Справа № 368/514/24
2/368/472/24
Рішення
Іменем України
"27" травня 2024 р. Кагарлицький районний суд Київської області в складі: головуючого судді Кириченка В.І.,
при секретарі Марчук Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кагарлику позовну заяву ОСОБА_1 до Кагарлицької міської територіальної громади в особі Кагарлицької міської ради Обухівського району Київської області про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини, встановлення факту належності правовстановлюючого документа,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом та просив визнати причини пропуску ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шестимісячного строку для прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 поважними та встановити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , додатковий строк у три місяці для подачі заяви про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 .
Встановити факт належності померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 правовстановлюючого документа, а саме свідоцтва про право власності від 28.02.1992 року, виданого на ім'я ОСОБА_2 державним нотаріусом Кагарлицької державної нотаріальної контори Воловенко Р.П. та зареєстрованого в реєстрі за №1-269.
Мотивував позов тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що відділом РАЦС Кагарлицького району Київській області було видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 05.05.1995 року.
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належне їй майно, а саме на частини житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Вищевказане нерухоме майно належало померлій ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності від 28.02.1992 року, виданого державним нотаріусом Кагарлицької державної нотаріальної контори Воловенко Р.ІІ. та зареєстрованого в реєстрі за №1-269.
За життя ОСОБА_2 на випадок своєї смерті заповіту не складала.
ОСОБА_1 (далі - Позивач) є сином померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Позивача серії НОМЕР_2 від 01.09.1951 року.
Позивач є власником іншої частини житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 - на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 28.02.1992 року, виданого державним нотаріусом Кагарлицької державної нотаріальної контори Воловенко Р.П. та зареєстрованого в реєстрі за №1-638.
Позивач є сином померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 та спадкоємцем її майна. До цього часу спадщина ОСОБА_2 жодним ніким прийнята та оформлена не була.
За приписами ч. 1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до ст. 5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.
У п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року № 7 судам роз'яснено, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 01.01.2004. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини. У разі коли спадщина, яка відкрилась до набуття чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 01.01.2004, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.
Таким чином, оскільки спадщина після смерті ОСОБА_2 відкрилась у період чинності ЦК УРСР 1963 року і строк прийняття спадщини закінчився у період дії вказаного кодексу, то до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми ЦК УРСР.
За змістом ст. ст. 524, 525 ЦК УРСР (тут і далі в редакції, чинній на момент смерті померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 ,), спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.
Відповідно до ч. 1 ст. 529 ЦК УРСР, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.
Згідно зі ст. 548 ЦК УРСР, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Згідно зі ст. 550 ЦК УРСР, строк для прийняття спадщини, встановлений статтею 549 цього Кодексу, може бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними. Спадщина може бути прийнята після закінчення зазначеного строку і без звернення до суду при наявності згоди на це всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину. У цих випадках, якщо спадкове майно було прийняте іншими спадкоємцями або перейшло до держави, спадкоємцеві, що пропустив зазначений строк, передається лише те з належного йому майна, яке збереглося в натурі, а також кошти, виручені від реалізації решти належного йому майна.
Аналогічні положення містять ст. ст. 1217, 1223, 1258, 1266, 1276 ЦК України.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008р. №7 «Про судову практику у справах про спадкування» особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
При розгляді цієї категорії справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обгрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Слід зазначити, що Позивачу не було відомо про те, що ОСОБА_2 належала на праві власності 1/2 частина вищевказаного житлового будинку, а тому своєчасно не оформив її спадщину. Позивач вважав, що житловий будинок повністю по спадщині належить йому.
28.03.2024 року Позивач звернувся з даним питанням до приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Мозгового Є.В.
Згідно з відповіддю приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Мозгового C.B. від 28.03.2024 року, видати свідоцтво про право на спадщину після померлої ОСОБА_2 Позивачу на даний час неможливо та з даним питанням необхідно звернутися до суду.
Слід заначити, що Позивач своєчасно не звертався до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини своєї матері ОСОБА_2 , з поважних причин, оскільки він вважав, що увесь будинок належав одноособового його батьку (чоловіку ОСОБА_2 ) - ОСОБА_3 .
Проте, на даний час з'ясувалося, що частина житлового будинку все ж належала ОСОБА_2 . Втім, на даний час оформити її спадщину через нотаріальну контору без визначення додаткового строку для прийняття спадщини неможливо.
Отже, строк для прийняття спадщини ОСОБА_2 був пропущений Позивачем з поважних причин та для оформлення спадкових прав після ОСОБА_2 Позивачу необхідно визначити додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини.
Згідно із ч. З ст. 1272 Цивільного кодексу України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважних причин, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ніш заяви про прийняття спадщини.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008р. №7 «Про судову практику у справах про спадкування» особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Таким чином, викладене вище свідчить, що строк на прийняття спадщини Позивачем був пропущений з поважних причин та без його поновлення Позивач не може реалізувати свої права як спадкоємець та отримати спадщину своєї матері.
Крім того, до цього часу, крім Позивача, ніхто не звертався до нотаріуса про прийняття спадщини після ОСОБА_2 , а тому Позивач вважає, що визначення додаткового строку Позивачу у цій справі не порушить прав та інтересів інших осіб.
Виходячи з наведеного, наявні усі підстави для задоволення даного позову та визначення Позивачу додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини ОСОБА_2 .
Окрім того, для оформлення спадщини після ОСОБА_2 виникла необхідність встановити юридичний факт, а саме факт належності ОСОБА_2 правовстановлюючого документа - свідоцтва про право власності від 28.02.1992 року, виданого на її ім'я державним нотаріусом Кагарлицької державної нотаріальної контори Воловенко Р.П. та зареєстрованого в реєстрі за №1-269.
Зазначене свідоцтво було видане російською мовою та при його оформленні було невірно зазначено прізвище ОСОБА_2 , а саме « ОСОБА_2 » замість « ОСОБА_2 ». Так, в вищевказаному свідоцтві про право - власності від
28.02.1992 року вказано ім'я « ОСОБА_2 », що є помилкою, яка перешкоджає Позивачу оформити спадщину на ХА частину житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . яка належала ОСОБА_2 .
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 315 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім 'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Згідно п. 12 Постанови Пленуму ВСУ №5 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про становлення фактів, що мають юридичне значення» при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім 'я, по-батькові, місце і час народження якої зазначені в документі, не збігаються з ім ялі, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по-батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали, суд повинен запропонувати заявникові надати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видача документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно ч. 1 ст. 316 Цивільного процесуального кодексу України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
Отже, наявні всі підстави для встановлення факту належності померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 правовстановлюючого документа, а саме свідоцтва про право власності від 28.02.1992 року, виданого на її ім'я державним нотаріусом Кагарлицької державної нотаріальної контори Воловенко Р.П. та зареєстрованого в реєстрі за №1-269.
В судовому засіданні позивач позов підтримав та просив задоволити.
Представник відповідача Кагарлицької міської територіальної громади в особі Кагарлицької міської ради Обухівського району Київської області в судове засідання не з'явився, а тому розгляд справи проведено у його відсутність.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що відділом РАЦС Кагарлицького району Київській області було видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 05.05.1995 року.
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належне їй майно, а саме на частини житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Вищевказане нерухоме майно належало померлій ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності від 28.02.1992 року, виданого державним нотаріусом Кагарлицької державної нотаріальної контори Воловенко Р.ІІ. та зареєстрованого в реєстрі за №1-269.
За життя ОСОБА_2 на випадок своєї смерті заповіту не складала.
ОСОБА_1 (далі - Позивач) є сином померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Позивача серії НОМЕР_2 від 01.09.1951 року.
Позивач є власником іншої частини житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 - на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 28.02.1992 року, виданого державним нотаріусом Кагарлицької державної нотаріальної контори Воловенко Р.П. та зареєстрованого в реєстрі за №1-638.
За приписами ч. 1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до ст. 5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.
У п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року № 7 судам роз'яснено, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 01.01.2004. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини. У разі коли спадщина, яка відкрилась до набуття чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 01.01.2004, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.
Таким чином, оскільки спадщина після смерті ОСОБА_2 відкрилась у період чинності ЦК УРСР 1963 року і строк прийняття спадщини закінчився у період дії вказаного кодексу, то до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми ЦК УРСР, а не положення ст. 1217, 1223, 1258, 1266, 1276 ЦК України.
За змістом ст. ст. 524, 525 ЦК УРСР (тут і далі в редакції, чинній на момент смерті померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 ,), спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.
Відповідно до ч. 1 ст. 529 ЦК УРСР, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.
Згідно зі ст. 548 ЦК УРСР, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Обгрунтовуючи позов позивач фактично посилався на обствини прийняття ним спадщини протягом 6 місяців з дня відкриття спадщини шляхом фактичного вступив в управління або володіння спадковим майном шляхом користування будинком який в натурі не поділений і він був співвласником житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Але позивач не заявляв позовних вимог про встановлення факту прийняття спадщини після смерті спадкодавця. Визначення додаткового строку, достатнього для подання спадкоємцем заяви про прийняття спадщини , що передбачено ст.1272 ч.3 ЦК України, не може бути застосовано судом в даній справі так як спадщина після смерті ОСОБА_2 відкрилась у період чинності ЦК УРСР 1963 року і строк прийняття спадщини закінчився у період дії вказаного кодексу, то до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми ЦК УРСР. Тому в частині позову про визнання поважними причини пропуску строку для подачі заяви про прийняття спадщини та встановлення додаткового строку для прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 - відмовити.
Для оформлення спадщини після ОСОБА_2 виникла необхідність встановити юридичний факт, а саме факт належності ОСОБА_2 правовстановлюючого документа - свідоцтва про право власності від 28.02.1992 року, виданого на її ім'я державним нотаріусом Кагарлицької державної нотаріальної контори Воловенко Р.П. та зареєстрованого в реєстрі за №1-269.
Зазначене свідоцтво було видане російською мовою та при його оформленні було невірно зазначено прізвище ОСОБА_2 , а саме « ОСОБА_2 » замість « ОСОБА_2 ». Так, в вищевказаному свідоцтві про право - власності від 28.02.1992року вказано ім'я « ОСОБА_2 », що є помилкою, яка перешкоджає Позивачу оформити спадщину на 1/2 частину житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . яка належала ОСОБА_2 .
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 315 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім 'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Згідно п. 12 Постанови Пленуму ВСУ №5 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про становлення фактів, що мають юридичне значення» при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім 'я, по-батькові, місце і час народження якої зазначені в документі, не збігаються з ім ялі, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по-батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали, суд повинен запропонувати заявникові надати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видача документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.
Тому встановити факт належності померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 правовстановлюючого документа, а саме свідоцтва про право власності від 28.02.1992 року, виданого російською мовою на ім'я - ОСОБА_2 (російською мовою), державним нотаріусом Кагарлицької державної нотаріальної контори Воловенко Р.П. та зареєстрованого в реєстрі за № 1-269.
На підставі ст.ст. 524, 525, 548. 549, 550 ЦК УРСР, п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 р. №7 «Про судову практику у справах про спадкування» та керуючись 76, 81,263-265, 273 ч.4 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити частково.
Встановити факт належності померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 правовстановлюючого документа, а саме свідоцтва про право власності від 28.02.1992 року, виданого російською мовою на ім'я - ОСОБА_2 (російською мовою), державним нотаріусом Кагарлицької державної нотаріальної контори Воловенко Р.П. та зареєстрованого в реєстрі за № 1-269.
В частині позову про визнання поважними причини пропуску строку для подачі заяви про прийняття спадщини та встановлення додаткового строку для прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 - відмовити.
Апеляційна скарга подається протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 273 ЦПК України. Повний текст рішення складено 04.06.2024 року.
Суддя В.І. Кириченко