вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"15" липня 2024 р. м. Київ Справа № 911/1059/24
Суддя Конюх О.В., при секретарі судового засідання Лівандовському О.О., розглянувши заяву представника Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі» від 04.07.2024 про ухвалення додаткового рішення у справі
за позовом Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі, м. Київ
до відповідача Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області, с.Білогородка Київської області
про стягнення 58 863,67 грн.,
за участю представників: не з'явились;
рішенням Господарського суду Київської області від 01.07.2024 позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області на користь ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» 37 918,72 грн. вартості необлікованої електроенергії, 3412,68 грн. 3% річних, 17 532,27 грн. інфляційних нарахувань та 3 028,00 грн. судового збору.
04.07.2024 позивач через систему «Електронний суд» подав заяву про ухвалення додаткового рішення, в якому просить суд ухвалити додаткове рішення у справі №911/1059/24, яким стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.
До заяви на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу додано копії Договору №1913-КОЕ про надання правової допомоги від 01.12.2020, укладеного між ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» та АО «Перший Радник», додаткова угода №43 від 15.06.2021, додаткова угода №1913-КОЕ/44 від 30.12.2021, додаткова угода №45 від 28.12.2022, додаткова угода №46 від 27.11.2023, додаткова угода №47 від 28.11.2023, додаткова угода №48 від 17.01.2024, акт наданих послуг №911/1059/24-КРЕМ від 03.07.2024, довіреність №166/2024 від 18.04.2024, свідоцтво серії КC №8027/10 від 18.07.2019, а також докази направлення відповідачу заяви про ухвалення додаткового рішення з додатками.
У зв'язку із перебуванням судді Христенко О.О. у відпустці, для розгляду вказаної заяви шляхом автоматизованого розподілу було визначено суддю Конюх О.В. (протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.07.2024).
За приписами ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема і витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Оскільки у процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні.
Водночас в даному випадку до правовідносин сторін підлягає застосуванню інша норма ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Вказані висновки щодо застосування ч. 8 ст.129 ГПК України містяться у постанові Верховного Суду від 06.10.2020 у справі №922/376/20.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.07.2024 судове засідання у справі №911/1059/24 для вирішення питання про розподіл судових витрат призначено на 15.07.2024. Запропоновано відповідачу подати пояснення щодо заяви позивача від 04.07.2024 про ухвалення додаткового рішення.
У судове засідання 15.07.2024 сторони не з'явились, уповноважених представників для участі в судовому засіданні не направили, про причини неявки суд не повідомили, про судове засідання повідомлені належним чином.
Відповідно до п. 1 ч.3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Розглянувши подані матеріали на підтвердження понесення позивачем судових витрат на правову допомогу, суд дійшов таких висновків.
Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
За приписами ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом частини другої статті 126 ГПК України до витрат на професійну правничу допомогу належать розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
01.12.2020 між ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» (далі по тексту - клієнт) та АО «Перший радник» (далі по тексту - виконавець) був укладений договір №1913-КОЕ про надання правової допомоги, за умовами якого:
- виконавець зобов'язується надавати клієнтові правову допомогу за окремими письмовими або усними дорученнями останнього (п. 1.1);
- зміст, обсяг і вартість послуг, що надаються, встановлюється сторонами у додаткових угодах, які є невід'ємною частиною цього Договору (п. 1.2);
- клієнт надає виконавцю право, а виконавець приймає на себе обов'язки здійснювати всі дії від імені і в інтересах клієнта в процесі господарського судочинства (п. 1.3);
- документом, що підтверджує наявність у виконавця повноважень на представництво клієнта в ході розгляду справи є довіреність юридичної особи або ордер (п. 1.4);
- приймання-передача послуг за цим договором здійснюються сторонами за актами наданих послуг. Акт наданих послуг складається та підписується виконавець за результатом надання послуг в день прийняття судом судового рішення, яким закінчується розгляд справи у суді відповідної інстанції або у випадку інших обставин, що зумовлюють припинення надання правової допомоги за договором (п. 3.1, 3.2);
- вартість послуг, розмір витрат виконавця та порядок розрахунків погоджується сторонами в додаткових угодах, що є невід'ємною частиною даного договору (п.4.2);
- сторони домовилися про встановлення погодинного порядку обчислення розміру гонорару адвокатів виконавця (п. 4.3);
- цей договір набирає чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2021, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами свої зобов'язань (п. 5.1).
15.06.2021 сторони погодили та підписали додаткову угоду №43 до Договору №1913-КОЕ про надання правової допомоги від 01.12.2020, відповідно до якої оплата наданих послуг та компенсація витрат здійснюється клієнтом за фактом їх надання (понесення) на підставі погоджених та підписаних сторонами актів наданих послуг впродовж 15 календарних днів з моменту вступу рішення суду по справі, в межах якої надавалась правова допомога, в законну силу (п. 4.6).
30.12.2021 сторони підписали додаткову угоду №1913-КОЕ/44 до Договору, якою продовжили строк дії Договору до 31.12.2022.
Додатковою угодою №45 від 28.12.2022 сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2023.
Додатковою угодою №46 від 27.11.2023 сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2024 включно, а в частині розрахунків до їх повного завершення.
Додатковою угодою №47 від 28.11.2023 сторони внесли зміни до договору щодо можливості підписання документів за допомогою КЕП.
Додатковою угодою №48 від 17.01.2024 сторони виклали п. 4.6 договору в такій редакції: оплата наданих послуг з правової допомоги та компенсація витрат здійснюється клієнтом за фактом їх надання (понесення) на підставі погоджених та підписаних сторонами актів наданих послуг впродовж 30 календарних днів з моменту фактичного виконання рішення суду, у межах суми, стягнутої на користь виконавця.
На виконання умов договору між сторонами 03.07.2024 був підписаний акт наданих послуг №911/1059/24-КРЕМ відповідно до якого, на замовлення клієнта виконавець у період з 01.04.2024 по 01.07.2024 надав професійну правничу допомогу в рамках судової справи №911/1059/24, яка розглядалась в Господарському суді Київської області, за позовом ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» до Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області про стягнення 58 863,67 грн.
Так, як вбачається з даного акту, виконавець надав клієнту, а клієнт прийняв послуги на суму 8 000,00 грн., а саме:
збір доказів, визначення засобів доказування - 3 000,00 грн.;
підготовка та направлення позовної заяви - 5 000,00 грн.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 922/1948/19, від 12.08.2020 у справі № 916/2598/19, від 30.07.2019 у справі № 911/1394/18).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Тобто, норми, якими встановлено, що «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачем відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, що фактично відповідає висновку, викладеному у вищевказаній постанові.
При цьому, у постанові від 05.10.2021 у справі №907/746/17 колегія суддів Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.
Суд звертає увагу на те, що надані позивачем документи на підтвердження розміру понесених ним витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію, зокрема, пропорційності, співмірності та розумної необхідності таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18, від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, а також у постанові Верховного Суду від 25.08.2022 у справі № 911/3323/14.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При цьому, критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих у підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.
Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Стосовно того, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, вже висловлювалася Велика Палата Верховного Суду (пункт 21 додаткової постанови від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 підтримала цей висновок.
Предмет спору у справі не є складним для спеціаліста правника, не потребував складного аналізу правових норм та судової практики, а також складних розрахунків; відтак підготовка процесуальних документів не становила складності та не потребувала багато часу адвоката. Крім того, суд враховує, що адвокат не витрачав додатковий час на прибуття для участі у судових засіданнях. Суд також виснує, що надана послуга із збору доказів та визначення засобів доказування, яка в Акті наданих послуг від 03.07.2024 оцінена окремо в сумі 3000,00 грн., безпідставно винесена в Акті окремим пунктом, позаяк підготовка та направлення позовної заяви (пункт 2 Акту) включає в себе збір доказів та визначення засобів доказування.
Тож за висновком суду, сума судових витрат на правову допомогу 5000,00 грн. за підготовчу та подання позовної заяви є розумно необхідною, співмірною та обґрунтованою, тому саме така сума належить до включення до судових витрат по справі та розподілу між сторонами відповідно до ст. 129 ГПК України.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 221, 232-236, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Заяву Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі» від 04.07.2024 про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
2. Стягнути з Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області (08140, Київська область, Бучанський район, с. Білогородка, вул. Володимирська, 33, ідентифікаційний код 04358477)
на користь Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі» (04136, м. Київ, вул. Стеценка, 1-а, ідентифікаційний код 23243188)
5 000,00 грн. (п'ять тисяч гривень нуль копійок) витрат на професійну правничу допомогу.
3. У задоволенні решти вимог заяви відмовити.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту додаткового рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст додаткового рішення підписано 16.07.2024.
Суддя О.В. Конюх