ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.07.2024Справа № 910/10777/23
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Б Н ЛОГІСТИК"
доВЕЛЕС АГРІ ТРЕЙД (VELES AGRI TRADE SRL)
прозобов'язання виконати умови договору
Суддя Підченко Ю.О.
Секретар судового засідання Лемішко Д.А.
Представники сторін:
від позивача: Яценко Є.О.;
від відповідача: не з'явився.
У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/10777/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Б Н Логістик" (далі також - позивач, ТОВ "Б Н Логістик") до ВЕЛЕС АГРІ ТРЕЙД СРЛ (VELES AGRI TRADE SRL) (далі також - відповідач) про зобов'язання виконати контракт купівлі-продажу № 1/05/01/2023 від 05.01.2023 та здійснити відвантаження товару згідно Рахунку № 1 та Рахунку № 2.
З метою належного повідомлення відповідача про підготовче судове засідання у справі, з'ясування позиції останнього з приводу заявленого позову, суд скерував відповідне судове доручення від 14.09.2023 та від 18.01.2024 з метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.
Враховуючи, що в підготовчому провадженні здійснено дії передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 04.07.2024.
У судовому засіданні 04.07.2024 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.
Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання 04.07.2024 не забезпечив, відзив на позов не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
При цьому, суд зазначає, що ані норми чинного процесуального законодавства України, ані приписи міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, не містять вимоги щодо необхідності повідомлення іноземного суб'єкта господарювання про кожне наступне судове засідання у справі шляхом направлення до компетентного органу іноземної держави судового доручення про вручення документів нерезиденту України, та, у зв'язку з цим, зупинення щоразу провадження у справі, що, у свою чергу, призводить до порушення розумного строку розгляду справи (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 910/6880/17 та від 09.06.2020 у справі № 910/3980/16).
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що судом вчинено всі передбачені процесуальні дії для належного повідомлення ВЕЛЕС АГРІ ТРЕЙД СРЛ (VELES AGRI TRADE SRL) про розгляд даної справи, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
05.01.2023 між ВЕЛЕС АГРІ ТРЕЙД СРЛ (VELES AGRI TRADE SRL) (як продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Б Н Логістик» (як покупцем) було укладено контракт № 1/05/01/2023 (далі також - контракт), предметом якого є купівля-продаж товарів і послуг, зазначеного в інвойсі до цього контракту і належить йому на праві власності (надалі - товар).
Відповідно до п. 1.2. контракту, продавець зобов'язався передати у власність, а покупець зобов'язався прийняти та сплатити товар згідно з умовами контракту.
Назва товару (асортимент), його кількість та якісні характеристики, ціна товару за одиницю та за позиціями, а також загальна кількість товару, постачання якого здійснюватиметься згідно з цим контрактом вказується у виставлених рахунках, які є невід'ємною частиною контракту (п. 2.1. контракту).
Згідно з п. 3.1. контракту, відвантаження товару здійснюється на умовах, зазначених у виставлених рахунках та/або специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору, протягом строку від 117 банківських днів з моменту надходження 100% оплати на розрахунковий рахунок продавця.
Відповідно до п. 4.1. контракту, загальна вартість контракту складає 3 000 000,00 грн та обчислюється виходячи із загальної кількості замовлень та поставок на зазначену суму, вироблених відповідно до контракту.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, як стверджує позивач, що він оплатив виставлені відповідачем рахунки № 1, № 2 на загальну суму 478 000,00 євро, однак станом на дату подання позову відповідач не виконав своїх зобов'язань за контрактом в частині поставки оплаченого товару.
Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, викладених у позові обставин не спростував.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами контракту № 1/05/01/2023 від 05.01.2023, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.
Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Відповідно до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносини повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлено, що відповідач виставив позивачу рахунки:
- № 1 від 05.01.2023 на суму 301 000,00 євро щодо оплати вартості 602 м3 плити ХДФ деревно хвилястих плит (далі також - Рахунок № 1);
- № 1 від 11.01.2023 на суму 185 000,00 євро щодо оплати вартості 602 м3 плити ХДФ деревно хвилястих плит (далі також - Рахунок № 2).
11.01.2023 позивач оплатив Рахунок № 1 на суму 301 000,00 євро відповідно до платіжної інструкції в іноземній валюті № 1 від 11.01.2023.
Також, 13.01.2023 позивач оплатив Рахунок № 2 на суму 177 000,00 євро відповідно до платіжної інструкції в іноземній валюті № 1 від 13.01.2023.
Як вбачається з умов контракту (з урахуванням внесених сторонами змін), відповідач був зобов'язаний здійснити відвантаження товару позивачу згідно з Рахунком № 1 та Рахунком № 2 не пізніше ніж 26.06.2023 та 28.06.2023 відповідно.
Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Таким чином, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, суд зазначає, що відповідач зобов'язаний був поставити на користь позивача товар, оплачений згідно з Рахунками №1, №2.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до п. 8.3. контракту, якщо продавець на порушення Контракту не передає покупцеві проданий товар, покупець має право вимагати передачі йому проданого товару та відшкодування збитків, завданих затримкою виконання умов контракту або, зі свого боку, відмовитися від виконання контракту та вимагати повернення сплачених грошових коштів.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Положеннями ст. 622 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі відмови кредитора від прийняття виконання, яке внаслідок прострочення втратило для нього інтерес (стаття 612 цього Кодексу), або передання відступного (стаття 600 цього Кодексу) боржник звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі. У разі відмови кредитора від договору (стаття 615 цього Кодексу) боржник звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі.
Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов'язання щодо поставки позивачу оплаченого товару в передбачені контрактом строки, то вимоги позивача про зобов'язання виконати такі умови за оплаченими рахунками є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Б Н ЛОГІСТИК" задовольнити.
2. Зобов'язати ВЕЛЕС АГРІ ТРЕЙД (VELES AGRI TRADE SRL) (Бухарест, Сектор 1, вул. Іон Кампіняну, нр. 11, камера 430, модуль G, поверх 4; Ідентифікаційний код юридичної особи 41860878) виконати Контракт купівлі-продажу № 1/05/01/2023 від 05.01.2023 та здійснити відвантаження товару згідно Рахунку № 1 та Рахунку № 2 Товариству з обмеженою відповідальністю "Б Н ЛОГІСТИК".
3. Стягнути з ВЕЛЕС АГРІ ТРЕЙД (VELES AGRI TRADE SRL) (Бухарест, Сектор 1, вул. Іон Кампіняну, нр. 11, камера 430, модуль G, поверх 4; Ідентифікаційний код юридичної особи 41860878) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Б Н ЛОГІСТИК" (03067, м. Київ, вул. Гарматна, 8; код ЄДРПОУ 44654627) витрати зі сплати судового збору в розмірі 290 537,85 грн.
4. Після набрання рішенням суду законної сили видати відповідні накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 15.07.2024 року.
Суддя Ю.О.Підченко