Справа № 367/164/24
Провадження №1-кп/367/566/2024
Іменем України
08 липня 2024 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ірпені Київської області клопотання прокурора Бучанської окружної прокуратури Київської області у кримінальному провадженні № 12023111050004148 від 09.10.2023 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,
встановив:
Ірпінським міським судом Київської області здійснюється судовий розгляд у кримінальному провадженні № 12023111050004148 від 09 жовтня 2023 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, в якому ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 жовтня 2023 року відносно обвинуваченого було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, який ухвалами Ірпінського міського суду Київської області було продовжено, останній раз - до 29.07.2024 включно.
08 липня 2024 року у судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 звернулася до суду з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 строком на 60 днів.
В обґрунтування необхідності продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 прокурор зазначила, що встановлені під час досудового розслідування ризики на даний час не зменшилися, а інший, більш м'який вид запобіжного заходу, не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого та не зможе запобігти встановленим при обранні йому запобіжного заходу ризикам.
Зазначила, що в разі обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, обвинувачений ОСОБА_5 з метою уникнення кримінальної відповідальності може незаконним шляхом підбурювати, вмовляти, залякувати та впливати на показання свідків, які ще не допитані безпосередньо в суді у кримінальному провадженні.
Звернула увагу, що під час досудового розслідування у кримінальному провадженні допитано неповнолітнього свідка ОСОБА_6 , який є сином обвинуваченого та на якого він має значний вплив.
Також зазначила, що останній не мав офіційного місця роботи, офіційного джерела доходу.
Захисник ОСОБА_4 , думку якої підтримав обвинувачений, заперечувала щодо задоволення клопотання прокурора та продовження строку запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , в обґрунтування вказаних доводів зазначила, що ризики прокурором не доведено, обвинувачений ОСОБА_5 має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, його син, який є свідком у цьому кримінальному провадженні, проживає разом з матір'ю окремо від обвинуваченого, а відтак, на її думку, належну процесуальну поведінку ОСОБА_5 зможе забезпечити запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Заслухавши думку учасників судового розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження, суд дійшов такого висновку.
За правилами ч.3 ст.331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до приписів ч.ч. 3-5 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Метою застосування запобіжного заходу відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Обставини, що враховуються при застосуванні запобіжного заходу передбачені ст. 178 КПК України, відповідно до якої, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання; репутацію; майновий стан; наявність судимостей; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Згідно з ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а і високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Так, Європейський Суд з прав людини у справі «Лабіта проти Італії» зазначив, що продовжуване утримання особи під вартою може бути виправдане у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, не зважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають правило поваги до особистої свободи.
Вирішуючи питання щодо доцільності продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує дані про його особу, а саме те, що він офіційно не працевлаштований, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі від семи до десяти років, а тому ризик щодо переховування від суду з метою уникнення покарання є цілком ймовірним.
Крім того, судом також враховується, що обвинувачений ОСОБА_5 раніше судимий за вчинення корисливого злочину проти власності, а саме вироком Ірпінського міського суду Київської області від 05.07.2023 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України, вказаним вироком йому призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнений від призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком на 1 рік.
Так, при продовженні запобіжного заходу судом враховані ризики, що не зменшилися, а також обставини щодо тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , майновий та сімейний стан обвинуваченого, який офіційно не працює, одружений, але проживає окремо від дружини, існування ризиків переховування від суду, незаконно впливу на свідків у даному кримінальному провадженні, можливість вчинення іншого кримінального правопорушення.
На час розгляду в суді питання про доцільність продовження тримання обвинуваченого під вартою суд дійшов висновків, що вказані ризики наразі не зменшилися та не змінилися, у тому числі, з огляду на те, що судом не допитано свідків.
ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі строком від семи до десяти років, ступінь суспільної небезпеки та характер кримінального правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_5 пред'явлено обвинувачення, відтак останній може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків в кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, продовжити свою злочинну діяльність.
При цьому, доводи сторони захисту не спростовують обґрунтованості необхідності та виправданості продовження строку застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки не підтверджені доказами, які не були враховані під час вирішення питання про застосування такого виду запобіжного заходу або продовження його строку дії.
Той факт, що обвинувачений та його неповнолітній син, який є свідком у вказаному кримінальному провадженні, проживають окремо, не зменшує ризику можливого впливу на останнього, оскільки не виключає можливості їх спілкування.
Враховуючи дані про особу ОСОБА_5 , тяжкість покарання, що йому загрожує в разі визнання його винним, інші обставини кримінального провадження, суд приходить до висновку, що на даній стадії кримінального провадження ризики здійснення обвинуваченим дій, передбачених п. 1, 3-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та на які посилався прокурор в клопотанні про продовження строку застосування запобіжного заходу, не зменшились та жодний з інших, більш м'яких запобіжних заходів, не здатний їм запобігти.
Крім того, зважаючи на введення воєнного стану в України, фактор настання існуючих ризиків в даних умовах значно збільшується, а застосування більш м'якого запобіжного заходу, не зможе перешкодити обвинуваченому вчинити спроби ухилитися від суду.
Так, згідно ст. ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства. У рішенні по справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року Європейський суд з прав людини вказав, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи.
Враховуючи наведене, з метою забезпечення виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків, попередження переховуванню від суду, незаконного впливу на свідків, вчинення інших кримінальних правопорушень чи продовження кримінального правопорушення, у якому обвинувачується, суд на даній стадії судового провадження вважає за доцільне продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_6 , на строк до 05.09.2024.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України суд вважає за необхідне не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину із застосуванням насильства, а запобіганню виявленим ризикам за встановлених обставин такий вид запобіжного заходу запобігти не зможе.
Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 194, 197, 199, 331 КПК України, суд
постановив:
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) днів.
Строк тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислювати з 08 липня 2024 року до 05 вересня 2024 року включно.
Строк дії ухвали суду до 05 вересня 2024 року включно.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у кримінальному провадженні.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала суду в частині застосування запобіжного заходу може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим, що тримається під вартою, - з моменту отримання її копії та набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: ОСОБА_1