Справа № 320/31652/23 Суддя (судді) першої інстанції: Перепелиця А.М.
02 липня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Парінова А.Б.,
суддів: Беспалова О.О.,
Ключковича В.Ю.,
при секретарі судового засідання Зіньковській Ю.В.
за участю учасників судового процесу:
від позивача: Барановська В.В.;
від відповідача (апелянт): Новіцька Л.О.;
від третьої особи: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа - Державне підприємство "Національні інформаційні системи" про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Київського окружного адміністративного суду звернулась приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач), третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Державне підприємство «Національні інформаційні системи» про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії, в якому просить (з урахуванням об'єднаних позовних вимог):
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 28.03.2023 №766/7 «Про проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1»;
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 14.04.2023 №1349/5 «Про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1», яким анульовано доступ державному реєстратору - приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 11.04.2023 №850/7 «Про проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1»;
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 01.05.2023 №1551/5 «Про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1», яким анульовано доступ державному реєстратору - приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 - до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
- зобов?язати Міністерство юстиції України поновити доступ ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.12.2023 клопотання представника приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 про об'єднання справ в одне провадження - задоволено. Адміністративні справи №320/31652/23 та №320/31648/23, - об'єднано для спільного розгляду в об'єднаному провадженні у справі - №320/31652/23.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що за наслідками проведених камеральних перевірок щодо дотримання вимог законодавства під час проведення позивачем реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідачем було складено акти від 14.04.2023 №2261/19.1.1/23 та від 01.05.2023 №2538/19.1.1/23, на підставі висновків яких прийнято накази, якими анульовано доступ до Державного реєстру речових прав та нерухоме майно.
Позивач вважає дії відповідача з приводу прийняття оскаржуваних наказів протиправними, вчиненими з порушенням норм діючого законодавства та такими, що призвели до порушення прав позивача як приватного нотаріуса.
Як вказала позивач, за наслідками проведених перевірок відповідачем було встановлено порушення приватним нотаріусом ОСОБА_1 ст.ст.3, 10, 18, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пунктів 12, 40, 42, 77, 78, 79 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127, оскільки проведено державну реєстрацію прав за відсутності: документів, які дають змогу встановити, що житловий будинок було побудовано до 05.08.1992; документа, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси та за відсутності відомостей про земельну ділянку, що належить заявнику на праві власності, на якій збудовано об'єкт, без отримання відомостей з ЄДЕССБ про присвоєння адреси об'єкту та про прийняття об'єкта нерухомого майна в експлуатацію.
На думку позивача, зазначені висновки є необґрунтованими, а камеральна перевірка була проведена упереджено, без урахування пояснень приватного нотаріуса, без витребування паперового варіанту реєстраційних справ та без дослідження в повному обсязі всіх документів, на підставі яких прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Стверджує, що під час проведення камеральної перевірки відповідачем не враховано, що ч.6 ст.26-3 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що адреса вважається присвоєною з дня внесення до Реєстру будівельної діяльності інформації про її присвоєння. При цьому, позивач звернула увагу на те, що адреси об'єктів нерухомості, розташованих в місті Києві за адресами: вулиця Передова, 48-а, вулиця Передова, 48-в , вулиця Передова, 48-д , вулиця Передова, 48-г , вулиця Передова, 54 , вулиця Передова, 56 , вулиця Столичне шосе, 104-д , вулиця Столичне шосе, 104-е , вулиця Столичне шосе, 104-3, вулиця Столичне шосе, 104-к, вулиця Березняківська, нежитлова будівля 17-Д , внесені до Реєстру будівельної діяльності Єдиної державній електронної системи у сфері будівництва. Однак, як вважає позивач, Міністерством юстиції не враховано доводи нотаріуса щодо відповідності поданих заявниками документів положенням ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та п. 40 Порядку №1127, підстави для зупинення розгляду заяв, відмови у реєстрації згідно положень чинного законодавства у позивача не було. Позивач зауважила, що відповідальність за достовірність поданих до державного реєстратора - нотаріуса документів несе заявник, реєстратор не наділений знаннями, якими міг би встановити, що поданий пакет документів є таким, що виготовлений з порушенням норм діючого законодавства.
Також, позивач наголосила на тому, що оскаржувані накази, прийняті за результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, не містять будь-яких мотивів чи обґрунтувань анулювання доступу до Державного реєстру прав на нерухоме майно. У вказаних наказах наявне лише посилання на висновки акту камеральної перевірки, але і у вказаному акті, окрім пропозиції анулювання доступу приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відсутнє обґрунтування щодо необхідності анулювання вказаного доступу. Позивач вважає, що такі дії відповідача призвели до того, що приватний нотаріус не має змоги належним чином здійснювати свої повноваження, визначаючи спірний вид стягнення, відповідач мав врахувати характер порушення, його систематичність, сукупність з іншими порушеннями, наявність/відсутність негативних наслідків з відображенням такого у оскаржуваному наказі. ОСОБА_1 також вказала, що посилання відповідача на те, що відповідними наказами позивачу тимчасово вже було анульовано доступ до реєстру на відповідні строки, не свідчить про обґрунтованість дій відповідача, враховуючи оскарження таких наказів в судовому порядку.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20.03.2024 позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 14.04.2023 № 1349/5 «Про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1», яким анульовано доступ державному реєстратору - приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
- визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 01.05.2023 №1551/5 «Про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1», яким анульовано доступ державному реєстратору - приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 - до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
- в задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати та ухвалите нове рішення про відмову у задоволені адміністративного позову.
В обґрунтування апеляційної скарги наголошує, що для здійснення державної реєстрації права власності на закінчений будівництвом об'єкт державному реєстратору необхідно отримати відомості з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва: про його технічну інвентаризацію, про прийняття його в експлуатацію та про присвоєння такому об'єкту адреси, при цьому, лише в разі наявності підтверджуючої інформації про закінчення будівництва об'єкта до 05.08.1992 документ, що засвідчує прийняття об'єкта в експлуатацію, не вимагається. Водночас, згідно інформації (витягу) з ЄДЕССБ, відсутні відомості про рік побудови спірних об'єктів - житлових будинків (дата будівництва та дата завершення будівництва не вказані), а довідка, що видана фізичними особами-підприємцями, в силу зазначених норм законодавства не є належним документом на підтвердження дати побудови об'єктів, оскільки, як свідчить зміст самих довідок, дата побудови житлових будинків вказана "зі слів замовника", а тому не є належним доказом дати такого будівництва. Крім того, невірними є і твердження суду про те, що: "з експлікації технічних паспортів чітко вбачається рік побудови об'єктів нерухомого майна", адже дані з експлікації технічних паспортів не можуть свідчити про дату будівництва об'єкта, і до того ж такі дати є суперечливими між собою. Таким чином, подані документи не дають змоги встановити, що об'єкти було побудовано до 05.08.1992, а відтак висновки суду першої інстанції про встановлення позивачкою точної дати будівництва об'єктів державної реєстрації не є обґрунтованими. Також, апелянт наголошує, що для державної реєстрація права власності на об'єкти, позивачці необхідно було отримати з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, серед іншого, відомості про присвоєння об'єктам адреси, де має бути зазначено номер рішення про присвоєння адреси, дата такого рішення, орган, який прийняв це рішення. Натомість у матеріалах міститься лише витяг з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічну інвентаризацію, що не відображає належним чином інформацію щодо адреси об'єктів. Зважаючи на викладене та беручи до уваги систематичність та повторюваність порушень, з урахуванням попередніх наказів Міністерства юстиції України, якими позивачу тимчасово блоковано доступ до Державного реєстру прав, а саме: від 29.06.2022 № 2714/5 (строком на 2 місяці), від 01.08.2022 № 3225/5 (строком на 3 місяці), від 07.11.2022 № 4972/5 (строком на 3 місяці), від 23.11.2023 № 5227/5 (строком на 3 місяці), від 27.02.2023 № 760/5 (строком на 1 місяць), від 27.02.2023 № 761/5 (строком на 1 місяць) та наказів Міністерства юстиції України, якими позивачу анульовано доступ до Державного реєстру прав від 09.03.2023 № 923/5, від 22.03.2023 № 1067/5, Комісія дійшла висновку, що анулювати доступ позивачу до Державного реєстру прав є єдиним можливим заходом впливу.
Позивачкою подано відзив на апеляційну скаргу Міністерства юстиції України, в якому вона просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.
В судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримала, наполягала на задоволенні скарги, в той час, як представник позивача проти цього заперечувала, просила судове рішення залишити без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , відповідно до свідоцтва Міністерства юстиції України від 29.05.2001 №3993 надано право на зайняття нотаріальною діяльністю.
Наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2023 №766/7 «Про проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1» призначено проведення камеральної перевірки дотримання вимог законодавства під час проведення реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1.
Підставою для прийняття наказу від 28.03.2023 №766/7 стали листи Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві від 14.10.2022 №11-02-15238/22 (вх.№122679-15-22 від 18.10.2022) та від 17.03.2023 №11-02-5217/23 (вх.№41788-15-23 від 21.03.2023), Дарницької окружної прокуратури міста Києва від 17.11.2022 №10.52-46-4801вих-22 (вх.№139342-7-22 від 17.11.2022), від 02.01.2023 №46-2вих-23 (вх.№165-7-23 від 02.01.2023), Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві від 19.01.2023 №989/125/50-2023 (вх.№12076-16-23 від 25.01.2023) про проведення перевірки законності реєстраційних дій шляхом внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
В межах камеральної перевірки, призначеної на підставі наказу від 28.03.2023 №766/7, Міністерством юстиції України 14.04.2023 складено акт №2261/19.1.1/23, в якому зафіксовано порушення приватним нотаріусом ОСОБА_1 статей 3, 10, 18, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пунктів 12, 40, 42 Порядку №1127, оскільки проведено державну реєстрацію прав за відсутності:
- документів, які дають змогу встановити, що житловий будинок було побудовано до 05.08.1992;
- документа, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси та за відсутності відомостей про земельну ділянку, що належить заявнику на праві власності, на якій збудовано об'єкт.
Аналогічні порушення, на думку відповідача, позивачем допущено і під час розгляду заяв №№48972624, 48978228, 46358507, №46358164, №46357564, 50520894, 50520609, 50520870, 50520662.
На підставі акту від 14.04.2023 №№2261/19.1.1/23, складеного за результатами проведення камеральної перевірки у Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, наказом Міністерства юстиції України 14.04.2023 №1349/5 «Про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1» анульовано державному реєстратору - приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та виконання цього наказу покладено на державне підприємство «Національні інформаційні системи».
Крім того, наказом Міністерства юстиції України від 11.04.2023 №850/7 «Про проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1» призначено проведення камеральної перевірки дотримання вимог законодавства під час проведення реєстраційних дій у Державному рестрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1.
Підставою для прийняття наказу від 11.04.2023 №850/7 стали листи Дніпровської окружної прокуратури міста Києва від 02.02.2023 №50-747вих-23 (вх.№19302-7-23 від 08.02.2023), від 21.03.2023 №50-2025вих-23 (вх.№ 42069-7-23 від 21.03.2023) про проведення перевірки рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нежитлову будівлю, розташовану у м. Києві по вул. Березняківській, буд. 17-Д.
В межах камеральної перевірки, призначеної на підставі наказу від 11.04.2023 №850/7, Міністерством юстиції України 01.05.2023 складено акт №2538/19.1.1/23, в якому зафіксовано порушення приватним нотаріусом ОСОБА_1 статей 3, 10, 18, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пунктів 12, 40, 77, 78, 79 Порядку №1127, оскільки проведено державну реєстрацію прав без отримання відомостей з ЄДЕССБ:
- про прийняття об'єкта нерухомого майна в експлуатацію;
- про присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси.
На підставі акта від 01.05.2023 №2538/19.1.1/23, складеного за результатами проведення камеральної перевірки у Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, наказом Міністерства юстиції України 01.05.2023 №1551/5 «Про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1» анульовано державному реєстратору - приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та виконання цього наказу покладено на державне підприємство «Національні інформаційні системи».
Позивач, не погоджуючись із вказаними спірними наказами від 28.03.2023 №766/7, від 11.04.2023 №850/7 про проведення камеральної перевірки та від 14.04.2023 №1349/5, 01.05.2023 №1551/5 про результати проведення камеральної перевірки, звернулась до суду даним адміністративним позовом.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не врахував належним чином надані пояснення державного реєстратора нотаріуса ОСОБА_1 щодо перевірки отриманих нею заяв від ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та документів щодо реєстрації прав та їх обтяжень на об'єкти нерухомого майна за адресами АДРЕСА_8 та АДРЕСА_7 , не перевірено належним чином усі наявні документи як в електронній справі так і паперовій формах, а також не проаналізовано інформацію, яка міститься Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва. На переконання суду першої інстанції, встановлювати в акті перевірки подання заявником неповного пакету документів без належної перевірки таких підстав та обставин, свідчить про недотримання суб'єктами контролю в ході камеральної перевірки положень щодо необхідності вчинення усіх дій під час такої перевірки визначених Порядком №990 на виконання делегованих повноважень визначених ст. 37-1 Закону № 1952-IV. Суд зазначив, що акт перевірки також не містить підтверджень про те, чому державний реєстратор нотаріус мала витребувати додаткові документи на підтвердження адреси спірних об'єктів та за наявності обставин недостатності таких документів прийняти рішення про зупинення розгляду заяви, посилання в акті на пункти Порядку 1127, Закон України «Про регулювання містобудівної документації» не є достатнім для фіксування вказаних висновків. З досліджених судом оскаржуваних наказів від 14.04.2023 №1349/5 та від 01.05.2023 №1551/5 суд зробив висновок, що останні не містять в собі мотивів та обґрунтувань щодо прийнятого рішення про анулювання позивачу доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, містять лише посилання на акт перевірки. Суд зауважив, що анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав є одним з видів найсуровіших санкцій за порушення вимог законодавства України в сфері державної реєстрації, а тому такі рішення мають прийматися з урахуванням принципу пропорційності, який має на меті досягнення балансу між публічними інтересами та індивідуальними інтересами особи, а також між цілями та засобами їх досягнення. Таким чином, оскаржувані накази від 14.04.2023 №1349/5 та від 01.05.2023 №1551/5, в частині анулювання доступу до Державного реєстру не є співрозмірним тим порушенням, які вчинив позивач, з тими санкціями, які до нього застосовані, а негативні наслідки не доведені. Не врахування відповідачем зазначеного під час прийняття спірних наказів від 14.04.2023 №1349/5 та від 01.05.2023 №1551/5 свідчить про порушення останнім критеріїв, визначених ч.2 ст. 2 КАС України, тобто наказ прийнято не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мали значення для прийняття рішення, непропорційно, тобто без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, згідно з п.п. 1, 10 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV), який регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; камеральна перевірка - перевірка, що проводиться у приміщенні Міністерства юстиції України виключно на підставі даних Державного реєстру прав.
Відповідно до п.п. 6, 7 ч. 1 ст. 8 Закону № 1952-IV Міністерство юстиції України розглядає скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та приймає обов'язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом; забезпечує доступ до Державного реєстру прав державних реєстраторів, суб'єктів державної реєстрації прав, визначених цим Законом, інших суб'єктів, право доступу яких визначено цим Законом, та приймає рішення про тимчасове блокування або анулювання такого доступу у випадках, передбачених цим Законом.
Статтею 37-1 Закону № 1952-IV визначено порядок здійснення контролю у сфері державної реєстрації.
Так, контроль у сфері державної реєстрації прав здійснюється Міністерством юстиції України, у тому числі шляхом моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав з метою виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації прав.
За результатами моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України проводить перевірки державних реєстраторів чи суб'єктів державної реєстрації прав.
У разі якщо в результаті проведеної перевірки державних реєстраторів чи суб'єктів державної реєстрації прав виявлено прийняття такими державними реєстраторами чи суб'єктами державної реєстрації прав рішень з порушенням законів, що має наслідком порушення прав та законних інтересів фізичних та/або юридичних осіб, Міністерство юстиції України вживає заходів до негайного повідомлення про це відповідних правоохоронних органів для вжиття необхідних заходів, а також заінтересованих осіб.
За результатами проведення перевірок державних реєстраторів чи суб'єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації прав приймає вмотивоване рішення про: 1) тимчасове блокування доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав; 2) анулювання доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав; 3) притягнення до адміністративної відповідальності державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації прав; 4) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю; 5) направлення на обов'язкове підвищення кваліфікації державного реєстратора, крім нотаріусів, які здійснюють державну реєстрацію прав відповідно до покладених на них законом обов'язків.
Технічний адміністратор Державного реєстру прав у день надходження рішень, передбачених пунктами 1 і 2 частини другої цієї статті, забезпечує їх негайне виконання.
Рішення, передбачені пунктами 3-5 частини другої цієї статті, виконуються Міністерством юстиції України протягом п'яти робочих днів з дня їх прийняття.
У разі прийняття рішення про тимчасове блокування або анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав Міністерство юстиції України вирішує питання про передачу на розгляд суб'єкту державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, документів, що подані для проведення реєстраційних дій та перебувають на розгляді у відповідного державного реєстратора.
У разі прийняття рішення про тимчасове блокування або анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав щодо нотаріуса йому забезпечується доступ до Державного реєстру прав у режимі отримання інформації для здійснення нотаріальної діяльності відповідно до закону.
Порядок здійснення контролю, проведення камеральних перевірок, під час здійснення контролю та проведення перевірок, критерії, за якими здійснюється моніторинг, критерії, за якими визначається ступінь відповідальності за відповідні порушення, допущені в сфері державної реєстрації, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 № 990 затверджено Порядок здійснення Міністерством юстиції контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Порядок № 990), який визначає процедуру здійснення Мін'юстом контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, критерії, за якими здійснюється моніторинг реєстраційних дій в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, та визначається ступінь відповідальності за порушення у сфері державної реєстрації.
Згідно з п. 3 цього Порядку, основними завданнями контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації є: перевірка стану дотримання визначених законами порядків державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та/або державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань державними реєстраторами, уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації під час здійснення ними повноважень; запобігання, виявлення та вжиття заходів до усунення виявлених порушень вимог законів; визначення професійної компетентності осіб, які мають намір виконувати функції державного реєстратора; аналіз практики застосування законодавства у сфері державної реєстрації, надання відповідних узагальнених роз'яснень.
Відповідно до п.п. 9-11 Порядку № 990 камеральна перевірка під час здійснення контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації проводиться на підставі рішення Мін'юсту в разі виявлення порушень, визначених законами, порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та/або державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
У рішенні Мін'юсту про проведення камеральної перевірки зазначаються прізвище, ім'я, по батькові державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації, стосовно яких прийнято рішення про проведення камеральної перевірки, та підстава проведення камеральної перевірки.
Відповідним рішенням утворюється комісія з проведення камеральної перевірки у складі не менше як трьох посадових осіб Мін'юсту.
Строк проведення камеральної перевірки становить не більш як п'ятнадцять робочих днів з дня прийняття Мін'юстом рішення про проведення такої перевірки.
За правилами п.п. 12-16 Порядку № 990 Мін'юст не пізніше ніж через два робочих дні з дня прийняття ним рішення про проведення камеральної перевірки надсилає суб'єкту державної реєстрації, у трудових відносинах з яким перебуває державний реєстратор, уповноважена особа, чи нотаріусу примірник відповідного рішення Мін'юсту в електронній формі з використанням системи електронного документообігу чи у разі відсутності такої системи - на електронну адресу, розміщену на офіційному веб-сайті суб'єкта державної реєстрації, до якого в разі потреби додається запит про надання копій документів та іншої інформації, що стосується предмета перевірки. У разі відсутності на його офіційному веб-сайті інформації про електронну адресу суб'єкта державної реєстрації чи у разі прийняття рішення про проведення камеральної перевірки щодо нотаріуса засвідчена відповідно до законодавства копія відповідного рішення Мін'юсту, запит про надання копій документів та іншої інформації, що стосується предмета перевірки, в паперовій формі надсилаються на поштову адресу відповідного суб'єкта, нотаріуса.
Відомості про проведення камеральної перевірки не пізніше двох робочих днів з дня прийняття Мін'юстом рішення про її проведення також розміщуються на офіційному веб-сайті Мін'юсту.
Під час проведення камеральної перевірки державний реєстратор, уповноважена особа суб'єкта державної реєстрації мають право подавати Мін'юсту свої пояснення та додаткову інформацію, що стосується предмета перевірки, які додаються до матеріалів перевірки.
Результати камеральної перевірки викладаються у формі акту або довідки, які підписується усіма членами комісії.
У разі наявності порушень установленого законом порядку державної реєстрації складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
В акті/довідці про проведення камеральної перевірки зазначаються: дата проведення камеральної перевірки; прізвище, ім'я та по батькові посадових осіб Мін'юсту, що проводили камеральну перевірку; підстава проведення камеральної перевірки; опис виявлених порушень порядку державної реєстрації (з посиланням на відповідні норми законів) із зазначенням підтвердних документів чи відомостей з реєстрів (у разі складення акту); пропозиції стосовно змісту рішення за результатами проведеної камеральної перевірки (у разі складення акту).
В акті про проведення камеральної перевірки зазначаються встановлені у діях державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації одноразове грубе чи неодноразові істотні порушення законів під час проведення реєстраційних дій в реєстрах.
За результатами проведення камеральної перевірки у разі наявності порушень встановленого законом порядку державної реєстрації на підставі акту комісії про проведення камеральної перевірки Мін'юстом приймається вмотивоване рішення про результати проведення камеральної перевірки та притягнення державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації до передбаченої законом відповідальності з урахуванням вчинених одноразового грубого чи неодноразових істотних порушень законів під час проведення реєстраційних дій в реєстрах, а також з урахуванням наявних у Мін'юсті відомостей щодо неодноразового застосування до відповідного державного реєстратора протягом останніх дванадцяти місяців заходів, пов'язаних з тимчасовим блокуванням чи анулюванням доступу до реєстрів.
У разі виявлення у діях державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації одноразового грубого чи неодноразових істотних порушень законів під час проведення реєстраційних дій в реєстрах, а також у разі, коли у Мін'юсту наявні відомості щодо неодноразового застосування до такого державного реєстратора протягом останніх дванадцяти місяців заходів, пов'язаних з тимчасовим блокуванням чи анулюванням доступу до реєстрів, застосовується п. 2 ч. 2 ст. 37-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та/або п. 2 ч. 2 ст. 34-1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".
Матеріалами справи підтверджується, що позивач була обізнана про проведення камеральних перевірок. Крім того, останньою були подані пояснення від 21.04.2023 № 28/01-16.
Таким чином, колегія суддів вважає, що Міністерство юстиції України при проведенні камеральних перевірок приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 діяло у порядку, способом та на підставі наданих йому повноважень.
Щодо результатів перевірок, апеляційний суд зазначає наступне.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону № 1952-IV загальними засадами державної реєстрації прав є: 1) гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; 2) обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; 2-1) одночасність вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва та державної реєстрації прав; 3) публічність державної реєстрації прав; 4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; 5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.
За правилами ч. 3 ст. 10 Закону № 1952-IV державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; 2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; 3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01.01.2013, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав, похідних від права власності, здійснюється у зв'язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв'язку з вчиненням такої дії; 4) під час проведення реєстраційних дій обов'язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи; 5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження; 6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна у випадках, передбачених цим Законом; 7) виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав); 8) формує за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав; 9) формує реєстраційні справи у паперовій формі; 9-1) надає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", інформацію органу державної виконавчої служби або приватному виконавцю; 10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.
Згідно ч. 1 ст. 18 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.
При цьому, державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам (ч. 8 ст. 18 Закону № 1952-IV).
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 затверджено Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Порядок № 1127), який визначає умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.
Згідно з п.п. 6, 7 Порядку № 1127 державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса.
Для державної реєстрації прав заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", іншими законами України та цим Порядком.
У разі коли оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав, відповідно до законодавства залишаються у справах державних органів, органів місцевого самоврядування, що їх видають, заявник подає копії документів, оформлені такими органами відповідно до законодавства.
Відповідно до п. 12 Порядку № 1127 розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.
Під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор використовує відомості Державного реєстру прав, зокрема його невід'ємної архівної складової частини, а також Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав.
Державний реєстратор у разі наявності в нього паперових носіїв інформації (реєстрових книг, реєстраційних справ, ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації) використовує також відомості, які містяться на відповідних носіях інформації.
Державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", іншими законами України та цим Порядком (п. 40 Порядку № 1127).
Згідно з п. 77 Порядку № 1127 державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об'єкт проводиться відповідно до ст. 331 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) щодо особи, яка здійснювала будівництво такого об'єкта (замовник будівництва), чи у випадку, передбаченому ст. 332 ЦК України - щодо особи, яка є власником закінченого будівництвом об'єкта, реконструкція якого проводилася, якщо інше не встановлено договором або законом.
Державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об'єкт проводиться за наявності відомостей про його технічну інвентаризацію, про прийняття його в експлуатацію та про присвоєння такому об'єкту адреси (крім випадку проведення реконструкції об'єкта, що не має наслідком його поділ, виділ частки або об'єднання), отриманих державним реєстратором з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.
У разі коли закінчений будівництвом об'єкт у результаті нового будівництва є складовою частиною будинку, будівлі, споруди (квартира, гаражний бокс, машиномісце, інше житлове та нежитлове приміщення), яка після прийняття об'єкта в експлуатацію є самостійним об'єктом нерухомого майна, відомості про прийняття в експлуатацію та про присвоєння адреси отримуються щодо будинку, будівлі або споруди, складовою частиною яких є такий об'єкт, а щодо відповідної складової частини будинку, будівлі, споруди - відомості про присвоєння адреси такій частині.
В свою чергу, підставою для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на закінчений будівництвом об'єкт є відсутність однієї і більше відомостей, передбачених цим пунктом, крім випадків, передбачених пунктами 78, 79 та 80 цього Порядку.
Отже, з аналізу наведених норм випливає, що для здійснення державної реєстрації права власності на закінчений будівництвом об'єкт державному реєстратору необхідно отримати відомості з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва: про йото технічну інвентаризацію, про прийняття йото в експлуатацію та про присвоєння такому об'єкту адреси.
При цьому, згідно з абз. 3 п. 78 Порядку № 1127 документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не вимагається в разі державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 05.08.1992.
Як уже було зазначено, в межах камеральної перевірки, призначеної на підставі наказу від 28.03.2023 №766/7, Міністерством юстиції України 14.04.2023 складено акт №2261/19.1.1/23, в якому зафіксовано порушення приватним нотаріусом ОСОБА_1 статей 3, 10, 18, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пунктів 12, 40, 42 Порядку № 1127, оскільки проведено державну реєстрацію прав за відсутності:
- документів, які дають змогу встановити, що житловий будинок було побудовано до 05.08.1992;
- документа, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси та за відсутності відомостей про земельну ділянку, що належить заявнику на праві власності, на якій збудовано об'єкт.
Аналогічні порушення позивачем допущено і під час розгляду заяв №№48972624, 48978228, 46358507, №46358164, №46357564, 50520894, 50520609, 50520870, 50520662.
Також, в межах камеральної перевірки, призначеної на підставі наказу від 11.04.2023 №850/7, Міністерством юстиції України 01.05.2023 складено акт №2538/19.1.1/23, в якому зафіксовано порушення приватним нотаріусом ОСОБА_1 статей 3, 10, 18, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пунктів 12, 40, 77, 78, 79 Порядку №1127, оскільки проведено державну реєстрацію прав без отримання відомостей з ЄДЕССБ:
- про прийняття об'єкта нерухомого майна в експлуатацію;
- про присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси.
Суд першої інстанції врахував пояснення ОСОБА_1 , відповідно до яких для державної реєстрації прав та їх обтяжень об'єкта нерухомості, розташованого за адресою АДРЕСА_8 , заявником ( ОСОБА_2 ) було надано довідку про технічні показники об'єкта та підтвердження поштової адреси №04-07 від 20.05.2021, видавник: ФОП ОСОБА_4 . Перед здійсненням реєстрації було вчинено пошук заяв в базі даних про реєстрацію прав та запитів та отримано відомості щодо об'єкта нерухомого майна (за адресою) власника та вказано, що наявні документи у реєстратора нотаріуса не викликали сумнівів та не надавали підстав для відмови у проведенні державної реєстрації, за достовірність відомостей у наданих до реєстратора документах несе заявник, але не реєстратор.
Позивач, серед іншого, повідомляла відповідача про те, що адреса об'єкта нерухомості, розташованого за адресою: АДРЕСА_8 внесено до Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.
Водночас, суд першої інстанції врахував, що разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №50520894 надавались наступні документи:
- технічний паспорт ТІ01:3939-8859-8228-7262 від 13.01.2022, отримано з ЄДЕССБ;
- інформаційна довідка ПБ-2022 №107 від 24.01.2022, видавник: КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації».
При цьому, позивач вказала, що нею було перевірено наявність технічних паспортів в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва, що є додатковим свідченням правомірності технічних паспортів та справжності викладеної в них інформації, а надані довідки про технічний стан, видані уповноваженою особою, жодним чином не викликали сумніву в тому, що об'єктів нерухомості не існує в натурі.
Також, у своїх поясненнях від 21.04.2023 №28/01-16 позивач вказала, що для державної реєстрації прав та їх обтяжень об'єкта нерухомості, розташованого за адресою: АДРЕСА_7 , заявником ( ОСОБА_3 ) надано довідку про показники об'єкта нерухомого майна №094734/1221 від 11.12.2021, видавник: ТОВ «БТІ ПІВДЕНЬ».
Заявником було також надано:
- технічний паспорт, реєстраційний номер: ТІ01:7684-3687-5454-2394 від 13.12.2021, отримано з ЄДЕССБ;
- інформаційна довідка НЖ-2021 №2184 від 23.12.2021, видавник: КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації».
Щодо вказаного об'єкту позивач наголосила на тому, що перед реєстрацією нею було здійснено пошук заяв в базі даних про реєстрацію заяв та запитів та отримано відомості про об'єкт нерухомого майна (за адресою) та власника. Окрім того, було перевірено наявність технічних паспортів в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва, що є додатковим свідченням правомірності технічних паспортів та справжності викладеної в них інформації, а надані довідки про технічний стан, видані уповноваженою особою, жодним чином не викликали сумніву в тому, що об'єктів нерухомості не існує в натурі.
Колегія суддів вважає слушними доводи апелянта про те, що згідно інформації (витягу) з ЄДЕССБ, відсутні відомості про рік побудови Об'єктів - житлових будинків (дата будівництва та дата завершення будівництва не вказана), а довідки видані ФОП ОСОБА_4 , вид економічної діяльності якого - діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах, не є належними документами на підтвердження дати побудови об'єктів, оскільки, як свідчить зміст самих довідок, дата побудови житлових будинків (1991 рік) вказана "зі слів замовника".
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що подані для реєстрації документи ОСОБА_2 не давали змоги встановити, що об'єкт побудований до 05.08.1992.
Так, відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 10 Закону № 1952-IV до повноважень державного реєстратора належить, зокрема, виготовлення електронних копій документів, поданих у паперовій формі, та розміщення їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державною реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав).
Статтею 20 Закону № 1952-IV передбачено особливості подання заяви та документів у сфері державної реєстрації прав. Згідно частини 5 вказаної статті з документів, поданих заявником для проведення реєстраційних дій у паперовій формі, виготовляються електронні копії шляхом сканування, які долучаються до заяви, зареєстрованої у Державному реєстрі прав, та до реєстраційної справи в електронній формі.
Колегія суддів зауважує, що камеральна перевірка - це перевірка, що проводиться у приміщенні Міністерства юстиції України виключно на підставі даних Державного реєстру прав (п. 10 ч. 1 ст. Закону № 1952-IV).
При цьому, чинним законодавством не передбачено витребування Міністерством юстиції України при проведенні камеральної перевірки паперового варіанту реєстраційної справи.
Водночас законодавець наділив правом державного реєстратора подавати Мін'юсту свої пояснення та додаткову інформацію, що стосується предмета перевірки, які додаються до матеріалів перевірки (п. 13 Порядку № 990).
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позивачка не скористалася вказаним правом та не надала Міністерству юстиції України жодних письмових пояснень та/або додаткової інформації щодо предмету камеральної перевірки.
З приводу висновків Міністерства юстиції України щодо проведення приватним нотаріусом державної реєстрації прав на об'єкти нерухомого майна без отримання відомостей з ЄДССБ про присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 79 Порядку № 1127 державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об'єкт у разі присвоєння завершеному будівництвом об'єкту адреси без застосування Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва проводиться за наявності документа, що підтверджує присвоєння такому об'єкту адреси, крім випадку, передбаченого абзацом другим цього пункту. Такий документ за наданими заявником у заяві реквізитами та відомостями про суб'єкта, що здійснював присвоєння закінченому будівництвом об'єкту адреси, отримується державним реєстратором шляхом звернення до відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування.
Так, суд першої інстанції робить висновок, що від приватного нотаріуса не вимагалось виконання п. 79 Порядку №1127, позаяк адреси об'єктів нерухомості були відображені в Реєстрі будівельної діяльності щодо інформації про технічну інвентаризацію ЄДССБ та підтвердженні довідками, виданими ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 .
Разом з тим, як вже зазначалося раніше, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій. зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення (ч. 3 ст. 10 Закону № 1952-IV, п. 12 Порядку № 1127).
У пункті 77 Порядку № 1127 зазначено, що державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об'єкт проводиться за наявності відомостей про його технічну інвентаризацію, про прийняття його в експлуатацію та про присвоєння такому об'єкту адреси (крім випадку проведення реконструкції об'єкта, що не має наслідком його поділ, виділ частки або об'єднання), отриманих державним реєстратором з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.
Отже, для державної реєстрація права власності на Об'єкти, позивачці необхідно було отримати з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, серед іншого, відомості про присвоєння Об'єктам адреси, де має бути зазначена (у разі присвоєння адреси) номер рішення про присвоєння адреси, дата рішення про присвоєння адреси, орган, який прийняв рішення про присвоєння адреси.
Разом з тим, у матеріалах містяться лише витяги з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічну інвентаризацію, що не відображає належним чином інформацію щодо адреси Об'єктів.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що адреса, зазначена у витягах з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічну інвентаризацію, є встановленою.
Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 261 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" адреса присвоюється, змінюється, коригується, анулюється: виконавчим органом сільської, селищної, міської ради - у разі, якщо об'єкт знаходиться у межах території, па яку поширюються повноваження сільської, селищної, міської ради; місцевою державною адміністрацією - у разі, якщо об'єкт знаходиться у межах території, па яку не поширюються повноваження сільської, селищної, міської ради, а також у разі неприйняття органом з присвоєння адреси рішення про присвоєння, зміну, коригування, анулювання адреси у строк, визначений цією статтею.
Слід зауважити, що відповідно до абз. 1 п. 78 Порядку № 1127 державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об'єкт у разі прийняття його в експлуатацію до запровадження єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, що є невід'ємною архівною складовою частиною Реєстру будівельної діяльності, проводиться за наявності документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію такого об'єкта, крім випадку, передбаченого абзацом другим цього пункту. Такий документ за наданими заявником у заяві реквізитами та відомостями про суб'єкта, що здійснював прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію, отримується державним реєстратором шляхом звернення до відповідного органу державної влади чи органу місцевої о самоврядування.
Згідно абз. 1 п. 79 Порядку № 1127 державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об'єкт у разі присвоєння завершеному будівництвом об'єкту адреси без застосування Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва проводиться за наявності документа, що підтверджує присвоєння такому об'єкту адреси, крім випадку, передбаченого абзацом другим цього пункту. Такий документ за наданими заявником у заяві реквізитами та відомостями про суб'єкта, що здійснював присвоєння закінченому будівництвом об'єкту адреси, отримується державним реєстратором шляхом звернення до відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування.
Отже, при проведенні реєстраційних дій щодо державної реєстрації права власності на об'єкт, відомості про його адресу мають бути отримані державним реєстратором з ЄДЕССК. У випадку передбаченому п.п. 78 та 79 Порядку № 1127 державний реєстратор звертається за вказаними відомостями лише до відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування.
Таким чином, законодавством чітко визначено коло суб'єктів, які приймають рішення про присвоєння адреси.
Водночас довідки, видані ФОП, не є належним документом на підтвердження присвоєння Об'єктам поштової адреси.
Матеріали справи не містять доказів, що позивачка зверталась до відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування за отриманням документа, що підтверджує присвоєння Об'єктам адреси.
Частиною 3 статті 10 Закону № 1952-IV, пунктом 12 Порядок № 1127 передбачено, що державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01.01.2013, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01.01.2013, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав, здійснюється у зв'язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв'язку з вчиненням такої дії.
Частиною 1 статті 22 Закону № 1952-IV передбачено, що документи, які подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
У разі невиконання заявником зазначених у рішенні вимог або неотримання на запит документів та/або інформації, необхідних для державної реєстрації прав, у строк, встановлений в абзаці другому цього пункту, державний реєстратор приймає рішення щодо відмови в державній реєстрації прав (абз. 3 п. 14 Порядок № 1127).
Отже, колегія суддів приймає доводи апелянта, що позивачка зобов'язана була встановити відповідність заявлених прав та документів, поданих для проведення реєстраційних дій вимогам законодавства та перевірити документи на наявність підстав для відмови в державній реєстрації прав власності.
Таким чином, зважаючи на вищевказані порушення, а також беручи до уваги неодноразовість, систематичність та повторюваність порушень, а також неодноразове застосування до позивачки протягом останніх 12 місяців заходів, пов'язаних з тимчасовим блокуванням (з урахуванням попередніх наказів Міністерства юстиції України, якими позивачці тимчасово блоковано доступ до Державного реєстру прав, а саме: 29.06.2022 № 2714/5 (строком на 2 місяці), від 01.08.2022 № 3225/5 (строком на 3 місяці), від 07.11.2022 № 4972/5 (строком на 3 місяці), від 23.11.2023 № 5227/5 (строком на 3 місяці), від 27.02.2023 № 760/5 (строком на 1 місяць), від 27.02.2023 № 761/5 (строком на 1 місяць) та наказів Міністерства юстиції України, якими позивачу анульовано доступ до Державного реєстру прав від 09.03.2023 № 923/5, від 22.03.2023 № 1067/5, колегія суддів вважає, що дії відповідача і, як наслідок, спірний наказ є правомірними.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції рішення ухвалено при неповному з'ясуванні усіх обставин справи та з порушенням норм матеріального права, при цьому, висновки суду не відповідають фактичним обставинам, тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 319, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України - задовольнити.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 березня 2024 року - скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді О.О. Беспалов
В.Ю. Ключкович
Повний тест постанови складено 12 липня 2024 року.