вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"09" липня 2024 р. Справа№ 910/7270/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Барсук М.А.
суддів: Шапрана В.В.
Кропивної Л.В.
при секретарі: Муковоз В.І.;
за участю представників сторін:
від позивача (стягувача): Золотарьова Ю.А.;
від відповідача-1: не з'явився;
від відповідача-2: не з'явився;
від відповідача-3 (боржника): не з'явився;
від відповідача-4: не з'явився;
від третьої особи: не з'явився;
від органу ДВС: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 (повний текст ухвали складено 18.04.2024)
у справі № 910/7270/20 (суддя Ломака В.С.)
за скаргою Київської міської ради
на дії заступника начальника Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Танащук Олесі Миколаївни
за позовом Київської міської ради
до 1. Комунального підприємства "Реєстрація бізнесу" Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області
2. Державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстраційне бюро" Поліщук Вікторії Миколаївни
3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Колорит"
4. Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмедлізинг"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Приватне акціонерне товариство "Судноплавна компанія "Укррічфлот"
про визнання протиправним та скасування рішення,
Короткий зміст позовних вимог та хід розгляду справи
Київська міська рада (далі - стягувач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Реєстрація бізнесу" Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області (далі - відповідач-1, Підприємство), Державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстраційне бюро" Поліщук Вікторії Миколаївни (далі - відповідач-2, Реєстратор), Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Колорит" (далі - відповідач-3), Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмедлізинг" (далі - відповідач-4, Товариство) про:
- визнання протиправним та скасування рішення Реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрмедлізинг" від 13.12.2018 № 44584668 на земельну ділянку за адресою: хутір Микільський, 17 км Мінського проспекту, літ. И в Оболонському районі м. Києва;
- визнання протиправним та скасування рішення Реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за Товариством від 14.06.2019 № 47365800 на земельну ділянку за адресою: хутір Микільський, 17 км Мінського проспекту, літ. И в Оболонському районі м. Києва.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.11.2020 року в справі № 910/7270/20 позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення відповідача-2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за відповідачем-4 від 13.12.2018 № 44584668 на земельну ділянку за адресою: хутір Микільський, 17 км Мінського проспекту, літ. И в Оболонському районі м. Києва; визнано протиправним та скасовано рішення відповідача-2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за відповідачем-3 від 14.06.2019 № 47365800 на земельну ділянку за адресою: хутір Микільський, 17 км Мінського проспекту, літ. И в Оболонському районі м. Києва.
Стягнуто з відповідача-1 на користь позивача судовий збір в сумі 1 051,00 грн.; стягнуто з відповідача-2 на користь позивача судовий збір в сумі 1 051,00 грн.; стягнуто з відповідача-3 на користь позивача судовий збір в сумі 1 051,00 грн.; стягнуто з відповідача-4 на користь позивача судовий збір в сумі 1 051,00 грн.
26.11.2020 року на виконання вищевказаного рішення Господарський суд міста Києва видав відповідні накази.
06.02.2024 надійшла скарга Київської міської ради на дії заступника начальника Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Танащук Олесі Миколаївни (далі - Виконавець), що полягали у винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".
У поданій скарзі позивач просив суд визнати протиправною та скасувати вищевказану постанову, винесену у виконавчому провадженні № 150551453, а також зобов'язати Голосіївський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відновити виконавче провадження № 150551453 з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 26.11.2020 року № 910/7270/20 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмедлізинг" на користь Київської міської ради судового збору в сумі 1 051,00 грн., у порядку та спосіб, передбачений Законом України "Про виконавче провадження".
Обґрунтовуючи вимоги скарги, позивач посилався на те, що виконавцем, у порушення приписів Закону, належним чином та у повному обсязі не вжито усіх необхідних заходів для примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 26.11.2020 року в справі № 910/7270/20, а також не надіслано на адресу стягувача відповідних постанов про проведення виконавчих дій.
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 у справі № 910/7270/20 задоволено скаргу Київської міської ради.
Визнано протиправною та скасовано постанову заступника начальника Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Танащук Олесі Миколаївни від 05.01.2024 року про повернення виконавчого документа стягувачу.
Зобов'язано Голосіївський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відновити виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 26.11.2020 року № 910/7270/20 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмедлізинг" на користь Київської міської ради судового збору в сумі 1 051,00 грн.
Задовольняючи скаргу, суд першої інстанції зазначив, що виконавцем не здійснено належних заходів, направлених на примусове виконання рішення в повному обсязі, як це передбачено Законом.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Голосіївський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва у справі № 910/7270/20 від 17.04.2024 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні скарги Київської міської ради на протиправні дії заступника начальника Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відновити в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
- у поданій стягувачем заяві про відкриття виконавчого провадження не зазначено відомостей, які можуть сприяти примусовому виконанню рішення;
- наказ Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 у справі № 910/7270/20 вже перебував на виконанні у відділі тричі, а постановами від 27.07.2021 та 14.09.2022 було повернуто виконавчий документ без виконання;
- повернення виконавчого документу стягувачу свідчить про відсутність майна, на яке можливо звернути стягнення;
- за боржником не зареєстроване майно, на яке можливо звернути стягнення, відсутні відкриті рахунки у фінансових установах, а адреса, за якою зареєстроване Товариство, є місцем масової реєстрації.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/7270/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Кропивна Л.В.
В той же час, на час надходження апеляційної скарги, матеріали справи № 910/7270/20 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходили.
Ухвалою суду від 13.05.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/7270/20.
23.05.2024 на адресу суду надійшли матеріали справи.
Ухвалою суду від 28.05.2024 апеляційну скаргу Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 у справі № 910/7270/20 залишено без руху та надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків шляхом подання доказів доплати судового збору в сумі 3028,00 грн та надсилання копії апеляційної скарги іншим учасникам справи.
Апелянтом протягом встановленого строку з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху були усунені недоліки.
Ухвалою суду від 10.06.2024 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 09.07.2024.
Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, у зв'язку з перебуванням судді Пономаренко Є.Ю. у відпустці.
Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи № 910/7270/20 для сформовано колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя - Барсук М.А., судді Шапран В.В., Кропивна Л.В.
Ухвалою суду від 08.07.2023 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 у справі № 910/7270/20.
Позиції учасників справи
21.06.2024 через систему «Електронний суд» від стягувача надійшов відзив на апеляційну скаргу, я в якому останній заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, оскаржувану ухвалу просив залишити без змін.
09.07.2024 через систему «Електронний суд» від третьої особи надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, оскаржувану ухвалу просив залишити без змін.
Явка представників сторін
Представники боржників та державного виконавця у судове засідання 09.07.2024 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи дані сторони повідомлялись належним чином шляхом направлення документів до електронного кабінету в системі ЄСІТС та на поштову адресу юридичних осіб.
Колегією суддів під час розгляду даної справи враховано, що на підставі указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 (з наступними змінами), Закону України № 2102-IX від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Стаття 27 Конституції України передбачає, що обов'язок держави - захищати життя людини.
Разом з тим, у відповідності до вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.
А тому, враховуючи, що під час воєнного стану суди не припинили свою діяльність та продовжують здійснювати правосуддя, колегія суддів, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась обов'язковою, дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у судовому засіданні 09.07.2024.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.11.2020 у справі № 910/7270/20 позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення відповідача-2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за відповідачем-4 від 13.12.2018 № 44584668 на земельну ділянку за адресою: хутір Микільський, 17 км Мінського проспекту, літ. И в Оболонському районі м. Києва; визнано протиправним та скасовано рішення відповідача-2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за відповідачем-3 від 14.06.2019 № 47365800 на земельну ділянку за адресою: хутір Микільський, 17 км Мінського проспекту, літ. И в Оболонському районі м. Києва.
Стягнуто з відповідача-1 на користь Ради судовий збір в сумі 1 051,00 грн.; стягнуто з відповідача-2 на користь позивача судовий збір в сумі 1 051,00 грн.; стягнуто з відповідача-3 на користь позивача судовий збір в сумі 1 051,00 грн.; стягнуто з відповідача-4 на користь позивача судовий збір в сумі 1 051,00 грн.
26.11.2020 року на виконання вищевказаного рішення господарський суд міста Києва видав відповідні накази.
24.10.2022 стягувач звернулася до Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з проханням відкрити виконавче провадження щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмедлізинг" (далі боржник) на користь стягувача судового збору в розмірі 1 051,00 грн.
Постановою від 03.11.2022 державний виконавець відкрив виконавче провадження № 7201281 з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 26.11.2020 року № 910/7270/20 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмедлізинг" на користь Київської міської ради 1 051,00 грн., зобов'язав боржника протягом 5 робочих днів подати декларацію про доходи та майно і попередив боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей, а також вирішив стягнути з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 105,10 грн.
У відповідь на запити Виконавця від 03.11.2022 року № 150551452 та від 03.11.2022 року № 150551453 Міністерство внутрішніх справ України та Державна фіскальна служба України повідомили Виконавця про відсутність у МВС та ДФС даних (інформації) про зареєстровані за Товариством транспортні засоби та про номери рахунків, відкритих боржником у банках та інших фінансових установах.
19.10.2023 року Виконавцем складено акт про те, що виходом на місцезнаходження боржника з метою опису та арешту майна боржника, Товариство не розшукано.
Постановою від 05.01.2024 року № 150551453 державний виконавець наклав арешт на все майно, що належить боржнику, в межах суми звернення стягнення, з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, у розмірі 1 525,10 грн. Крім того, 05.01.2024 року в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна Виконавець зареєстрував відповідні публічні обтяження щодо арешту та заборони відчужувати все рухоме майно Товариства.
Разом із тим, постановою державного виконавця від 05.01.2024 року у ВП № 150551453 виконавчий документ (наказ господарського суду міста Києва від 26.11.2020 року в справі № 910/7270/20) повернуто стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону з посиланням на те, що в ході проведення виконавчих дій Виконавцем встановлено відсутність у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені Виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Подаючи скаргу на дії державного виконавця, стягувач зазначає про те, що виконавцем, у порушення приписів Закону, належним чином та у повному обсязі не вжито усіх необхідних заходів для примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 26.11.2020 року в справі № 910/7270/20, а також не надіслано на адресу стягувача відповідних постанов про проведення виконавчих дій.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно ст. 129-1 Конституції України та ст. 326 ГПК України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Аналогічні положення містить ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (стаття 327 ГПК України).
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження", який є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби, та регламентує порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Колегія суддів зазначає, що законодавцем передбачений чіткий порядок здійснення дій у виконавчому провадженні. Враховуючи те, що державний виконавець наділений владними повноваженнями, то він повинен дотримуватись цих вимог законодавства з метою забезпечення максимального дотримання засад, передбачених ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження". Зокрема, такими засадами є - верховенство права, законність, справедливість, неупередженість та об'єктивність, гласність та відкритість виконавчого провадження. Разом з тим, порушення зазначених засад має наслідком порушення безпосередньо прав сторін виконавчого провадження.
При цьому, здійснення державним виконавцем комплексу дій, які визначені законом, будуть вважатися належними у разі вжиття останнім усіх необхідних (можливих) заходів у їх передбаченій нормативно-правовим актом певній послідовності для повного виконання виконавчого документу у встановлені законом строки, з дотриманням прав учасників виконавчого провадження - стягувача та боржника.
Завданням органів державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (ст. 3 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів).
Відповідно статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
В п.1 ч.2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
При цьому, статтею 18 Закону виконавцю надано широке коло прав для реалізації покладених на нього обов'язків. Серед прав виконавця зазначено, крім іншого, право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні.
Згідно і ст. 10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Згідно положень ч. 8 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не менше одного разу на два тижні - щодо виявлення рахунків, електронних гаманців боржника, не менше одного разу на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.
Зазначена норма є імперативною щодо визначення строків, вона є обов'язковою для виконання і не підлягає коригуванню державним виконавцем на власний розсуд.
Розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням. У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання поліцією (ч. 2 та ч. 3 ст. 36 Закону № 1404-VІІІ).
Зі змісту ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" вбачається, що виконавець звертає стягнення на кошти/електронні гроші боржника - юридичної особи, що знаходяться у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки/електронні гаманці виконавець отримує в податкових органах, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.
Відповідно до частини 1 статті 53 Закону виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб.
Згідно зі статтею 54 Закону виконавець має право звернутися за інформацією про дебіторську заборгованість боржника до податкових органів.
Податкові органи зобов'язані протягом трьох робочих днів з дня одержання відповідної вимоги виконавця надати виконавцю необхідні документи та інформацію.
Водночас, як вірно встановлено судом першої інстанції, в порушення вищенаведених приписів Закону державним виконавцем у повній мірі не виявлено та не накладено арешт на грошові кошти боржника (зокрема на належні йому кошти, які знаходяться у володінні чи користуванні третіх осіб), не винесено постанову про попередження керівництва та/або відповідальних осіб Товариства про відповідальність за пошкодження (знищення) відповідного майна, не направлено запити до ДП "Національні інформаційні системи" щодо встановлення факту видання боржником довіреностей на ім'я третіх осіб на право користування належним боржнику рухомим майном, не направлено запити до органів доходів і зборів з метою отримання інформації про дебіторську заборгованість боржника, не перевірено факт перебування боржника у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань серед власників (засновників) інших суб'єктів господарювання тощо. Докази, які спростовують вищенаведені висновки, у матеріалах справи відсутні та надані Відділом не були.
Як вбачається із матеріалів виконавчого провадження № 70201281, у ньому відсутні документи, які свідчать про вчинення державним виконавцем з 03.11.2022 року (з моменту відкриття виконавчого провадження) до 19.10.2023 року (дата складення виконавцем акту про відсутність Товариства за його місцезнаходженням), тобто фактично протягом року, будь-яких дій, направлених на забезпечення примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 26.11.2020 року № 910/7270/20, що є порушенням імперативних приписів ч. 8 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження".
Більше того, після 19.10.2023 державний виконавець також не вчиняв відповідних дій до 05.01.2024, тобто до винесення постанови у ВП № 70201281 про повернення виконавчого документа (наказу господарського суду міста Києва від 26.11.2020 року в справі № 910/7270/20) стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону.
Наявні у матеріалах справи копії відповідей Міністерства внутрішніх справ України та Державної фіскальної служби України на запити Виконавця від 02.01.2024 року № 186755492 та від 02.01.2024 року № 186755491 стосуються іншого виконавчого провадження, так само як і акт Виконавця від 02.01.2024 року про відсутність Товариства за зареєстрованою адресою його місцезнаходження, був складений Виконавцем при примусовому виконанні наказу господарського суду міста Києва від 10.08.2020 року № 910/13240/19 (тобто в межах іншої справи).
Посилання скаржника на неодноразові пред'явлення стягувачем до виконання наказу господарського суду міста Києва від 26.11.2020 року № 910/7270/20 не свідчать про вчинення останнім вичерпних дій для фактичного виконання відповідного судового рішення та не входять до безпосереднього предмета доказування при розгляді відповідної скарги на дії органу ДВС.
З цих підстав, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що здійснені державним виконавцем дії для виконання наказу Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 № 910/7270/20 не є вичерпними, оскільки останнім не застосовано усі можливі передбачені законом заходи для досягнення необхідного позитивного результату - фактичного виконання судового рішення. Докази на спростування означених висновків у матеріалах справи відсутні.
Водночас, чинне законодавство встановлює певний порядок вчинення виконавчих дій та не надає державному виконавцю права вільного розсуду визначати "доцільно" чи "недоцільно" вживати їх взагалі. А тому він зобов'язаний вчиняти всіх необхідних заходів для повного та своєчасного виконання рішення суду відповідно до закону, а не крізь призму суб'єктивного сприйняття "доцільності" вирішувати питання: чи здійснювати виконання за виконавчим документом, чи ні.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.09.2021 року в справі № 905/2999/17.
У постанові Верховного Суду від 20.01.2021 року в справі № 619/562/18 викладено правовий висновок про те, що належним доказом вжиття усіх передбачених Законом заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дії, є повне виконання рішення суду. Невиконання рішення суду, що набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дії, що є недопустимим з огляду на статтю 129-1 Конституції України.
Колегія суддів зазначає, що Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
У рішенні у справі «Янголенко проти України», no. 14077/05, від 10.12.2009 Європейський суд з прав людини зазначив, що провадження у суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадією загального провадження. Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатись як цілісний процес.
У рішенні у справі Савіцький проти України, no. 38773/05, від 26.07.2012 Європейський суд з прав людини зазначив, що право, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок. Тому необґрунтована тривала затримка виконання обов'язкового рішення може суперечити Конвенції.
Саме на державу покладається обов'язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції. Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню.
Європейський суд з прав людини повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.
Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі Глоба проти України, no. 15729/07, від 05.07.2012).
За результатами перегляду даної скарги на дії ДВС, колегія суддів дійшла висновку про те, що державним виконавцем не доведено, що ним своєчасно та в повній мірі вжито всіх необхідних, передбачених законом заходів примусового виконання рішення, а тому є вірним висновок суду першої інстанції про обґрунтованість скарги стягувача в частині визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця від 05.01.2024 про повернення виконавчого документа стягувачу у ВП № 70201281.
Решта вимог скарги, а саме про зобов'язання відновити виконавче провадження № 70201281 з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 26.11.2020 року № 910/7270/20 про стягнення з боржника на користь скаржника судового збору в сумі 1 051,00 грн., у порядку та спосіб, передбачений Законом, правомірно задоволена судом першої інстанції, оскільки відповідає вимогам ч.2 ст. 343 ГПК України, яка передбачає, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому ухвала Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 у справі № 910/7270/20 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав її скасування не вбачається.
Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 у справі № 910/7270/20 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 у справі № 910/7270/20 залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
4. Матеріали справи у справі № 910/7270/20 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складено 15.07.2024
Головуючий суддя М.А. Барсук
Судді В.В. Шапран
Л.В. Кропивна