ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.07.2024Справа № 755/18982/20
За заявою ОСОБА_1 (м. Київ)
про забезпечення позову у справі №755/18982/20
за позовом ОСОБА_1 (м. Київ)
до Релігійної організації "Благодійне місійне товариство "Слово Життя" (м. Київ)
про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
Суддя Ващенко Т.М.
Представники сторін: не викликались
ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до Релігійної організації "Благодійне місійне товариство "Слово Життя" про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 06.06.2023 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 26.10.2023 апеляційну скаргу задоволено частково, рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 06.06.2023 скасовано, провадження у справі закрито; роз'яснено позивачу, що розгляд справи за його позовом віднесено до юрисдикції господарського суду та про можливість протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення він може звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
17.11.2023 від позивача надійшла заява про направлення справи за встановленою юрисдикцією до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 28.11.2023 справу №755/18982/20 передано за встановленою юрисдикцією до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2023 позовну заяву залишено без руху, встановлено строк та спосіб на усунення недоліків позовної заяви.
20.12.2023 до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2023 позовну заяву повернуто заявнику.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2024 ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.12.2023 скасовано, справу передано до Господарського суду міста Києва для подальшого розгляду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №755/18982/20, її розгляд вирішено здійснювати у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 02.07.2024.
18.06.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, яким він заперечує проти заявлених вимог з підстав їх необґрунтованості.
27.06.2024 від відповідача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
02.07.2024 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 23.07.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2024, у зв'язку з перебуванням судді Ващенко Т.М. у відпустці з 22.07.2024 по 09.08.2024, призначено підготовче засідання на 15.08.2024.
12.07.2024 до суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову, відповідно до прохальної частини якої позивач просить суд заборонити керівнику ОСОБА_2 здійснювати керівництво релігійної організації «Слово життя» ЄДРПОУ: 19342654.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач посилається на те, що діяльність керівника, яким було його змінено на посаді Президента, не відповідає змісту Статуту, а саме: згідно Статуту діяльність релігійної організації «Слово життя» ЄДРПОУ: 19342654 передбачає розповсюдження християнських принципів та Слова Божого (Біблії та Євангеліє), друкування християнської літератури, організація дитячих таборів та заходів по вивченню Біблії, але замість перелічених вище дій, новим керівництвом не запроваджується нічого крім руйнації будівель, що, за доводами позивача, підтверджується доданими фотознімками.
Позивач вказує, що у випадку незастосування такого заходу забезпечення позову, як заборона здійснювати керівництво, релігійна організація «Слово життя» ЄДРПОУ: 19342654 може отримати ще більше збитків та руйнації будівель, якими користувалась релігійна організація «Слово життя» ЄДРПОУ: 19342654, що у випадку задоволення позову, може привести до ускладнення реалізації прав на управління, а саме: зруйноване офісне приміщення, та інші господарські приміщення з якими пов'язана діяльність організації, а саме: складські приміщення для гуманітарної допомоги.
Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з частиною 1 статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом наведеної норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язане вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
Згідно з положеннями частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
При вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення - позову і - предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.
Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 21.01.19. у справі № 902/48318, від 28.08.19. у справі № 910/4491/19, від 12.05.20. у справі № 910/14149/19, від 21.01.21. у справі № 924/881/16.
Згідно зі ст. ст. 73, 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 також висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, або призвести до неможливості ефективного захисту чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Частиною 11 статті 137 ГПК України встановлено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Розглянувши заяву позивача, суд не вбачає жодних підстав для висновку про те, що невжиття заявлених заходів зможе істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
У порядку, передбаченому ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку про те, що позивачем не обґрунтовано та не доведено належними доказами в установленому законом порядку наявності визначених законодавчо підстав для вжиття заявлених заходів забезпечення позову.
Відтак суд відмовляє в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.
За приписами ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Оскільки заяву про забезпечення позову судом розглянуто, витрати заявника по сплаті судового збору за розгляд заяви про забезпечення позову відшкодуванню та поверненню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 123, 136-140, 234, 235 ГПК України, суд, -
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Ухвала набрала законної сили 15.07.2024 та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Т.М. Ващенко