Справа № 369/11388/24
Провадження №2-о/369/481/24
16.07.2024 року м. Київ
Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Янченко А.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Виконавчий комітет Вишневої міської ради Бучанського району Київської області про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, -
Заявник звернувся до суду з вищезазначеною заявою.
Так, згідно ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності не оспорюваних прав.
За змістом ч. 2 ст. 293, ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, а саме: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Частиною 2 ст. 315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18, постанова Верховного Суду від 22 квітня 2020 року по справі №200/14136/17)
Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права, спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Відтак, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також не доведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
Частиною 4 ст. 315 ЦПК України визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Нормою ст. 258 ЦПК України встановлено, що процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.
Як вбачається зі змісту заяви окремого провадження ОСОБА_1 , у останнього із ОСОБА_2 є спільна дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Посилаючись на те, що дитина фактично проживає разом із ним, заявник є єдиним піклувальником та утримувачем дитини, здійснює за ними постійний догляд, заявник просить суд встановити факт самостійного виховання та утримання ним дитини, що необхідно заявнику для реалізації прав та інтересів дитини та заявника.
Згідно ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
За змістом ст. ст. 180, 181 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, зокрема, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
За змістом ч. 5 ст. 157 СК України той із батьків, з яким за рішенням суду визначено або висновком органів опіки та піклування підтверджено місце проживання дитини, самостійно вирішує питання тимчасового виїзду за межі України на строк до одного місяця та більше з метою лікування, навчання, участі дитини в дитячих змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, екологічних, технічних, мистецьких, туристичних, дослідницьких, спортивних заходах, оздоровлення та відпочинку дитини за кордоном, у тому числі у складі організованої групи дітей за умов, визначених вказаною нормою закону.
Нормою ч. 5 ст. 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Аналізуючи зміст заяви окремого провадження ОСОБА_1 , зокрема мотивування такої заяви, а також характер та правове значення факту, який просить встановити заявник, в контексті наведених вище норм сімейного та цивільного процесуального законодавства, приходжу до висновку, що встановлення заявленого ОСОБА_1 факту, що має юридичне значення, фактично ґрунтується на доведенні ухилення матері спільної із заявником дитини від виконання своїх обов'язків щодо утримання, виховання своєї дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти, а отже рішення суду про встановлення заявленого факту матиме преюдиційне значення для подальшого вирішення спору між батьками дитини про позбавлення матері дитини батьківських прав щодо дитини. Відтак, викладене безумовно свідчить про те, що встановлення заявленого ОСОБА_1 факту пов'язане із наступним вирішенням спору про право між батьками, для попереднього вирішення якого окреме провадження не передбачено.
Таким чином, підсумовуючи вищевикладене та приймаючи до уваги наявність між заявником та матір'ю дитини заявника спору про право, приходжу до висновку про необхідність відмови у відкритті провадження у цивільній справі окремого провадження на підставі ст. 315 ч. 4 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 186, 187, 258-261, 263, 293, 315, 352-355 ЦПК України, суддя, -
У відкритті провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Виконавчий комітет Вишневої міської ради Бучанського району Київської області про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через Києво-Святошинський районний суд Київської області або безпосередньо до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. У разі постановлення ухвали без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання ухвали.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.
Суддя А.В. Янченко