Справа № 761/21946/24
Провадження № 1-кс/761/14233/2024
15 липня 2024 року м. Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження № 12024100070000212 від 24.01.2024, -
Адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження № 12024100070000212 від 24.01.2024, в якому просив скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 03.04.2024 у справі № 758/3792/24 на транспортний засіб марки «Toyota Land Cruiser» державний номерний знак НОМЕР_1 , чорного кольору, VIN НОМЕР_2 , 2003 року випуску, який належить ОСОБА_4 .
Клопотання обґрунтовано тим, що вказаний арешт перешкоджає законному власнику користуватися та розпоряджатися ним, а також тим, що стороною обвинувачення не надано доказів, які б вказували на необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.
У судове засідання адвокат ОСОБА_3 не зявився, подав до суду заяву, в якій просив клопотання задовольнити та здійснювати розгляд без його участі.
Слідчий у судовому засіданні не з'явився, про день, час та місце розгляду клопотання повідомлений належним чином.
Слідчий суддя вважає за можливе розглянути клопотання без участі сторін, оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.
Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно ч. 1 ст. 174 КПК України власник або володілець майна, який не був присутній при розгляді питання про арешт майна, має право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Особа, якою подано клопотання зазначає, що в подальшому застосуванні такого заходу забезпечення як арешт майна відпала потреба.
При розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 174 КПК України, слідчий суддя не надає оцінку дотриманню вимог закону при постановленні ухвали про арешт майна та її законності, що є виключною прерогативою суду апеляційної інстанції, а лише оцінює обґрунтованість підстав для скасування арешту.
Судом встановлено, що у провадженні слідчого відділу Подільського УП ГУНП в м. Києві перебувало кримінальне провадження № 12024100070000212 від 24.01.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 194 КК України, процесуальне керівництво у якому здійснювала Подільська окружна прокуратура м. Києва.
Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 03.04.2024 у справі № 758/3792/24 накладено арешт на майно, вилучене в ході обшуку 27.03.2024, а саме: транспортний засіб марки «Toyota Land Cruiser» державний номерний знак НОМЕР_1 , чорного кольору, VIN НОМЕР_2 , 2003 року випуску, який належить ОСОБА_4 .
Мотивуючи вказану ухвалу, слідчий суддя вказав, що матеріалами клопотання доведено, що особи, ймовірно причетні до вчинення кримінального правопорушення пересувалися на вищевказаному автомобілі до місця вчинення та від нього, а відтак такий автомобіль відповідає ознакам речового доказу відповідно до ст. 98 КПК України.
Як вбачається з копії листа заступника керівника Подільської окружної прокуратура м. Києва кримінальне провадження № 12024100070000212 від 24.01.2024 відповідно до вимог ч. 4 ст. 216 КПК України направлено до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, для організації подальшого розслідування.
Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати, серед іншого, правову підставу для арешту майна та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України).
У даному випадку арешт на транспортний засіб у зв'язку з тим, що вказане майно визнане речовими доказами у кримінальному провадженні, відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України. З метою його збереження, забезпечення повноти, всебічності та неупередженості досудового розслідування й застосовано захід забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна. Арешт на вказане майно накладено обґрунтовано.
Разом із тим, згідно ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Разом з цим, слідчий суддя враховує, що в силу ст. 41 Конституції України, ст. 1 протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, ніж на користь суспільства і на умовах, передбачених Законом або загальними принципами міжнародного права.
Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантує право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність.
Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі «АГОСІ проти Сполученого Королівства» (AGOSI v. The United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
У справі Раймондо проти Італії (Raimondo v. Italy, рішення 24.01.1994), в яких заявники скаржилася на контроль за використанням власності в зв'язку з провадженням кримінального розслідування, не знайшовши у цьому випадку порушення ст.1 протоколу № 1, Суд відзначив порушення в тому, що уряд не вжив швидких заходів для того, щоб знову надати в повноправне користування власність після закінчення відповідних розслідувань (п.35).
Між тим, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об'єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Із змісту вищезазначених норм КПК України та практики Європейського суду з прав людини, вбачається, що захист прав власника чи законного володільця майна, яке має значення для кримінального провадження, є пріоритетним, і ступінь втручання у право власності особи має бути співмірним потребам досудового розслідування.
Даних про те, що у кримінальному провадженні потребується проведення досліджень транспортного засобу, чи проведення з ним будь-яких слідчих чи процесуальних дій в ході досудового розслідування, органом досудового розслідування не надано, як і не надано доказів необхідності подальшого обмеження власника у праві користування транспортним засобом.
З огляду на зазначене, доводи особи, якою подано клопотання, суд вважає, що на даному етапі досудового розслідування відпала потреба у арешті вказаного автомобіля в частині заборони користування ним, та відсутні підстави вважати, що незастосування арешту у цій частині призведе до приховування чи втрати цього майна.
Разом з тим не підлягає задоволенню вимога щодо зобов'язання уповноважених осіб повернути ОСОБА_4 вилучене у нього майно, оскільки скасування арешту саме собою передбачає негайне повернення власнику його майна (п. 4 ч. 1 ст. 169 КПК України).
Таким чином, суд дійшов висновку, що клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 174, 369-372 КПК України, суд, -
Клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження № 12024100070000212 від 24.01.2024 - задовольнити частково.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 03.04.2024 у справі № 758/3792/24 на транспортний засіб марки «Toyota Land Cruiser» державний номерний знак НОМЕР_1 , чорного кольору, VIN НОМЕР_2 , 2003 року випуску, який належить ОСОБА_4 , в частині заборони користування ним.
В іншій частині - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1