Постанова від 10.07.2024 по справі 904/4907/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2024 року м.Дніпро Справа № 904/4907/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А.,

при секретарі судового засідання: Логвиненко І.Г.

представники учасників провадження:

від позивача: Сиромятников Е.О. (в залі суду);

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2024 (суддя Ю.В. Фещенко, повний текст рішення складено та підписано 24.01.2024) у справі № 904/4907/23

за позовом Фізичної особи - підприємця Господ Тетяни Анатоліївни (м. Дніпро)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ганг" (м. Дніпро)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 (м. Дніпро)

про стягнення грошових коштів у загальному розмірі 3 292 000 грн. 00 коп. (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 21.09.2023)

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець Господ Тетяна Анатоліївна (далі - позивач) звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій, на момент звернення з нею до суду, просила суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ганг" (далі - відповідач) заборгованість за наданою поворотною фінансовою допомогою у загальному розмірі 2 292 000 грн. 00 коп.

Ціна позову складається з суми основного боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань щодо повного та своєчасного повернення наданої позивачем у період з 12.04.2018 по 14.08.2023 поворотної фінансової допомоги, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в загальній сумі 2 292 000 грн. 00 коп.

Від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог (вх. №48259/23 від 21.09.2023), в якій він просить суд стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти у загальному розмірі 3 292 000 грн. 00 коп.

В обґрунтування поданої заяви позивач посилається на те, що станом на дату підписання позовної заяви відповідачем також не повернуто 1 000 000 грн. 00 коп. у відповідності до вимоги від 18.08.2023. Так, в розділі 3 позовної заяви позивачем було зазначено, що позовні вимоги про стягнення грошових коштів заявлені за вимогою від 31.07.2023, при цьому, станом на дату підписання позовної заяви, строк на повернення коштів у відповідності до вимоги від 18.08.2023 не закінчився, у зв'язку з чим позивачем не були відображені вказані вимоги у позовній заяві.

Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява про зміну підстав позову (вх. № 56674/23 від 07.11.2023), в якій він просить суд вважати вірними наступні підстави позову:

- підставою позову є факт набуття відповідачем грошових коштів позивача без достатніх правових підстав, оскільки договір поворотної фінансової допомоги у письмовій формі між сторонами не укладався, хоча грошові кошти позивачем відповідачу були дійсно перераховані, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями;

- правовою підставою для заявленого позову є положення частини 1 та 2 статті 207, частини 1 статті 1047, частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

В обґрунтування поданої заяви позивач посилається на таке:

- позивачем після відкриття провадження у справі подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, виходячи з якої позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ганг" на користь Фізичної особи-підприємця Господ Тетяни Анатоліївни грошові кошти у розмірі 3 292 000 грн. 00 коп. Підтримуючи вказану заяву в частині нової редакції прохальної частини заяви (збільшення розміру позовних вимог до суми стягнення 3 292 000 грн. 00 коп.), позивач, у відповідності до частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне змінити підстави позову в обґрунтування чого зазначає про те, що матеріалами справи підтверджено, що позивачем перераховано відповідачеві грошові кошти на загальну суму 3 292 000 грн. 00 коп. При цьому, у відповідних платіжних дорученнях зазначено в якості призначення платежу "поворотна фінансова допомога за договором". Одночасно матеріалами справи не підтверджується наявність жодного письмового договору між позивачем та відповідачем, хоча, виходячи з наявних платіжних доручень, сам факт переказу грошових коштів є безсумнівним. Також позивач зазначає, що у підготовчому судовому засіданні, яке відбулося 25.10.2023, представником ОСОБА_1 , якого наразі залучено в якості третьої особи, зазначено, що вони не бачили договорів позики, на підставі яких були перераховані кошти;

- у випадку відсутності укладеного у письмовій формі договору позики (поворотної фінансової допомоги) такий договір є неукладеним, а отже, кошти перераховані із призначенням платежу "поворотна фінансова допомога" підлягають стягненню, як безпідставно отримані, незалежно від наявності чи відсутності у платіжних дорученнях посилання на певну дату чи номер договору. Оскільки, ані матеріалами справи, ані жодним учасником справи не підтверджено існування укладених у письмовій формі договорів поворотної фінансової допомоги між позивачем та відповідачем, відповідно, підставою позову має бути саме факт набуття відповідачем грошових коштів позивача без достатніх правових підстав. При цьому, правовою підставою для заявленого позову є положення частини 1 та 2 статті 207, частини 1 статті 1047, частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України;

- одночасно, подана позивачем заява не змінює предмет позову і він залишається таким самим (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, прохальну частину якої позивач підтримує), а саме: стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ганг" на користь Фізичної особи-підприємця Господ Тетяни Анатоліївни грошові кошти у розмірі 3 292 000 грн. 00 коп.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2024 у справі № 904/4907/23 позовні вимоги Фізичної особи - підприємця Господ Тетяни Анатоліївни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ганг" про стягнення грошових коштів у загальному розмірі 3 292 000 грн. 00 коп. (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 21.09.2023) - задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ганг" на користь Фізичної особи - підприємця Господ Тетяни Анатоліївни - 3 182 000 грн. 00 коп. - основного боргу та 47 730 грн. 00 коп. - частину витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся ОСОБА_1 , в якій просить скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити в позові.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що:

- між позивачем та відповідачем відсутні будь-які укладені правочини у імперативно передбаченій законом формі;

- третя особа ОСОБА_1 заявляє про те, що він, як учасник ТОВ "Ганг" із часткою у статутному капіталі товариства 70 %, не надавав згоди на укладання правочинів із отримання фінансової допомоги від директора товариства, в подальшому такі дії не схвалював і не погоджував. У 2023 році внаслідок тривалого корпоративного конфлікту загальні збори учасників товариства відповідача взагалі не проводилися, хоча неодноразово ініціювалися з боку ОСОБА_1 ;

- відповідно до статті 291.5 Податкового кодексу України фізична особа - підприємець, яка є платником єдиного податку за 2 групою, не має права надавати фінансову допомогу, у тому числі юридичним особам. Це свідчить про те, що позивач навмисно та штучно, всупереч нормам законодавства, створила умови для банкрутства товариства та позбавлення його активів. Вказане підтверджується також тим фактом, що за наявності значної суми заборгованості, позивач продовжувала перераховувати грошові кошти ТОВ "Ганг", директором якого є чоловік позивачки - ОСОБА_2 ;

- кожне перерахування грошових коштів від позивача відповідачу є значним правочином, який не погоджений загальними зборами, тобто вчинений директором із перевищенням повноважень;

- щодо позовної давності третя особа зауважує, що відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. З огляду на те, що фінансова допомога була надана у 2018-2023 роках, договір про надання фінансової допомоги відсутній, то позовна давність є такою, що спливла. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові;

- щодо обґрунтованості позовних вимог, то Верховний Суд у постанові від 14.01.2021 у справі № 825/1006/16 вказав, що "законодавець чітко визначив, що суми поворотної фінансової допомоги, отримані платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, включаються до складу інших доходів та платник податку збільшує суму витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками звітного податкового періоду, в якому відбулося таке повернення";

- підтвердженням отримання фінансової допомоги відповідачем та несвоєчасного його повернення позивачу є: рішення (протоколи) загальних зборів ТОВ "Ганг" за періоди 2017-2023 роки про схвалення загальними зборами значних правочинів щодо отримання фінансової допомоги; виписки з поточних банківських рахунків ТОВ "Ганг" за періоди 2017-2023 роки; квитанції про сплату податку на прибуток ТОВ "Ганг" за періоди 2017-2023 роки; податкова звітність ТОВ "Ганг" за періоди 2017-2023 роки. Такі документи позивачем до суду не подані, отже, вимоги позивача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Позивач, Фізична особа - підприємець Господ Тетяна Анатоліївна, у відзиві на апеляційну скаргу проти задоволення апеляційної скарги заперечила. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2024 у справі № 904/4907/23.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.02.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 13.02.2024 здійснено запит матеріалів справи №904/4907/23 із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

16.02.2024 матеріали справи №904/4907/23 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.02.2024 (суддя - доповідач Іванов О.Г.) відмовлено у задоволенні клопотання апелянта про відстрочення сплати судового збору, апеляційну скаргу третьої особи залишено без руху через неподання доказів оплати судового збору у встановленому порядку і розмірі (визначена сума сплати 59 256,00 в разі повного оскарження рішення суду та 57 276,00 грн в разі оскарження рішення у задоволеній частині вимог). Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

19.02.2024 на адресу суду від скаржника, на виконання вимог ухвали від 16.02.2024 надійшла заява про усунення недоліків скарги, до якої додано платіжну інструкцію №0.0.3481808040.1 від 19.02.2024 про сплату 59256,00 грн.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.02.2024 відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2024 у справі №904/4907/23; судове засідання з розгляду апеляційної скарги призначено на 23.04.2024.

18.04.2024 до суду через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшло клопотання апелянта про витребування доказів, а саме: виписки з поточних банківських рахунків, відкритих у АТ КБ "Приватбанк" (юридична адреса: вул. Грушевського, 1д, м. Київ, 01001, адреса для кореспонденції: вул. Набережна Перемоги, 30, м. Дніпро, 49094. Поштова скринька: cancelyaria@privatbank.ua), на ім'я Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАНГ", код за ЄДРПОУ 19438696, за періоди 2017- 2023 роки.

Крім того, 18.04.2024 до суду від апелянта надійшло клопотання про постановлення окремої ухвали щодо неправомірних дій директора відповідача ОСОБА_2 .

В судовому засіданні 23.04.2024 відповідні клопотання не розглянуті.

Відповідач в судове засідання не з'явився, будь-яких клопотань з цього приводу суду не направив. Про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином (ухвалу про відкриття апеляційного провадження доставлено до електронного кабінету відповідача в системі ЄСІТС 26.02.2024 о 22:59 годині, отже, вона вважається врученою відповідачу 27.02.2024).

З урахуванням неможливості завершити розгляд справи в даному судовому засіданні, колегією суддів оголошено перерву до 10.07.2024 до 16:30 годину, про що позивача та третю особу і їх представників повідомлено під розпис.

08.07.2024 до суду від апелянта надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

В судовому засіданні 10.07.2024 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані з наявністю/відсутністю договірних відносин між сторонами та правових підстав для повернення відповідачем отриманих у період з 12.04.2018 по 14.08.2023 грошових коштів у загальній сумі 3 292 000 грн. 00 коп.

У період з 12.04.2018 по 14.08.2023 позивачем на користь відповідача були перераховані грошові кошти у загальній сумі 3 292 000 грн. 00 коп., із зазначенням у призначенні платежів, що вказані грошові кошти є поворотною фінансовою допомогою та перераховуються на підставі договорів, а саме: договорів № ФП-11 від 12.04.2018, № 01-06 від 01.06.2021, № 45 від 20.12.2021 та № 1 від 01.01.2023, відповідно.

При цьому, як зазначає позивач, та вбачається з матеріалів справи та що підтверджується усіма учасниками даної справи, договори № ФП-11 від 12.04.2018, № 01-06 від 01.06.2021, № 45 від 20.12.2021 та № 1 від 01.01.2023 укладені між позивачем та відповідачем у вигляді окремого юридичного документу не були.

Також в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про волевиявлення позивача та відповідача укласти зазначені договори на певних умовах за допомогою будь-якого технічного засобу зв'язку.

Отже, такі договори (№ ФП-11 від 12.04.2018, № 01-06 від 01.06.2021, № 45 від 20.12.2021 та № 1 від 01.01.2023) вважаються неукладеним (таким, що не відбулися).

З матеріалів справи вбачається, що в період з 12.04.2018 по 14.08.2023 позивачем на користь відповідача були перераховані грошові кошти у загальній сумі 3 292 000 грн. 00 коп., з зазначенням у призначенні платежів, що вказані грошові кошти є поворотною фінансовою допомогою та перераховуються на підставі договорів, а саме: договорів № ФП-11 від 12.04.2018, № 01-06 від 01.06.2021, № 45 від 20.12.2021 та № 1 від 01.01.2023, відповідно. На підтвердження вказаних обставин у матеріалах справи наявні:

- платіжне доручення № 34 від 12.04.2018 на суму 110 000 грн. 00 коп. із призначенням платежу "перерахування зворотної фінансової допомоги за договором № ФП-11 від 12.04.2018 без ПДВ" (а.с. 13, т.1);

- платіжне доручення № 149 від 29.06.2021 на суму 100 000 грн. 00 коп. із призначенням платежу "поворотна фінансова допомога за договором № 01-06 від 01.06.2021 без ПДВ" (а.с. 14, т.1);

- платіжне доручення № 155 від 12.07.2021 на суму 100 000 грн. 00 коп. із призначенням платежу "поворотна фінансова допомога за договором № 01-06 від 01.06.2021 без ПДВ" (а.с. 15, т.1);

- платіжне доручення № 156 від 12.07.2021 на суму 120 000 грн. 00 коп. із призначенням платежу "поворотна фінансова допомога за договором № 01-06 від 01.06.2021 без ПДВ" (а.с. 16, т.1);

- платіжне доручення № 154 від 12.07.2021 на суму 120 000 грн. 00 коп. із призначенням платежу "поворотна фінансова допомога за договором № 01-06 від 01.06.2021 без ПДВ" (а.с. 17, т.1);

- платіжне доручення № 154 від 12.07.2021 на суму 60 000 грн. 00 коп. із призначенням платежу "поворотна фінансова допомога за договором № 01-06 від 01.06.2021 без ПДВ" (а.с. 18, т.1);

- платіжне доручення № 157 від 20.07.2021 на суму 30 000 грн. 00 коп. із призначенням платежу "поворотна фінансова допомога за договором № 01-06 від 01.06.2021 без ПДВ" (а.с. 19, т.1);

- платіжне доручення № 167 від 20.12.2021 на суму 395 000 грн. 00 коп. із призначенням платежу "перерахування поворотної фінансової допомоги за договором № 45 від 20.12.2021 без ПДВ" (а.с. 20, т.1);

- платіжне доручення № 171 від 13.01.2022 на суму 77 000 грн. 00 коп. із призначенням платежу "перерахування поворотної фінансової допомоги за договором № 45 від 20.12.2021 без ПДВ" (а.с. 21, т.1);

- платіжна інструкція № 197 від 28.03.2023 на суму 30 000 грн. 00 коп. із призначенням платежу "перерахування поворотної фінансової допомоги за договором № 1 від 01.01.2023 без ПДВ" (а.с. 22, т.1);

- платіжна інструкція № 198 від 11.04.2023 на суму 350 000 грн. 00 коп. із призначенням платежу "перерахування поворотної фінансової допомоги за договором № 1 від 01.01.2023 без ПДВ" (а.с. 23, т.1);

- платіжна інструкція № 199 від 13.04.2023 на суму 100 000 грн. 00 коп. із призначенням платежу "перерахування поворотної фінансової допомоги за договором № 1 від 01.01.2023 без ПДВ" (а.с. 24, т.1);

- платіжна інструкція № 202 від 25.04.2023 на суму 50 000 грн. 00 коп. із призначенням платежу "перерахування поворотної фінансової допомоги за договором № 1 від 01.01.2023 без ПДВ" (а.с. 25, т.1);

- платіжна інструкція № 204 від 24.05.2023 на суму 50 000 грн. 00 коп. із призначенням платежу "перерахування поворотної фінансової допомоги за договором № 1 від 01.01.2023 без ПДВ" (а.с. 26, т.1);

- платіжна інструкція № 207 від 05.06.2023 на суму 100 000 грн. 00 коп. із призначенням платежу "перерахування поворотної фінансової допомоги за договором № 1 від 01.01.2023 без ПДВ" (а.с. 27, т.1);

- платіжна інструкція № 208 від 08.06.2023 на суму 100 000 грн. 00 коп. із призначенням платежу "перерахування поворотної фінансової допомоги за договором № 1 від 01.01.2023 без ПДВ" (а.с. 28, т.1);

- платіжна інструкція № 209 від 19.06.2023 на суму 250 000 грн. 00 коп. із призначенням платежу "перерахування поворотної фінансової допомоги за договором № 1 від 01.01.2023 без ПДВ" (а.с. 29, т.1);

- платіжна інструкція № 212 від 23.07.2023 на суму 100 000 грн. 00 коп. із призначенням платежу "перерахування поворотної фінансової допомоги за договором № 1 від 01.01.2023 без ПДВ" (а.с. 30, т.1);

- платіжна інструкція № 213 від 23.07.2023 на суму 50 000 грн. 00 коп. із призначенням платежу "перерахування поворотної фінансової допомоги за договором № 1 від 01.01.2023 без ПДВ" (а.с. 31, т.1);

- платіжна інструкція № 216 від 11.08.2023 на суму 500 000 грн. 00 коп. із призначенням платежу "перерахування поворотної фінансової допомоги за договором № 1 від 01.01.2023 без ПДВ" (а.с. 32, т.1);

- платіжна інструкція № 217 від 14.08.2023 на суму 500 000 грн. 00 коп. із призначенням платежу "перерахування поворотної фінансової допомоги за договором № 1 від 01.01.2023 без ПДВ" (а.с. 33, т.1).

Відповідач не заперечує факт отримання грошових коштів в загальній сумі 3 292 000 грн. 00 коп. за переліченими вище платіжними документами.

Наразі відповідачем, у відповідності до приписів чинного процесуального закону, не спростовано жодними доказами факт відсутності правових підстав для перерахування в період з 12.04.2018 по 14.08.2023 спірних грошових коштів у загальній сумі 3 292 000 грн. 00 коп.

Враховуючи відсутність укладених між сторонами договорів поворотної фінансової допомоги, отримані відповідачем від позивача грошові кошти в загальній сумі 3 292 000 грн. 00 коп., що перераховані відповідно до платіжних документів у період з 12.04.2018 по 14.08.2023, підпадають під правову кваліфікацію безпідставно набутого майна в силу приписів статті 1212 Цивільного кодексу України.

Позивач звертався до відповідача із:

1) Вимогою про повернення поворотної фінансової допомоги від 31.07.2023, в якій вимагав повернути фінансову допомогу, яка було надана Товариству з обмеженою відповідальністю "Ганг" у період з 12.04.2018 по 23.07.2023 в загальній сумі 2 292 000 грн. 00 коп. (а.с. 34-35, т.1). Вказана вимога отримана нарочно директором підприємства 31.07.2023, що вбачається з розписки на вимозі, а також підтверджувалось відповідачем під час розгляду справи судом;

2) Вимогою про повернення поворотної фінансової допомоги від 18.08.2023, в якій вимагав повернути фінансову допомогу, яка було надана Товариству з обмеженою відповідальністю "Ганг" у період з 11.08.2023 по 14.08.2023 в загальній сумі 1 000 000 грн. 00 коп. (а.с. 36-37, т.1). Вказана вимога отримана нарочно директором підприємства 18.08.2023, що вбачається з розписки на вимозі, а також підтверджувалось відповідачем під час розгляду справи судом.

Як зазначає позивач, Вимоги про повернення поворотної фінансової допомоги від 31.07.2023 та від 18.08.2023 залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідачем долучено до матеріалів справи докази частково повернення позивачу 12.04.2019 грошових коштів в сумі 110 000 грн. 00 коп., що підтверджується банківською випискою за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 (а.с.168, т.1).

Доказів на підтвердження повернення відповідачем грошових коштів у сумі 3 182 000 грн. 00 коп. позивачу відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Неповернення коштів і стали підставою звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що вимоги позивача в частині стягнення коштів у сумі 3 182 000 грн. 00 коп. є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв'язку з чим підлягають задоволенню, оскільки матеріали справи містять докази перерахування позивачем грошових коштів у сумі 3 182 000 грн. 00 коп. та не містять доказів виконання відповідачем вимоги позивача щодо повернення вказаних коштів у визначені позивачем строки.

Щодо відмови у стягненні 110 000 грн., то матеріалами справи підтверджено повернення відповідачем позивачу зазначеної суми коштів.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до положень частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За частинами 2, 3 статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно з частиною 1 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (частини 1 та 2 статті 207 Цивільного кодексу України).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Згідно з частинами 1, 2 статті 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

У статті 643 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку.

Якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу (частина 2 статті 644 Цивільного кодексу України).

У постанові від 02.02.2020 у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що поворотна фінансова допомога надається на підставі договорів, що передбачають передачу підприємству у користування на певний строк суми грошових коштів без нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плату за користування такими грошовими коштами.

Операції з позики грошових коштів оформлюються згідно з вимогами статті 1046 "Договір позики" глави 71 Цивільного кодексу України. За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальнику) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду і такої ж якості. З моменту передачі грошей або інших речей, визначених родовими ознаками, договір позики вважається укладеним.

За приписами статті 1047 Цивільного кодексу України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За положеннями частини 1 статті 1051 Цивільного кодексу України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Отже, договори № ФП-11 від 12.04.2018, № 01-06 від 01.06.2021, № 45 від 20.12.2021 та № 1 від 01.01.2023 можна вважати укладеним лише після їх підписання обома сторонами або отримання позивачем письмової відповіді відповідача про повне й безумовне прийняття пропозиції щодо укладення вказаних договорів на визначених ним умовах та фактичного отримання відповідачем за цими договорами грошових коштів.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами по справі, договори № ФП-11 від 12.04.2018, № 01-06 від 01.06.2021, № 45 від 20.12.2021 та № 1 від 01.01.2023 укладені між позивачем та відповідачем у вигляді окремого юридичного документу не були; докази, які б свідчили про волевиявлення позивача та відповідача укласти зазначені договори на певних умовах за допомогою будь-якого технічного засобу зв'язку відсутні.

Отже, відсутні підстави вважати, що сторонами досягнуто згоду щодо всіх істотних умов щодо предмету, строку дії, строку повернення коштів тощо.

Тобто, договори № ФП-11 від 12.04.2018, № 01-06 від 01.06.2021, № 45 від 20.12.2021 та № 1 від 01.01.2023 вважаються неукладеним (таким, що не відбулися).

У той же час суд відзначає, що обставини справи свідчать про набуття відповідачем майна без достатньої правової підстави.

Як вірно встановлено Господарським судом та вбачається з матеріалів справи, в період з 12.04.2018 по 14.08.2023 позивачем на користь відповідача були перераховані грошові кошти у загальній сумі 3 292 000 грн. 00 коп., з зазначенням у призначенні платежів, що вказані грошові кошти є поворотною фінансовою допомогою та перераховуються на підставі договорів, а саме: договорів № ФП-11 від 12.04.2018, № 01-06 від 01.06.2021, № 45 від 20.12.2021 та № 1 від 01.01.2023, відповідно. На підтвердження вказаних обставин у матеріалах справи (першому томі) наявні:

- платіжне доручення № 34 від 12.04.2018 на суму 110 000 грн. 00 коп. із призначенням платежу "перерахування зворотної фінансової допомоги за договором № ФП-11 від 12.04.2018 без ПДВ" (а.с. 13);

- платіжне доручення № 149 від 29.06.2021 на суму 100 000 грн. 00 коп. із призначенням платежу "поворотна фінансова допомога за договором № 01-06 від 01.06.2021 без ПДВ" (а.с. 14);

- платіжне доручення № 155 від 12.07.2021 на суму 100 000 грн. 00 коп. із призначенням платежу "поворотна фінансова допомога за договором № 01-06 від 01.06.2021 без ПДВ" (а.с. 15);

- платіжне доручення № 156 від 12.07.2021 на суму 120 000 грн. 00 коп. із призначенням платежу "поворотна фінансова допомога за договором № 01-06 від 01.06.2021 без ПДВ" (а.с. 16);

- платіжне доручення № 154 від 12.07.2021 на суму 120 000 грн. 00 коп. із призначенням платежу "поворотна фінансова допомога за договором № 01-06 від 01.06.2021 без ПДВ" (а.с. 17);

- платіжне доручення № 154 від 12.07.2021 на суму 60 000 грн. 00 коп. із призначенням платежу "поворотна фінансова допомога за договором № 01-06 від 01.06.2021 без ПДВ" (а.с. 18);

- платіжне доручення № 157 від 20.07.2021 на суму 30 000 грн. 00 коп. із призначенням платежу "поворотна фінансова допомога за договором № 01-06 від 01.06.2021 без ПДВ" (а.с. 19);

- платіжне доручення № 167 від 20.12.2021 на суму 395 000 грн. 00 коп. із призначенням платежу "перерахування поворотної фінансової допомоги за договором № 45 від 20.12.2021 без ПДВ" (а.с. 20);

- платіжне доручення № 171 від 13.01.2022 на суму 77 000 грн. 00 коп. із призначенням платежу "перерахування поворотної фінансової допомоги за договором № 45 від 20.12.2021 без ПДВ" (а.с. 21);

- платіжна інструкція № 197 від 28.03.2023 на суму 30 000 грн. 00 коп. із призначенням платежу "перерахування поворотної фінансової допомоги за договором № 1 від 01.01.2023 без ПДВ" (а.с. 22);

- платіжна інструкція № 198 від 11.04.2023 на суму 350 000 грн. 00 коп. із призначенням платежу "перерахування поворотної фінансової допомоги за договором № 1 від 01.01.2023 без ПДВ" (а.с. 23);

- платіжна інструкція № 199 від 13.04.2023 на суму 100 000 грн. 00 коп. із призначенням платежу "перерахування поворотної фінансової допомоги за договором № 1 від 01.01.2023 без ПДВ" (а.с. 24);

- платіжна інструкція № 202 від 25.04.2023 на суму 50 000 грн. 00 коп. із призначенням платежу "перерахування поворотної фінансової допомоги за договором № 1 від 01.01.2023 без ПДВ" (а.с. 25);

- платіжна інструкція № 204 від 24.05.2023 на суму 50 000 грн. 00 коп. із призначенням платежу "перерахування поворотної фінансової допомоги за договором № 1 від 01.01.2023 без ПДВ" (а.с. 26);

- платіжна інструкція № 207 від 05.06.2023 на суму 100 000 грн. 00 коп. із призначенням платежу "перерахування поворотної фінансової допомоги за договором № 1 від 01.01.2023 без ПДВ" (а.с. 27);

- платіжна інструкція № 208 від 08.06.2023 на суму 100 000 грн. 00 коп. із призначенням платежу "перерахування поворотної фінансової допомоги за договором № 1 від 01.01.2023 без ПДВ" (а.с. 28);

- платіжна інструкція № 209 від 19.06.2023 на суму 250 000 грн. 00 коп. із призначенням платежу "перерахування поворотної фінансової допомоги за договором № 1 від 01.01.2023 без ПДВ" (а.с. 29);

- платіжна інструкція № 212 від 23.07.2023 на суму 100 000 грн. 00 коп. із призначенням платежу "перерахування поворотної фінансової допомоги за договором № 1 від 01.01.2023 без ПДВ" (а.с. 30);

- платіжна інструкція № 213 від 23.07.2023 на суму 50 000 грн. 00 коп. із призначенням платежу "перерахування поворотної фінансової допомоги за договором № 1 від 01.01.2023 без ПДВ" (а.с. 31);

- платіжна інструкція № 216 від 11.08.2023 на суму 500 000 грн. 00 коп. із призначенням платежу "перерахування поворотної фінансової допомоги за договором № 1 від 01.01.2023 без ПДВ" (а.с. 32);

- платіжна інструкція № 217 від 14.08.2023 на суму 500 000 грн. 00 коп. із призначенням платежу "перерахування поворотної фінансової допомоги за договором № 1 від 01.01.2023 без ПДВ" (а.с. 33).

Апеляційний суд зазначає, що відповідач не заперечує факт отримання грошових коштів в загальній сумі 3 292 000 грн. 00 коп. за переліченими вище платіжними документами. Також відповідачем не було надано суду доказів щодо наявності правових підстав отримання ним вказаних грошових коштів, враховуючи позицію відповідача щодо відсутності (неукладення) договорів № ФП-11 від 12.04.2018, № 01-06 від 01.06.2021, № 45 від 20.12.2021 та № 1 від 01.01.2023, які зазначені в призначенні платежів.

Отже, суд вважає, що застосуванню підлягають положення глави 83 Цивільного кодексу України, якою врегульовано набуття, збереження майна без достатньої правової підстави.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондикційного зобов'язання.

Характерною особливістю кондикційних зобов'язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов'язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов'язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов'язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Кондикційне зобов'язання виникає за наявності таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Тобто, для виникнення зобов'язання, передбаченого статтею 1212 Цивільного кодексу України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

Зокрема, зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Тобто, зобов'язання з безпідставного набуття та збереження майна можуть бути наслідком таких юридичних фактів: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

При цьому, за змістом статті 1212 Цивільного кодексу України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень статті 1212 ЦК України.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд, зокрема, у постановах від 25.04.2019 у справі № 904/2342/18 та від 12.02.2019 у справі № 910/20926/16.

В справі, що розглядається, майном є грошові кошти в загальній сумі 3 292 000 грн. 00 коп., які були отримані відповідачем у зв'язку з їх перерахуванням позивачем на поточний рахунок останнього без укладення договорів, тобто отримані Товариством з обмеженою відповідальністю "Ганг" без достатніх правових підстав. Відповідачем не спростовано факт відсутності правових підстав для перерахування в період з 12.04.2018 по 14.08.2023 спірних грошових коштів у загальній сумі 3 292 000 грн. 00 коп., доказів на підтвердження існування між сторонами договірних відносин також не надано.

За встановлених у справі обставин вбачається, що між сторонами відсутні укладені договори поворотної фінансової допомоги. Отже, отримані відповідачем від позивача грошові кошти в загальній сумі 3 292 000 грн. 00 коп., перераховані у період з 12.04.2018 по 14.08.2023, підпадають під правову кваліфікацію безпідставно набутого майна в силу приписів статті 1212 Цивільного кодексу України.

Згідно статті 1213 Цивільного кодексу України встановлено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Відповідачем надано докази часткового повернення позивачу 12.04.2019 грошових коштів в сумі 110 000 грн. 00 коп (банківська виписка за період з 01.01.2019 по 31.12.2019).

Доказів на підтвердження повернення відповідачем решти грошових коштів у сумі 3 182 000 грн. 00 коп. позивачу відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Враховуючи обставини справи, апеляційний суд вважає, що вимоги позивача в частині повернення відповідачем грошових коштів у сумі 3 182 000 грн. 00 коп. позивачу правильно задоволені господарським судом.

Щодо доводів апеляційної скарги, що позивачка не мала права надавати фінансову допомогу, а також про відсутність згоди учасників товариства на укладання значного правочину.

Скаржник в апеляційній скарзі посилаючись на ст. 291.5 ПК України зазначає, що фізична особа-підприємець, яка є платником єдиного податку за 2 групою, не має права надавати фінансову допомогу, у тому числі юридичним особам. Додатково, апелянт зазначав, що ним, як учасником ТОВ "ГАНГ", не надавалось згоди на укладення правочинів із отримання фінансової допомоги.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що під час підготовчого засідання Господарського суду Дніпропетровської області позивачем подана заява про зміну підстав позову по справі № 904/4907/23, у відповідності до якої ФОП Господ Т.А. просила суд змінити підстави позову, зазначивши, що правовою підставою для заявленого позову є положення ч. 1 та 2 ст. 207, ч. 1 ст. 1047, ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, оскільки ТОВ "ГАНГ" набув грошові кошти без достатніх правових підстав, у зв'язку з тим, що договори поворотної фінансової допомоги у письмовій формі у вигляді окремих документів не укладались.

Судом першої інстанції встановлено, що договори фінансової допомоги є неукладеними, в силу відсутності їх укладання у вигляді окремого правовстановлюючого документу, а підставою для стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 3 182 000 грн 00 коп. є положення ст. 1212 ЦК України, які встановлюють обов'язок особи, яка набула майно без достатньої правової підстави повернути вказане майно його власнику.

Тобто, суд першої інстанції дійшов до висновку про неукладення між сторонами справи договорів поворотної фінансової допомоги та стягнув грошові кошти, як безпідставно набуті, що спростовує твердження апелянта про необхідність відмови у задоволенні позову по справі № 904/4907/23, у зв'язку з тим, що зборами учасників ТОВ "ГАНГ" не надавалось згоди на укладення значного правочину, а ФОП Господ Т.А. не має права надавати фінансову допомогу.

Таким чином, суд першої інстанції, приймаючи рішення, в повній мірі дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, надав їм належну оцінку, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в рішенні суду по справі.

Відносно доводів про суперечливість та недобросовісність поведінка позивача.

Так, позивач зазначає, що у первинній позовній заяві він просив суд стягнути з ТОВ "ГАНГ" грошові кошти на підставі пп. 14.1.257 п. 14.1, ст. 14 Податкового кодексу України та ст. ст. 1046, 1049 ЦК України, тобто, в якості повернення поворотної фінансової допомоги, ґрунтуючись при цьому на факті того, що ним зазначалось в якості призначення платежу саме надання поворотної фінансової допомоги.

В подальшому, позивачем встановлено, що відповідно до чинної судової практики наявність у платіжних дорученнях призначенням платежу, яке містить формулювання "поворотна фінансова допомога", виходячи з наявних висновків Верховного Суду, за відсутності письмового договору підписаного сторонами (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі № 925/594/18 та постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 березня 2021 року у справі № 760/18229/15-ц, посилання на які наведено у заяві про зміну підстав позову).

ТОВ "ГАНГ" не заперечував отримання ним грошових коштів від позивача та повідомив у поданих письмових поясненнях, що між сторонами відбувалися перемовини щодо укладення відповідних договорів, проте їх так і не було укладено.

ФОП Господ Т.А. подано заяву про зміну підстав позову у справі № 904/4907/23, яка враховуючи свою відповідність вимогам ГПК України та своєчасність її подання, була врахована судом.

Апеляційний суд зазначає, що позивач змінював саме підстави позову і не повідомляв суду будь-які суперечливі відомості. Ані позивач, ані жоден інший учасник цієї справи, ніколи не стверджували про існування письмових договорів позики у вигляді окремих документів.

Отже, така поведінка сторони не є суперечливою чи недобросовісною, відповідає приписам ГПК України, яким прямо дозволено змінювати підстави позову до моменту закриття підготовчого засідання.

Щодо доводів про те, що судом першої інстанції не було встановлено всіх обставин справи, у зв'язку з тим, що судом відмовлено в задоволенні клопотання про витребування доказів.

Судом першої інстанції під час прийняття рішення по справі № 904/4907/23 було досліджено всі банківські виписки стосовно ТОВ "ГАНГ", що підтверджується текстом самого рішення, а також платіжні доручення/інструкції згідно яких ФОП Господ Т.А. перерахувала ТОВ "ГАНГ" грошові кошти.

Крім того, ТОВ "ГАНГ" не заперечувало проти факту отримання грошових коштів від позивача. При цьому, ОСОБА_1 також не надав жодних доказів того, що ТОВ "ГАНГ" не отримувало від ФОП Господ Т.А. грошові кошти, або ж повернуло отримані кошти позивачу.

Також матеріалами справи підтверджено наявність у відповідача лише одного банківського рахунку, на який і було перераховано кошти.

Наведене, з урахуванням принципу змагальності сторін, встановленого ст. 13 ГПК України, спростовує твердження апелянта про не встановлення судом першої інстанції всіх обставин справи № 904/4907/23.

Щодо строку позовної давності.

Грошові кошти у загальному розмірі 3 292 000,00 перераховані ФОП Господ Т.А. до ТОВ "ГАНГ" у період з 12.04.2018 по 14.08.2023.

У відповідності до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Пунктом 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до Постанови КМУ від 09 грудня 2020 року № 1236, з урахуванням змін та доповнень, на території України з 19 грудня 2020 року було установлений карантин, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, який в подальшому продовжувався, та діяв до 01 липня 2023 року, поки не був відмінений Постановою КМУ від 27 червня 2023 року № 651.

Позовна заява ФОП Господ Т.А. по справі № 904/4907/23 була подана до Господарського суду Дніпропетровської області 08 вересня 2023 року, тобто в межах трьох років від першого перерахування коштів, з урахуванням продовження на строк дії карантину, встановленого з метою запобігання поширення COVID-19, відповідних строків.

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, ТОВ "ГАНГ" був зобов'язаний повернути ФОП Господ Т.А. грошові кошти, які були ним безпідставно отримані протягом 7 днів з дати отримання вимоги про їх повернення. ТОВ "ГАНГ" отримав від ФОП Господ Т.А. вимогу про повернення грошових коштів 31.07.2023 та 18.08.2023.

У відповідності до абз. 2 ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

За таких умов, позовна заява по справі № 904/4907/23 подана в межах строку позовної давності.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову.

Щодо клопотання апелянта про витребування доказів, а саме: виписки з поточних банківських рахунків, відкритих у АТ КБ "Приватбанк" (юридична адреса: вул. Грушевського, 1д, м. Київ, 01001, адреса для кореспонденції: вул. Набережна Перемоги, 30, м. Дніпро, 49094. Поштова скринька: cancelyaria@privatbank.ua), на ім'я Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАНГ", код за ЄДРПОУ 19438696, за періоди 2017- 2023 роки, колегія суддів відмовляє у його задоволенні, оскільки матеріали справи містять докази (відповідні банківські виписки) на підтвердження фактичного повернення спірних грошових коштів; необхідність у витребуванні будь-яких додаткових доказів відсутня.

Щодо клопотання третьої особи - ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали колегія суддів зазначає наступне.

У відповідному клопотанні заявник зазначив, що у провадженні суду перебуває справа за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2024.

Позивачем у справі є дружина посадової особи - директора відповідача.

З наявних у справі доказів вбачається, що грошові кошти відповідач отримував від позивача, як поворотну фінансову допомогу.

Слід зазначити, що принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав.

У суб'єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб'єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов'язків.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.

Як убачається із матеріалів справи, зміст позовної заяви суперечить наявним у справі письмовим доказам, сторонами спору є дружина керівника юридичної особи та сама юридична особа, сам спір виник внаслідок неправомірної поведінки керівника відповідача, який всупереч імперативним приписам законодавства, що регулює діяльність господарських товариств, вчиняв значні правочини в інтересах товариства без погодження його загальними зборами учасників товариства, що призвело до накопичення суттєвої заборгованості юридичної особи перед її керівником.

Частиною 11 статті 246 ГПК України передбачено, що окрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, надсилається прокурору або органу досудового розслідування, які повинні надати суду відповідь про вжиті ними заходи у визначений в окремій ухвалі строк. За відповідним клопотанням прокурора або органу досудового розслідування вказаний строк може бути продовжено.

Відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Відповідно до статті 238 Цивільного кодексу України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Відповідно до положень статті 44 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності, приймаються виключно загальними зборами учасників, якщо інше не передбачено статутом товариства.

Рішення про надання згоди на вчинення інших значних правочинів, крім зазначених у частині другій цієї статті, приймаються загальними збори учасників, якщо інше не встановлено статутом товариства.

Якщо замість кількох правочинів товариство могло вчинити один значний правочин, то кожен із таких правочинів вважається значним.

Посадові особи товариства, винні у порушенні порядку вчинення значних правочинів, солідарно відповідають за збитки, заподіяні товариству.

Статтею 364-1 Кримінального кодексу України передбачена відповідальність за зловживання повноваженнями, тобто умисне, з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб використання всупереч інтересам юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми службовою особою такої юридичної особи своїх повноважень, якщо це завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам або інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.

Відповідно до частини 1 статті 246 Господарського процесуального кодексу України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення (ч. 5 ст. 246 Господарського процесуального кодексу України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року в справі № 438/610/14-ц (провадження № 14-577цс19) вказано, що суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу (частина перша статті 262 ЦПК України). Отже, постановлення окремої ухвали є процесуальною дією суду, вчинення якої не залежить від наявності клопотань учасників справи. Суд постановляє окрему ухвалу лише тоді, якщо встановить порушення певним органом чи іншою особою вимог законодавства або недоліки в їхній діяльності під час вирішення спору.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2018 року в справі № 761/32388/13-ц (провадження № 61-3251св18) зазначено, що при вирішенні питання про постановлення окремої ухвали суд має виходити з того, що мають бути виявлені порушення закону. Вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є дискреційними повноваженнями суду і є його правом, а не обов'язком.

Зазначені висновки підтверджені й у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного цивільного суду від 22.04.2024 №346/2744/21.

Аналіз заявленого третьою особою - ОСОБА_1 , клопотання свідчить, що підстави для постановлення окремої ухвали необґрунтовані, оскільки матеріали даної справи не містять доказів порушення директором відповідача ОСОБА_2 вимог законодавства при розгляді даної конкретної справи. Всі доводи заявника підтверджені лише його особистою письмовою заявою. Інших доказів матеріали справи не містять.

Як наслідок, у задоволенні клопотання про постановлення окремої ухвали належить відмовити. При цьому, третя особа - ОСОБА_1 , не позбавлений права звернутися з відповідною заявою до правоохоронних органів.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому у відповідності до ст. 276 ГПК України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржувані судові рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2024 у справі №904/4907/23 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2024 у справі №904/4907/23 - залишити без змін.

Судові витрати ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 16.07.2024.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя Ю.Б. Парусніков

Суддя Т.А. Верхогляд