Миколаївський районний суд Миколаївської області
Справа № 945/1961/20
Провадження № 2/945/85/24
(заочне)
08 липня 2024 року
Миколаївський районний суд Миколаївської області, в складі головуючого судді Шаронової Н.О., за участю секретаря судового засідання Карабут В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк “ПРИВАТБАНК” до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, -
встановив:
24 листопада 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк “ПРИВАТБАНК” звернулося до Миколаївського районного суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , про стягнення кредитної заборгованості.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що 24 жовтня 2008 року ОСОБА_3 звернувся до позивача, з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву № б/н, відповідно до умов якої отримав кредит. У позовній заяві позивач зазначав, що ОСОБА_3 , підписавши анкету - заяву підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку, складала між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 - є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які не виконали умови кредитного договору, прийнявши спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . Посилаючись на викладені вище обставини, позивач просив стягнути з відповідачів, як спадкоємців померлого позичальника ОСОБА_3 , на свою користь заборгованість за кредитом у розмірі 15636 грн. 15 коп.
Ухвалою суду від 22 грудня 2020 року вказаний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк “ПРИВАТБАНК” до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , про стягнення кредитної заборгованості. Постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, у справі призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 26 квітня 2021 року постановлено закрити підготовче провадження у цивільній справі № 945/1961/20 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк “ПРИВАТБАНК” до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , про стягнення кредитної заборгованості та призначити справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою суду від 13 вересня 2021 року провадження у цивільній справі № 945/1961/20 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк “ПРИВАТБАНК” до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , про стягнення кредитної заборгованості, в частині вимог до відповідача ОСОБА_2 , на підставі п. 1) ч. 1 ст. 255 Цивільного процесуального кодексу України, закрито.
У судове засідання представник позивача не з'явився, при цьому 26 квітня 2023 року подав на адресу суду заяву, в якій повідомив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить розглянути справу без його участі.
Відповідач ОСОБА_1 , належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання не з'явився без повідомлення причин; відзив не подав.
Відповідно до положень ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи, на підставі наявних у справі доказів.
Суд дослідив матеріали справи та встановив таке:
Як слідує з матеріалів справи, 24 жовтня 2008 року ОСОБА_3 звернувся до позивача, з метою отримання банківських послуг у ПриватБанку, у зв'язку з чим підписав Анкету - заяву № б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, відповідно до умов якої отримав кредит (а. с. 24).
04 серпня 2018 року ОСОБА_3 помер у віці 27 років в селищі Маловарварівка, Миколаївського району Миколаївскої області.
Відповідач ОСОБА_1 - є рідним братом ОСОБА_3 .
З копії спадкової справи № 13/2018 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , наданої приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Миколаївської області Георгієвою Оксаною Григорівною на запит суду, слідує, що усю спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняв ОСОБА_1 , шляхом подання заяви від 10 серпня 2018 року про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Миколаївського районного нотаріального округу Миколаївської області Георгієвої Оксани Григорівни (а. с. 101 - 113).
За життя позичальник ОСОБА_3 , у повному обсязі взяті на себе грошові зобов'язання за кредитним договором не виконав, унаслідок чого розмір нарахованої банком заборгованості за кредитним договором б/н від 24 жовтня 2008 року склав 15636 грн. 15 коп., що підверджується наданим банком розрахунком заборгованості ОСОБА_3 (а. с. 207).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначні на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені Законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 608 ЦК України зобов'язання припиняються смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.
Згідно з положеннями ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з положеннями ст. 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Отже, кредитні зобов'язання входять до складу спадщини.
У постановах Верховного Суду у справі № 640/6274/16-ц від 18 вересня 2019 року та у справі № 646/6493/16-ц від 10 червня 2020 року судам роз'яснено, що при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини: коло спадкоємців, які прийняли спадщину; чи пред'явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені ст. 1282 ЦК України; при дотриманні кредитором строків, визначених ст. 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини); при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до ч. 1 ст. 1282 ЦК України.
Також, у своїй постанові № 587/381/15-ц від 04 лютого 2021 року Верховний Суд зазначив, що задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна особа не набуває статусу спадкоємця і, як наслідок, у неї відсутній обов'язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.
На виконання вимог ст. 1281 ЦК України, позивачем 10 березня 2020 року направлена претензія кредитора до Четвертої державної нотаріальної контори; 22 квітня 2020 року позивачем отримано повідомлення від Четвертої державної нотаріальної контори “Про надання відповіді щодо претензії” (а. с. 45 - 46).
25 травня 2020 року позивачем направлені листи - претензії до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , як до спадкоємців померлого позичальника, відповідно до яких позивач пред'явив свої вимоги щодо сплати кредитної заборгованості (а. с. 47 - 48).
З матеріалів спадкової справи щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , слідує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 , відповідач у справі, звернувся з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Миколаївського районного нотаріального округу Миколаївської області Георгієвої Оксани Григорівни.
Приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Миколаївської області Георгієвою Оксаною Григорівною 10 серпня 2018 року заведено спадкову справу за № 13/2018.
При цьому, відомості про наявність у спадкодавця ОСОБА_3 на праві власності будь - якого рухомого/нерухомого майна та про його вартість, у вказаній спадковій справі відсутні.
Не містить також зазначена спадкова справа відомостей про те, що ОСОБА_1 отримав після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину за законом на будь - яке спадкове майно.
Вказане унеможливлює встановлення обсягу спадкового майна та його вартість.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивач Акціонерне товариство комерційний банк “ПРИВАТБАНК” у позовній заяві не зазначив та до позовної заяви не додав жодного доказу про наявність у спадкодавця на праві власності за життя будь - якого рухомого/нерухомого майна та його вартості.
Будь - які інформаційні довідки про нерухоме майно, що належали безпосередньо спадкодавцю в матеріалах даної справи також відсутні.
Оскільки позивачем не надано суду належних та достатніх доказів про наявність спадкового майна, його обсяг і вартість, суд вважає вимогу позивача такою, що не підлягає задоволеню.
За таких обставин, у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до п. 2) ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд відносить судові витрати понесені позивачем та документально підтверджені на його рахунок.
Керуючись ст. ст. 12, 13, ч. 1 ст. 81, п. 2) ч. 2 ст. 141, ст. ст. 258, 259, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України,-
ухвалив:
У задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк “ПРИВАТБАНК” до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, - відмовити.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Згідно з положеннями ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду.
Суддя Н.О. Шаронова