Справа № 761/21971/24
Провадження № 1-кс/761/14250/2024
15 липня 2024 року м. Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №42018111200000194 від 19.03.2018, -
До Шевченківського районного суду м. Києва через систему «Електронний суд» звернувся представник ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_3 з клопотанням про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №42018111200000194 від 19.03.2018, в якому просив скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва на земельну ділянку із кадастровим номером 3220485800:01:006:0011, яка належить спадкодавцю ОСОБА_5 - померлій матері заявниці ОСОБА_4 .
У судове засідання адвокат ОСОБА_3 не з'явився, у прохальній частині клопотання про скасування арешту майна просив здійснювати розгляд без його участі.
Слідчий СУ ГУНП в Київській області та прокурор Києво-Святошинської місцевої прокуратури у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не відомі.
Слідчий суддя вважає за можливе розглянути клопотання без участі сторін, оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Положенням ч. 2 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Частиною 3 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Положенням ч. 2 ст. 173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
У судовому засіданні встановлено, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 20.03.2024 у справі № 761/9877/18 в рамках кримінального провадження № 42018111200000194 від 19.03.2018 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, накладено арешт, зокрема, на земельну ділянку загальною площею 3,4919 га за кадастровим номером 3220485800:01:006:0011, яка розташована на території Розаліївської сільської ради Білоцерківського району Київської області.
В той же час, під час розгляду клопотання про скасування арешту майна встановлено, що власник вказаної земельної ділянки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла.
У подальшому, на підставі заяви спадкоємця ОСОБА_4 нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_6 заведено спадкову справу № 68/2022 від 22.10.2022.
Відповідно до п. 4.18 Глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5, якщо на спадкове майно накладено арешт судовим чи слідчими органами, видача свідоцтва про право на спадщину затримується до зняття арешту.
У той же час, як убачається з матеріалів клопотання про скасування арешту майна, кримінальне провадження № 42018111200000194 від 19.03.2018 було закрито 20.09.2019, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
При цьому, слідчий суддя наділений повноваженнями приймати рішення про припинення заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, виключно під час досудового розслідування. Процедура вирішення скасування арешту майна за межами кримінального провадження чинним кримінальним процесуальним законом не визначена.
У той же час, питання про скасування арешту майна, накладеного за правилами КПК 2012 року та нескасованого після закриття слідчим кримінального провадження, за клопотанням власника або іншого володільця відповідного майна вирішує слідчий суддя в порядку, передбаченому ст. 174 цього Кодексу.
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30 червня 2020 року (справа № 727/2878/19), відступивши від свого висновку, сформульованого в п. 49 постанови від 15 травня 2019 року (справа № 372/2904/17-ц), у частині того, що питання про скасування арешту майна, накладеного за КПК 2012 року, після закриття слідчим кримінального провадження слід вирішувати за правилами цивільного судочинства.
Таким чином, враховуючи, що кримінальне провадження № 42018111200000194 від 19.03.2018 закрите на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, слідчий суддя вважає, що такий обмежувальний захід як арешт майна, який застосований 20.03.2019 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва, підлягає скасуванню оскільки у застосуванні цього заходу відпала потреба.
Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 98, 170, 173-174, 309, 376, 532 КПК України, суд, -
Клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №42018111200000194 від 19.03.2018 - задовольнити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 20.03.2018 у справі № 761/9877/18 на земельну ділянку загальною площею 3,5801 га за кадастровим номером 3220485800:01:006:0011, яка розташована на території Розаліївської сільської ради Білоцерківського району Київської області.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1