Провадження № 2/359/799/2024
Справа № 359/113622/23
Іменем України
07 травня 2024 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі
головуючого судді Муранової-Лесів І.В..
за участі:
секретаря судового засідання - Бокей А.В.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Борисполі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права особистої приватної власності на садовий будинок,-
встановив:
15.11.2023 ОСОБА_2 , від імені якої діє представник ОСОБА_1 , звернулася до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом про визнання за позивачем право особистої приватної власності на садовий будинок № НОМЕР_1 в Садівничому товаристві «Масив Кийлівський» на території Головурівської сільської ради Бориспільського району Київської області, реєстраційний номер майна: 31229742 (а.с.2-6).
Позов обґрунтовано наступним. Позивач перебуває у шлюбі з відповідачем ОСОБА_3 , який зареєстровано 30.07.1998 року. Від шлюбу дітей не мають. У зв'язку з тим, що це був швидкий шлюб, вони фактично не проживали однією сім'єю, не вели спільного господарства та не підтримували шлюбні відносини. Після реєстрації шлюбу кожен із них продовжував жити власним життям. Зазначає, що відповідач говорив, що самостійно подасть на розлучення, бо даний шлюб мав формальний характер. Також зазначає, що позивач достатньо тривалий час проживала з батьками в АДРЕСА_1 , мала власне особисте життя і навіть не говорила батькам про те, що уклала шлюб з відповідачем. З початком повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну 24.02.2022 року, позивач вимушена була забрати з України своїх батьків і вони проживають в Канаді. Позивач вирішила відчужити садовий будинок, який фактично був збудований позивачем та її батьками до 1995 року на території СТ «Масив Кийлівський», ділянка 207, але оформлений на її ім'я у 2010 році. У зв'язку з тим що реєстрація права власності відбулася після реєстрації шлюбу нотаріус повідомила про необхідність надати письмову заяву - згоду від відповідача. Також вказує, що у 1989 році сім'я батьків на території садівничого товариства «Масив Кийлівський», що знаходиться на території Головурівської сільської ради Бориспільського району Київської області, отримала земельну ділянку за № 207, вулиця № 12. Позивача у подальшому було прийнято в члени товариства. На виділеній земельній ділянці позивач разом з батьками збудували садовий будинок, який у 1995 році вже був завершений будівництвом. Також зазначає, що ні до реєстрації шлюбу з відповідачем 1998 року, ні після такої реєстрації, відповідач жодного разу не був у садівничому товаристві та садовому будинку, ніякого відношення до створення цього майна він не має. Як вказує позивач, сам лише факт здійснення реєстрації права власності мною на спірний садовий будинок в 2010 році під час шлюбу з відповідачем, за умови його побудови у 1995 році, не може бути підставою для набуття його в спільну сумісну власність.
Ухвалою від 19.12.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження ( а.с.57).
Ухвалою суду від 20.03.2024 було витребувано у Державної прикордонної служби України відомості про перетинання державного кордону України громадянином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.76-77).
Ухвалою від 20.03.2024 закрито підготовче провадження (а.с. 79).
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримала позов та викладені в позовній заяві обставини.
Відповідач як у підготовче так у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив, відзиву, заяв по суті позову та клопотань до суду не направив.
Заслухавши пояснення представника позивача, допитавши свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , дослідивши матеріали цивільної справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За змістом ч. 3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.82 цього Кодексу.
У судовому засіданні встановлено, що 30 липня 1998 року позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєструвала шлюб із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що у Центральному відділі реєстрації шлюбів м.Києва з Державним Центром розвитку сім'ї, про що зроблений актовий запис №940, що підтверджується копією Свідоцтва про одруження Серія НОМЕР_2 (а.с.12).
Згідно з випискою з протоколу загальних зборів садового товариства «Масив Кийлівський» №1 від 02.05.1989 року народження, виданою у 2010 році, позивача ОСОБА_2 було прийнято в члени товариства та виділено земельну ділянку №207, вулиця 12. Також зазначено: будинок с 1995 року (а.с.41).
Ця ж обставина підтверджується довідкою №31 від 12.05.2010 року, виданою головою садівничого товариства «Масив Кийлівський» (а.с. 30).
Згідно з даними Технічного паспорта на садовий будинок, виготовленого КП БРР БР «БТІ» 21.07.2010, виготовленого на ім'я ОСОБА_2 , побудований у 1995 році (а.с.42-46).
23 червня 2010 року Виконавчим комітетом Головурівської сільської ради Бориспільського району Київської області видано рішення №141 «Про оформлення права власності на садовий будинок», відповідно до якого вирішено оформити право власності на садовий будинок з надвірними будівлями збудований в 1995 році, що знаходиться на території Головурівської сільської ради садівниче товариство «Масив Кийлівський» за номером 207 на ім'я ОСОБА_2 , доручено Бориспільському районному бюро технічної інвентаризації надати свідоцтво про право власності на вказаний будинок.
На підставі вказаного рішення виконавчого комітету Головурівської сільської ради 23.10.2010 на ім'я позивача було видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно №3519 від 13.08.2010 року, яке підтверджує набуття позивачем у приватну власність садового будинку, адреса місцезнаходження : АДРЕСА_2 » (а.с.37).
Відповідно до вказаного свідоцтва опис об'єкта: садовий будинок -1995 року, А-І, загальна площа 55,2 кв.м. та господарські споруди: вбиральня Б, баня-сарай Л, літній ОСОБА_6 , огорожа № 1-4, колонка питна К.
Право власності на спірний садовий будинок відповідно до чинного на той час законодавством зареєстровано Комунальним підприємством районної ради «Бориспільське районне «Бюро технічної інвентаризації», що підтверджується витягом №271856595 від 01.09.2010.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 13.11.2023 за позивачем (РНОКПП НОМЕР_3 ) зареєстроване право власності на садовий будинок (реєстраційний номер майна: 31229742), адреса нерухомого майна: АДРЕСА_2 (а.с.7-8).
Таким чином, вищезазначеними письмовими доказами підтверджується, що спірний садовий будинок було збудовано станом на 1995 рік, тобто до реєстрації шлюбу між сторонами.
Крім того, допитані у судовому засіданні свідки, які близько, з дитинства знали позивача, підтвердили той, факт, що садовий будинок будувався позивачем та її батьками. Позивач ніколи не розповідала про те, що була у зареєстрованому шлюбі, весь час жила зі своїми батьками.
Відповідно до ст. 22 КпШС України в редакції, чинній на час укладення шлюбу, майно нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
В силу правил ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Суд також враховує, що належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими критеріями: 1) час набуття майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).
Норма ст. 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам.
У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.
Тому, сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 7 вересня 2016 року у справі № 6-801цс16.
Такі ж висновки слід вважати вірними, якщо майно набуте у період шлюбу, який було зареєстровано під час дії ст.22 Кодексу законів про шлюб та сім'ю.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу.
Відповідно до положень ст. 13 Закону України «Про власність», чинній станом на 1995 рік, об'єктами права приватної власності є жилі будинки, квартири, предмети особистого користування, дачі, садові будинки, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, земельні ділянки, насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, грошові кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення.
Відповідно до ч.2 ст.12 Закону громадянин набуває права власності на доходи від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом.
В силу положень ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.
Отже, державна реєстрація не є способом набуття права власності. Вона виступає лише засобом підтвердження фактів набуття чи припинення прав власності на нерухоме майно або інших речових прав. І сам факт реєстрації в 2010 році прав власності на особу на спірний садовий будинок, за доведеності його побудови в 1983 році, до часу реєстрації шлюбу між учасниками не дає підстав вважати, що садовий будинок є спільною сумісною власністю подружжя.
Відповідна правова позиція наведена в Постанові Верховного Суду від 03.06.2020 року у справі № 363/4852/17.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню, оскільки спірне нерухоме майно набуте позивачем до укладення шлюбу, а тому є її особистою приватною власністю.
Також суд враховує, що вимоги щодо відшкодування судових витрат позивач не заявляє.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 81, 82, 89, 141, 223, 258, 259, 263-265, 266, 273, 280-284 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_3 ) право особистої приватної власності на садовий будинок № НОМЕР_1 в садівничому товаристві «Масив Кийлівський» на території Головурівської сільської ради Бориспільського району Київської області, реєстраційний номер майна: 31229742.
Заочне рішення може бути переглянуте Бориспільським міськрайонним судом Київської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Київського апеляційного суду, або через Бориспільський міськрайонний суд протягом тридцяти днів,який обчислюється з дня складення повного судового рішення. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення виготовлений 17.05.2024.
Суддя : І. В. Муранова-Лесів