16 липня 2024 року м. Чернівці
Справа № 724/1671/24
Провадження № 22-ц/822/689/24
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Литвинюк І. М.
суддів: Лисака І.Н., Половінкіної Н.Ю.,
секретар: Тодоряк Г.Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хотинського районного суду Чернівецької області від 14 червня 2024 року, головуючий у І-й інстанції - Скрипник С.М.,
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
В ході судового розгляду даної справи представник відповідача ОСОБА_3 подав заяву про надання строку для примирення.
Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 14 червня 2024 року сторонам надано строк для примирення строком на три місяці до 14 вересня 2024 рок та зупинено провадження у справі.
Задовольняючи клопотання про надання строку для примирення, суд першої інстанції виходив з того, що примирення між сторонами можливо.
На зазначену ухвалу суду позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Посилається на те, що в позовній заяві ним було зазначено, що примирення між сторонами неможливе. Суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що позивач з даним клопотанням не був ознайомлений. Суд не може формально застосовувати інститут примирення подружжя.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_3 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.
Вказує на те, що надання судом строку для примирення подружжя не суперечить моральним засадам суспільства, не є примушуванням сторін до спільного проживання, втручанням у їх приватне життя, порушенням норм моралі, конституційних прав позивача та принципу добровільності шлюбу. Незгода з цим позивача в апеляційній скарзі за наявності клопотання іншого з подружжя, який бажає примирення, не є перешкодою для вжиття судом заходів примирення сторін.
Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо зупинення провадження у справі.
Згідно з частиною 2 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскільки у даній справі оскаржується ухвала про зупинення провадження у справі, справа підлягає розгляду без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Надаючи сторонам строк для примирення, суд першої інстанції виходив з вимог пункту 4 частини 1 статті 251 ЦПК України, за яким суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення.
Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З матеріалів справи вбачається, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрований 21 жовтня 2010 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції, актовий запис №1897.
Від шлюбу сторони мають малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначено, що проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Судам слід використовувати надану законом можливість відкласти розгляд справи для примирення подружжя, особливо за наявності неповнолітніх дітей.
Стаття 211 ЦПК України передбачає, що одним із завдань розгляду справи по суті визначається сприяння примиренню сторін.
Стаття 111 СК України передбачає, що суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечитиме моральним засадам суспільства.
При цьому, необхідно зазначити, що під заходами щодо примирення розуміється строк для примирення подружжя. Основна ціль примирення подружжя - збереження сімейних відносин і повернення необхідного балансу для нормального функціонування сім'ї. Вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного із подружжя на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін у формі надання сторонам спору строку на примирення, на підставі письмової заяви або усного клопотання безпосередньо під час проведення судового засідання. При визначенні строку на примирення суд заслуховує думку сторін та враховує конкретні обставини справи. Максимальний строк для примирення подружжя не має перевищувати 6 місяців.
У частини 7 статті 240 ЦПК України вказується на можливість суду зупинити розгляд справи і призначити подружжю строк для примирення, який не може перевищувати шести місяців, а згідно з пунктом 4 частини 1 статті 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі надання сторонами у справі про розірвання шлюбу строку для примирення.
Тобто, у відповідності до пункту 4 статті 251 ЦПК України надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення є обов'язковою підставою зупинення провадження у справі.
З положень статті 251 ЦПК України випливає, що в разі не зупинення провадження у справі про розірвання шлюбу у зв'язку з наданням сторонам строку для примирення, суд допустить порушення норм процесуального права, незалежно від обставин справи, оскільки зазначена норма передбачає безумовне обов'язкове зупинення провадження у справі.
Конкретний строк для примирення визначає суд.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 253 ЦПК України у випадках, встановлених пунктом 4 частини першої статті 251 цього Кодексу, провадження у справі зупиняється до закінчення строку для примирення, визначеного судом.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом учинення процесуальних дій під час розгляду справи з визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому її розгляду.
Отже, якщо у справі про розірвання шлюбу суд дійде висновку про необхідність надання подружжю строку для примирення, який не може перевищувати шести місяців, суд відповідно до імперативної вказівки п. 4 ч. 1 ст. 251 ЦПК України зобов'язаний зупинити провадження у справі на цей строк.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 листопада 2018 року у справі № 761/33261/16-ц (провадження № 61-33349св18) зроблено висновок по застосуванню статті 111 СК України та вказано, що примирення подружжя здійснюється судом лише за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов'язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя. Надання додаткового строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов'язком.
Аналогічний висновок зроблено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 листопада 2018 року по справі № 206/3459/16-ц (провадження № 61-21621св17).
Враховуючи вищенаведені положення законодавства, а також те, що відповідач заперечує проти розірвання шлюбу, подружжя має малолітніх дітей, а причини, зазначені в позовній заяві позивачем, не дають підстав уважати, що примирення між подружжям неможливе, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про надання терміну для примирення тривалістю 3 місяці та зупинення у зв'язку з цим провадження у справі, що є обов'язком суду відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 251 ЦПК України.
При цьому, колегія суддів наголошує, що надання судом строку для примирення подружжя не суперечить моральним засадам суспільства, не є примушуванням сторін до спільного проживання, втручанням у їх приватне життя, порушенням норм моралі, конституційних прав позивача та принципу добровільності шлюбу, а спрямоване виключно на збереження сімейних відносин, як це передбачено вище зазначеними нормами законодавства. Після його закінчення, якщо примирення не відбудеться, суд вирішуватиме справу по суті заявленого позову. Незгода з цим позивача, про яку він вказує в апеляційній скарзі, за наявності клопотання іншого з подружжя, яка бажає примирення, не є перешкодою для вжиття судом заходів примирення сторін.
Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції не врахував тих обставин, що позивач не бажає примиритися, до уваги не приймаються з огляду на те, що такі обставини будуть предметом дослідження судом першої інстанції при розгляді справи по суті та не впливають на обов'язок суду зупинити провадження у справі у разі надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення, що обумовлено відсутністю згоди одного з подружжя на розірвання шлюбу.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала, якою зупинено провадження у справі та надано подружжю строк для примирення, є законною та обґрунтованою, постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, а тому апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_3 просить стягнути з позивача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 10 500 грн.
Колегія суддів вважає, що клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу є передчасним, а тому не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо касаційна інстанція, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалює судове рішення про скасування судових рішень та ухвалення нового судового рішення або змінює судові рішення повністю або частково (стаття 412 ЦПК України), цей суд вирішує питання про розподіл судових витрат. Якщо суд касаційної інстанції скасував судові рішення з передачею справи на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції (стаття 411 ЦПК України) або постановлено будь яке інше судове рішення, крім передбаченого статтею 412 ЦПК України, то розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».
З урахуванням указаного висновку, розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Відповідач просить стягнути судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу при розгляді клопотання про зупинення провадження у зв'язку з наданням строку на примирення. При цьому спір по суті ще не вирішено.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 500 грн в зв'язку з розглядом справи в Чернівецькому апеляційному суді необхідно відмовити, оскільки справа розглядається судом першої інстанції по суті і остаточне рішення ще не ухвалено.
Керуючись статтями 367, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Хотинського районного суду Чернівецької області від 14 червня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий І.М. Литвинюк
Судді: І.Н. Лисак
Н.Ю. Половінкіна