КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА
Справа № 488/1870/20
Провадження № 2/488/623/24 р.
Іменем України
16.07.2024 року м. Миколаїв
Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого судді - Селіщевої Л.І.,
за участю секретаря - Волошиної Я.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів,-
Позивачка - ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача - ОСОБА_2 на її користь пеню за прострочення сплати аліментів в сумі 16980,00 грн. та судові витрати у розмірі 1216,20 грн.
В обґрунтування позову позивачка зазначила, що вона з 23.11.2002 року по 20.03.2009 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Від шлюбу мають спільну доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 23.03.2011 року по справі № 2-913/2011 з ОСОБА_2 було стягнуто аліменти на утримання доньки у твердій грошовій сумі в розмірі 600,00 грн. щомісячно, починаючи з 18.01.2011 року.
Відповідач, в результаті невиконання свого обов'язку по сплаті аліментів, має заборгованість по аліментам в розмірі 63000,00 грн., тому позивачка просить суд стягнути з відповідача на її користь пеню за прострочення сплати аліментів за період з 01.10.2012 року по 01.07.2020 року.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2020 р. дана цивільна справа була передана до провадження судді Лазаревої Г.М.
Ухвалою судді Лазаревої Г.М. від 03.07.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у даній справі і її розгляд був призначений за правилами загального позовного провадження.
Розпорядженням керівника апарату Корабельного районного суду м. Миколаєва щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи від 15.05.2023 року цивільну справу № 488/1870/20, провадження № 2/488/162/23 передано до канцелярії суду для автоматизованого розподілу між суддями.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.05.2023 р. дана цивільна справа була передана до провадження судді Селіщевої Л.І.
Ухвалою від 22.05.2023 року суддею Селіщевою Л.І. справу прийнято до свого провадження.
05.07.2023 року представник позивачки надала заяву про зміну предмету позовних вимог та остаточно просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь пеню за прострочення сплати аліментів за період з 01.10.2012 року по 01.01.2015 року в розмірі 10700,00 грн.; інфляційні витрати в розмірі 26958,41 грн.; витрати на правничу допомогу в розмірі 4816,20 грн.
В обгрунтування заяви вказала, що рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 15.02.2022 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про звільнення від сплати заборгованості по аліментам задоволено частково. Зменшено розмір заборгованості ОСОБА_2 по сплаті аліментів за виконавчим листом N 2-913/11, виданим Корабельним районним судом м. Миколаєва від 23.03.2011 року, та визначено розмір заборгованості у сумі 20000 грн. У зв'язку із чим, позивачкою проведено уточнюючий розрахунок пені, розраховано інфляційні витрати.
04.07.2023 року Корабельним районним судом м. Миколаєва по справі було ухвалено заочне рішення, яким позов задоволено в повному обсязі.
Ухвалою суду від 08.11.2023 року за заявою відповідача заочне рішення суду скасовано, справу призначено до розгляду в загальному порядку.
В судове засідання позивачка та її представник не з'явилися, представник позивачки надала заяву про розгляд справи без участі позивачки та її представника, позовні вимоги підтримала.
Від представника відповідача надійшла заява, в якій вона просить застосувати до вимог про стягнення інфляційних витрат строк позовної давності та розглянути справу у її відсутність.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Стаття 12 ЦПК України визначає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно ст. 8 Закону України “Про охорону дитинства” кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 23.03.2011 року по справі № 2-913/2011 з ОСОБА_2 було стягнуто аліменти на утримання доньки у твердій грошовій сумі в розмірі 600,00 грн. щомісячно, починаючи з 18.01.2011 року.
Згідно наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів складала 63000,00 грн.
Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 15.02.2022 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про звільнення від сплати заборгованості по аліментам задоволено частково. Зменшено розмір заборгованості ОСОБА_2 по сплаті аліментів за виконавчим листом №2-913/11, виданим Корабельним районним судом м. Миколаєва від 23.03.2011 року, та визначено розмір заборгованості у сумі 20000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'зана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
При цьому, відповідно до ст. 60 ЦПК України обов'язок доказування того, що несплата аліментів була наслідком наявності поважних причин, покладено на платника аліментів, а суд, за аналогією з цивільним законодавством, повинен виходити із презумпції вини особи, яка прострочила виконання зобов'язання.
Отже, за змістом ст. 196 СК України суд повинен встановити факт заборгованості за аліментами й наявність чи відсутність вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, в її виникненні та залежно від цього вирішити питання щодо права одержувача аліментів на стягнення неустойки.
За такого, є підстави вважати, що через ухиляння ОСОБА_2 від виконання батьківського обов'язку по утриманню своєї дочки - ОСОБА_3 , виникла заборгованість зі сплати аліментів, за що він повинен нести цивільно-правову відповідальність у вигляді пені.
Правила нарахування пені за заборгованість по сплаті аліментів підтверджені Постановою Верховного Суду від 25.04.2018 року (справа №572/1762/15-ц).
Загальна сума пені має розраховуватися за формулою: p=(A1*1%*Q1)+(A2*1%*Q2)+……….(An*1%*Qn), де:
p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову;
A1 - нарахована сума аліментів за перший місяць;
Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць;
A2 - нарахована сума аліментів за другий місяць;
Q2- кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць;
An- нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову;
Qn- кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.
Зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі ч. 1 ст. 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.
Пеня за заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Згідно розрахунку позивачки сума пені на заборгованість по аліментам за період з 01.10.2012 року по 01.01.2015 року становить 10700,00 грн.
Враховуючи викладене, та відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України, суд вважає за необхідним стягнути з відповідача на користь позивачки пеню за прострочення сплати аліментів за період з 01.10.2012 року по 01.01.2015 року у розмірі, розрахованому позивачем.
Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних витрат, суд дійшов наступного висновку.
Вдповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Представником відповідача надано заяву про застосування до вимог позивачки про стягнення інфляційних витрат строків позовної давності.
Поняття строку міститься у ч. 1 ст. 251 ЦК України.
Відповідно до цієї норми строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ч. 1 ст. 252, ст. 253 ЦК).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Визначення початку строку має практичне значення, оскільки від цього залежить як правильність обчислення строку, так і встановлення факту його закінчення, що обумовлює ті чи інші юридичні наслідки, які настають у зв'язку із цим. Характерною рисою строків, визначених законом, є неможливість їх зміни за волевиявленням учасника або учасників правовідносин, за винятком випадків, безпосередньо визначених законом.
Виходячи з вимог ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду.
Так, судом встановлено, що у відповідача наявна заборгованість по сплаті аліментів на утримання неповнолітньої дитини за період з 01.10.2012 року по 01.01.2015 року і охоронна норма ст. 625 ЦК України передбачає відповідальність за порушення грошового зобов'язання і дозволяє кредитору отримати компенсацію за невиконання зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання, зобов'язаний повернути кредитору борг, додатково виплативши суму за індексом інфляції за весь час прострочення.
Проте, вимога щодо стягнення інфляційних витрат заявлена позивачкою лише 05.07.2023 року.
У постанові ВП ВС від 13.02.2019 року по справі № 826/13768/16 (11-609апп18) визначено, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення.
Загальні положення застосування позовної давності також викладені у наступних постановах: № 522/1029/18 (14-270цс19); № 522/2110/15-ц (14-247 цс 18) /п. 61; № 522/2201/15-ц (14-179 цс 18) /п. 61/; № 522/2202/15-ц (14-132цс18) /п. 61/; № 372/1036/15-ц (14-252цс18);№ 904/10956/16 (12-90гс19); № 183/1617/16 (14-208 цс 18) /п.п. 73/; № 911/1437/17 (12-226гс18) /п. 76/.
Судом встановлено, що позивачка звернулася до суду із вимогою про стягнення інфляційних витрат поза межами строку позовної давності.
В силу ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
З огляду на викладене, враховуючи пропуск позивачкою позовної давності при зверненні до суду із позовними вимога про стягнення інфляційних витрат, заяву відповідача про її застосування, а також те, що позивачкою не доведено поважності причин пропуску, суд вважає необхідним відмовити з цих підстав у задоволенні позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл витрат на правничу допомогу суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 133 та ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19 висловлено правову позицію, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача разом із заявою про зміну предмету позовних вимог надано суду копію акту виконаних робіт, копію квитанції до прибуткового ордера про сплату додаткових витрат на правову допомогу.
Крім того, при зверненні до суду з позовом було надано копію договору про надання правової допомоги, копію акту про прийняття-передачі наданих послуг та копію квитанції до прибуткового ордеру.
Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст. 141 ЦПК України, у відповідності до частин 1, 2 якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, судом встановлено, що позивачем було понесено витрати на оплату правової допомоги у розмірі 4816,20 грн. та з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню 3038,80 грн.
Доказів, які б спростовували висновки суду, матеріали справи не містять.
Також, у відповідності до ч. 6 ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 258-259, 264-265, 268, 354 ЦПК України, ст.ст.180-183 СК України суд, -
Позов - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 01.10.2012 року по 01.01.2015 року, в розмірі 10700,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 3038,80 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
В задоволені інших позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення. У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .
Суддя Л.І. Селіщева