вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"04" липня 2024 р. м. Вінниця Cправа № 902/1046/23
Господарський суд Вінницької області у складі:
головуючий суддя Міліціанов Р.В.,
при секретарі Московчук Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", вул. Симона Петлюри, 25, м. Київ, 01032, код - 00100227
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця", вул. Пирогова, 131, м. Вінниця, 21037, код - 41835359
про стягнення 196 861 770,66 грн
за участю представників:
позивача: Горопашний Ігор Вікторович
відповідача: Косунець Дмитро Володимирович
07.08.2023 року до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява (№ 01/37816 від 03.08.2023 року) Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" про стягнення 196 861 770,66 грн заборгованості, з яких 193 167 035,34 грн основного боргу, 829 301,67 грн пені, 1 230 554,73 - 3% річних та 1 634 878,92 грн інфляційних втрат за Договором про надання послуг з передачі електричної енергії № 0153-02024 від 08.05.2019 року.
Ухвалою суду від 14.09.2023 року відкрито провадження у справі № 902/1046/23 за правилами загального позовного провадження та призначено судове засідання для розгляду підготовчого судового засідання на 12.09.2023 року.
06.09.2023 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 1.13-4805 від 19.08.2023 року.
12.09.2023 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив № 01/44968 від 11.09.2023 року.
11.10.2023 року на електронну адресу суду від позивача надійшли письмові пояснення № 01/51543 від 11.10.2023 року.
У судовому засіданні 11.10.2023 року постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 902/1046/23 до судового розгляду по суті на 16.11.2023 року.
13.11.2023 року до суду від представника відповідача надійшло клопотання (б/н від 13.11.2023 року) (вх.канц. № 01-34/10722/23) про зупинення провадження у справі до закінчення в касаційному порядку Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 911/1359/22.
Судове засідання 16.11.2023 року не відбулося, у зв'язку з зайнятістю судді при розгляді іншої судової справи.
Ухвалою суду від 20.11.2023 року повідомлено у часників справи про дату наступного судового засідання.
29.11.2023 року, до початку розгляду справи по суті, судом розглянуто клопотання ТОВ "Енера Вінниця" (б/н від 13.11.2023 року) (вх.канц. № 01-34/10722/23) про зупинення провадження у справі.
Ухвалою суду від 29.11.2023 року провадження у справі № 902/1046/23 зупинено до закінчення перегляду у касаційному порядку Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду судового рішення у подібних правовідносинах у справі № 911/1359/22.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 року апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія "Укренерго" на Ухвалу господарського суду Вінницької області від 29.11.2023 у справі № 902/1046/23 залишено без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
Ухвалою суду від 10.05.2024 року відмовлено у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (вх.канц. № 01-34/4489/24 від 30.04.2024 року) про поновлення провадження у справі № 902/1046/23.
21.05.2024 року до суду від представника Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" надійшло клопотання (б/н від 20.05.2024 року) (вх.канц. № 01-34/5286/24) про поновлення провадження у справі. Додатком до клопотання додано повний текст постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2024 року по справі № 911/1359/22.
Ухвалою суду від 27.05.2024 року поновлено провадження у справі № 902/1046/23, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 18.06.2024 року.
18.06.2024 року до суду від представника позивача клопотання (б/н від 17.06.2024 року), в якому останній просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.
18.06.2024 року від представника відповідача до суду надійшла заява (б/н від 18.06.2024 року) (вх.канц. № 01-34/6305/24), в якій останній зазначає про часткове погашення заборгованості в сумі 193 167 035,34 грн та просить суд закрити провадження у справі в цій частині вимог, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Ухвалою суду від 19.06.2024 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.
04.07.2024 року до суду від представника позивача надійшли письмові пояснення № 01/40321 від 03.07.2024 року.
Також, 04.07.2024 року до суду від представника позивача надійшла заява (б/н від 03.07.2024 року) (вх.канц. № 01-34/6945/24), в якій останній просить суд прийняти заяву про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог, а саме пені нарахованої за період з 24.02.2022 року по 25.04.2022 року (включно) у розмірі 278 196,27 грн до розгляду, долучити її до матеріалів справи та задоволити заяву.
У судовому засіданні 04.07.2024 року прийняли участь представники позивача та відповідача.
Стислий виклад процесуальних позицій сторін.
Позивач, в якості підстави заявлених позовних вимог, зазначає, про укладення між Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" Договору про надання послуг з передачі електричної енергії № 0153-02024 від 08.05.2019 року.
В зв'язку з неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" умов Договору про надання послуг з передачі електричної енергії № 0153-02024 від 08.05.2019 року, утворилась заборгованість.
З метою захисту своїх прав Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулось з позовом до суду про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" 193 167 035,34 грн основного боргу, 829 301,67 грн пені, 1 230 554,73 - 3% річних та 1 634 878,92 грн інфляційних втрат за Договором про надання послуг з передачі електричної енергії № 0153-02024 від 08.05.2019 року.
У відзиві на позовну заяву відповідач не визнає заявлених позовних вимог та просить суд відмовити в задоволенні позову повністю, зазначаючи про наступне.
Відповідач стверджує, що в період 30.10.2021 року по 31.07.2023 року здійснював часткову оплату послуг відповідно до умов Договору на загальну суму 989 680 871,62 грн.
При цьому, відповідач заперечує проти нарахованих штрафних санкцій посилаючись на військову агресію проти України та оскільки договір про надання послуг з передачі електричної енергії укладений відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії - оператором системи передачі електроенергії та постачальником електричної енергії, тому, з 25.02.2022 року нарахування та стягнення штрафних санкцій позивачем є неправомірним та не підлягає задоволенню.
Окрім того, нарахування НЕК "УКРЕНЕРГО" пені на суму 278 196,27 грн суперечать постанові НКРЕКП від 25.02.2022 року № 332.
Разом з тим, позивачем під час розрахунку інфляційних втрат не враховано, що відповідно до пункту 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 року № 14, інфляційні нарахування здійснюються на суму боргу, прострочення якого тривало не менше повного місяця і з застосуванням індексу інфляції такого місяця (т. 3, а.с. 6-13).
У відповіді на відзив позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та щодо не визнання відповідачем пені на суму 829 301,67 грн зазначає наступне.
До позовної заяви додано підтвердження доставки відповідачу актів приймання-передачі за жовтень 2021 року та за листопад 2021 року, надане та засвідчене підписом і печаткою ТОВ "ТЕКС ЕКСПРЕС" - підприємства, що займається поштовою та кур'єрською діяльністю, яке доставляло зазначені акти до ТОВ "Енера Вінниця"
Відповідач формально зазначає, що реєстри доставки ТОВ "ТЕКС ЕКСПРЕС" не підтверджують отримання саме актів за жовтень та листопад 2021, проте враховуючи, що ці акти підписані та повернуті відповідачем позивачу, відповідач не надає документального підтвердження отримання їх в іншу дату.
Крім того, за окремий період пеня нараховувалась також і за прострочення відповідачем оплати по плановим платежам.
Нарахування 3 % річних та інфляційних втрат проводились позивачем згідно норм чинного законодавства України (т. 3, а.с. 27-30).
Також в матеріалах справи містяться письмові пояснення позивача, щодо обґрунтованості суми заборгованості (т. 3, а.с. 32-36).
Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 08.05.2019 року між Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (Оператор системи передачі (ОСП) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" (Користувач) укладено Договір про надання послуг з передачі електричної енергії № 0153-02024 (т. 1, а.с. 37-41).
Відповідно п. 1.1 Договору ОСП зобов'язується надавати послугу з передачі електричної енергії (послуга), а Користувач зобов'язується здійснювати оплату за Послугу відповідно до умов цього Договору.
Сторони здійснюють свою діяльність відповідно до чинного законодавства України, Правил ринку, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу, Кодексу комерційного обліку, ліцензій, відповідно до яких сторони здійснюють господарську діяльність, інших нормативно-правових актів, що забезпечують функціонування ринку електричної енергії України (п. 1.2 Договору).
Ціна договору визначається згідно з діючим на момент надання послуги тарифом на послуги з передачі електричної енергії, затвердженим Регулятором та оприлюднюється ОСП на своєму офіційному сайті (п. 3.1 Договору).
За змістом п. 5.1 Договору планова та/або фактична вартість послуги визначається на підставі діючого на момент надання Послуги тарифу на послуги з передачі електричної енергії або ставки плати за послуги з передачі, електричної енергії до/з країн периметру та планового та/або фактичного обсягу Послуги в розрахунковому періоді.
На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України.
Розрахунковим періодом за договором є 1 календарний місяць (п. 6.1 Договору).
Користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості послуги ОСП таким чином:
1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі 1/5 від планової вартості Послуги, визначеної згідно з розділом 3 цього Договору. Подальша оплата здійснюється шляхом сплати 1/5 від планової вартості послуги, яка визначена згідно з розділом 3 цього Договору, відповідно до такого алгоритму;
2 платіж - до 10 числа розрахункового місяця;
3 платіж - до 15 числа розрахункового місяця;
4 платіж - до 20 числа розрахункового місяця;
5 платіж - з 21 до 25 числа розрахункового місяця.
При цьому розмір у вказані періоди повинен бути не меншим планової вартості послуг, яка визначена згідно з п. 4, на 5 днів наперед.
У випадку порушення Користувачем термінів розрахунку ОСП має право нарахувати пеню у розмірі 0,1 % (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Пеня нараховується до повного виконання Користувачем своїх зобов'язань (п. 6.7 Договору).
Відповідно п. 14.1 договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2019 року.
Також, між сторонами до договору підписано ряд додаткових угод від 14.08.2019 року, від 21.09.2021 року, від 28.12.2021 року, від 21.12.2022 року, за змістом яких сторонами внесено зміни до окремих пунктів договору (т. 1, а.с. 43-64).
Додаткові угоди до договору про надання послуг з передачі електричної енергії № 0153-02024 від 08.05.2019 року підписані Оператором системи передачі та Користувачем.
Таким чином судом встановлено, що станом на момент виникнення спірних правовідносин договір про надання послуг з передачі електричної енергії діяв у редакції додаткової угоди від 21.12.2022 року.
На виконання умов Договору позивач надав відповідачу, а останній прийняв послуги з передачі електричної енергії.
Вартість заборгованості за поставлену електричну енергію станом на 30.06.2023 року становила 193 167 035,34 грн, розмір заборгованості підтверджено долученими до справи рахунками-фактурами за послуги з передачі електричної енергії, актами надання послуг, які засвідчені електронними цифровими підписами уповноважених представників сторін, підписаними ТОВ "Енера Вінниця" повідомленнями про плановий обсяз поставок електричної енергії (т. 1 а.с. 70-250, т. 2 а.с. 1-123).
При цьому між сторонами підписано ряд актів коригування за період з березня 2021 року по червень 2023 року, які долучені до матеріалів справи (т. 2 а.с. 124-200).
23.02.2023, 21.06.2023 року позивачем на адресу відповідача надіслано вимоги щодо погашення заборгованості (т. 2, а.с. 211-220).
Також позивачем здійснено розрахунок штрафних санкцій за порушення строків виконання грошових зобов'язань за договором, зокрема пені в сумі 829 301,67 грн, 3% річних в сумі 1 230 554,73 грн та інфляційних втрат в сумі 1 634 878,92 грн.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.
Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань.
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За змістом статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.
Статтею 530 ЦК України встановлено, що у разі, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом ст. 599, 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 202 ГК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Закон України "Про ринок електричної енергії" визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
Пунктом 40 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що користувачі системи - фізичні особи, у тому числі фізичні особи-підприємці, або юридичні особи, які відпускають або приймають електричну енергію до/з системи передачі/розподілу або використовують системи передачі/розподілу для передачі/розподілу електричної енергії.
Оператор системи передачі (ОСП) - це юридична особа, відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії (пункт 55 частини першої статті 1 Закону України Про ринок електричної енергії).
Користувач системи та ОСП є учасниками ринку електричної енергії відповідно до пункту 96 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії".
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії", учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про надання послуг з передачі.
ОСП надає послуги з передачі електричної енергії та послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління учасникам ринку на підставі договорів, укладених на основі типових договорів про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління. Типові договори про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління затверджуються Регулятором (ч. 4 ст. 33 Закону України "Про ринок електричної енергії").
Відповідно до частин 1 та 2 статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії", постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
Пункт 3 частини 1 статті 57 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначає, що електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.
Пунктом 1 частини 3 статті 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Постачання електричної енергії електропостачальниками здійснюється з дотриманням правил роздрібного ринку.
На реалізацію наданих законодавством повноважень постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №309 затверджено Кодекс системи передачі.
Відповідно до пункту 5.5 глави 5 розділу XI Кодексу системи передачі договір про надання послуг з передачі електричної енергії укладається за типовою формою, яка затверджується Регулятором.
Типова форма договору про надання послуг з передачі електричної енергії є додатком 6 до Кодексу системи передачі, отже, затверджена одночасно з цим Кодексом.
За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір є договором надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм статей 901-907 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України).
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Варто відзначити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (Постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 року у справі №902/761/18, від 04.12.2019 року у справі №917/2101/17).
Між сторонами виникли зобов'язальні правовідносин на підставі Договору про надання послуг з передачі електричної енергії № 0153-02024.
З матеріалів справи, судом встановлено, що за період з жовтня 2021 року по червень 2023 року позивач надав відповідачу, а останній прийняв послуги з передачі електричної енергії, що підтверджується актами приймання-передачі послуг, з урахуванням актів коригування за період з березня 2021 по червень 2023 року.
Судом встановлено, що акти приймання-передачі послуг та рахунки на послуги передачі електричної енергії позивачем відповідно до пункт 5.5 договору були направлені відповідачу засобами поштового зв'язку та в електронній формі з використанням електронного підпису.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що позивачем на виконання умов Договору № 0153-02024 надано послуги відповідачу за цим договором, проте останнім належним чином свої зобов'язання зі сплати вартості наданих послуг не виконано, у зв'язку із чим станом на момент звернення позивача з цим позовом до суду та на час вирішення спору у відповідача наявна заборгованість у розмірі 193 167 035,34 грн.
Вірогідність відповідних доказів не спростовано відповідачем.
Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 193 167 035,34 грн основного боргу за Договором про надання послуг з передачі електричної енергії № 0153-02024 від 08.05.2019 року правомірною та обґрунтованою.
Судом встановлено, що 18.06.2024 року від представника відповідача надійшла заява (б/н від 18.06.2024 року) (вх.канц. № 01-34/6305/24), в якій останній зазначає про погашення заборгованості в сумі 193 167 035,34 грн.
На підтвердження погашення основного боргу в сумі 193 167 035,34 грн до матеріалів справи долучено платіжні інструкції № 123676 від 31.08.2023 року на суму 2 000 000,00 грн; № 136387 від 29.09.2023 року на суму 2 000 000,00 грн; № 150500 від 31.10.2023 року на суму 2 000 000,00 грн; № 164946 від 30.11.2023 року на суму 2 000 000,00 грн; № 180700 від 28.12.2023 року на суму 2 000 000,00 грн; № 231816 від 28.02.2024 року на суму 35 068 580,29 грн; № 213817 від 28.02.2024 року на суму 69 518 558,98 грн; № 213818 від 28.02.2024 року на суму 61 949 151,79 грн; № 213819 від 28.02.2024 року на суму 8 918 964,00 грн; № 213842 від 29.02.2024 року на суму 7 711 780,17 грн.
Ухвалою суду від 04.07.2024 року закрито провадження у справі № 902/1046/23 за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" в частині вимог про стягнення 193 167 035,34 грн основного боргу за Договором про надання послуг з передачі електричної енергії № 0153-02024 від 08.05.2019 року.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань, позивачем заявлено до стягнення 1 230 554,73 - 3% річних та 1 634 878,92 грн інфляційних втрат.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми Закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Виходячи із положень ст. 625 ЦК України наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні наведених приписів, позивач, як кредитор, вправі вимагати стягнення в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Здійснивши розрахунок за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора 3 % річних та інфляційних втрат, судом помилок не виявлено.
Суд відхиляє посилання відповідача на порушення періодів нарахування заходів відповідальності, оскільки положеннями п. 5.7. Договору визначено порядок зарахування коштів за наявності заборгованості: першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном виникнення.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).
Верховний Суд зазначає, що закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов'язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов'язків. У цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звіряння розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено в Постанові Верховного Суду від 9 листопада 2018 року у справі № 911/3685/17.
Отже, сплативши основну суму боргу відповідач підтвердив обставини прострочення у спірних періодах нарахування відсотків річних та інфляційних втрат.
З урахування чого, 1 230 554,73 - 3% річних та 1 634 878,92 грн інфляційних втрат підлягають судом задоволенню у заявленому позивачем розмірі.
Також, судом розглянуто вимогу щодо стягнення 829 301,67 грн пені за результатами чого суд дійшов наступних висновків.
У відповідності до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
Згідно із ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Ст. 230 ГК України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України, зокрема, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком. Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами 4 та 6 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому співвідношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Пунктом 5.7. Договору про надання послуг з передачі електричної енергії № 0153-02024 від 08.05.2019 року, в редакції Додаткової угоди від 21.12.2022 року, визначено, що у випадку порушення будь-яких термінів розрахунку за цим Договором Користувач сплачує ОСП пеню у розмірі 0,1 % (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми боргу за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання Користувачем своїх зобов'язань.
Судом визначено обґрунтованим нарахування за період з 19.11.2021 року по 23.02.2022 року, враховуючи залишення без розгляду вимог про нарахування пені за період з 24.02.2022 по 25.04.2022 рр. в сумі 278 196,27 грн.
04.07.2024 року до суду від представника позивача надійшла заява (б/н від 03.07.2024 року) (вх.канц. № 01-34/6945/24), в якій останній просить суд залишити позов без розгляду в частині позовних вимог: пені нарахованої за період з 24.02.2022 року по 25.04.2022 року (включно) у розмірі 278 196,27 грн.
Ухвалою суду від 04.07.2024 року позов Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" в частині вимог про стягнення пені в сумі 278 196,27 грн нарахованої за період з 24.02.2022 року по 25.04.2022 року (включно) залишено без розгляду.
Отже, обґрунтованим розміром нарахованої пені є 551 105,40 грн (829 301,67 - 278 196,27).
При вирішенні питання щодо остаточної суми стягнення пені, суд враховує наступне.
Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України приймається до уваги, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними конкретизуються судом у кожному конкретному випадку.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.
Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (абз.1 п.3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011).
Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 ЦК України).
Також слід зазначити, що за своєю правовою природою штрафні санкції, виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов'язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов'язання.
Водночас, суд зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 р.
Процесуальна норма може застосовуватися виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.
Аналогічної позиції стосовно застосування приписів ст. 233 ГК України, 551 ЦК України дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 12.12.2018 у справі № 921/110/18, від 14.01.2019 у справі № 925/287/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18.
Так, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Подібних висновків щодо розміру штрафних санкцій дійшла Велика Палата Верховного Суду 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц; у справі №902/417/18 від 18.03.2020 року.
Дослідивши матеріали даної справи, суд враховує:
- ступінь виконання основного зобов'язання, а саме погашення основної заборгованості в повному обсязі, в сумі 193 167 035,34 грн;
- захищеність інтересів позивача шляхом нарахування 3% річних та інфляційних втрат;
- статус відповідача, який є постачальником електроенергії фізичних, юридичним особам, державним підприємствам, комунальним установам Вінницької області, тому понесення надмірних витрат може становити надмірний тягар у провадженні господарської діяльності та вплинути на інтереси вказаних осіб.
При цьому, загальний термін прострочення становить близько одного року, що з метою дотримання балансу інтересів сторін позбавляє суд можливості зменшувати штрафні санкції у значному розмірі.
Таким чином, суд вважає, що наведене вище у своїй сукупності є винятковими обставинами, які є підставою для застосування положення ст. 551 ЦК України, ст. 233 ЦК України та зменшення пені з урахуванням зазначених висновків Великої Палати Верховного Суду.
Суд доходить висновку, з урахуванням засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості, про наявність достатніх правових підстав для зменшення пені на 25%, що за переконанням суду у достатній мірі компенсуватиме майнові втрати позивача від знецінення грошових коштів, понесених втрат щодо несвоєчасного отримання розрахунку, відповідатиме діловим звичаям та нормальній діловій практиці, забезпечить дотримання розумного балансу також і інтересів відповідача.
Отже, до стягнення з відповідача слід визначити 413 329,05 грн пені.
Водночас, суд відмовляє у задоволенні позову в частині вимог про стягнення 137 776,35 грн пені.
За вказаних обставин, позов Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" підлягає частковому задоволенню.
Враховуючи, що спір виник з протиправних дій відповідача та погашення суми основного боргу відбулося після відкриття провадження у справі, судовий збір покладається на відповідача згідно ч. 9 ст. 129 ГПК України, за виключенням вимог пропорційно суми, на яку залишено позов без розгляду за заявою позивача, в силу вимог п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
Зменшення пені судом не впливає на розподіл судових витрат.
Отже судовий збір в сумі 938 072,48 грн підлягає віднесенню на відповідача.
При цьому, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 327,52 грн слід залишити за позивачем.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327, ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" (вул. Пирогова, 131, м. Вінниця, 21037, код - 41835359) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (вул. Симона Петлюри, 25, м. Київ, 01032, код - 00100227) 1 230 554,73 грн - 3% річних, 1 634 878,92 грн -інфляційних втрат, 413 329,05 грн - пені, 938 072,48 грн - судових витрат зі сплати судового збору.
3. Відмовити у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в частині вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" 137 776,35 грн пені.
4. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 327,52 грн - залишити за позивачем.
5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
6. Копію судового рішення надіслати учасникам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС та на електронні адреси, за їх відсутності - рекомендованим листом, з повідомлення про вручення поштового відправлення: позивачу - nec-kanc@ua.energy, відповідачу - info@vin.enera.ua.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Північно - західного апеляційного господарського суду.
Повний текст судового рішення складено 15 липня 2024 р.
Суддя Міліціанов Р.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (вул. Симона Петлюри, 25, м. Київ, 01032)
3 - відповідачу (вул. Пирогова, 131, м. Вінниця, 21037)