ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.07.2024Справа № 910/5331/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом керівника Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова (бул. Гончарівський, 20, м. Харків, 61004) в інтересах держави в особі
1) Харківської обласної військової адміністрації (вул. Сумська, 64, м. Харків, 61002; ідентифікаційний код 23912956)
2) Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України (просп. Берестейський, 14, м. Київ, 01135; ідентифікаційний код 37472062)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «М'ясокомбінат «Миргородський» (вул. Патріса Лумумби, буд. 5, м. Київ, 01042; ідентифікаційний код 39452776)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів: Акціонерне товариство «Українська залізниця» (вул. Єжи Гедройця, буд. 5, м. Київ, 03150; ідентифікаційний код 40075815)
про стягнення 25 363, 33 грн,
без виклику представників учасників справи,
1. Стислий виклад позиції Прокурора
До Господарського суду міста Києва звернувся керівник Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова (далі за текстом - Прокурор) в інтересах держави в особі Харківської обласної військової адміністрації (далі за текстом - Харківської ОВА, Відповідач-1), Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України (далі за текстом - Міністерство, Відповідач-2) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «М'ясокомбінат «Миргородський» (далі за текстом - ТОВ «М'ясокомбінат «Миргородський», Відповідач), в якому Прокурор просить суд стягнути з Відповідача пеню за неналежне (несвоєчасне) виконання зобов'язання за договором постачання продовольчих товарів в розмірі 25 363, 33 грн.
В обґрунтування заявлених вимог Прокурор зазначає, що Відповідачем допущено прострочення строків поставки товару за Договором, що стало підставою нарахування штрафних санкцій та звернення до суду з даним позовом.
У відповіді на відзив Прокурор заперечує щодо відсутності у нього підстав для звернення до суду з позовом оскільки Договір фінансувався за рахунок коштів резервного фонду державного бюджету, які виділялися у вигляді субвенції відповідно до пункту 2 постанови КМУ від 03.03.2022 № 193 «Про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету» з подальшим їх перерахуванням на рахунок АТ «Укрзалізниця», яким здійснено попередню оплату за Договором.
Відтак, згідно доводів Прокурора державний інтереси у спірних правовідносинах полягає у забезпеченні законності використання бюджетних коштів та належного виконання зобов'язань, які укладаються з метою задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, на фінансування яких державою виділялися бюджетні кошти.
Так, звернення до суду Прокурора спрямовано на відновлення зазначених інтересів, оскільки стягнення відповідних коштів, які є компенсацією за прострочення виконання зобов'язання за Договором із Відповідача на користь третьої особи з подальшим поверненням до Державного бюджету України, що сприятиме фінансуванню нагальних потреб держави в умовах воєнного стану.
2. Стислий виклад позиції Позивача - 2
Із наданих Позивачем пояснень вбачається, що Міністерство підтримує заявлені позовні вимог та підтверджує, що ним дотримано вимог бюджетного законодавства як розпорядника коштів державного бюджету забезпечувалося виконання функцій в частині встановлення КМУ механізму надання з державного бюджету місцевим бюджетам, перерахування коштів субвенцій Міністерством на рахунок АТ «Укрзалізниця».
Відтак, оскільки Відповідачем допущено порушення виконання умов Договору, фінансування якого відбулося за рахунок державних коштів позов підлягає задоволенню.
3. Стислий виклад позиції Відповідача
Заперечуючи щодо задоволення позову Відповідач у поданому відзиві стверджує, що ним не допущено порушення виконання договірного зобов'язання в силу існування форс - мажорних обставин та вчиненням Відповідачем дій щодо погодження іншого строку поставки.
Відповідач звертає увагу суду, що нарахування Прокурором штрафних санкцій за прострочення поставки товару на 6 днів суперечить принципу розумності та справедливості, нарахування пені є незаконним.
Також у відзиві Відповідач стверджує про відсутність у Прокурора підстав для звернення до суду з даним позовом з вимогами про стягнення пені на користь АТ «Укрзалізниця», яке не є суб'єктом владних повноважень у зв'язку з чим просить залишити позовну заяву без розгляду.
Крім того, Прокурором не доведено належними та допустимими доказами, які саме інтереси держави підірвані та які суми збитків остання понесла, а тому право стягувати АТ «Укрзалізниця» пеню не може вважатися інтересом держави, який підлягає захисту прокурором.
4. Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
10.05.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла заява Відповідача про залишення позову без розгляду.
17.05.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву.
21.05.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.
21.05.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення Відповідача-2.
23.05.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення третьої особи.
24.05.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 №185 «Деякі питання здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану» (зі змінами) (далі за текстом - Постанова № 185) та від 20.03.2022 №328 «Деякі питання забезпечення населення продовольчими товарами тривалого зберігання та санітарно-гігієнічними товарами в умовах воєнного стану» (далі за текстом - Постанова КМУ № 328) між Харківської ОВА у якості Замовника, АТ «Укрзалізниця» у якості Платника та ТОВ «М'ясокомбінат «Миргородський» у якості Постачальника укладено тристоронній договір на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання та / або пакувальних товарів для їх фасування.
Ha сайті AT «Укрзалізниця» за посиланням https://uz.gov.ua/about/procurement/ оприлюднено договір на постачання продовольчих товарів, затверджений рішенням правління від 12.03.2022, витяг з протоколу № Ц-54/29 Ком.т, за бюджетною програмою 3101710 (КЕКВ 2620) (далі за текстом - Договір).
Пунктом 11.2 Договору визначено, що відповідно до умов статті 634 ЦК України цей Договір є договором приєднання і може бути укладений лише шляхом приєднання Замовника та Постачальника до всіх умов Договору в цілому.
Доказом повного та беззаперечного прийняття Замовником усіх умов цього Договору (акцептом) є факт направлення Постачальником на адресу Замовника письмового повідомлення про прийняття заявки, визначеної пунктом 1.1 цього Договору.
Доказом повного та беззаперечного прийняття Постачальником всіх умов цього Договору (акцептом) є факт направлення Постачальником на адресу Замовника письмового повідомлення про прийняття заявки Замовника (рахунку на попередню оплату), визначеної пунктом 1.1 цього Договору.
Пунктом 11.5 Договору передбачено, що з моменту набрання чинності цей Договір має таку ж юридичну силу, як звичайний Договір на паперових носіях і не потребує підписання Сторонами.
Згідно з умовами пункту 1.1 Договору Постачальник зобов'язується поставити Замовнику продовольчі товари тривалого зберігання та/або пакувальні товари для їх фасування (далі Товар), перелік, кількість, ціни, умови оплати та поставки яких зазначаються Замовником у заявках, Замовник зобов'язується прийняти вказаний Товар, а Платник зобов'язується своєчасно забезпечити оплату за нього на умовах цього Договору.
Харківська обласна військова адміністрація звернулась до ТОВ «М'ясокомбінат «Миргородський» із заявкою на закупівлю продовольчих товарів (відповідно до Постанови КМУ від 02.03.2022 № 185) та постачання товарів: напівтуша 1 кат. (беконка в шкурі) в кількості 50 000 кг; яловичина 1 кат. (у напівтушах або четвертинах) в кількості 10 000 кг; м'ясо котлетне в кількості 5 000 кг; м'ясо крупнокускове в кількості 3 000 кг; м'ясо блочне 1 сорт в кількості 500 кг; м'ясо блочне 2 сорт в кількості 1 500 кг (КОД ДК 021:2015-15113000-3 та 021:2015 - 15111100-0).
В подальшому ТОВ «М'ясокомбінат «Миргородський» виставлено рахунок на оплату від 20.03.2022 № 2ВС на поставку наступних товарів: напівтуша 1 кат. (беконка в шкурі) в кількості 50 000 кг; яловичина 1 кат. (у напівтушах або четвертинах) в кількості 10 000 кг; м'ясо котлетне в кількості 5 000 кг; м'ясо крупнокускове в кількості 3 000 кг; м'ясо блочне 1 сорт в кількості 500 кг; м'ясо блочне 2 сорт в кількості 1 500 кг на загальну суму 7 714 680,00 грн. з ПДВ.
22.03.2022 на виконання підпункту 2.2.1 пункту 2.2 Договору, Платником здійснено попередню оплату у розмірі 30% вартості Товару на суму 2 314 404,00 грн згідно рахунку від 20.03.2022 № 2ВС за бюджетною програмою 3101710 (КЕКВ 2620).
Пунктом 5.4 Договору визначено, що товар повинен бути поставлений Замовнику протягом 2 календарних днів з моменту отримання Постачальником попередньої оплати, якщо інше не узгоджено Сторонами додатково.
Датою поставки Товару є дата приймання Замовником партії Товару та підписання Замовником відповідних документів (пункт 5.5. Договору).
Відповідно до пункту 5.8 Договору перехід права власності на Товар відбувається в момент прийняття представником Замовника партії Товару. Доказом прийняття партії Товару є акт прийому-передачі та/або накладна (товаро-транспортна або залізнична) та/або інші документи первинної звітності, що оформлені належним чином та підписані уповноваженими особами.
Відтак, Прокурор зазначає, що з урахуванням здійсненої Платником 22.03.2022 попередньої оплати за рахунком № 2ВС від 20.03.2022, поставка товару Відповідачем мала відбутись у строк до 24.03.2022 включно, однак всупереч умовам Договору та положенням чинного законодавства України Відповідачем зобов'язання з поставки товару у визначені строки не виконано чим допущено порушення договірного зобов'язання.
Згідно акту приймання-передачі від 31.03.2022 до рахунку № 2ВС від 20.03.2022, Замовнику 31.03.2022 поставлена наступна продукція: напівтуша 1 кат. (беконка в шкурі) в кількості 50 000 кг; яловичина 1 кат. (у напівтушах або четвертинах) в кількості 10 000 кг, м'ясо котлетне в кількості 5 000 кг; м'ясо крупнокускове в кількості 3 000 кг; м'ясо блочне сорт в кількості 500 кг; м'ясо блочне 2 сорт в кількості 1 500 кг на загальну суму 7 714 680,00 грн. з ПДВ.
05.04.2022 на виконання підпункту 2.2.2 пункту 2.2 Договору, Платником здійснено остаточну оплату у розмірі 70% вартості Товару на суму 5 400 276,00 грн. за бюджетною програмою 3101710 (КЕКВ 2620).
Відповідно до пункту 6.1 Договору у разі його затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі, заявленому Замовником, Постачальник сплачує на зазначений у Договорі рахунок Платника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого товару за кожний день затримки.
З огляду на прострочення термінів поставки товару Прокурором нараховано за період з 25.03.2022 по 30.03.2022 пеню на суму 25 363, 33 грн., яка є предметом даного спору.
Заперечуючи щодо задоволення позову Відповідач посилається на наступні обставини:
- Договір ним укладено лише шляхом приєднання до його умов, викладених на сайті АТ «Укрзалізниця» у зв'язку з чим Відповідач не впливав на формування умов останнього;
- Відповідачем вживалися дії щодо погодження іншого строку поставки, а прострочення термінів поставки зумовлено форс-мажорними обставинами - введення воєнного стану на території України з 24.02.2022 оскільки період поставки припав на початок збройної агресії Російської федерації проти України;
- прострочення термінів поставки не призвело до завдання сторонам Договору збитків при тому, що саме зобов'язання виконано, а відтак нарахована пеня є непропорційною та не відповідає принципам розумності;
- Прокурором обрано неналежний спосіб захисту, а умовами Договору не закріплено можливість сплати пені на користь Державного бюджету України у зв'язку з чим Прокурором не обґрунтовано на підставі якої норми чинного законодавства або Договору державі в особі Позивачів переходять права від АТ «Укрзалізниця» на стягнення пені за Договором.
- у відповідності до умов Договору право на стягнення пені належить виключно АТ «Укрзалізниця»;
- Прокурор не доводить суми збитків та не заявляє їх до стягнення, а відбираючи права від АТ «Укрзалізниця» на користь держави в особі Позивачів просить стягнути з Відповідача пеню до Державного бюджету України;
- Прокурором не доведено порушення інтересів держави, а відтак і наявність підстав для звернення до суду з даним позовом;
- Прокурор звернуся з позовом в інтересах Позивачів проте кошти просить суд стягнути на користь АТ «Укрзалізниця».
У поданих запереченням на відповідь на відзив Прокурор повторно зазначає, що порушення договірного зобов'язання Відповідачем допущено, а посилання на форс-мажорні обставини є безпідставним оскільки Договір між сторонами укладено вже після запровадження на території України воєнного стану.
Відтак, наведені Відповідачем обставини не є форс-мажором та не мають ознак непередбачуваності та зокрема були враховані сторонами при укладанні Договору.
Також Прокурор зазначає, що кошти на оплату за Договором були субвенцією з державного бюджету, а пунктами 3-5 Порядку та умов надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на забезпечення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, затвердженого постановою КМУ від 03.05.2022 № 528 передбачено використання субвенції здійснюється з дотриманням умов тристоронніх договорів на здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, а платником за грошовими зобов'язаннями замовників за договорами визначено саме АТ «Українська залізниця».
Крім того, Прокурор вказує, що Договір фінансувався за рахунок коштів резервного фонду державного бюджету, які в свою чергу виділялися Мінінфрастуктури у вигляді субвенцій відповідно о пункту 2 постанови КМУ від 03.03.2022 № 193 «Про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету» з подальшим їх перерахуванням на рахунок АТ «Укрзалізниця».
Заперечуючи щодо доводів Відповідача в частині повноважень Прокурора на звернення до суду з даним позовом, Прокурор зазначає, що державний інтерес у спірних правовідносинах полягає у забезпеченні законності використання бюджетних коштів та належного виконання зобов'язань, які укладаються з метою задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, на фінансування яких державою виділяються бюджетні кошти.
Згідно доводів Прокурора його звернення до суду з позовом спрямоване на відновлення зазначених вище державних інтересів оскільки стягнення відповідних коштів, які є компенсацією за прострочення виконання зобов'язання за договором поставки, із Постачальника на рахунок Платника з подальшим їх поверненням до державного бюджету, що сприятиме фінансуванню нагальних потреб держави в умовах воєнного стану.
У поданих запереченнях на відповідь на відзив Відповідач зазначає, що постанова КМУ № 185 від 02.03.2022 передбачає три джерела фінансування, а тому твердження прокурора про те, що перераховані Відповідачу кошти є саме субвенцією підлягають доведенню, так як і підстави їх стягнення в інтересах держави, однак на користь третьої особи.
Окрім викладеного, Відповідачем заявлено клопотання про залишення позову без розгляду оскільки Прокурором не доведено підстав для звернення до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Позивачів.
Із наданих Позивачами пояснень вбачається, що останні підтримують заявлені Прокурором позовні вимоги.
Із наданих пояснень третьої особи вбачається, що кошти, які спрямовані на виконання умов Договору, а також кошти, які надійдуть у якості нарахованих штрафних санкцій за невиконання умов такого договору не є власністю АТ «Укрзалізниця».
При цьому третя особа зазначає про необхідність зазначення в резолютивній частині рішення має зазначатися про стягнення сум пені не на користь АТ «Укрзалізниця», а на рахунок «Укрзалізниця» з наступним перерахуванням цих коштів до державного бюджету.
Також судом встановлено, що Новобаварська окружна прокуратура міста Харкова на виконання вимог, встановлених абзацу 4 частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», листом від 10.01.2024 №53-103-223вих-24 повідомила Харківську обласну військову адміністрацію про існування порушення інтересів держави у зв'язку з неналежним виконанням ТОВ «М'ясокомбінат «Миргородський» як постачальником своїх договірних зобов'язань з постачання продовольчих товарів тривалого зберігання з метою задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, а також наявності підстав для стягнення відповідних штрафних санкцій за прострочення зобов'язання у судовому порядку.
Зазначеним листом також витребувано відомості щодо вжитих і запланованих заходів із захисту порушених інтересів держави.
У відповіді від 13.02.2024 № 01-61/1261 Харківська обласна військова адміністрація заначила, що не зверталась до суду з позовом про стягнення пені з ТОВ «М'ясокомбінат «Миргородський», заходи з метою досудового врегулювання не вживались.
Новобаварською окружною прокуратурою міста Харкова листом від 10.01.2024 № 53-103-216вих-24 про існування порушення інтересів держави у зв'язку з неналежним виконанням ТОВ «М'ясокомбінат «Миргородський» своїх договірних зобов'язань з постачання, а також наявності підстав для стягнення відповідних штрафних санкцій за прострочення зобов'язання у судовому порядку, повідомлено й Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України.
З відповіді Міністерства від 18.01.2024 №1065/34/10-24 вбачається, що воно не вживало заходів на захист інтересів держави шляхом звернення до суду з відповідним позовом до ТОВ «М'ясокомбінат «Миргородський», що відповідно свідчить про неналежність виконання уповноваженим органом своїх повноважень щодо необхідного захисту державних інтересів.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.
Як вбачається зі змісту частини 1 статті 265 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) та частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).
Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
У відповідності до статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Відповідно до частини 1 статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Частинами 1 та 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як встановлено судом вище, поставку Відповідачем товару здійснено 31.03.2022, в той час як попередню оплату здійснено Платником за Договором 22.03.2022, а відтак суд погоджується з доводами Прокурора про порушення Відповідачем умов пункту 5.4 Договору.
При цьому, суд зазначає про відсутність матеріалах справи доказів погодження будь яких інших строків поставки товару, як про це стверджує Відповідач.
Так, відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Стаття 230 ГК України визначає, що штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 3 статті 549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини 1 статті 216 ГПК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Перевіривши наданий Прокурором розрахунок пені суд зазначає, що останній є правомірним та обґрунтованим, а здійсненні нарахування арифметично вірними, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог.
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
У пункті 1 частини 1 статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.
Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.
З огляду на те, що посилання Відповідача на наявність форс-мажорних обставин не є підтвердженими належними та достатніми доказами, а також ним не надано повідомлення Замовника про неможливість виконання умов Договору у порядку, передбаченому пунктом 8.2 Договору судом не вбачається підстав для звільнення сторони Постачальника від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.
При цьому суд погоджується з доводами Прокурора, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.
Що стосується наявності у Прокурора підстав для звернення до суду з даним позовом суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 131-1 Конституції України, прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 2 Закону України "Про прокуратуру" на прокуратуру покладаються, зокрема, функції представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначеним цим Законом.
Відповідно до частина 1 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
За приписами частин 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Згідно з частиною 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року у справі №3-рп/99 встановлено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо. З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спільних відносинах.
З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункт 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.
Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).
Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб'єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (частини 3, 4 статті 53 ГПК України, частина 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").
Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
Нездійснення захисту проявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
При цьому, прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.
Отже, звертаючись до суду з позовною заявою, прокурор, по-перше, реалізує конституційну функцію представництва інтересів держави в суді. При цьому прокурор є особливим суб'єктом господарського процесу і його участь у господарському судочинстві викликана необхідністю виконання функції представництва інтересів держави у випадках, передбачених законом (статті 131-1 Конституції України, статті 53 ГПК України, статей 23, 24 Закону України "Про прокуратуру"). По-друге, з викладеного вбачається, що органами, уповноваженим на захист цих інтересів держави у зв'язку з виявленим порушенням, не вжито жодних заходів, спрямованих на усунення наслідків правопорушення та стягнення спричинених збитків із відповідача.
Як вбачається із матеріалів справи, Прокурором подано позов в інтересах держави в особі Харківської ОВА та Міністерства розвитку громад, територій та інфрастуктури України.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки й порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи військові адміністрації.
Військові адміністрації населених пунктів, районні, обласні військові адміністрації здійснюють свої повноваження протягом дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування.
У разі прийняття рішення про утворення районних, обласних військових адміністрацій їх статусу набувають відповідно районні, обласні державні адміністрації, а голови районних, обласних державних адміністрацій набувають статусу начальників відповідних військових адміністрацій.
На виконання Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Президентом України 24.02.2022 виданий Указ № 68/2022 про утворення Харківської обласної військової адміністрації, статусу якої відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» набула Харківська обласна державна адміністрація.
Повноваження військових адміністрацій передбачені статтею 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Обласні військові адміністрації здійснюють на відповідній території повноваження, віднесені до їхньої компетенції цим Законом, зокрема щодо складання та затвердження відповідно районних, обласних бюджетів, внесення змін до них, затвердження звітів про їх виконання; розподілу переданих з державного бюджету коштів у вигляді дотацій, субвенцій відповідно між районними бюджетами, місцевими бюджетами міст обласного значення, сіл, селищ, міст районного значення.
Постановою Кабінету Міністрів України № 252 від 11.03.2022 «Деякі питання формування та виконання місцевих бюджетів у період воєнного стану» визначено, що з метою оперативного та ефективного прийняття управлінських рішень для забезпечення безперебійного функціонування установ і закладів бюджетної сфери, комунальних підприємств та задоволення життєво необхідних потреб жителів територіальних громад у період воєнного стану, введеного Указом Президента України № 64 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», виконання та формування місцевих бюджетів здійснюється відповідно до бюджетного законодавства з урахуванням таких особливостей: органи місцевого самоврядування, їх виконавчі органи, місцеві державні адміністрації, військово-цивільні адміністрації продовжують здійснювати бюджетні повноваження, а у разі утворення військових адміністрацій такі повноваження здійснюють військові адміністрації відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Також, виконавчі комітети відповідних місцевих рад, місцеві державні адміністрації, військово-цивільні адміністрації або військові адміністрації здійснюють без погодження відповідною комісією місцевої ради передачу бюджетних призначень від одного головного розпорядника бюджетних коштів до іншого, перерозподіл видатків бюджету і надання кредитів з бюджету за бюджетними програмами, включаючи резервний фонд бюджету, додаткові дотації та субвенції, у межах загального обсягу бюджетних призначень головного розпорядника бюджетних коштів, а також збільшення видатків розвитку за рахунок зменшення інших видатків (окремо за загальним та спеціальними фондами бюджету) за бюджетною програмою.
Враховуючи викладене, функції Харківської обласної ради в частині бюджетних повноважень станом на дату виникнення спірних правовідносин та наразі здійснює Харківська обласна військова адміністрація, обласна державна адміністрація.
Відповідно до пункту 2 постанови КМУ «Про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету» від 03.03.2022 № 193 з метою задоволення нагальних потреб функціонування держави та належного функціонування акціонерного товариства «Українська залізниця» в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», виділено Міністерству інфраструктури 16615,1006955 млн. гривень для здійснення Укрзалізницею заходів, зокрема, 6609,1006955 млн. гривень (як субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам) - для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, зокрема на придбання необхідних продовольчих, а також пакувальних товарів для їх фасування, пального, будівельних матеріалів для проведення першочергових аварійно-ремонтних робіт на об'єктах, які пошкоджені внаслідок бойових дій, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів (вакцин), медичних виробів, допоміжних засобів до них, медичного обладнання, оплату послуг із зберігання та/або переробки зерна.
Відповідно до пункту 1 постанови КМУ від 02.03.2022 № 185 АТ «Укрзалізниця» уповноважено виступати платником за тристоронніми договорами, замовником за якими є військові адміністрації та/або центральні органи виконавчої влади, із здійснення закупівель за рахунок коштів державного бюджету для задоволення нагальних потреб функціонування держави (на придбання необхідних продовольчих товарів, а також пакувальних товарів для їх фасування, пального, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів (вакцин), медичних виробів, допоміжних засобів до них, медичного обладнання, будівельних матеріалів для першочергових аварійно-ремонтних робіт на об'єктах, які пошкоджені внаслідок бойових дій, оплату послуг із зберігання та/або переробки зерна).
Згідно з умовами Договору Харківська обласна військова адміністрація є його стороною (Замовником), до прав та повноважень якої належить: прийняття товару, перевірка відповідності його асортименту, кількості, якості прийнятого товару, а також строків його прийняття, ініціювання вирішення спорів за договором у судовому порядку (пункти 1.1, 6.5, 9.3 Договору).
Таким чином, Харківська обласна військова адміністрація є органом державної влади, уповноваженим на захист державних інтересів у спірних правовідносинах.
Суб'єктом владних повноважень, наділеним компетенцією захищати інтереси держави у спірних правовідносинах, є Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України, яке є співпозивачем у справі з огляду на таке.
Постановою Кабінету Міністрів України № 528 від 03.05.2022 «Деякі питання фінансування закупівлі товарів тривалого зберігання в умовах воєнного стану» затверджено розподіл у 2022 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на забезпечення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, а також Порядок та умови надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на забезпечення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану.
Відповідно до пункту 2 зазначеного Порядку, головним розпорядником субвенції є Мінінфраструктури. Розпорядники субвенції за місцевими бюджетами визначаються рішеннями про такі бюджети відповідно до законодавства.
Пунктами 3-5 вказаного Порядку визначено, що використання субвенції здійснюється з дотриманням умов тристоронніх договорів на здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, зокрема на придбання необхідних продовольчих товарів, а також пакувальних товарів для їх фасування, пального, будівельних матеріалів для проведення першочергових аварійно-ремонтних робіт на об'єктах, які пошкоджені внаслідок бойових дій, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів (вакцин), медичних виробів, допоміжних засобів до них, медичного обладнання, оплату послуг із зберігання та/або переробки зерна, укладених відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 2.03.2022 р № 185 «Деякі питання здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану» (Офіційний вісник України, 2022 р., № 25, ст. 1267) (далі - договори), замовниками за якими є обласні, Київська міська військові адміністрації, а платником за грошовими зобов'язаннями замовників за договорами - АТ «Українська залізниця» (далі - Укрзалізниця).
Субвенція надається шляхом її перерахування Мінінфраструктури на рахунок Укрзалізниці, відкритий в державному банку, з подальшим спрямуванням Укрзалізницею на оплату грошових зобов'язань замовників перед постачальниками товарів (виконавцями робіт або надавачами послуг) відповідно до укладених договорів та рахунків постачальників товарів (виконавців робіт або надавачів послуг) за договорами.
Кошти, використані Укрзалізницею для здійснення оплати за договорами, є субвенцією, що передана з державного бюджету до місцевих бюджетів, та коштами місцевих бюджетів, що передані розпорядникам субвенції, від розпорядників субвенції постачальникам товарів (виконавцям робіт або надавачам послуг), у сумі такого платежу.
Факт забезпечення вимог бюджетного законодавства Міністерством як головного розпорядника коштів державного бюджету в частині застосування механізму КМУ надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам, перерахування коштів субвенції на рахунки АТ «Укрзалізниця» підтверджено Позивачем - 2 у наданих до суду поясненнях.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що Прокурором вірно обрано суб'єктів владних повноважень від яких здійснюється захист інтересів держави в спірних правовідносин, які є розпорядниками коштів різних рівнів.
Суд зазначає, що факт здійснення АТ «Укрзалізниця» оплати за Договором підтверджує їх перерахування на виконання постанови КМУ № 193, які в силу вказаного акту органу виконавчої влади є субвенцією з державного бюджету.
При цьому суд зазначає, що Позивач - 1 є безпосереднім Замовником за Договором, що відповідно свідчить про покладення на нього обов'язків покупця в тому числі перевірити якість та строки поставки товару, який постачався з метою забезпечення населення територіальних громад в регіонах, на території яких тривають активні бойові дії, з метою задоволення нагальних потреб функціонування держави на період дії воєнного стану.
Відтак, враховуючи умови Договору та лист АТ «Укрзалізниця» від 15.03.2023 № ЦЦБ-09/75, суд погоджується з доводами Прокурора та третьої особи, що остання виступила виключно Платником за Договором у силу виконання зазначених вище постанов КМУ, а відтак зобов'язання останньої обмежуються виключно дотримання порядків здійснення розрахунків, що відповідно виключає обов'язок звернення до суду з позовом щодо стягнення штрафних санкцій з огляду на порушення строків доставки товару оскільки в даному випадку відсутнє порушене право АТ «Укрзалізниця» як таке.
При цьому судом враховано, що у спірних правовідносинах АТ «Укрзалізниця» не виступала розпорядником субвенції, а згідно пункту 7 постанови КМУ № 193 зокрема на Міністерство інфраструктури покладено обов'язок подати звіт про використання коштів, виділених згідно з цією постановою.
Враховуючи те, що Позивача, які визнані судом належними суб'єктами владних повноважень щодо контролю та розпорядження коштів державного бюджету (субвенцій), займають пасивну позицію щодо захисту інтересів держави внаслідок неналежного виконання Договору, який профінансовано коштами державного бюджету, суд дійшов висновку, що Прокурором доведено підстави звернення до суду в інтересах держави у вигляді несвоєчасної поставки товару із особливим призначенням - забезпечення населення територіальної громади міста Харкова в умовах воєнного стану.
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 26.06.2019 №587/430/16-ц та від 15.10.2019 №903/129/18 дійшла висновку, що сам факт незвернення до суду належного суб'єкта владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси, свідчить про те, що цей орган неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку із чим у прокурора виникають підстави для звернення до суду з відповідним позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
З огляду на викладене та як встановлено судом вище, Прокурор звертався до вказаних органів в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру», надаючи їм можливість відреагувати на порушення цивільно-правовим шляхом самостійно.
Оскільки Позивачами повноваження захисту законних інтересів держави не було здійснено впродовж розумного строку, вказане у відповідності до статті 23 Закону України «Про прокуратуру» є підставою для вжиття Прокурором заходів представницького характеру та пред'явлення відповідного позову.
Таким чином, Прокурор, звертаючись з позовом, зазначив підстави для представництва прокурором інтересів держави, підтвердив їх наявність та дотримався вимог Закону України «Про прокуратуру» та ГПК України.
Зазначеним вище також спростовуються доводи Відповідача про наявність підстав для залишення позову без розгляду.
Порушення інтересів держави у спірних правовідносинах полягає у неналежному виконанні Відповідачем умов Договору зі специфічним призначенням в умовах воєнного стану, що відповідно в силу умов пункту 6.1 є підставою для сплати Постачальником пені, яка згідно доводів третьої особи буде перерахована до Державного бюджету України, що забезпечить належне виконання зобов'язань та відповідно є заходом відповідальності Постачальника, що в цілому сприятиме фінансуванню Державного бюджету України.
При цьому суд звертає увагу, що положення пункту 6.1 Договору носять імперативних характер, а не наділяють Платника правом нарахування пені, а відтак є обов'язковими для сторін.
Крім того, суд зазначає, що нарахування пені є заходом відповідальності за порушення зобов'язання у випадку якщо це передбачено умовами Договору, що відповідно виключає необхідність доведення Позивачем факту понесення збитків, які мають зовсім іншу правову природу походження та нормативно правова обґрунтування.
Що стосується строків звернення до суду з позовом суд зазначає, що відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України закріплено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Частиною 3 статті 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
З матеріалів справи вбачається, що Відповідачем не заявлено про необхідність застосування наслідків пропуску позовної давності на звернення Прокурора до суду з даним позовом, що відповідно виключає можливість її застосування.
Однак, суд зазначає, що даний позов Прокурором подано у період дії в Україні воєнного стану, а відтак згідно пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, що відповідно свідчить про недопущення Прокурором пропуску строку на звернення до суду з позовом.
Також судом враховано пояснення третьої особи в частині викладення резолютивної частини рішення.
Частинами 1-2 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Підсумовуючи викладене вище, враховуючи встановлені судом обставини за сукупністю наданих доказів, суд дійшов висновку, що Прокурором доведено факт порушення Відповідачем умов Договору та наявність підстав для звернення до суду з даним позовом в інтересах держави у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.
Судові витрати у вигляді судового збору відповідно до статті 129 ГПК покладаються на Відповідача.
Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов керівника Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова - задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «М'ясокомбінат «Миргородський» (вул. Патріса Лумумби, буд. 5, м. Київ, 01042; ідентифікаційний код 39452776) на рахунок Акціонерного товариства «Українська залізниця» (вул. Єжи Гедройця, буд. 5, м. Київ, 03150; ідентифікаційний код 40075815) з подальшим перерахуванням до Державного бюджету України пеню в розмірі 25 363 (двадцять п'ять тисяч триста шістдесят три) грн 33 коп.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «М'ясокомбінат «Миргородський» (вул. Патріса Лумумби, буд. 5, м. Київ, 01042; ідентифікаційний код 39452776) на користь Харківської обласної прокуратури (реквізити отримувача: код ЄДРПОУ 02910108, юридична адреса: вул. Богдана Хмельницького, 4, м. Харків, 61001, розрахунковий рахунок UA178201720343160001000007171, банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, код класифікації видатків бюджету -2800) судовий збір в розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення підписано: 16.07.2024
Суддя Антон ПУКАС