Справа № 939/858/24
Іменем України
10 липня 2024 рокуБородянський районний суд
Київської області в складі: головуючої - судді Герасименко М.М.
за участі секретаря - Рассказової М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про відшкодування збитків і моральної шкоди,
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 23 вересня 2020 року між ним і ФОП ОСОБА_2 було укладено договір на виконання землевпорядних робіт № 440, згідно п. 1.1 якого відповідач зобов'язалася виконати з дотриманням вимог законодавства роботи по розробленню проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в його ( ОСОБА_1 ) власність. Виконання вказаних робіт були оплачені ним у день укладення договору. В подальшому відповідач повідомила його про те, що не має можливості продовжити виконання умов договору № 440, оскільки їй не було надано акт прийому-передачі межових знаків на зберігання, підписаний усіма суміжними землевласниками та органом місцевого самоврядування. Заочним рішенням Бородянського районного суду Київської області від 21 вересня 2021 року дії ФОП ОСОБА_2 визнано неправомірними та зобов'язано її завершити роботи по виготовленню проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Оскільки він мав рішення 50-ї сесії 7-го скликання Майданівської сільської ради Бородянського району Київської області від 01 вересня 2020 року № 519-50-VII про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,0500 га для ведення особистого селянського господарства, то вважав, що жодних перешкод для виготовлення проекту немає. 25 січня 2022 року після отримання ним листа від ТОВ «Холенд» про відмову у внесенні відомостей до ДЗК та вказаного рішення, йому стало відомо про те, що 24 січня 2022 року рішенням державного реєстратора відділу № 1 Управління у Вознесенському районі ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області Зуєвої О.С. № РВ-4800015302022 відмовлено у внесенні відомостей до ДЗК у зв'язку з невідповідністю поданих документів законодавству, а саме проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність суперечить вимогам п. 4 ст. 116 і п. 1б ст. 121 Земельного кодексу України. Вважав, що відповідачем порушено умови договору на виконання землевпорядних робіт № 440, оскільки виготовлений проект землеустрою не надано йому на ознайомлення і він не підписував акт приймання-передачі виконаних робіт. Вказав, що дії і бездіяльність відповідача призвели до того, що він не має можливості оформити належним чином своє право на земельну ділянку та протягом тривалого часу не отримав результату, а також зазнав душевних страждань і зайвих клопотів, змушений був оскаржувати в судовому порядку безпідставну відмову відповідача у виготовленні проекту, витрачати сили, час і здоров'я на пошуки завіреної належним чином копії рішення державного реєстратора про відмову у внесенні відомостей до ДЗК, а тому вважав, що відповідач зобов'язана відшкодувати йому збитки та моральну шкоду в зв'язку з неналежним виконанням умов договору на виконання землевпорядних робіт № 440 від 23 вересня 2020 року. З огляду на вказані обставини, просив стягнути з ФОП ОСОБА_2 у рахунок відшкодування збитків 4 500 грн і моральної шкоди - 10 000 гривень.
За ухвалою суду від 04 квітня 2024 року було відкрито провадження у даній справі та ухвалено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримав і просив його задовольнити. Додатково вказав, що не пам'ятає чи повідомляв ФОП ОСОБА_2 про отримання ним безоплатно у власність ще однієї земельної ділянки.
Представник відповідача ФОП ОСОБА_2 - адвокат Різник О.О. в судовому засіданні позов не визнала, суду, зокрема, пояснила, що 23 вересня 2020 року між ОСОБА_1 і відповідачем було укладено договір на виконання землевпорядних робіт № 440, предметом якого є виконання робіт на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовного розміру 0,0500 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в с. Майданівка Київської області. В ході виконання договору землевласники суміжних земельних ділянок не підписали акт приймання-передачі межових знаків на зберігання, а тому відповідач повідомила ОСОБА_1 про неможливість продовження виконання умов договору та запропонувала повернути сплачені ним кошти в розмірі 4 500 грн, однак позивач не погодився і звернувся до суду. Зауважила, що ОСОБА_1 при підписанні вказаного договору також приховав інформацію про те, що вже має у власності земельну ділянку. ОСОБА_1 знав про неможливість отримання ним безоплатно у власність ще однієї земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, проте, незважаючи на вказане, наполягав під час розгляду справи судом у 2021 році, на продовженні виконання відповідачем землевпорядних робіт відповідно до умов договору. На виконання рішення суду ФОП ОСОБА_2 було виконано всі передбачені умовами договору № 440 роботи по розробленню проекту землеустрою, після чого даний проект було подано на реєстрацію. З огляду на викладене, вважає, що умови договору виконані, а тому позов не підлягає задоволенню. Також вказала, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди є необґрунтованими та такими, що не підтверджені жодними доказами.
Вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.
Судом встановлено, що рішенням Майданівської сільської ради Бородянського району Київської області від 01 вересня 2020 року № 519-50-VII, ОСОБА_1 , за його заявою, надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,0500 га для ведення особистого селянського господарства в с. Майданівка Бородянського району Київської області (а.с. 17).
23 вересня 2020 року між ОСОБА_1 і ФОП ОСОБА_2 було укладено договір на виконання землевпорядних робіт № 440, предметом якого є виконання робіт на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовного розміру 0,0500 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в с. Майданівка Бородянського району Київської області (а.с. 9).
Листом від 01 лютого 2021 року ФОП ОСОБА_2 повідомила ОСОБА_1 про неможливість продовження виконання умов договору № 440 від 23 вересня 2020 року в зв'язку з ненаданням акту приймання-передачі межових знаків на зберігання, підписаного всіма суміжними землевласниками/землекористувачами (а.с. 11).
У подальшому позивач звернувся до суду з позовом до відповідача ФОП ОСОБА_2 про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.
Заочним рішенням Бородянського районного суду Київської області від 21 вересня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 завершити, відповідно до договору № 440 від 23 вересня 2020 року, роботи по виготовленню проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 (а.с. 12-14).
У жовтні 2021 року ФОП ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про перегляд вказаного рішення суду, мотивуючи свою заяву в тому числі тим, що виконати умови договору неможливо з вини позивача, оскільки при підписанні договору останній приховав інформацію про наявність у його власності земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. За ухвалою суду від 21 жовтня 2021 року заяву ФОП ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення було залишено без задоволення. При постановленні даної ухвали суд виходив у тому числі з того, що відповідач, відповідно до умов договору взяв на себе зобов'язання виконати роботи на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а оцінку обставинам, зокрема щодо непогодження меж земельної ділянки, заперечень суміжних землекористувачів, а також використання особою права на приватизацію іншої земельної ділянки, повинен надати орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію земельної ділянки та за наслідками розгляду цього питання ухвалити відповідне рішення. Судове засідання за результатом якого було постановлено дану ухвалу відбувалося за участі ОСОБА_1 та його представника - адвоката Башинської О.П., які, ознайомившись із обґрунтуванням заяви про перегляд заочного рішення, заперечували проти її задоволення (а.с. 15-16).
Як убачається з матеріалів справи, на виконання договору № 440 від 23 вересня 2020 року було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства в с. Майданівка на території Бучанського (раніше - Бородянського) району Київської області (а.с. 25-39).
24 січня 2022 року державним кадастровим реєстратором відділу № 1 Управління у Вознесенському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області розглянуто заяву про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 20 січня 2022 року (реєстраційний номер ЗВ-9700870672022) разом з доданими до неї документами та відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру прийнято рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру в зв'язку з невідповідністю поданих документів законодавству, а саме проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства суперечить вимогам ст. 116 п. 4 Земельного кодексу України - передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду цільового призначення; ст. 121 п. 1 б Земельного кодексу України - перевищення норм безоплатної передачі у власність (а.с. 19).
Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають, зокрема, з договору.
За змістом статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто (ч. 1 ст. 528 ЦК України).
Статтею 598 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Положеннями статті 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (ч. 1 ст. 617 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з вимогами статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
Статтею 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Як встановлено судом у ході розгляду даної справи, позивачу було відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру в зв'язку з тим, що він використав своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.
Зі змісту ухвали Бородянського районного суду Київської області від 21 жовтня 2021 року вбачається, що ОСОБА_1 було достовірно відомо про перевищення ним норм безоплатної передачі у власність земельних ділянок з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, оскільки при розгляді питання про перегляд заочного рішення від 21 вересня 2021 року відповідач посилалася на вказані обставини, як на ще одну підставу неможливості виконання умов договору № 440 від 23 вересня 2020 року.
Однак, не зважаючи на таку обізнаність, ОСОБА_1 заперечував проти задоволення заяви про перегляд заочного рішення та його скасування. У подальшому на виконання рішення Бородянського районного суду Київської області від 21 вересня 2021 року ФОП ОСОБА_2 було виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства в с. Майданівка на території Бучанського району Київської області.
Враховуючи викладене, оскільки зобов'язання, встановлені договором на виконання землевпорядних робіт № 440 від 23 вересня 2020 року, відповідачем не порушені та нею виконі роботи з розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивача, то підстав для відшкодування збитків у зв'язку з неналежним виконанням умов договору суд не вбачає і вважає за необхідне в задоволенні позову в цій частині відмовити.
Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне.
Частинами першою і другою статті 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Оскільки моральна шкода є наслідком неправомірних дій особи, яка її завдала, тобто має похідний характер від вимоги про відшкодування збитків, у задоволенні якої судом відмовлено, то вимога позивача про відшкодування моральної шкоди також задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 10-13, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про відшкодування збитків і моральної шкоди - відмовити.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення суду складено 15 липня 2024 року.
СуддяМ.Герасименко