінальному провадження, то не має процесуальної можливості знайомитися з матеріалами справи чи клопотати про проведення певних слідчо-розшукових дій.
Оскільки, близько за півтори роки досудового розслідування кримінального правопорушення слідчим ВП№2 Самбірського РВП ГУНП у Львівській області не встановлено особу, яка здійснила незаконну порубку дерев, а досудове розслідування досі триває, та те, що відповідач самостійно виявив порушення природоохоронного законодавства і самостійно повідомив про виявлене правопорушення правоохоронні органи, відтак, причиною завдання шкоди є неправомірні дії встановлених в ході досудового розслідування осіб, які здійснили незаконну рубку, а не дії відповідача.
Таким чином, відповідач вважає, що в даному випадку вини Турківського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП «Галсільліс» немає, а тому в задоволенні позову просить відмовити повністю.
Позиція прокуратури у відповіді на відзив, вх.№7727/24 від 19.03.2024.
Прокурором зазначено, що постійні користувачі зобов'язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, а не функцією з охорони та збереження лісового фонду.
За таких обставин, Турківське ДЛГП «Галсільліс», як постійний лісокористувач, не дотримавшись вимог законодавства в частині забезпечення охорони та захисту лісових насаджень, допустило самовільну порубку, на підпорядкованій йому території, не вжило відповідних заходів щодо їх усунення, чим спричинило майнову шкоду лісовому фонду України, що перебуває під охороною держави, а тому є належним відповідачем і має нести матеріальну відповідальність у повному обсязі.
Позиція третьої особи.
Державна екологічна інспекція у Львівській області письмово не виклала свою позицію щодо позову.
Обставини справи.
Згідно положень Статуту Турківського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП «Галсільліс» (нова редакція), затвердженого Наказом обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Галсільліс» №27 від 16.05.2017, підприємство створене обласним комунальним спеціалізованим лісогосподарським підприємством «Галсільліс» відповідно до чинного законодавства України.
Підприємство є у спільній власності територіальних громад Львівської області, повноважним власником якого є Львівська обласна рада. Від імені Львівської обласної ради уповноваженим органом управління майном виступає управління майном спільної власності Львівської обласної ради.
На основі рішення Львівської обласної ради №409 від 28.12.2000 «Про внесення змін до рішень Львівської обласної ради про відведення земель ЛГП «Галсільліс» Турківському дочірньому лісогосподарському підприємству ЛГП «Галсільліс» передано у постійне користування земельні ділянки для ведення лісового господарства 20808,0 га земель Турківського району.
Турківське дочірнє лісогосподарське підприємство ЛГП «Галсільліс» користується землею лісогосподарського призначення, на якій було здійснено незаконну рубку дерев, а саме кварталами №№25, 29, 30, 34, 38, 39, 40, 41, 42 обходу №5 Надсянського лісництва Турківського ДЛГП «Галсільліс». Згідно Довідки №97 від 07.09.2022 квартали Надсянського лісництва знаходяться на території Турківської міської ради, Самбірського району, Львівської області.
Поряд з тим, відомості про державну реєстрацію вищезазначеного права за Турківським ДЛГП «Галсільліс» до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не вносились, державні акти на право постійного користування земельними лісовими ділянками Надсянського лісництва не виготовлялись.
Відповідно до частини 5 Розділу VIII Прикінцевих положень Лісового кодексу України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом п.1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, планшети лісовпорядкувальні належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування.
Таким чином, згідно інформації Турківського ДЛГП «Галсільліс» №147 від 21.12.2023 підтверджено право постійного користування останнього даними земельними ділянками, цільове призначення земель-для ведення лісового господарства.
У відповідності до пункту 2.1 Статуту Турківського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП «Галсільліс», затвердженого наказом Обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Галсільліс» №27 від 16.05.2017 , метою діяльності підприємства є ведення лісового господарства на землях лісового фонду і землях, непридатних для сільськогосподарського використання, переданих підприємству в постійне користування (оренду). На переданих йому землях лісового фонду підприємство здійснює всі види спеціального використання лісових ресурсів. Підприємство може також використовувати ці землі для потреб мисливського господарства, культурно оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, за попереднім погодженням перед таким використанням із засновником. Підприємство здійснює переробку виготовленої та придбаної лісопродукції, реалізує продукцію суб'єктам господарювання і населенню. Підприємство також може здійснювати іншу діяльність не заборонену чинним законодавством України.
Згідно з п.п. 2.2, 2.2.1, 2.2.2, 2.2.3, 2.2.4 Статуту Турківського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП «Галсільліс», основними видами діяльності підприємства є лісовідновлення, лісівництво, посадка лісових культур і сприяння природному відновленню лісу, вирощування посадкового матеріалу та заготівля насіння лісових і декоративних порід. Вирощування та заготівля енергетичної верби, лікарських рослин. Лісорозведення, створення захисних лісових насаджень і полезахисних лісових смуг. Надання послуг в лісовому господарстві. Проведення оцінки.
Відповідно до п.п. 2.2.5, 2.2.6 Статуту Турківського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП «Галсільліс», основними видами діяльності підприємства є охорона і захист лісів від самовільних порубок, лісових пожеж та засмічення, боротьба зі шкідниками та хворобами лісу. Здійснення протипожежних заходів. Охорона навколишнього середовища, збереження природно-заповідного фонду.
Як вбачається з матеріалів справи, 29.08.2022 лісничим Надсянського лісництва ОСОБА_1 в ході проведення раптової ревізії виявлено самовільну рубку лісу в обх.№ 5 лісника Рибчич В.М.
Відповідно до Акту раптової ревізії №1 від 02.09.2022 проведеної Турківським дочірнім лісогосподарським підприємством «Галсільліс» та польової перелікової відомості №1 самовільно зрубаних дерев у кварталах №№ 25, 29, 30, 34, 38, 39, 40, 41, 42 №5 Надсянського лісництва Турківського ДЛГП «Галсільліс» виявлено самовільну рубку загальною кубомасою 11,41 м.куб.-29 дерев породи «Смерека» та «Ялиця», що спричинило шкоду розміром 181 441 грн.
Самбірською окружною прокуратурою Львівської області у ході реалізації представницьких повноважень опрацьовано матеріали кримінального провадження №12022141290000530 від 13.10.2022 за фактом незаконної порубки лісу невстановленими особами в кварталах №№ 25, 29, 30, 34, 38, 39, 40, 41, 42 обходу №5 Надсянського лісництва Турківського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП «Галсільліс» в загальній кількості 29 дерев, з яких 1 дерево породи «Смерека» та 28 дерев породи «Ялиця».
Прокурором зазначено, що вказане кримінальне правопорушення вчинено на території поблизу с. Закіпці Самбірського району, та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 №718-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області» територія села Закіпівці, увійшла до території Турківської міської ради Самбірського району.
З матеріалів справи вбачається те, що матеріально-відповідальним ввіреного обходу №5 є ОСОБА_2 .
На підставі наказу №32-В від 05.09.2022, лісника обходу №5 Надсянського лісництва ОСОБА_2 відсторонено від виконання службових обов'язків та 12.10.2022 ліснику звільнено з роботи на підставі п.2 ст.41 КЗпП України-у зв'язку з втратою довір'я.
З матеріалів справи вбачається, на підставі виявленої незаконної порубки та відсутності інформації про винних, Турківське дочірнє лісогосподарське підприємство ЛГП «Галсільліс» звернулося до відділення поліції №1 Самбірського РВП ГУНП у Львівській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення.
Відтак, СВ ВП №2 Самбірського РВП ГУНП у Львівській області 13.10.2022 внесло в Єдиний реєстр досудових розслідувань відомості №12022141290000530 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 статті 246 Кримінального кодексу України та розпочато досудове розслідування.
З приводу аргументів відповідача стосовно факту повідомлення останнім самостійно правоохоронні органи про вчинення незаконної рубки, що свідчить про виконання останнім своїх обов'язків, варто заначити, що з аналізу змісту положень п. 1 ч. 2 ст. 19, п. 5 ч. 1 ст. 64, ч. ч. 1,5 ст. 86, п. 1 ч. 2 ст. 105 та ст. 107 ЛК України випливає, що обов'язком постійних лісокористувачів є забезпечення унеможливлення незаконного відділення дерев від кореня до ступеня припинення росту, а виявлення наслідків таких незаконних порубок та осіб аж ніяк не свідчить про виконання постійними лісокористувачами своїх обов'язків пов'язаних із охороною лісу, як об'єкту національного багатства.
За таких обставин, Турківське ДЛГП «Галсільліс», як постійний лісокористувач, не дотримавшись вимог законодавства в частині забезпечення охорони та захисту лісових насаджень, допустив самовільну порубку, на підпорядкованій йому території, не забезпечив збереження не призначених для порубки дерев, не здійснив комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних порубок, не запобіг порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасно не виявив таких порушень і не вжив відповідних заходів щодо їх усунення.
Так, відповідно до постанови КГС ВС від 24.02.2021 у справі № 906/366/20 порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою покладення на постійного користувача цивільно-правової відповідальності. При цьому не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, яким завдано державі збитки внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.
Окрім цього, відповідно до постанови КГС ВС від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17 цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів, а й постійні користувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну вирубку лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.
Окрім цього, станом на даний час у кримінальному провадженні №12022141290000530 від 13.10.2022 триває досудове розслідування та жодним особам про підозру не повідомлено, відповідно рішення суду про винуватість будь-яких осіб у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення відсутнє, тобто у судовому порядку осіб причетних до вчинення незаконної порубки лісу в кварталах №25, 29, 30, 34, 38, 39, 40, 41, 42 обходу №5 Надсянського лісництва Турківського ДЛГП «Галсільліс» не встановлено. Вищевказане повністю узгоджується зі ст. 62 Конституції України, з аналізу якої випливає, що лише обвинувальний вирок суду дає можливість встановити винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Згідно ч. 4 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Частиною 1 статті 69 цього Закону передбачено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Враховуючи те, що Турківське ДЛГП «Галсільліс», як постійний лісокористувач, не забезпечив охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допустив самовільну рубку лісу, чим спричинено майнову шкоду лісовому фонду України, що перебуває під охороною держави, а тому має нести матеріальну відповідальність у повному обсязі.
У кримінальному провадженні №12022141290000530 від 13.10.2022 залучено Державну екологічну інспекцію у Львівській області для нарахування шкоди, завданої незаконною рубкою дерев у кварталах №25, 29, 30, 34, 38, 39, 40, 41, 42 обходу №5 Надсянського лісництва Турківського ДЛГП «Галсільліс».
Відповідно до листа Інспекції №06-1005 від 24.03.2024, Державною екологічною інспекцією у Львівської області, відповідно до додатку №1 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди заподіяної лісу», проведено розрахунок розміру шкоди, заподіяної лісу, внаслідок незаконної порубки 29 дерев становить 181 441 грн.
Також, вказана шкода підтверджується висновком експерта за результатами проведення інженерно-екологічної експертизи №СУ-19/114-23/8820-ЕЛ від 29.08.2023 , де вказано, що розмір шкоди, заподіяної внаслідок незаконної порубки 29 дерев, пні яких були виявлені у кварталах №№25, 29, 30, 34, 38, 39, 40, 41, 42 Надсянського лісництва Турківського ДЛГП «Галсільліс» становить 181 441,58 грн.
Самбірська окружна прокуратура звернулася з листом від 29.11.2023 за №14.56/04-22-4875 вих.23 до Турківської міської ради за інформацією про те, чи подавалася міською радою позовна заява до Турківського ДЛГП «Галсільліс» про стягнення шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в сумі 181 441,58 грн., та вказати підставу не вжиття заходів в судовому порядку з приводу примусового стягнення наведених збитків.
08.12.2023 Турківська міська рада надала відповідь на запит Самбірської окружної прокуратури, у якому зазначила, що станом на 08.12.2023 року нею не було подано позову до Турківського ДЛГП «Галсільліс» у зв'язку із відсутність коштів для сплати судового збору для подання цивільного позову.
Додатково повідомлено, що було скеровано претензію до Турківського ДЛГП «Галсільліс» щодо добровільного відкшодування збитків у розмірі 181 441,58 грн. та отримано відповідь.
У зв'язку із відсутністю коштів для сплати судового збору з метою подання позову міська рада просила прокуратуру виступити позивачем від імені Турківської міської ради Самбірського району Львівської області.
Як вбачається з Претензії №1389-02.17 від 01.08.2024, Турківська міська рада Самбірського району Львівської області звернулася до Турківського ДЛГП «Галсільліс» про те, що у зв'язку із виявленням незаконної рубки лісу породи «ялиця» та «смерека» в загальній кількості 29 дерев, яка вчинена невідомими особами з проханням про добровільне відшкодування збитків на користь держави в особі Турківської міської ради. У разі відмови від добровільного відшкодування збитків, Турківська міська рада Самбірського району Львівської області буде змушена звернутися до суду.
18.08.2023 року Турківське ДЛГП «Галсільліс» надало відповідь №47 на претензію, в якій повідомило, що матеріально відповідальною особою за обходом №5 Надсянського лісництва на той час був лісний- ОСОБА_2 , з яким укладено договір про повну матеріальну відповідальність, та те, що лісник несе повну матеріальну відповідальність, якщо збитки спричиненні не з його вини.
Додатково зазначено, що за невиконання своїх посадових обов'язків лісника наказом Турківського ДЛГП «Галсільліс» було звільнено з роботи.
Оскільки саме бездіяльність ОСОБА_2 призвела до самовільної порубки дерев у ввіреній йому території, відтак, саме громадянин ОСОБА_2 повинен бути притягнутий до відповідальності за правопорушення, тобто має відшкодовувати шкоду заподіяну внаслідок допущення ним незаконної вирубки дерев, а тому, зазначано, що Турківське ДЛГП «Галсільліс» не може бути боржником щодо вимог викладених у претензії №1389-02.17 від 01.08.2023 року.
На виконання вимог ст.23 Закону України «про прокуратуру», листом від 16.01.2024 №14.56/04-22-258вих-24 прокурором повідомлено Турківську міську раду Самбірського району Львівської області про те, що буде заявлено позов до суду в інтересах держави-Турківської міської ради Самбірського району Львівської області до Турківського ДЛГП «Галсільліс» про стягнення 181 441,58 грн. шкоди на користь органу місцевого самоврядування.
Відтак, прокурор просить суд стягнути з Турківського ДЛГП «Галсільліс» на користь Турківської міської рали Самбірського району Львівської області шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в сумі 181 441,58 грн.
Оцінка суду.
Щодо обґрунтованості підстав звернення прокурора з позовом до суду
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з абзацами 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до абзаців 1 - 3 частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Одночасно згідно з положеннями частин 3-5 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Таким чином, зі змісту вищезазначених законодавчих положень вбачається, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Верховний Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Разом з тим, прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).
Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи №806/1000/17).
Відповідно до резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № З-рп/99 від 8.04.1999 прокурори вправі звертатись до суду з позовами в інтересах держави в особі органів державної влади.
Так, відповідно до вимог ст. ст. 13, 14 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об'єктами права власності Українського народу, а земля перебуває під особливою охороною держави.
Інтерес держави полягає у міцному та самодостатньому місцевому самоврядуванні кожної територіальної громади, а держава в свою чергу гарантує наділення органів місцевого самоврядування певними державними повноваженнями та надає можливість населенню управляти власними справами, спільно приймати рішення та діяти з метою їх реалізації.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, що передбачено п.2 ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Частина 3 ст.16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Згідно з положеннями ч. 1 вказаної статті органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Основним завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, згідно ст. ст. 1, 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», є збереження природних ресурсів у тому числі лісів.
Статтею 15 цього Закону визначено, що місцеві ради в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Збитки, завдані внаслідок незаконної порубки лісових ресурсів, у відповідності до ст.47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. 29 ч. З п. 7 та ст. 69-1 ч. 1 п. 4 Бюджетного кодексу України, підлягають стягненню та зарахуванню до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища відповідних сільських рад, на території яких вчинено правопорушення, для подальшого перерозподілу у автоматичному режимі між бюджетами відповідних рівнів.
Таким чином, оскільки частина грошових стягнень за порушення норм і правил охорони навколишнього природного середовища та шкода, заподіяна порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища спрямовується до спеціально створених фондів охорони навколишнього природного середовища у відповідних місцевих бюджетах за місцем заподіяння екологічної шкоди, і в подальшому спрямовується на фінансування заходів з відтворення та охорони навколишнього природного середовища, то несплата порушниками нарахованих збитків ставить під загрозу можливість проведення заходів з відновлення навколишнього природного середовища у зв'язку із відсутністю джерел для їх фінансування.
При цьому встановлено, що територія кварталів №№25, 29, 30, 34, 38, 39, 40, 41, 42 Надсянського лісництва Турківського ДЛГП «Галсільліс» ( у межах якого виявлено факти незаконної порубки деревини), станом на 02.09.2022 перебувала в адміністративно-територіальних межах Турківської міської ради Самбірського району.
Згідно п.13 ч.1 Постанови ВРУ від 17 липня 2020 року №807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» у Львівській області утворено Самбірський район ( з адміністративним центром у місті Самбір) у складі територій Бісковицької сільської, Боринської селищної, Добромильської міської, Новокалинівської міської, Ралівської сільської, Рудківської міської, Самбірської міської, Старосамбірської міської, Стрілківської сільської, Турківської міської, Хирівської міської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Львівської обласної ради №409 від 28.12.2000, Турківському дочірньому лісогосподарському підприємству ЛГП «Галсільліс», затверджено проект відведення земельних ділянок за межами населених пунктів та надано для ведення лісового господарства в постійне користування земельні ділянки за рахунок земель Турківського району загальною площею 20808 га.
Самбірською окружною прокуратурою Львівської області, з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави, листом №14.56/04-22-4875вих-23 від 29.11.2023, повідомлено Турківську міську раду Самбірського району про встановлення факту незаконної рубки деревини на території ради із зазначенням розміру завданої шкоди та необхідністю вжиття відповідних заходів реагування.
Вищевказане свідчить про те, що органу місцевого самоврядування з моменту отримання вищевказаного листа, було достовірно відомо про наявне порушення інтересів держави та надано можливість відреагувати на стверджуване прокурором порушення таких інтересів, шляхом вчинення дій для виправлення ситуації.
Однак, у відповідь на вказаний лист Турківська міська рада повідомила окружну прокуратури, листом №2251-02.17 від 08.12.2023), що радою заходи до стягнення шкоди не вживалися, у зв'язку із відсутністю коштів для сплати судового збору.
Така усвідомлена пасивна поведінка органу місцевого самоврядування безумовно свідчить про неналежне здійснення своїх повноважень щодо захисту інтересів об'єднаної територіальної громади.
Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 вказала, що сам факт не звернення до суду суб'єкта владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
Більше того, згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 для підтвердження судом підстав для представництва прокурора інтересів держави в суді у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, достатнім є дотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», та відсутність самостійного звернення компетентного органу до суду з позовом в 13 інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.
Таким чином, звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.
Конструкція самої норми закону ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» вказує на те, що прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це - тобто про саме звернення до суду - громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень.
На виконання вищевказаної вимоги Самбірською окружною прокуратурою листом від 16.01.2024 №14.56/04-22-258вих-24, повідомлено Турківську міську ради Самбірського району Львівської області про те, що буде заявлено до суду позовну заяву в інтересах держави.
Таким чином, позивача письмово повідомлено про представництво прокуратурою інтересів держави у даній справі. Органом місцевого самоврядування в порядку визначеному ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави з наведених питань не оскаржувалось.
З огляду на викладене, у прокурора виникає законне право на звернення з позовом до суду першої інстанції з вимогою стягнення збитків, завданих Турківським ДЛГП «Галсільліс», здійснюючи надані законом функції, реалізуючи покладені на нього від імені держави повноваження по захисту державних інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
За приписами ст.66 Конституції України кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
У п.1 ч.2 ст.19 та ч.1, ч.5 ст.86, ст.90 Лісового кодексу України передбачено, що постійні лісокористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень. Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього кодексу. Основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.
Положеннями ст.63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Згідно з п.5 ст.64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.
Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Таким чином, при вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства факту правопорушення, слід виходити з того, що обов'язки із забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які й повинні нести відповідальність за невиконання та неналежне виконання згаданих обов'язків, зокрема, за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок та пошкодження дерев.
Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також і постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов'язків. Тобто проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев).
Предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення норм лісового та природоохоронного законодавства.
Статтею 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.
Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено у ст.1166 Цивільного кодексу України, з аналізу якої слідує, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч.2 ст.1166 Цивільного кодексу України).
Для відшкодування шкоди за правилами ст.1166 Цивільного кодексу України необхідно довести такі елементи:
1. Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.
2. Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо).
3. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
4. Вина особи, що завдала шкоду.
Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Частиною 2 ст.19 Лісового кодексу України визначено, що обов'язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на постійних лісокористувачів.
Положеннями ст.63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
За приписами п.5 ч.1 ст.64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від незаконних рубок та інших пошкоджень.
Згідно положень Статуту Турківського ДЛГП «Галсільліс» (нова редакція), затвердженого Наказом Обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства №27 від 16.05.2017, основною метою діяльності відповідача є ведення лісового господарства на землях лісового фонду і землях, непридатних для сільськогосподарського використання, переданих підприємству в постійне користування (оренду).
Основними видами статутної діяльності Підприємства є:
-лісовідновлення, лісівництво, посадка лісових культур і сприяння природному відновленню лісу, вирощування посадкового матеріалу та заготівля насіння лісових і декоративних порід. Вирощування та заготівля енергетичної верби, лікарських рослин;
-лісорозведення, створення захисних лісових насаджень і полезахисних лісових смуг;
-лісовирощування, догляд за лісовими насадженнями проведення рубок, пов'язаних та не пов'язаних з веденням лісового господарства;
-надання послуг в лісовому господарстві. Проведення оцінки;
-охорона і захист лісів від самовільних порубок, лісових пожеж та засмічення, боротьба зі шкідниками та хворобами лісу. Здійснення протипожежних заходів;
-охорона навколишнього природного середовища, збереження природно-заповідного фонду;
-спеціальне використання лісових ресурсів та інше.
Відповідно до ст.86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.
За змістом п.5 ч.2 ст.105 Лісового кодексу України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.
Підприємства, установи, організації зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України (ст.107 Лісового кодексу України).
Відповідно до ст. 17 ЛК України у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.
Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини, що виникають при використанні лісів, регулюються також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать Земельному кодексу України.
У той же час, статтею 5 ЛК України передбачено, що правовий режим земель лісогосподарського призначення визначається нормами земельного законодавства. Відтак, застосування норм земельного та лісового законодавства при визначенні правового режиму земель лісогосподарського призначення має базуватися на пріоритетності норм земельного законодавства перед нормами лісового законодавства, а не навпаки.
Оскільки земельна ділянка й права на неї на землях лісогосподарського призначення є об'єктом земельних правовідносин, то суб'єктний склад і зміст таких правовідносин мають визначатись згідно з нормами земельного законодавства в поєднанні з нормами лісового законодавства в частині використання та охорони лісового фонду.
Основним елементом правового статусу земель лісогосподарського призначення є призначення цих земель саме для ведення лісового господарства, що за змістом ст. 63 ЛК України полягає в здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (п. «б» ч.1 ст.164 ЗК України).
З огляду на це, однією з основних особливостей правового режиму земель лісогосподарського призначення є нерозривний зв'язок їх використання з лісокористуванням (правова позиція ВСУ з постанови від 27.01.2015, справа№21-570а14).
Статтею 45 ЛК України передбачено, що лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.
Відповідно до ст. 48 ЛК України у матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об'єкта лісовпорядкування.
Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування.
У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об'єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону.
Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.
З огляду на це, а також раніше викладене, земельні ділянки кварталів №№25, 29, 30, 34, 38, 39, 40, 41, 42 Надсянського лісництва Турківського ДЛГП «Галсільліс» належать відповідачеві на праві постійного користування, а тому він є постійним лісокористувачем, який в порушення норм ст. ст. 19, 63, п. 5 ст. 64, ст. ст. 86, 89, 90 ЛК України та Статуту не забезпечив охорону і збереження лісових насаджень, тобто допустив протиправну бездіяльність, наслідком якої стало незаконне вирубування дерев у кількості 29 шт., з яких 1 дерево породи «Смерека» та 28 дерев породи «Ялиця».
Ураховуючи норми вищевказаного законодавства та положення ст. ст. 105, 107 ЛК України, ст. ст. 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», відповідач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування невстановленими особами дерев породи, «дуб звичайний», (усього 29 шт.), а відтак, відповідач на виконання вимог чинного законодавства повинен бути притягнутий до відповідальності за правопорушення, тобто має відшкодувати шкоду, заподіяну внаслідок допущення ним незаконної вирубки дерев у сумі 181 441,58 грн. (правові позиції, висловлені КГС/ВС у постановах від 20.12.2018 справа №924/12/18, від 24.04.2018 справа №910/6277/16, від 15.02.2018 справа №927/1096/16, від 20.08.2018 справа №920/1293/16, від 20.02.2020 справа №920/1106/17 та у постанові ОП КГС/ВС від 09.08.2018 у справі №909/976/17).
Отже, з огляду на вищенаведені вимоги законодавства, судову практику, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов'язків.
Тобто, проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) третіми (невстановленими) особами.
Аналогічні висновки КГС/ВС при розгляді цієї категорії справ містяться й у постановах від 23.08.2018 справа №917/1261/17, від 20.09.2018 справа №909/495/17, від 07.06.2019 справа №914/1960/17 та у постанові ОП КГС/ВС від 09.08.2018 у справі № 909/976/17).
Забезпечуючи єдність судової практики у застосуванні норм матеріального права, зокрема, ст. ст. 19, 63, 64, 105, 107 ЛК України, ст. 1166 Цивільного кодексу України, Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду в постановах від 15.02.2018 (справа №927/1096/16), від 20.02.2020 (справа № 920/1106/17) та інших вказав, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів. Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності.
При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.
Вищевказана позиція у справах даної категорії, ще раз підтверджена у постанові КГС/ВС від 24.02.2021 у справі №906/366/20, в якій Верховний Суд вчергове зазначив, що визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев, при цьому не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування.
Як встановлено судом вище, Самбірською окружною прокуратурою Львівської області у ході реалізації представницьких повноважень опрацьовано матеріали кримінального провадження №12022141290000530 від 13.10.2022 за фактом незаконної порубки лісу невстановленими особами в кварталах №№25, 29, 30, 34, 38, 39, 40, 41, 42 обходу №5 Надсянського лісництва Турківського ДЛГП «Галсільліс», в загальній кількості 29 дерев, з яких 1 дерево породи «Смерека» та 28 дерев породи «Ялиця», за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 246 КК України.
Держекоінспекцією у Львівській області на адресу Самбірському РВП ГУНП у Львівській області скеровано лист №06-005 від 24.03.2023 із розрахунком шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, визначеної на підставі Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665, розмір якої становить 181 441 грн.
Таким чином, на підставі наведених вище норм лісового, земельного, цивільного законодавства відповідач зобов'язаний відшкодувати державі невідшкодовану шкоду, заподіяну внаслідок допущеної ним бездіяльності щодо незабезпечення заходів з охорони лісу, збитки в сумі 181 441 грн.
Поряд з тим, встановлено, що вищевказані земельні ділянки, в яких було здійснено незаконну рубку лісу, а саме в кв. №№25, 29, АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , 42 Надсянського лісництва , перебуває у постійному користуванні Турківського ДЛГП «Галсільліс», відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування.
Поряд з цим, відомості про державну реєстрацію вищезазначеного права за Турківським ДЛГП «Галсільліс» до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не вносились, державні акти на право постійного користування земельними лісовими ділянками Надсянського лісництва не виготовлялись.
Суд зазначає, що правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час (контролю) визначені Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Так, за приписами ст.1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», державний нагляд (контроль) це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних контрольних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушення вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.
За приписами ст.20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», до компетенції Інспекції належить здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів.
Відповідно до вимог ч.6 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства. В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом. Якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження суб'єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід'ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю). У разі відмови суб'єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис. Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).
Таким чином, прокурором доведено, що на відповідних земельних ділянках мала місце незаконна порубка дерев, що свідчить про протиправність поведінки відповідача, Турківського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП «Галсільліс».
На підставі наведених вище норм лісового, земельного, цивільного законодавства відповідач зобов'язаний відшкодувати державі невідшкодованої шкоди заподіяної внаслідок допущеної ним бездіяльності щодо незабезпечення заходів з охорони лісу збитки, адже саме Турківське ДЛГП «Галсільліс» не забезпечило охорону і збереження закріплених лісів, допустило їх незаконну порубку, внаслідок чого навколишньому природному середовищу заподіяно шкоду в розмірі 181 441,58 грн, тому суд дійшов висновку про наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та її об'єктивним наслідком - заподіяною шкодою.
Оскільки у спорах про відшкодування шкоди вина відповідача презюмується, тому саме відповідач мав довести відсутність його вини у заподіянні шкоди.
Заперечення відповідача, що завдана державі незаконною порубкою дерев шкода виникла не з вини Турківського ДЛГП «Галсільліс», а внаслідок протиправних дій інших осіб, тому Турківське ДЛГП «Галсільліс» не порушувало законодавство про охорону навколишнього природного середовища , та не є належним відповідачем, а тому не може відшкодовувати шкоду, судом відхиляється, з огляду на наступне.
Враховуючи вищевикладені норми чинного лісового законодавства, суд дійшов висновку, що саме на постійних лісокористувачів покладений обов'язок щодо забезпечення організації і захисту лісів з метою збереження та охорони лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень.
Як свідчать матеріали справи, незаконна порубка дерев відбулась на території і в межах земельних ділянок, наданих у постійне користування саме відповідачу.
Тому, з огляду на вищевикладене, саме відповідач мав здійснювати комплекс охоронних заходів, спрямованих, зокрема, на збереження лісу від самовільних незаконних порубок.
Відповідач, заперечуючи проти позову не надав допустимих, належних і достатніх доказів забезпечення належного виконання всіх заходів, направлених на збереження лісу, лісових насаджень, в їх сукупності з метою уникнення випадків незаконної порубки дерев.
Сам факт відкриття кримінальних проваджень по факту вчинення кримінального правопорушення, пов'язаного з незаконною порубкою дерев не звільняє від відповідальності відповідача, оскільки господарське правопорушення має свої самостійні елементи, котрі визначаються нормами господарського, в т.ч. природоохоронного законодавства.
Щодо правильності визначення у даній справі Державної екологічної інспекції у Львівській області у статусі третьої особи на стороні позивача, то суд зазначає, що Державна екологічна інспекція лише на підставі матеріалів перевірки, за наслідками якої складено Акт відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та нарахована завдана шкода, вправі скеровувати претензії боржнику та пред'являти позов з вимогою про стягнення нарахованих збитків.
Планова чи позапланова перевірка з приводу незаконних рубок, наведених у позовній заяві, Державною екологічною інспекцією у Львівській області не проводилась, що позбавляє її можливості звернутись до суду із позовною заявою про стягнення шкоди, завданої незаконною порубкою лісу.
У даній справі № 914/315/24, яка перебуває на розгляді Господарського суду Львівської області, позов пред'явлено за результатами вивчення матеріалів кримінального провадження № 12022141290000530 від 13.10.2022.
Державна екологічна інспекція у Львівській області залучена лише для нарахування шкоди, заподіяної лісу внаслідок незаконного вирубування у межах кримінального провадження.
Така шкода розрахована на підставі Такс обчислення розміру шкоди лісу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665. Державна екологічна інспекція України, відповідно до свого Положення, затвердженого постановою КМУ № 275 від 19.04.2017 є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів.
Територіальним органом Держекоінспекції на території Львівської області є Державна екологічна інспекція у Львівській області.
Таким чином, оскільки вирішення даного спору може вплинути на обсяг прав і обов'язків Державної екологічної інспекції у Львівській області, зокрема в частині неможливості у майбутньому звернутися з позовною заявою про відшкодування шкоди, що є предметом даного позову, така залучена у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.
Викладене підтверджується практикою Верховного суду у справі № 927/1096/16 від 15.02.2018, де Державна екологічна інспекція у Чернігівській області виступає третьою особою на стороні позивача.
Окрім цього, статус Державної екологічної інспекції як третьої особи у справах з подібними правовідносинами підтверджено і судами апеляційної інстанції у справах № 914/2546/21 від 04.04.2022, № 927/526/19 від 17.06.2020, № 927/278/20 від 07.12.2020.
Як унормовано статтею 129 Конституції України, основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами першою четвертою статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у частині першій статті 74 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
17.10.2019 набув чинності Закон України N 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.97 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі N 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі N 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі N 902/761/18, від 04.12.2019 у справі N 917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі N 129/1033/13-ц (провадження N 14-400цс19).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.
Враховуючи викладене, а також те, що під час вирішення даного спору судом встановлено факт порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача та встановлено наявність усіх елементів складу господарського правопорушення, необхідних для стягнення збитків в порядку ст.1166 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора щодо стягнення з відповідача шкоди, заподіяної незаконною порубкою дерев у загальній сумі 181 441,58 грн, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, Львівська обласна прокуратура сплатила судовий збір у розмірі 3028,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №77 від 18.01.2024.
На підставі положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача в розмірі 3028,00 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 7, 13, 14, 73, 74, 76-80, 91, 123, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Турківського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП «Галсільліс» (82516, Львівська область, Самбірський район, село Шум'яч, ідентифікаційний код: 31147847) на користь Турківської міської ради Самбірського району Львівської області (82500, м. Турка, вул. Січових Стрільців, 62, Самбірського району Львівської області, ідентифікаційний код 04056026) 181441,58 грн. шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
3. Стягнути з Турківського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП «Галсільліс» (82516, Львівська область, Самбірський район, село Шум'яч, ідентифікаційний код: 31147847) на користь Львівської обласної прокуратури (79005, м. Львів, проспект Шевченка, 17/19, ідентифікаційний код 02910031) 3028,00 грн. судового збору в сумі
4. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили в порядку ст. 327 ГПК України.
Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення підписано 08.07.2024.
Суддя Кітаєва С.Б.