справа № 361/6531/24
провадження № 3/361/3354/24
11.07.2024 м. Бровари
Суддя Броварського міськрайонного суду Київської області Сіренко Н.С., розглянувши матеріали, що надійшли з Броварського РУП ГУНП в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , тимчасово не працюючого,
за ст. 173 КУпАП,
03.07.2024 до суду надійшли матеріали про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 202417 від 22.06.2024, ОСОБА_1 , 22.06.2024 о 15-35 години, по вулиці Польова, 2-А, 40 в СТ «Ландиш» с. Рожни, Броварського району Київської області, перебуваючи в громадському місці з явними ознаками алкогольного сп'яніння, виражався нецензурною лайкою в сторону перехожих, чіплявся до них, кидався в бійку, внаслідок чого вчинив дрібне хуліганство, чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 двічі викликався, однак не з'явився, приймаючи до уваги те, що останній про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, причини своєї неявки суду не повідомляв, заяв чи клопотань не надходило, та враховуючи те, що особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки, суд розцінює причину його неявки як неповажну.
За змістом статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, надавши їм оцінку в сукупності, приходить до наступного висновку.
Статтею 173 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за дрібне хуліганство, тобто нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Згідно зі ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог статей 245, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Суд зазначає, що оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення та долучення доказів на підтвердження висунутого обвинувачення, належить до компетенції та обов'язку уповноваженої посадової особи, яка склала протокол, та яка висуває обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, а постанова судді згідно ст. 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, установлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Перевіркою матеріалів справи встановлено, що матеріали справи не містять достатніх, достовірних та належних доказів, в розумінні ст. 251 КУпАП, які би беззаперечно підтверджували факт скоєння ОСОБА_1 дрібного хуліганства.
Так, із матеріалів справи про адміністративні правопорушення вбачається, що на підтвердження зазначених в протоколі обставин, долучено протокол про адміністративне правопорушення серія серії ВАД № 202417 від 22.06.2024 про вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП та рапорт інспектора ВРПП Броварського РУП ГУНП в Київській області про отримання повідомлення 22.06.2024 близько 15-37 зі служби 102 про те, що 22.06.2024 о 15-35 за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_1 перебуваючи в громадському місці з явними ознаками алкогольного сп'яніння, виражався нецензурною лайкою в сторону перехожих, чіплявся до них, кидався в бійку.
Будь-яких інших доказів (пояснень свідків, а також громадян, до яких ОСОБА_1 образливо чіплявся та кидався в бійку, пояснень самого ОСОБА_1 , відеозапис на підтвердження події вказаного можливого правопорушення та ін.) до матеріалів справи не долучено.
При цьому суд зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v.theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту".
Стосовно рапорта інспекрора поліції, суд бере до уваги позицію касаційного адміністративного суду у Постанові від 28.05.2020 по справі № 524/4668/17, в якій зазначено, що "...суди обґрунтовано не взяли до уваги рапорт інспектора поліції, зважаючи на те, що він є зацікавленою особою при розгляді цієї справи. Отже, одні лише рапорти працівників поліції не можуть слугувати допустимим та достатнім доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень".
Відповідно до ч. 2 ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, а згідно з частини третьої цієї статті обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Крім того, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Лавенте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово наголошував на тому, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. При цьому суд не вправі самостійно змінювати, на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (VastbergataxiAktiebolagandVulic v. Sweden № 36985/97) Суд визначив, що "…адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб'єкт владних повноважень".
Згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Наведене у своїй сукупності дає підстави стверджувати, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, не доведена беззаперечними доказами, а сумніви, які виникли у ході розгляду справи судом мають бути витлумачені на користь останнього.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 247КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
За вказаних вище обставин, факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП є недоведеним, а, відповідно, коли вина особи не була доведена належними доказами, поза розумним сумнівом, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 173, 247, 283, 284 КУпАП, суд -
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, закрити у зв'язку з відсутністю події і складу даного адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області протягом 10 діб з моменту її винесення.
Суддя Н. С. Сіренко