вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"03" липня 2024 р. Cправа №902/1578/23
Господарський суд Вінницької області у складі головуючої судді Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л., за участю представників:
позивача: Гнатів О.Б. (ордер серії ВО №1062705 від 08.03.2024),
відповідача: Шапошнікова І.Б. (довіреність від 13.03.2024),
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Комунального підприємства "Тернопільелектротранс", м.Тернопіль
до Фізичної особи-підприємця Трача Олега Володимировича, м.Вінниця
про стягнення 71708,22 грн неустойки, нарахованої в зв'язку з порушенням договору поставки
Процесуальні дії у справі, стислий виклад позицій сторін.
До Господарського суду Вінницької області звернулось Комунальне підприємство "Тернопільелектротранс" з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Трача Олега Володимировича (враховуючи заяву про збільшення позовних вимог б/н від 13.03.2024) 71708,22 грн неустойки, нарахованої у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань згідно умов укладеного між сторонами договору поставки №07/23к/486 від 18.07.2023 щодо поставки товару, а саме: 42006,59 грн - пені та 29701,63 грн - штрафу.
Ухвалою суду від 01.01.2024 відкрито провадження у справі №902/1578/23, яку вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 15.02.2024.
07.02.2024 до суду надійшли додаткові пояснення відповідача б/н від 07.02.2024 (а.с.55-56), в яких Фізична особа-підприємець Трач О.В. проти позову заперечив, в обґрунтування чого зазначив, що з надісланої письмової заявки на поставку товару з електронної пошти (ternotet01@meta.ua), яка не значиться в договорі поставки №07/23к/486 від 18.07.2023, неможливо ідентифікувати відправника такого листа як позивача, що унеможливило поставку товару відповідно до такої заявки.
15.02.2024 розгляд справи №902/1578/23 в суді не відбувся в зв'язку з масштабною та тривалою повітряною тривогою, а також загрозою ракетних ударів по всій території України, а тому ухвалою суду від 15.02.2024 відкладено підготовче судове засідання до 13.03.2024.
13.03.2024 до суду звернувся позивач із заявою про збільшення позовних вимог б/н від 13.03.2024 (а.с.83-84), в якій просив ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача 42006,59 грн - пені та 29701,63 грн - штрафу.
13.03.2024 судом прийнята ухвала, якою заява Комунального підприємства "Тернопільелектротранс" про збільшення позовних вимог б/н від 13.03.2024 прийнята до розгляду; відкладено підготовче судове засідання до 10.04.2024.
28.03.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву б/н від 27.03.2024 (а.с.94-100), в якому відповідач проти позову заперечив з підстав аналогічних, зазначеним в додаткових поясненнях б/н від 07.02.2024, та звернувся з заявою про зменшення судом розміру заявленої до стягнення неустойки в зв'язку з її неспівмірністю з вартістю непоставленого товару за Договором.
За результатами судового засідання, 10.04.2024, за клопотанням позивача судом прийнята ухвала (яка занесена до протоколу судового засідання) про оголошення перерви в підготовчому судовому засіданні до 25.04.2024.
Протокольною ухвалою суду від 25.04.2024 поновлений процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву, відзив прийнятий до розгляду, підготовче судове засідання відкладено до 14.05.2024.
14.05.2024 до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву б/н від 14.05.2024 (а.с.122-124), в якому позивач навів свої аргументи та доводи в спростування тверджень відповідача, зокрема зауважив, що умовами п.5.5 договору передбачено адресу відповідача (постачальника), на яку слід було відправляти заявки на поставку товару, водночас умовами цього пункту не було визначено адреси електронної пошти позивача (покупця). Також Комунальне підприємство "Тернопільелектротранс" відзначило, що адреса електронної пошти (ternotet01@meta.ua) належить позивачу, а відомості про неї є загальнодоступними (розміщені на офіційному вебсайті Тернопільської міської ради: ternopilcity.gov.ua).
За наслідками слухання справи, 14.05.2024, за клопотанням позивача судом постановлена ухвала (занесена до протоколу судового засідання) про оголошення перерви в підготовчому судовому засіданні до 23.05.2024.
Ухвалою суду від 23.05.2024 (занесеною до протоколу судового засідання) закрито підготовче провадження та призначено справу №902/1578/23 до судового розгляду по суті на 12.06.2024.
Оскільки спір, розгляд якого по суті розпочато, не міг бути вирішений в судовому засіданні 12.06.2024, ухвалою суду (занесеною до протоколу судового засідання) оголошено перерву з розгляду справи по суті до 03.07.2024.
На визначену судом дату, 03.07.2024, з'явились представники обох сторін.
В судовому засіданні позивач позов підтримав; натомість відповідач проти його задоволення заперечив та просив зменшити заявлену до стягнення неустойку.
Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин.
18.07.2023 між позивачем (надалі за текстом також - Покупець) та відповідачем (надалі за текстом також - Постачальник) укладено договір поставки №07/23к/486 (надалі за текстом також - Договір), за умовами п.1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його в порядку та на умовах цього Договору.
За умовами п.3.1 Договору загальна вартість товару за цим Договором відповідно до специфікації (додаток №1 до цього Договору) становить 631427,00 грн (шістсот тридцять одна тисяча чотириста двадцять сім гривень нуль копійок), без ПДВ.
Відповідно до п.4.1, 4.2 Договору розрахунки за кожну партію товару здійснюються в безготівковій формі (100% післяплата) за фактично отриманий товар протягом 60 (шістдесяти) календарних днів і моменту підписання документів про передачу товару. Оплата буде проводитись за рахунок власних коштів підприємства. Розрахунок здійснюється Покупцем па підставі рахунків та видаткових накладних Постачальника.
Згідно з п.5.5-5.7 Договору замовлення та погодження партії товару відбувається в будь-який зручний для двох сторін договору спосіб, а саме письмово, телефонним зв'язком, електронною поштою на електронну адресу "trachо1991@gmail.com".
Постачальник зобов'язаний передати партію товару поетапно, окремими партіями згідно із заявками Покупця протягом 2-х робочих днів від дати надходження заявки. товар повинен бути розфасований та упакований згідно заявленого Покупцем асортименту.
Товар поставляється з такими товаро-супровідними документами:
- рахунок-фактура та видаткова накладна на товар;
- оригінал або належним чином завірена копія сертифікату відповідності/якості та паспорту якості виписаний виробником (або видані виробнику) або іншого документу, який підтверджує якість товару та його відповідність стандартам, який є чинними на момент поставки товару (сертифікат якості та/або сертифікат відповідності підприємства-виробника, паспорту якості або ін.).
Відповідно до п.9.4 Договору у випадку порушення встановлених даним Договором строків поставки товару або недопоставки товару Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,1 відсотка від вартості всієї партії замовленого товару за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Даний Договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами і діє до 31.12.2023 року, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за Договором (у тому числі до спливу гарантійних строків) (п.13.1 Договору).
З метою конкретизації умов Договору, на виконання його положень, 18.07.2023 між сторонами укладено специфікацію (а.с.10-12), якою передбачено поставку 33 найменувань товару загальною вартістю 631427,00 грн з ПДВ.
В матеріалах справи міститься заявка №455/10 від 20.07.2023 (а.с.13), складена позивачем, в якій з посиланням на умови Договору Комунальне підприємство "Тернопільелектротранс" просило відповідача поставити 31 найменування товару згідно специфікації від 18.07.2023.
Згідно з наявної в матеріалах справи роздруківки електронного листування 20.07.2023 з адреси електронної пошти "ternotet01@meta.ua" на адресу електронної пошти " ІНФОРМАЦІЯ_1 " направлено лист з доданим файлом "20.07.23.10.pdf" (а.с.14).
26.07.2023 позивачем повторно складено заявку №470/10 від 26.07.2023 (а.с.15), в якій викладено вимогу поставити 31 найменування товару згідно специфікації від 18.07.2023.
Наявною в матеріалах справи роздруківкою електронного листування стверджується, що 26.07.2023 з адреси електронної пошти "ternotet01@meta.ua" на адресу електронної пошти " ІНФОРМАЦІЯ_1 " направлено лист з доданими файлами: "469.10.pdf"; "470.10.pdf"; "471.10.pdf" та "472.10.pdf".
Згідно з підписаними між сторонами видатковими накладними (а.с.17-24) відповідачем було частково виконано свої зобов'язання за Договором, а саме:
- видаткова накладна №472 від 26.07.2023 на поставку товару по позиціям №2, 4, 15-23, 25, 26, 27, 30 заявки №455/10 від 20.07.2023 та специфікації від 18.07.2023;
- видаткова накладна №479 від 28.07.2023 на поставку товару по позиціям №4, 5, 31 заявки №455/10 від 20.07.2023 та специфікації від 18.07.2023;
- видаткова накладна №506 від 28.07.2023 на поставку товару по позиції №3 заявки №455/10 від 20.07.2023 та специфікації від 18.07.2023;
- видаткова накладна №505 від 01.08.2023 на поставку товару по позиціям №5, 28 заявки №455/10 від 20.07.2023 та специфікації від 18.07.2023;
- видаткова накладна №566 від 28.08.2023 на поставку товару по позиціям №5, 9, 10, 27, 29, 31 заявки №455/10 від 20.07.2023 та специфікації від 18.07.2023;
- видаткова накладна №600 від 09.09.2023 на поставку товару по позиціям №4, 11, заявки №455/10 від 20.07.2023 та специфікації від 18.07.2023;
- видаткова накладна №636 від 23.09.2023 на поставку товару по позиціям №4, 8, 12, 26, 27, 31 заявки №455/10 від 20.07.2023 та специфікації від 18.07.2023;
- видаткова накладна №685 від 17.10.2023 на поставку товару по позиції №6 заявки №455/10 від 20.07.2023 та специфікації від 18.07.2023.
Враховуючи наявні докази непоставленим залишився товар по позиціям №1, 7, 8 (частково), 11 (частково), 14, 24 згідно з наявною у справі заявкою №455/10 від 20.07.2023 на суму 179796,00 грн.
Норми права, які застосував суд, висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Як зазначено вище: предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога про стягнення неустойки, що нарахована в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №07/23к/486 від 18.07.2023.
Суд зазначає, що укладений між сторонами Договір, за своєю правовою природою є договором поставки, положення якого врегульовано главою 54 ЦК України.
Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч.1 ст.662 ЦК України).
Відповідно до ст.633 ЦК України: продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.689 ЦК України покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилався на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо поставки товару за Договором, внаслідок чого Комунальне підприємство "Тернопільелектротранс" набуло право стягнення 42006,59 грн - пені та 29701,63 грн - штрафу.
Надаючи оцінку доводам сторін щодо надіслання заявок про поставку товару за Договором, суд виходить з наступного.
Як зазначено в п.5.5, 5.6 Договору: замовлення та погодження партії товару відбувається в будь-який зручний для двох сторін договору спосіб, а саме: письмово, телефонним зв'язком, електронною поштою на електронну адресу "trachо1991@gmail.com". Постачальник зобов'язаний передати партію товару поетапно, окремими партіями згідно із заявками Покупця протягом 2-х робочих днів від дати надходження заявки.
Слід зазначити, що листування шляхом надіслання електронних листів уже давно стало частиною ділових звичаїв в Україні, а здійснення електронної переписки як усталеного звичаю ділового обороту в Україні, що не вимагає договірного врегулювання, визнається цивільним звичаєм за ст.7 ЦК України (такі висновки наведено у постанові Верховного Суду від 13.10.2021 у справі №923/1379/20).
Відповідно до висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.07.2022 у справі №914/1003/21: "Чинним законодавством визначені випадки, коли використання електронного підпису є обов'язковим і за відсутності такого підпису документ не буде вважатися отриманим від певної особи. Але ці випадки не охоплюють комерційне, ділове чи особисте листування електронною поштою між приватними особами (якщо інше не встановлено домовленістю між сторонами). У таких відносинах презюмується, що повідомлення є направленим тим, хто зазначений як відправник електронного листа чи хто підписав від свого імені текст самого повідомлення. Отже, відсутність кваліфікованого електронного підпису на повідомленні не свідчить про те, що особу неможливо ідентифікувати з достатнім ступенем вірогідності як відправника такого повідомлення, направленого електронною поштою, тобто поширювача інформації."
Заперечуючи проти позову відповідач в цій частині зауважує, що відправлення заявок з електронної пошти "ternotet01@meta.ua", яка не зазначена у Договорі, не давало змогу ідентифікувати їх відправника як Покупця за Договором, що зумовило несвоєчасну поставку товару.
Суд погоджується з доводами позивача, що положення п.5.5 Договору визначають лише адресу електронної пошти відповідача (постачальника) "trachо1991@gmail.com", на яку можливо відправляти замовлення на постачання товару, в той же час умови цього пункту не визначають адресу електронної пошти позивача, з якої має здійснюватись відправлення заявок на поставку товару.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).
Отже свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки учасників.
Суд зауважує, що сторони, підписуючи договір та погоджуючись з усіма його умовами, мають усвідомлювати всі ризики виконання чи невиконання укладеного договору, їх вплив на підприємницьку діяльність, до того ж особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій (схожий висновок наведено в постанові Верховного Суду від 18.06.2024 у справі №924/262/23).
В постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17 зроблено висновок про те, що добросовісність (п.6 ст.3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Таким чином, підписуючи Договір відповідач був ознайомлений з усіма його умовами, з якими він погодився. В свою чергу позивач очікував на виконання таких умов та на добросовісність відповідача щодо виконання умов Договору, зокрема поставку товару за заявками, які було надіслано на адресу електронної пошти "trachо1991@gmail.com".
Ухвалюючи дане рішення суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 21.06.2023 у справі №916/3027/21 надала такі висновки щодо застосування норм права: "Якщо з урахуванням конкретних обставин справи суд дійде висновку про те, що відповідне листування дає змогу встановити його учасників та може підтверджувати ті чи інші доводи сторін, наприклад, щодо наявності між ними відповідних відносин, ведення певних перемовин тощо, суд може прийняти таке листування як доказ і в такому разі надати йому оцінку сукупно з іншими доказами у справі."
З наведених вище висновків слідує, що листування електронною поштою між приватними особами в процесі виконання своїх зобов'язань за правочином без накладення електронного підпису на повідомленні допускається, натомість суду з урахуванням конкретних обставин справи необхідно встановити чи дає змогу таке листування ідентифікувати їх учасників та зміст їх перемовин.
Оцінюючи доводи сторін суд враховує такі обставини:
- відомостями вебпорталу Уповноваженого органу з питань закупівель (prozorro.gov.ua) підтверджується обставина існування довготривалих правовідносин між позивачем та відповідачем стосовно поставки товарів (UA-2023-04-19-006218-a; UA-2023-04-19-009567-a; UA-2023-04-20-007138-a; UA-2023-04-21-011009-a; UA-2023-06-21-012932-a). Під час проведення публічних торгів замовником (позивачем) використовувались адреси електронної пошти "ternotet200@meta.ua" та "ternotet@meta.ua";
- інформація про належність адреси електронної пошти "ternotet01@meta.ua" позивачу розміщено на офіційному вебсайті Тернопільської міської ради (https://ternopilcity.gov.ua/komunalni-pidpriemstva/kptmr/komunalne-pidpriemstvo-ternopilelektrotrans/);
- адреси електронної пошти позивача "ternotet@meta.ua", "ternotet01@meta.ua" та "ternotet200@meta.ua" подібні між собою.
З огляду на наведене, оскільки умовами Договору не було визначено конкретної адреси електронної пошти, з якої мали відправлятись заявки, відповідач, отримавши повідомлення з адреси електронної пошти "ternotet01@meta.ua", міг проявити належну обачність та розумний інтерес та ідентифікувати відправника заявки за Договором.
Стосовно доводів відповідача про неналежність наданих позивачем роздруківок електронного листування, оскільки їх зміст не дає можливості встановити зміст доданого файлу, суд відзначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
В обґрунтування своїх вимог позивачем надано роздруківку електронного листування, за якою: 20.07.2023 з адреси електронної пошти "ternotet01@meta.ua" на адресу електронної пошти "trachо1991@gmail.com" направлено лист з доданим файлом "20.07.23.10.pdf" (а.с.14).
Водночас відповідачем жодних доказів в спростування тверджень позивача надано не було, зокрема зміст доданого файлу "20.07.23.10.pdf", який би відрізнявся від змісту заявки №455/10 від 20.07.2023, або докази в підтвердження неотримання 20.07.2023 листа з адреси електронної пошти "ternotet01@meta.ua".
Статтею 79 ГПК України унормовано, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (такий висновок щодо застосування норм ст.79 ГПК України викладений у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №924/233/18).
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оскільки докази в підтвердження обставин надіслання відповідачу 20.07.2023 заявки №455/10 від 20.07.2023 є більш вірогідними ніж докази в спростування такого надіслання, суд доходить висновку, що наведені обставини є встановленими.
Підсумовуючи усе вищевикладене, суд доходить висновку, що позивачем 20.07.2023 направлено відповідачу заявку №455/10 від 20.07.2023 та згаданий мав змогу ідентифікувати відправника такої заявки та її зміст.
Згідно зі ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами ч.1 ст.193 ГК України.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст.530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Враховуючи положення п.5.6 Договору відповідач є таким, що прострочив виконання своїх зобов'язань з 25.07.2023.
Наявними в матеріалах справи видатковими накладними (а.с.17-24) підтверджується часткова поставка товару за заявкою позивача №455/10 від 20.07.2023, водночас поставки окремих товарів відбулись з простроченням встановленого Договором строку.
Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що позивач набув право на стягнення з відповідача неустойки в частині несвоєчасно поставленого та непоставленого товару за Договором.
Розглядаючи позовні вимоги про стягнення 42006,59 грн - пені, нарахованої за період з 25.07.2023 по 31.10.2023, суд виходить з наступного.
У відповідності до ч.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Відповідно до частин 1, 3 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Водночас, в пункті 9.4 Договору сторони визначили, що "... у випадку порушення встановлених даним Договором строків поставки товару або недопоставки товару Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,1 відсотка від вартості всієї партії замовленого товару за кожний день прострочення...".
Умовами п.5.6 Договору визначено, що: "... Постачальник зобов'язаний передати партію товару поетапно, окремими партіями згідно із заявками Покупця...".
Зі змісту заявки №455/10 від 20.07.2023 слідує, що загальна вартість партії товару, що поставляється, становить 424 309,00 грн.
Надаючи оцінку правомірності здійсненого позивачем розрахунку пені в розмірі 0,1 відсотка від вартості всієї партії замовленого товару, суд зазначає.
Відповідно до приписів ч.3 ст.549 ЦК України: пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
З огляду на положення п.2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013: пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
Як зазначено у пункті 37 інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" №01-8/211 від 07.04.2008 абзац перший частини третьої статті 6 ЦК України, згідно з яким сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, слід застосовувати разом із абзацом другим, де сказано, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Отже сторони не можуть врегулювати свої відносини на власний розсуд не тільки тоді, коли в нормі сказано "сторони в договорі не можуть відступити від положень" або міститься подібний вираз (наприклад, ч.4 ст.216 ЦК України), а і тоді, коли обов'язковість для сторін положень певної норми випливає з її змісту - тобто тоді, коли зі змісту норми можна зробити висновок, що норма є імперативною.
З огляду на наведене суд зауважує, що норма ч.3 ст.549 ЦК України є імперативною та чітко вказує на те, що пеня нараховується у відсотках лише від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання та вказаний порядок не підлягає договірному врегулюванню сторін.
Також за приписом ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч.2 ст.343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки (п.2.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013).
Отже, з урахуванням встановлених обставин (що мало місце прострочення поставки товару на суму 244513,00 грн і товар на суму 179796,00 грн відповідачем станом на час розгляду справи непоставлений) та зроблених висновків щодо правової природи пені, правомірним є нарахування зазначеної неустойки в розмірі подвійної облікової ставки від суми несвоєчасно виконаного (невиконаного) зобов'язання.
Перевіряючи правильність розрахунку пені, суд також враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі №927/1091/17, за якою: пеня може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення платежу, а день фактичної поставки товару не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені.
Враховуючи наведені вище висновки, здійснивши перерахунок розміру пені суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача в частині вимог про стягнення 24552,71 грн пені, а отже в позові в частині стягнення 17453,88 грн пені слід відмовити.
Стосовно вимог позивача про стягнення штрафу в розмірі 29701,63 грн, суд враховує наступне.
Відповідно до вимог ч.1 ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно зі ст.230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.1, 2 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
У відповідності до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Зі змісту пункту 9.4 Договору слідує, що сторони домовились, що у випадку порушення встановлених даним Договором строків поставки товару понад тридцять днів або недопоставки товару Постачальник сплачує Покупцю штраф у розмірі семи відсотків від вартості всієї партії замовленого товару за кожний день прострочення.
За правилами ч.4 ст.231 ГК України: розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Суд зауважує, що наявними у справі доказами підтверджується обставина прострочення відповідачем поставки частини товару за Договором більш як на тридцять днів, як і непоставки частини товару на суму 179796,00 грн.
З огляду на наведене позовні вимоги про стягнення 29701,63 грн штрафу є правомірними та обґрунтованими.
Вирішуючи заяву відповідача про зменшення заявленої до стягнення неустойки, суд відзначає, що згідно з ч.1 ст.129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 слідує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Такими чином вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) та відсотків річних таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки та відсотків річних є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки та відсотків річних.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (відповідна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №914/2202/18, від 12.09.2019 у справі №910/10427/18, від 11.09.2019 у справі №905/2149/18, від 06.09.2019 у справі №914/2252/18, від 27.09.2019 у справі №923/760/16.
Приймаючи рішення про зменшення розміру пені та штрафу, суд взяв до уваги такі обставини:
- прострочення поставки більшості товарів за Договором не було значним;
- ступінь виконання зобов'язань відповідача за заявкою №455/10 від 20.07.2023 по Договору становить понад 57%;
- позивачем не здійснювалась попередня оплата за Договором, а тому несвоєчасна поставка відповідачем товару, який не був оплачений, жодним чином не вплинула на його майновий стан (такий висновок наведено також у постанові Верховного Суду від 26.07.2022 у справі №922/2567/21);
- позивачем не було понесено збитків (доказів понесення збитків і причинний зв'язок не було доведено позивачем в межах розгляду даної справи).
Судом враховано правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов'язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Аналогічної позиції стосовно застосування приписів ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 26.07.2018 у справі №924/1089/17, від 12.12.2018 у справі №921/110/18, від 14.01.2019 у справі №925/287/18, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, Велика Палата Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.
Тому суд вважає, що з урахуванням засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості, наявні достатні правові підстави для зменшення розміру пені та штрафу на 50 % і таким чином стягненню підлягає пеня в розмірі 12276,36 грн та штраф в розмірі 14850,82 грн.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Положення ст.76, 77 ГПК України передбачають, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Щодо судових витрат.
За правилами ст.129 ГПК України на відповідача покладається судовий збір в частині правомірно заявлених позовних вимог, який відповідно до положень ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" №3674-VI від 08.07.2011, покладається в сумі, що відповідає одному розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 2024 рік, та становить 3028,00 грн.
Відповідно до ст.221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з п.5 ч.6 ст.238 ГПК України, у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат.
З огляду на заявлене клопотання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення рішення по суті позовних вимог суд вважає за доцільне призначити окреме судове засідання для вирішення питання стосовно розподілу понесених судових витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст. 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 87, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Трача Олега Володимировича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства "Тернопільелектротранс" (вул.Тролейбусна, буд.7, м.Тернопіль, Тернопільська обл., 46027; ідентифікаційний код: 05447987) 12276,36 грн - пені; 14850,82 грн - штрафу та 3028,00 грн відшкодування витрат зі сплати судового збору.
3. У задоволенні позову в частині стягнення 29730,23 грн - пені та 14850,81 грн - штрафу - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Призначити судове засідання для вирішення питання про понесені судові витрати у справі №902/1578/23 на 23 липня 2024 року на 10 год. 00 хв. у приміщенні Господарського суду Вінницької області (вул.Пирогова, буд.29, м.Вінниця, 21018, 3-й поверх, зала судових засідань №2).
6. Повний текст судового рішення направити згідно переліку.
7. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 256, 257 ГПК України).
8. Повне рішення складено 15 липня 2024 р.
Суддя Нешик О.С.
кількість прим. рішення:
1 - до справи;
2, 3 - Комунальному підприємству "Тернопільелектротранс" - в електронній формі до електронного кабінету у підсистемі ЄСІТС та на адресу електронної пошти (ternotet01@meta.ua);
4, 5 - представнику Комунального підприємства "Тернопільелектротранс" адвокату Гнатів О.Б. - в електронній формі до електронного кабінету у підсистемі ЄСІТС та на адресу електронної пошти ( ІНФОРМАЦІЯ_2 );
6, 7 - Фізичній особі-підприємцю Трачу О.В. - в електронній формі до електронного кабінету у підсистемі ЄСІТС; на адресу електронної пошти ( ІНФОРМАЦІЯ_1 );
8, 9 - представнику Фізичної особи-підприємця Трача О.В адвокату Шапошнікову І.Б. - в електронній формі до електронного кабінету у підсистемі ЄСІТС та на адресу електронної пошти ( ІНФОРМАЦІЯ_3 )