Справа № 320/3693/19
12 липня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про ухвалення додаткового судового рішення за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17.04.2020 у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області до відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про скасування рішення, -
Сквирське об'єднане управління Пенсійного фонду України у Київській області (правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області) звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:
- скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 12.06.2019 про накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області в розмірі 5 100, 00 грн. в межах виконавчого провадження № 58450332.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17.04.2020 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.08.2020 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області задоволено; рішення Київського окружного адміністративного суду від 17.04.2020 скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області до відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про скасування рішення задоволено; скасовано постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Качанова Михайла Олександровича від 12.06.2019 про накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області в розмірі 5 100, 00 грн. в межах виконавчого провадження № 58450332.
Надалі до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшла заява Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про ухвалення додаткового рішення та стягнення судових витрат, понесених у зв'язку із апеляційним розглядом даної справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи поданої заяви, колегія суддів вважає, що вказана заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Підстави та умови, за яких суд може ухвалити додаткове судове рішення, визначені статтею 252 КАС України.
Згідно з п. 3 ч.1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення (ч. 2 ст.252 КАС України).
Приписами п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що суб'єктом владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або ж наданні адміністративних послуг.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Отже, законодавець розрізняє судовий збір і витрати, пов'язані з розглядом справи, як такі, що є різними видами судових витрат.
В свою чергу, питання розподілу судових витрат врегульовано положеннями статті 139 КАС України.
Частиною 1 ст. 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Розмір витрат, які сторона сплатила або ж має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Зміст наведених положень КАС України щодо розподілу судових витрат свідчить про те, що вони стосуються загального правила компенсації судових витрат стороні, на користь якої ухвалено рішення.
Водночас, процесуальний закон визначив обмежений перелік судових витрат, розподіл яких здійснюється у випадку задоволення позову суб'єкта владних повноважень - це виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Аналогічно, суб'єкту владних повноважень, також можуть компенсуватись виключно документально підтвердженні витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз, оскільки суб'єкт владних повноважень повинен нести усі ризики, пов'язані з прийняттям ним рішень, вчиненням дій чи допущенням бездіяльності, у тому числі необхідність відстоювати правомірність своєї поведінки в адміністративному суді.
Разом з тим, аналізуючи положення ст. 139 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про те, що витрати суб'єкта владних повноважень на сплату судового збору за будь-яких результатів розгляду справи (задоволення або відмова в задоволенні адміністративного позову, як повністю, так і частково) не підлягають розподілу за результатом розгляду справи.
При цьому, колегія суддів також звертає увагу на приписи ч. 3 ст.139 КАС України встановлено, що суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень, зокрема, на сплату судового збору.
Таким чином, вказаний підхід законодавця до правового регулювання розподілу витрат на сплату судового збору нерозривно пов'язаним із завданням адміністративного судочинства, котре полягає у вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 817/66/16 та постанові Верховного Суду від 29.08.2022 у справі № 826/16473/15.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, враховуючи те, що інших судових витрат (пов'язаних з залученням свідків і проведенням судових експертиз), окрім судового збору, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області не зазнало, а сплачена останнім, як суб'єктом владних повноважень, сума судового збору компенсації не підлягає, тому відсутні підстави для стягнення на користь відповідача судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про ухвалення додаткового судового рішення.
Керуючись ст. ст. 132, 139, 241, 242, 252, 325, 328-331 КАС України, суд
У задоволенні заяви Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про ухвалення додаткового судового рішення - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст. ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя: Василенко Я.М.
Судді: Ганечко О.М.
Кузьменко В.В.