16 липня 2024 року м. Чернівці
Справа № 725/5474/23
Провадження №22-ц/822/573/24
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Литвинюк І. М.,
суддів: Височанської Н.К., Половінкіної Н.Ю.,
секретар - Тодоряк Г.Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування»,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 17 квітня 2024 року, головуючий у І-й інстанції - Скуляк І.А.,
ОСОБА_1 у липні 2023 року звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (далі - ПАТ «СК «Арсенал Страхування») про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 08 лютого 2022 року на вул. Фастівська у бік вул. С. Стрільців (у м. Чернівці) рухався автомобіль марки «Тойота», д.н.з. НОМЕР_1 під його керуванням, а попереду нього їхав автомобіль марки «ГАЗ 3302», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 .
Зазначав, що під час руху автомобілів з поверхні автомобіля марки «ГАЗ 3302» відлетів лист руберойду і упав на поверхню його автомобіля «TOYOTA PRADO», д.н.з. НОМЕР_1 .
В результаті цього було пошкоджено лакофарбове покриття та нанесено вм'ятини капоту, правій передній стійці, даху та пошкоджено бокове праве дзеркало його автомобіля. Дана шкода була завдана у зв'язку з тим, що водієм ОСОБА_2 не було належним чином закріплено вказаний лист руберойду.
Поліцією проводилась перевірка даного ДТП, проте її було припинено та роз'яснено право звернутись в суд для вирішення даного спору по суті.
Вказував на те, що 26.03.2022 року його адвокат звернувся із заявою про проведення автотоварознавчої експертизи до судового експерта ОСОБА_3 .
Згідно з висновком експерта №32-05-22 від 02.08.2022 року матеріальний збиток складає 106 502,75 грн.
Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 на момент ДТП, а саме 08.02.2022 року, була застрахована полюсом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності №203137860, діючим на день ДТП.
Він звертався до відповідача із заявою про страхове відшкодування, проте відповідач не здійснив виплати по заяві та не надав жодної відповіді.
Просив стягнути з ПрАТ СК «Арсенал страхування» на користь ОСОБА_1 майнову шкоду за пошкодження транспортного засобу - автомобіля марки «TOYOTA PRADO» д.н.з. НОМЕР_1 , страхове відшкодування у розмірі 106 502,75 грн та судові витрати.
Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 17 квітня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ПрАТ СК «Арсенал» на користь ОСОБА_1 майнову шкоду за пошкодження транспортного засобу у розмірі 72 900, 03 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що порушення ОСОБА_2 ПДР України, що спричинило виникнення ДТП, та його винуватість встановлені довідкою ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області від 17.02.2022 року, письмовими поясненнями останнього від 08.02.2022 року, тому ці обставини доведенню не підлягають.
Внаслідок ДТП був пошкоджений автомобіль «TOYOTA PRADO» д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого є позивач ОСОБА_1 .
Відповідно до Висновку експертного дослідження №32-05-22 від 02.08.2022 р. вартість відновлювального ремонту автомобіля «TOYOTA PRADO 2.7», державний номерний знак НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок ДТП 08.02.2022 року, без врахування коефіцієнту фізичного зносу, станом на дату виконання експертизи, складає 106 502,75 грн.
Вартість відновлювального ремонту автомобіля «TOYOTA PRADO 2.7», державний номерний знак НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок ДТП 08.02.2022 року, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, станом на дату виконання експертизи, складає 72 900,03 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 на момент ДТП, а саме 08.02.2022 року, була застрахована полюсом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності №203137860, діючим на день ДТП.
Позивач звертався до відповідача із заявою про страхове відшкодування, проте відповідач не здійснив виплати по заяві та не надав жодної відповіді.
На рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 17 квітня 2024 року відповідач ПрАТ СК «Арсенал Страхування» подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Посилається на те, що судом першої інстанції неповно та неправильно оцінено докази, неправильно встановлено обставини справи та застосовано норми матеріального права, що призвело до безпідставного задоволення позову, а тому є всі підстави для скасування такого рішення.
Вказує на те, що вина водія забезпеченого ТЗ належними доказами не доведена, його цивільно-правова відповідальність не настала, а тому, оскільки в його діях відсутні порушення Правил дорожнього руху України, які б перебували в причинно-наслідковому зв'язку із настанням зазначеної події, відповідно до п. 32.1 ст. 32 Закону, ця обставина виключає обов'язок ПрАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» відшкодувати заявлені збитки.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
За змістом частин четвертої та шостої статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ (справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб); справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (ч. 4 ст. 274 ЦПК), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищезазначене, розгляд даної справи згідно із частиною першою статті 369 ЦПК України здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає повністю, виходячи з наступного.
Статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із статтею 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що згідно з довідкою ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області про результати розгляду звернення установлено, що 08.02.2022 року до Чернівецького РУП ГУНП в Чернівецькій області надійшло звернення ОСОБА_1 , що 08.02.2022 року, близько 07:00 год., з поверхні автомобіля марки «ГАЗ 3302», д.н.з. НОМЕР_2 відлетів лист руберойду на автомобіль заявника марки «Тойота», д.н.з. НОМЕР_1 , в ході чого пошкоджено лакофарбове покриття та спричинено вм'ятини капоту, правій передній стійці, криші та пошкоджено бокове праве дзеркало вказаного автомобіля.
При опитуванні заявник пояснив, що 08.02.2022 року, близько 07:00 год., він керував автомобілем марки «Тойота», д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Фастівська в сторону вул. С. Стрільців в м. Чернівці та попереду нього рухався автомобіль марки «ГАЗ 3302», д.н.з. НОМЕР_2 , з поверхні якого відлетів лист руберойду на його автомобіль, внаслідок чого пошкоджено вказаний автомобіль.
Під час проведення перевірки, при опитуванні ОСОБА_2 , останній пояснив, що 08.02.2022 року, близько 07:00, він керував автомобілем марки «ГАЗ 3302», д.н.з. НОМЕР_2 по вул. Фастівська в сторону вул. С. Стрільців в м. Чернівці та позаду нього рухався автомобіль марки «Тойота», д.н.з. НОМЕР_1 , і в цей час з поверхні його автомобіля відлетів лист руберойду на автомобіль заявника.
З письмових пояснень ОСОБА_2 від 08.02.2022 року, наданих УПП в Чернівецькій області, встановлено, що 08.02.2022 року в м. Чернівці по вул. Січових Стрільців він, під час руху ТЗ «ГАЗ 3302», д.н.з. НОМЕР_2 злетів руберойд з поверхні його ТЗ, внаслідок чого пошкоджено ТЗ марки «Тойота Прадо», д.н.з. НОМЕР_1 , а саме лако-фарбне покриття (а.с. 18).
Транспортним засобом марки «TOYOTA PRADO» д.н.з. НОМЕР_1 керував позивач ОСОБА_1 , який є його власником (а.с.38).
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , як особи, яка правомірно експлуатує забезпечений транспортний засіб марки «ГАЗ 3302», державний номерний знак НОМЕР_2 , на момент настання ДТП (08.02.2022 року), була застрахована в ПРАТ СК «Арсенал страхування» (а.с.20).
Відповідно до Висновку експертного дослідження №32-05-22 від 02.08.2022 року вартість відновлювального ремонту автомобіля «TOYOTA PRADO 2.7», державний номерний знак НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок ДТП 08.02.2022 року, без врахування коефіцієнту фізичного зносу, станом на дату виконання експертизи, складає 106 502,75 грн.
Вартість відновлювального ремонту автомобіля «TOYOTA PRADO 2.7», державний номерний знак НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок ДТП 08.02.2022 року, з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу, станом на дату виконання експертизи, складає 72 900,03 грн.
Частинами першою-третьою статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом
Згідно зі статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Разом з цим, правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів, визначена спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон).
Статтею 3 Закону встановлено, що метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Згідно зі статтею 6 Закону страховим випадком є дорожнього-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Статтею 29 Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом порядку.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 01 липня 2020 року у справі № 554/858/19 (провадження № 61-6775св20).
Відповідно до частини п'ятої статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об'єкта зобов'язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов'язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об'єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.
Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.
Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними.
Обов'язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.
Такі правові висновки зроблені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у постановах: від 05 червня 2019 року у справі № 466/4412/15-ц (провадження № 61-37654св18); від 15 серпня 2019 року у справі № 756/16649/13-ц (провадження № 61-26702св18); від 02 жовтня 2019 року у справі № 447/2438/16-ц (провадження № 61-26195св18); від 11 грудня 2019 року у справі № 601/1304/15-ц (провадження № 61-33216св18).
У статті 1166 ЦК України міститься законодавче визначення деліктної відповідальності за шкоду, завдану майну, та підстави її виникнення.
Так, для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. Зазначені підстави визнаються загальними, оскільки їх наявність необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди, якщо інше не передбачено законом. Якщо закон змінює, обмежує або розширює коло підстав, необхідних для покладення відповідальності за завдану шкоду, то мова йде про спеціальні підстави відповідальності, що характеризують особливості тих чи інших правопорушень. Наприклад, завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки, володілець якого відповідає незалежно від наявності вини.
Особливість правил відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, полягає в наявності лише трьох підстав для відповідальності, а саме: наявність шкоди; протиправна дія заподіювача шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною дією та шкодою. Вина заподіювача шкоди не вимагається. Тобто особа, яка завдала шкоди джерелом підвищеної небезпеки, відповідає й за випадкове її завдання (без вини). Відповідальність такої особи поширюється до межі непереборної сили. Тому її називають підвищеною.
До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 03 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14.
Обов'язок відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, покладається на володільця джерела. Правила частини другої статті 1187 ЦК України передбачають, що володільцем джерела підвищеної небезпеки є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Непритягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами (постанова Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №927/623/18).
У постанові Верховного Суду від 26 квітня 2022 року у справі № 184/1461/20 викладено висновок, «відсутність вини водія забезпеченого транспортного засобу та закриття кримінального провадження відносно нього не звільняє від обов'язку відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки».
Відповідно до частин першої - четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій
Стаття 76 ЦПК України визнає доказами будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 77 ЦПК України).
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи наведене, ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов правильного висновку, що представник відповідача не спростував факту порушення водієм ОСОБА_2 вимог Правил дорожнього руху України, внаслідок чого позивачу були завдані матеріальні збитки. Відсутність вини водія забезпеченого транспортного засобу не звільняє від обов'язку відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу за участю забезпеченого транспортного засобу, і є страховим випадком, а тому у страховика виник обов'язок виплатити страхове відшкодування за шкоду, завдану забезпеченим транспортним засобом, розмір якої було визначено відповідно до положень статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Колегія суддів вважає, що належних та допустимих доказів для спростування висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, передбачених статтями 76, 77, 78 ЦПК України, чи порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування рішення відповідно до статті 376 ЦПК України, апеляційна скарга не містить.
На підставі викладеного, відповідно до вимог статті 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» залишити без задоволення.
Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 17 квітня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий І.М. Литвинюк
Судді: Н.К. Височанська
Н.Ю. Половінкіна