Справа № 372/2673/24
Провадження 1-кс-682/24
ухвала
Іменем України
05 липня 2024 року Слідчий суддя Обухівського районного суду Київської області ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
заявника - адвоката ОСОБА_3 ,
прокурора ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Обухівського районного суду Київської області скаргу адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , на повідомлення слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи слідчого відділу Фастівського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_6 про підозру від 12 грудня 2023 року ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України у кримінальному провадженні №12021111310000951 від 15 червня 2021 року в порядку п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України,
Зміст скарги.
До Обухівського районного суду Київської області надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , на повідомлення про підозру в межах кримінального провадження №12021111310000951 від 15 червня 2021 року на підставі п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України.
Скарга обґрунтована тим, що у провадженні СВ Обухівського РУП ГУНП в Київській області знаходяться матеріали досудового розслідування в межах вище вказаного кримінального провадження.
12 грудня 2023 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого, а саме у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.
Сторона захисту вважає, що ОСОБА_5 не набув процесуального статусу підозрюваного в межах кримінального провадження №12021111310000951 від 15 червня 2021 року, у зв'язку з грубим порушенням стороною обвинувачення процедури вручення повідомлення про підозру, а також у зв'язку з її необґрунтованістю.
Так, наявне у матеріалах кримінального провадження письмове повідомлення про підозру, датоване 12 грудня 2023 року, не містить запису, що воно було вручено ОСОБА_5 , при цьому інші матеріали кримінального провадження також не містять даних про вручення вказаного повідомлення взагалі будь-якій особі.
Проте, на думку органу досудового розслідування, доказами вручення письмового повідомлення про підозру є копія поштового відправлення № 0850400370250, що надіслано на адресу: АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_7 (дружина ОСОБА_5 ). Однак, 3 січня 2024 року дане поштове відправлення повернуто відправнику - тобто до Фастівського РУП ГУНП у Київській області.
Поштове відправлення № 0850400370269, що надіслано на адресу: АДРЕСА_2 , було надіслано на ім'я ОСОБА_8 (сина ОСОБА_5 ), проте, 26 січня 2024 року вказане поштове відправлення повернуто відправнику - тобто до Фастівського РУП ГУНП у Київській області, як таке, що не було вручене.
Зазначає, що повернення повістки про виклик (повідомлення про підозру) до особи (органу), що його надсилала (слідчого) з відміткою «за закінченням встановленого терміну зберігання» не є доказом належного інформування учасника провадження про дату, час і місце проведення слідчих дій за його участю (аналогічна правова позиція, зокрема, висвітлена у Постанові Верховного Суду України від 18 січня 2023 року по справі № 752/24739/19).
Крім того, органу досудового розслідування було відомо, що ОСОБА_5 покинув межі України не тільки до оголошення йому підозри, а й навіть до внесення відомостей про вказану подію до ЄРДР (близько трьох років тому), однак матеріали кримінального провадження не містять жодних даних про направлення письмового повідомлення про підозру шляхом використання міжнародного співробітництва.
При цьому, 12 грудня 2023 року за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, слідчим за погодженням з прокурором письмове повідомлення про підозру ОСОБА_5 оголошене під відеозапис дружині брата останнього та залишено шляхом закріплення між штахетами забору, яким огороджене домоволодіння дружини брата ОСОБА_5 . З огляду на положення п.1 ч.1 ст.3 КПК України, дружина брата не є членом сім'ї. Більше того вона не є особою, яка проживає разом з ОСОБА_5 .
Так, в ході ознайомлення з матеріалами кримінального провадження сторона захисту вважає, що, зокрема, органом досудового розслідування, не проведено жодної слідчої дії, яка б підтвердила факт вчинення даного кримінального правопорушення саме ОСОБА_5 , окрім показань лише одного свідка ОСОБА_9 . Жодних інших свідків по справі, які могли б підтверджувати причетність ОСОБА_5 до вказаного злочину, немає. При цьому, органами досудового розслідування умисно не досліджуються обставини конфлікту між ОСОБА_10 та особою на ім'я ОСОБА_11 , що мала місце 12 червня 2021 року.
Зазначає, що 16 червня 2021 року, за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, по матеріалах кримінального провадження, відомості про які внесено до ЄРДР № 12021111310000951 від 15 червня 2021 року, ОСОБА_5 повідомлено про підозру, в порядку, передбаченому ч.1 ст.278 КПК України.
7 липня 2023 року ухвалою слідчого судді Фастівського міськрайонного суду Київської області по справі № 381/2044/22 (провадження 1-кс/381/818/23), повідомлення про підозру від 16 червня 2021 року у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України скасовано, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 06 листопада 2023 року (провадження №11-сс/824/4551/2023).
Порушення, вказані у вказаних судових рішеннях, наявні і в даному конкретному випадку.
Вказує обставини які неодноразово перешкоджали реалізації права сторони захисту на оскарження повідомлення про підозру, та оскільки стороною захисту вживалися всі можливі заходи з усунення таких перешкод, які протягом довгого часу не давали ефективного результату, наразі існує об'єктивна необхідність у поновленні строку для оскарження повідомлення про підозру від 12 грудня 2023 року.
Зокрема, 12 грудня 2023 року, прокурором у кримінальному провадженні затверджено письмове повідомлення про підозру, яке того ж дня було направлено поштовими відправленнями за № 0850400370250 та № 0850400370269, однак 3 січня 2024 року та 26 січня 2024 року вказані поштові відправлення були повернуті до Фастівського РУП ГУНП в Київській області як такі, що не було вручено. Матеріали кримінального провадження було передано до іншого органу досудового розслідування згідно відповідної постанови Київської обласної прокуратури, у зв'язку з чим представнику ОСОБА_5 не надали матеріали для ознайомлення у Фастівському РУП ГУНП в Київській області, а повідомили про звернення до Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області.
Представник ОСОБА_5 звернувся до Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області з клопотанням про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, на що представнику ОСОБА_5 , 1 лютого 2024 року надано обмежену кількість матеріалів кримінального провадження, яких було недостатньо для підготовки обґрунтованої скарги на повідомлення про підозру від 12 грудня 2023 року, про що вказувалося представником ОСОБА_5 у клопотанні до слідчого судді про тимчасовий доступ до документів у кримінальному провадженні №12021111310000951 від 15 червня 2021 року, за результатами розгляду якого відмовлено у задоволенні клопотання чим обмежено сторону захисту у можливості оскарження повідомлення про підозру.
Органом досудового розслідування в повній мірі надано можливість ознайомитися з матеріалами досудового розслідування в даному кримінальному провадженні лише 26 квітня 2024 року, у зв'язку з чим сторона захисту отримала можливість повноцінної підготовки скарги на повідомлення про підозру від 12 грудня 2023 року вже після спливу строку на оскарження такого повідомлення про підозру.
Відзначає, що скарга на повідомлення про підозру аналогічного змісту подавалася 2 травня 2024 року до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, однак у зв'язку з повторною зміною підслідності в даному кримінальному провадженні на Обухівський РУП ГУНП в Київській області, вказана скарга залишена без розгляду відповідною ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.
На підставі викладеного, просить:
1) визнати причину пропуску строку для подання скарги на повідомлення про підозру поважною;
2) поновити (продовжити) процесуальний строк для подання скарги на повідомлення про підозру;
3) скасувати повідомлення про підозру ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Бабче, Івано-Франківської області, українцю, громадянину України, проживає за адресою: АДРЕСА_3 , датоване 12 грудня 2023 роком, у кримінальному провадженні №12021111310000951, відомості про які внесені від 15 червня 2021 року, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України;
4) зобов'язати прокурора Обухівської окружної прокуратури Київської області внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, та вилучити інформацію з Єдиного реєстру досудових розслідувань про повідомлення підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України у кримінальному провадженні № 12021111310000951 від 15 червня 2021 року.
Позиції учасників провадження.
У судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 підтримав скаргу з наведених у ній підстав та просив задовольнити її в повному обсязі.
Прокурор у судовому засіданні просив в задоволенні скарги відмовити, посилаючись на безпідставність їх вимог, вважає, що повідомлення про підозру відповідає вимогам КПК України, органом досудового розслідування вжито всіх необхідних заходів щодо вручення вказаного повідомлення про підозру у спосіб, передбачений ст.135 КПК України.
Щодо строку звернення із скаргою.
За змістом ст. 117 КПК України поновлення процесуального строку допускається лише за наявності відповідного клопотання в разі пропущення його з поважних причин.
Згідно п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, зокрема: повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.
Відповідно до ч. 1 ст. 304 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора, передбачені ч. 1 ст. 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності.
З системного аналізу положень п. 10 ч. 1 ст. 303 та ч. 1 ст. 304 КПК України вбачається, що повідомлення про підозру може бути оскаржено протягом десяти днів після спливу двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
Тобто, КПК України містить чітку вимогу, яка випливає з принципу диспозитивності кримінального процесу, що у разі пропуску строку оскарження дії чи бездіяльності слідчого, прокурора скаржник має зазначити у скарзі або подати відповідне клопотання про поновлення строку оскарження, а слідчий суддя оцінити наведенні в такому клопотанні обставини пропуску та за наявності підстав поновити такий строк.
Оскарження повідомлення про підозру є гарантованим процесуальним правом підозрюваного, його захисника, якого вони не можуть бути позбавлені в межах досудового розслідування.
Так, під час судового розгляду встановлено, що слідчим відділом Обухівського РУП ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12021111310000951 від 15 червня 2021 року, за ознаками скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.
12 грудня 2023 року прокурором у вказаному кримінальному провадженні затверджено письмове повідомлення про підозру, яке того ж дня слідчим було направлено засобами поштового зв'язку (поштові відправлення № 0850400370250 та № 0850400370269).
Вказане повідомлення про підозру не містить запису про його вручення безпосередньо ОСОБА_5 або стороні захисту.
1 лютого 2024 року стороні захисту було надано для ознайомлення обмежену кількість матеріалів вказаного кримінального провадження, яких було недостатньо для підготовки скарги на повідомлення про підозру від 12.12.2023, у зв'язку з чим захисник звертався із клопотанням до слідчого судді про надання тимчасового доступу до всіх документів у кримінальному провадженні, за результатами розгляду якого відмовлено у задоволенні клопотання.
26 квітня 2024 року сторона захисту ознайомилась з матеріалами кримінального провадження у повному обсязі.
02 травня 2024 року сторона захисту в межах процесуального строку звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із скаргою в порядку п.10 ч.1 ст.303 КПК України.
06 травня 2024 року постановою першого заступника керівника Київської обласної прокуратури у даному кримінальному провадженні визначено підслідність за Обухівським РУП ГУ НП в Київській області. У зв'язку із зміною підслідності в кримінальному провадженні, 15 травня 2024 року вказана скарга залишена без розгляду відповідною ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.
22 травня 2024 року стороною захисту подано до Обухівського районного суду Київської області скаргу на повідомлення про підозру на підставі п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України з вимогою про поновлення процесуального строку на звернення.
Враховуючи, що повідомлення про підозру ОСОБА_5 від 12.12.2023 та його захисникам органом досудового розслідування особисто не вручено, двомісячний строк після направлення повідомлення про підозру був дотриманий, кримінальне провадження не закрито, обвинувальний акт у ньому не складений, слідчий суддя приходить до висновку, що вище вказані обставини об'єктивно перешкоджали стороні захисту реалізувати своє право на оскарження повідомлення про підозру, а тому існують правові підстави для поновлення строку на оскарження повідомлення про підозру від 12.12.2023 з подальшою можливістю розгляду скарги по суті.
Щодо процесу (порядку) здійснення повідомлення про підозру та набуття особою статусу підозрюваного.
Відповідно до положення ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст.ст. 276-279 КПК України повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Процесуальна процедура повідомлення про підозру регулюється положеннями глави 22 КПК України.
Статтею 278 КПК України визначено порядок здійснення повідомлення про підозру та обов'язок роз'яснення прав підозрюваного, а саме: письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень; письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання.
Підставою для скасування повідомлення про підозру або визнання такою, що не набула статусу підозрюваного є порушення процесу (порядку) здійснення повідомлення про підозру, відсутність обов'язкових елементів повідомлення про підозру.
Згідно ч. 1 ст. 135 КПК України особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що у разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім'ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваною є особа, якій у порядку, передбаченому КПК України, вручено повідомлено про підозру.
Так, за загальним правилом КПК України, письмове повідомлення про підозру вручається особі в день його складення слідчим або прокурором.
У разі неможливості вручити особисто, повідомлення про підозру вручається у спосіб, передбачений для виклику та приводу особи (Глава 11 КПК України, статті 135, 136), тобто шляхом: - надіслання поштою, електронною поштою; - врученням під розписку дорослому члену сім'ї чи іншій особі, яка з нею проживає «для передання»; - врученням житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
Таким чином, КПК України містить вичерпний перелік способів, з дотриманням яких, повідомлення про підозру може бути вручене.
Однак, на переконання слідчого судді, «вручено» не означає «отримано», а отже доцільно враховувати вимоги щодо належного підтвердження отримання або ознайомлення особою зі змістом повідомлення про підозру іншим шляхом.
Аналіз положень КПК України дає підстави стверджувати, що направлення особі повідомлення про підозру засобами поштового зв'язку відповідатиме вимогам КПК України лише у випадку вручення поштового відправлення особисто підозрюваному.
Так, згідно ч. 1 ст. 136 КПК України, належним отриманням підозри є виключно розпис особи, у тому числі на поштовому повідомленні. Таким чином, особа набуває статусу підозрюваного з моменту вручення їй особисто поштового відправлення.
Як вбачається з оглянутих матеріалів кримінального провадження, та доданих копій до скарги, 12 грудня 2023 року слідчий відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи слідчого відділу Фастівського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_6 , розглянувши матеріали кримінального провадження встановив наявність достатніх доказів для повідомлення про підозру особі у вчиненні злочину, відповідно до ч. 4 ст. 22, п. 6 ч. 2 ст. 40, ст.ст. 42, 276-278 КПК України повідомив ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Повідомлення про підозру не містить запису про його вручення ОСОБА_5 чи/або стороні захисту (т.3 а.с. 156-159 матеріалів).
Вказане повідомлення про підозру було направлено засобами поштового зв'язку (поштове повідомлення № НОМЕР_1 ) адресату на ім'я - ОСОБА_7 за адресою її проживання - АДРЕСА_1 . Згідно відстеження поштового відправлення за допомогою сайту АТ «Укрпошта» вбачається, що 3 січня 2024 року дане поштове відправлення повернуто відправнику - тобто до Фастівського РУП ГУНП у Київській області, як таке, що не було вручене.
Також, письмове повідомлення про підозру надсилалось згідно поштового відправлення №0850400370269, на адресу: АДРЕСА_2 , адресату на ім'я ОСОБА_8 . Згідно відстеження поштового відправлення за допомогою сайту АТ «Укрпошта» вбачається, що 26 січня 2024 року вказане поштове відправлення повернуто відправнику - тобто до Фастівського РУП ГУНП у Київській області, як таке, що не було вручене. (т.3 а.с. 160-163 матеріалів).
Слідчий суддя наголошує, що матеріали кримінального провадження не містять інформації про сімейний стан ОСОБА_5 , а саме щодо наявності в нього дружини ОСОБА_7 та сина ОСОБА_8 , відсутня також і інформація про зареєстроване чи/або фактичне місце проживання цих осіб.
Також матеріали кримінального провадження №12021111310000951 не містять відомостей про отримання вище вказаних поштових відправлень, чи/або повернення поштових відправлень без вручення до органу досудового розслідування.
Окрім того, слідчий суддя зауважує, що повернення повідомлення про підозру до органу, що його надсилав (слідчого) з відміткою «за закінченням терміну зберігання», не є доказом належного інформування учасника провадження про проведення слідчих дій за його участю, а також не свідчить про відмову сторони від одержання.
Відповідні правові позиції викладені у Постановах Верховного Суду від 18 січня 2023 року по справі № 752/24739/19 (провадження № 20936см21), від 18 січня 2023 року по справі № 947/15524/20 (провадження № 61-20943св21), від 18 січня 2023 року по справі № 537/909/17 (провадження № 61-9131св22), від 12 січня 2023 року по справі № 591/3717/21 (провадження № 61-734св22), від 19 грудня 2022 року у справі № 203/3899/21 (провадження № 61-7857св22), від 14 грудня 2022 року по справі № 203/99/20 (провадження № 61-5145св21).
Слідчий суддя звертає увагу, що положення ч. 2 ст. 135, ч. 1 ст. 136 КПК України передбачають вручення такого повідомлення під розписку дорослому члену сім'ї, або іншій особі, яка з нею проживає для подальшої передачі, а не відправлення його поштою.
Твердження прокурора в судовому засіданні, що слідчим у належний спосіб згідно ч.2 ст.135 КПК України вручено повідомлення про підозру ОСОБА_5 шляхом його вручення під відеозапис дружині брата останнього як іншій особі, яка з ним проживає, спростовується оглянутими матеріалами кримінального провадження.
В матеріалах кримінального провадження наявний диск з відеозаписом, з якого вбачається, що слідчим вручено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_5 - дружині брата останнього - ОСОБА_12 , яка відмовилась під розпис отримувати вказане повідомлення, оскільки місце перебування ОСОБА_5 їй невідоме, а в даному домоволодінні проживає тільки її сім'я.
Слідчий суддя не бере до уваги наявний в матеріалах кримінального провадження відеозапис, як доказ вручення, оскільки за результатами його перегляду, не представилось за можливе встановити дату, час, місце (адресу) проведення процесуальної дії щодо вручення письмового повідомлення про підозру ОСОБА_5 , крім того, з усних пояснень дружини брата ОСОБА_5 - ОСОБА_12 вбачається, що останній за адресою її домоволодіння не проживає з 2021 року.
В матеріалах кримінального провадження також відсутній письмовий акт про відмову дружини брата ОСОБА_5 - ОСОБА_12 від отримання письмового повідомлення про підозру.
Слідчий суддя повторно зазначає, що положення ч.2 ст.135 КПК України, ч.1 ст.136 КПК України чітко передбачають вручення такого повідомлення під розписку, зокрема, і іншій особі, яка проживає з підозрюваним.
Слідчий суддя звертає увагу, що матеріали кримінального провадження не містять будь-яких належних доказів на підтвердження того, що особи на ім'я ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , яким було направлено засобами поштового зв'язку повідомлення про підозру ОСОБА_5 , а також дружина брата ОСОБА_5 - ОСОБА_12 , якій вручено повідомлення про підзору під відеозапис проживають разом з ОСОБА_5 за однією адресою та мають спільний побут.
Вичерпний перелік осіб, які є членами сім'ї, який використовується судами, визначений ст.1 Закону України «Про запобігання корупції». Так, це можуть бути особи, які перебувають у шлюбі, а також їхні діти, у тому числі будь-які особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки із суб'єктом, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону (крім осіб, взаємні права та обов'язки яких не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
Слідчий суддя констатує, що вручення повідомлення про підозру будь-якій іншій, сторонній особі є незаконним та не тягне за собою набуття особою статусу підозрюваного.
З оглянутих матеріалів кримінального провадження вбачається, що згідно відповіді заступника начальника управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУНП в Київській області ОСОБА_13 від 16 червня 2021 року надано відомості за даними інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи «Аркан» про перетин державного кордону України у період з 01 січня 2021 року по 16 червня 2021 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зокрема, 14 червня 2021 року ОСОБА_5 здійснив перетин кордону (том 1 а.с. 71-72).
Окрім того, згідно рапорту оперуповноваженого СРЗПВВСП Фастівського РУП ОСОБА_14 від 17 червня 2021 року, на виконання доручення слідчого, установлено, що ОСОБА_5 , 1975 року народження, прож. АДРЕСА_3 , після скоєння злочину 14 червня 2021 року о 22 год 34 хв перетнув кордон аеропорту Київ (Жуляни) та здійснив виліт рейсом WRC 7751 Київ-Пула «Хорватія». Вказана особа кордон на Україну не перетинала (том 1 а.с. 85 матеріалів).
Згідно особової картки Державної міграційної служби зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_5 є АДРЕСА_3 .
Фактичним місцем проживання ОСОБА_5 є АДРЕСА_1 .
В даному конкретному випадку, на переконання слідчого судді, враховуючи наявну в матеріалах кримінального провадження інформацію, щодо відсутності ОСОБА_5 на території України, органом досудового розслідування допущено порушення процесуальної процедури вручення повідомлення про підозру ОСОБА_5 .
Вказані дії органу досудового розслідування не можуть свідчити про законність вручення ОСОБА_5 повідомлення про підозру.
Орган досудового розслідування мав би в порядку ст.ст. 135, 136 КПК України направити письмове повідомлення про підозру засобами поштового зв'язку за зареєстрованим місцем проживання та фактичним місцем проживання саме на ім'я ОСОБА_5 або ж вручити під розпис членам сім'ї (у разі наявності) чи/або голові житлово-експлуатаційної організації за місцем проживання ОСОБА_5 ..
Отже, з урахуванням вище викладеного, слідчий суддя дійшов висновку, що в даному випадку, має місце порушення порядку вручення повідомлення про підозру, що в свою чергу, є підставою для його скасування, а ОСОБА_5 є особою, що не набула статусу підозрюваного у кримінальному провадженні № 12021111310000951 від 15 червня 2021 року.
Щодо обґрунтованості підозри
Слідчий суддя зазначає, що перевірка повідомлення про підозру з точки зору обґрунтованості підозри з врахуванням положень ст. 17 КПК України не входить до предмету розгляду, який здійснюється слідчим суддею відповідно до положень ст. 303 ч. 1 п.10 КПК України на стадії досудового розслідування, а може бути лише предметом безпосереднього судового розгляду кримінального провадження судом, оскільки на стадії досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вдаватись до оцінки отриманих слідством доказів та порядку їх отримання, давати оцінку зібраним доказам з точки зору їх допустимості, а без такої оцінки висновок щодо обґрунтованості повідомленої особі підозри неможливий.
Слідчий суддя констатує, що визнання доказів недопустимими належить виключно до компетенції суду під час судового розгляду (ст.89 ч.1 КПК України).
При вирішенні питання про обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_5 підозри, слідчий суддя вважає, що відповідно до практики ЄСПЛ («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), слідчий суддя (суд), оцінюючи докази на предмет наявності обґрунтованої підозри, повинен виходити з того, що підозра визнається обґрунтованою лише у тому випадку, якщо існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про котру йдеться, могла вчинити правопорушення, оцінити лише достатність зібраних доказів для підозри певної особи у вчиненні кримінального правопорушення, не вдаючись до їх оцінки як допустимих.
Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає, що докази у даному випадку не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження підозрюваного ОСОБА_5 , але вони повинні бути достатніми, щоб виправдати розслідування щодо нього або висунення йому обвинувачення. Невинуватість підозрюваного у інкриміновану злочину доводиться і встановлюється в ході судового розгляду, оскільки слідчий суддя позбавлений можливості в достатній мірі дослідити та дати оцінку всім доказам по вказаному кримінальному провадженні, тому відсутні законні підстави для визнання підозри необґрунтованою.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Посилання на конкретні докази, зокрема на висновок експерта та наведення змісту такого доказу суперечить приписам діючого КПК України, адже докази подаються сторонами кримінального провадження під час судового розгляду.
Тобто, перед слідчим суддею не ставиться питання доведеності поза розумним сумнівом вини підозрюваного ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, а лише вирішується питання щодо обґрунтованості підозри.
Тому підтвердження чи спростування винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є виключно прерогативою суду під час судового розгляду кримінального провадження по суті.
Щодо зобов'язання прокурора вилучити інформацію з Єдиного реєстру досудових розслідувань про повідомлення про підозру
Так, вичерпний перелік рішень, дій та бездіяльності слідчого та/або прокурора, які можуть бути оскаржені на досудовому провадженні до слідчого судді, наведений у п.п. 1-11 ч. 1 ст. 303 КПК України. Зазначений перелік не підлягає розширеному тлумаченню, оскільки скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, які не охоплюються вищенаведеною нормою, не розглядаються під час досудового розслідування та можуть бути предметом розгляду на іншій стадії кримінального провадження - зокрема, під час підготовчого провадження згідно з правилами статей 314-316 КПК України.
Виходячи з положень ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржено три види бездіяльності: бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення; у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу; у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.
При цьому, слідчий суддя зазначає, що оскарженню на досудовому розслідуванні підлягає не будь-яка бездіяльність, що полягала у нездійсненні інших процесуальних дій, а лише бездіяльність за наявності трьох обов'язкових ознак: слідчий або прокурор наділені обов'язком вчинити певну процесуальну дію; така процесуальна дія має бути вчинена у визначений КПК України строк; відповідна процесуальна дія слідчим чи прокурором у встановлений строк не вчинена.
Слідчий суддя констатує, що чинний КПК України не регламентує, зокрема, обов'язок та строк, протягом якого прокурор повинен видалити з Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості щодо повідомлення особі про підозру, тому такий вид бездіяльності, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, не може бути предметом судового контролю з боку слідчого судді.
Адвокат ОСОБА_3 у скарзі просить зобов'язати прокурора, зокрема, вилучити з Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про повідомлення особі про підозру.
Однак, кримінальним процесуальним кодексом України не регламентований обов'язок слідчого, дізнавача чи прокурора вчинити такі дії, так само як і строк, протягом якого вони мають бути вчинені.
Відповідно до п. 2, 3 глави 1 розділу І Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, реєстр - створена за допомогою автоматизованої системи електронна база даних, відповідно до якої здійснюються збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення даних, зазначених у пункті 1 глави 2 цього розділу, які використовуються для формування звітності, а також надання інформації про відомості, внесені до Реєстру, з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства та законодавства, яким врегульовано питання захисту персональних даних та доступу до інформації з обмеженим доступом. Реєстр утворений та ведеться відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України з метою забезпечення: реєстрації кримінальних правопорушень (проваджень) та обліку прийнятих під час досудового розслідування рішень, осіб,які їх учинили, та результатів судового провадження; оперативного контролю за додержанням законів під час проведення досудового розслідування; аналізу стану та структури кримінальних правопорушень, вчинених у державі; інформаційно-аналітичного забезпечення правоохоронних органів.
Отже, внесення інформації до Реєстру є передбаченим законом фіксуванням комплексу вчинених у кримінальному провадженні процесуальних дій, а також подальшого руху справи на стадії судового розгляду з метою розрахунку показників, пов'язаних з результатами розслідування і розкриття кримінальних правопорушень.
Наявність в Єдиному реєстрі досудових розслідувань відомостей щодо повідомлення особі про підозру є лише відображенням певних процесуальних дій, та жодним чином не констатує винуватості особи у вчиненні злочину, не суперечить закріпленим у ст. 62 Конституції України і ст. 17 КПК України засадам презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, не впливає на юридичне становище особи, не змінює характеру й обсягу її прав та обов'язків, існуючого стану правовідносин, тощо.
Більше того, чинне законодавство не передбачає виключення з Реєстру інформації, якою лише констатується факт здійснення процесуальної діяльності органів досудового розслідування, а тому заявлені вимоги не можуть розглядатися за правилами будь-якого судочинства. Вказане переслідує легітимну мету офіційного фіксування здійснених у кримінальному провадженні процесуальних дій і прийнятих процесуальних рішень, а відповідне обмеження доступу до суду є пропорційним цій меті.
Відповідна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 березня 2019 року, у справі № 807/1456/17 (провадження 11-1460апп18).
Зазначене свідчить про відсутність правових підстав для розгляду слідчим суддею вимог особи до органу досудового розслідування про виключення відомостей з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Під час прийняття рішення слідчий суддя також враховує, що у відповідності до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно п. 18 ч. 1 ст. 3, ст. 26, ч. 1 ст. 36 КПК України, слідчий суддя першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотримання прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. Слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом. Прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
У Висновку Консультативної Ради європейських прокурорів № 13 (2018) від 23.11.2018 р. розтлумачено, що незалежність прокурорів означає, що прокурори повинні бути вільні від незаконного втручання у виконання своїх обов'язків щодо дотримання і застосування закону та верховенства права і не відчувати в цьому контексті будь-якого політичного тиску або іншого незаконного впливу.
Отже прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог КПК України, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Чинне кримінальне процесуальне законодавство України не наділяє слідчого суддю повноваженнями на зобов'язання прокурора у кримінальному провадженні приймати не передбачені законом рішення, зокрема, про видалення відомостей з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Враховуючи, що у даному випадку предметом оскарження не є бездіяльність прокурора щодо вчинення процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений КПК України строк, слідчий суддя дійшов висновку про те, що така вимога не підлягає оскарженню відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 КПК України, тому, відповідно, у її задоволенні слід відмовити.
Враховуючи викладене, на підставі ст. 19 Конституції України, керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 9, 42, 91, 110, 276-278, 303, 307, 308, 376 КПК України, слідчий суддя,
Скаргу задовольнити частково.
Визнати причину пропуску строку для подання скарги поважною та поновити строк на оскарження повідомлення про підозру слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи слідчого відділу Фастівського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_6 про підозру від 12 грудня 2023 року ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України у кримінальному провадженні №12021111310000951 від 15 червня 2021 року.
Скасувати повідомлення про підозру ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Бабче, Івано-Франківської області, українцю, громадянину України, від 12 грудня 2023 року, у кримінальному провадженні № 12021111310000951, відомості про які внесені від 15 червня 2021 року, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, яка не була повідомлена ОСОБА_5 .
У іншій частині скарги, - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили в порядку визначеному ст. 532 КПК України.
Слідчий суддя ОСОБА_15