Справа № 369/11092/24
Провадження №1-кс/369/2152/24
04.07.2024 року м. Київ
Слідчий суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12024111050001135 від 15.04.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, -
До слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 надійшло вищевказане клопотання, яке мотивовано тим, що ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16.05.2024 накладено арешт на транспортні засоби - речові докази які знаходяться на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: на автомобіль марки VOLKSWAGEN JETTA реєстраційний номер НОМЕР_1 згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належний ОСОБА_4 зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_2 , та мотоцикл марки ZONTES Т310 реєстраційний номер НОМЕР_3 згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 належний ОСОБА_3 , зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_3 , шляхом накладення заборони на розпорядження, та відчуження даного майна.
На даний час жодні слідчі дії вже не проводяться із цими транспортними засобами, оскільки всі такі виконані, на даний час, знаходяться на майданчику тимчасового зберігання затриманих транспортних засобів, що може привести їх у непридатний для використання стан, а тому в подальшому застосуванні такого заходу, як накладення арешту на вказане майно, шляхом заборони користування ним відпала потреба.
На підставі вищевказаного заявник просив суд скасувати арешт накладений згідно ухвали слідчого судді Києво-Святошинський районний суд Київської області від 16.05.2024 на майно ОСОБА_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , а саме: мотоцикл марки ZONTES Т310, реєстраційний номер НОМЕР_3 згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 , в частині позбавлення права користування вказаним майном.
04.07.2024 року заявник ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, у своєму клопотанні просив слідчого суддю розгляд справи провести без його участі.
04.07.2024 року прокурор Києво-Святошинської окружної прокуратури в судове засідання не з'явися. Про день, час та місце розгляду клопотання повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.
Слідчий суддя, вивчивши клопотання про скасування арешту майна та додані до нього матеріали, вважає, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що в межах кримінального провадження № 12024111050001135 від 15.04.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, 16.05.2024 року ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_5 у справі № 369/6191/24 було накладено арешт на транспортні засоби - речові докази які знаходяться на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: на автомобіль марки VOLKSWAGEN JETTA реєстраційний номер НОМЕР_1 згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належний ОСОБА_4 зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_2 , та мотоцикл марки ZONTES T310 реєстраційний номер НОМЕР_3 згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 належний ОСОБА_3 , зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_3 , шляхом накладення заборони на розпорядження, та відчуження даного майна.
Відповідно до вимог ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно з ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та /або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України), арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК.
Частина 1 статті 98 КПК України визначає, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен врахувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт накладався у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст.170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт накладається у випадках, передбачених п. п. 3, 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 5) розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
У відповідності до ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
З огляду на приписи п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України , згідно з якими до повноважень слідчого судді належить здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, слід зазначити, що подальший арешт майна за відсутністю передбачених для цього підстав може порушити право заявника на вільне використання належного йому на праві оренди майна (договір оренди на 49 років), що буде суперечити загальним засадам володіння особою майном, приписам національного законодавства та вимогам ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини (зокрема, справа «Баландіна проти України, «Батрак проти України», «Панов проти України»)
Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти російської федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.
Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", п. 50, Series А N 98).
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаілов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Окрім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП],заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Протягом досудового розслідування не встановлено, що джерело походження грошових коштів які перебувають арештованими на розрахунковому рахунку підприємства є предметом злочину чи отриманні незаконним шляхом.
Слідчий суддя не вбачається потреби, яка б виправдовувала такий ступінь втручання у права і свободи особи, яка володіє вказаним майном на законних підставах (договір оренди на 49 років). Розумність та співрозмірність обмеження права законного користувача вказаного майна суперечить завданням кримінального провадження. Зазначений захід забезпечення кримінального провадження порушує права заявника, оскільки призводить до надмірного обмеження прав, тому вказаний арешт підлягає скасуванню.
За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку про задоволення клопотання та скасування арешту з майна, яке належить ОСОБА_3 .
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 131, 170, 174 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12024111050001135 від 15.04.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України - задовольнити.
Скасувати арешт накладений згідно ухвали слідчого судді Києво-Святошинський районний суд Київської області від 16.05.2024 на майно ОСОБА_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , а саме: мотоцикл марки ZONTES Т310, реєстраційний номер НОМЕР_3 згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 , в частині позбавлення права користування вказаним майном.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1