Постанова від 12.07.2024 по справі 320/16583/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/16583/23 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Кушнова А.О., Суддя-доповідач Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кобаля М.І.,

суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції України в Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2023 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Київській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі, стягнення середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції України в Київській області (далі по тексту - відповідач, ГУ НП в Київській області) в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ №161 від 25 квітня 2023 року ГУ НП в Київській області, в частині пункту 2 про притягнення до дисциплінарної відповідальності «попередити про неповну службову відповідність» інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №2 Фастівського районного управління поліції ГУ НП в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 ;

- визнати протиправними та скасувати наказ №166 від 28 квітня 2023 року ГУ НП в Київській області, в частині пункту 2 про притягнення до дисциплінарної відповідальності «звільнити зі служби в поліції» інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №2 Фастівського районного управління поліції ГУ НП в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ №88 о/с від 28 квітня 2023 року ГУ НП України в Київській області про звільнення зі служби в поліції інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №2 Фастівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 , з 28.04.2023 року;

- поновити ОСОБА_1 на службі інспектора сектора реагування патрульної поліції відділення №2 Фастівського районного управління поліції ГУ НП в Київській області, з 29 квітня 2023 року;

- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в Національній поліції на посаді інспектора сектора реагування патрульної поліції відділення №2 Фастівського районного управління поліції ГУ НП в Київській області;

- стягнути на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за місяці вимушеного прогулу, починаючи з 29 квітня 2023 року, по день винесення рішення суду про поновлення на службі в Національній поліції на посаді інспектора сектора реагування патрульної поліції відділення №2 Фастівського районного управління поліції ГУ НП в Київській області - включно.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2023 року значений позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано пункт 2 наказу Головного управління Національної поліції в Київській області №161 від 25.04.2023 в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №2 Фастівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 .

Визнано протиправним та скасовано пункт 2 наказу Головного управління Національної поліції в Київській області №166 від 28.04.2023 в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі службу в поліції інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №2 Фастівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 .

Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Київській області №88 о/с від 28.04.2023 про звільнення зі служби в поліції інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №2 Фастівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 .

Поновлено ОСОБА_1 на службі у поліції на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №2 Фастівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, з 02.05.2023.

Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, за період з 02.05.2023 по 17.11.2023, в розмірі 118 452,00 грн., без урахування обов'язкових податків та зборів.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідно до пункту 2 наказу ГУ НП в Київській області від 25.04.2023 №161 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Фастівського РУП ГУНП в Київській області» за порушення службової дисципліни, вимог пунктів 1, 2 частини 1 та частини 3 статті 18, частини 2 статті 31, частини 3 статті 35 та частини 1 статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2, 5, 13 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 за №2337-VІІІ, що виразилося у недотриманні положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, Присяги працівника поліції, неповідомленні при зверненні до громадянина свого прізвища, посади, спеціального звання, підстави та конкретної причини зупинення транспортного засобу, а також застосування превентивних заходів, а саме відеофіксації на портативний реєстратор, інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №2 Фастівського РУП ГУНП в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 попереджено про неповну службову відповідність (далі по тексту - оскаржуваний наказ №161).

Спірний наказ № 161 в частині, що стосується позивача, винесено за результатами службового розслідування за зверненням ОСОБА_2 від 24.03.2023 щодо можливих порушень службової дисципліни окремими працівниками Фастівського РУП ГУ НП в Київській області.

Відповідно до п. 2 наказу ГУ НП в Київській області від 28.04.2023 №166 за порушення службової дисципліни, вимог пунктів 1, 2 частини 1 статті 18, частини 1 статті 64 Закону України Про Національну поліцію, пунктів 1, 2, 6, 11, 13 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пункту 5, 6 розділу II Інструкції із застосуванням органами та підрозділами поліції технічних приладів та технічних засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 №1026, пункту 13 розділу III Порядку використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.09.2017 №757, частини 4 статті 256, статті 268, частини 2 статті 279 КУпАП, пункту 11 розділу II та пункту 4 розділу IV Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС 06.11.2015 №1376, абзацу 4 пункту 2 розділу II, пункту 9 розділу III Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС 06.11.2015 №1376, що виразились у недотриманні положень Конституції України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, Присяги працівника поліції та вчиненні дій, які підривають авторитет поліції, систематичному порушенні службової дисципліни, неповідомленні при зверненні громадянина свого прізвища, посади, спеціального звання, підстави та конкретної причини зупинення транспортного засобу, а також про застосування превентивних заходів, а саме відеофіксації на портативний реєстратор, виїзді на службовому автомобілі без проходження передрейсового інструктажу, не здійснення відповідного запису у Журналі обліку інструктажів водіїв, порушенні порядку використання портативного відеореєстратора під час виконання службових обов'язків та невжитті заходів щодо негайного усунення причини та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, систематичному порушенні вимог нормативно-правових актів під час складання адміністративних матеріалів стосовно громадян, що призводить до порушення прав останніх, інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №2 Фастівського РУП ГУ НП в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції (далі по тексту - оскаржуваний наказ №166).

Так, наказ №166 винесений ГУ НП в Київській області за наслідками проведеного службового розслідування, призначеного на підставі доповідної записки начальника УГІ ГУ НП в Київській області підполковника поліції ОСОБА_3 за фактом можливого порушення службової дисципліни окремими працівниками Фастівського РУП ГУ ПН в Київській області.

Наказом ГУ НП в Київській області від 28.04.2023 №88 о/с «По особовому складу» інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №2 Фастівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», починаючи з 01.05.2023 (далі по тексту - оскаржуваний наказ №88 о/с).

Вважаючи оскаржувані накази ГУ ПН в Київській області протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про часткове задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, як під час проведення службового розслідування, так і під час судового розгляду справи в суді, не доведено вчинення позивачем дисциплінарного проступку та, як наслідок, неправомірно притягнуто позивача до дисциплінарної відповідальності в порядку, визначеному Дисциплінарним статутом шляхом застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.

Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Згідно статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 02.07.2015 № 580-VIII Про Національну поліцію (далі по тексту - Закон № 580-VIII), частиною 1 статті 3 якого встановлено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Завданнями поліції в силу положень статті 2 Закону № 580-VIII є надання поліцейських послуг у сферах:

- забезпечення публічної безпеки і порядку;

- охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави;

- протидії злочинності;

- надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Згідно з ч. 1 статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Відповідно до ч. 1 статті 17 Закону №580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Згідно з ч. 1 статті 64 Закону №580-VIII особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки.

Частиною 1 статті 8 Закону №580-VIII передбачено, що поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Пунктами 1, 2 частини 1 статті 18 Закону №580-VIII, яку покладено в основу оскаржуваних наказів, визначено, що поліцейський зобов'язаний:

- неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

- професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.

Відповідно до частин 1, 2 статті 19 Закону №580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі по тексту - Дисциплінарний статут)(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частин 1, 2, пунктів 1, 2, 3, 6, 11, 13 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського, зокрема: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції.

Відповідно до статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.

Частиною 1 статті 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Згідно з частинами 1, 2 статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади; звільнення із служби в поліції.

Відповідно до частин 1-6 статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

У разі надходження до органу поліції матеріалів про вчинення поліцейським адміністративного правопорушення, що складені в порядку, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення, службове розслідування не призначається, а рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності приймається на підставі зазначених матеріалів.

Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.

Відповідно до частини 10 статті 14 Дисциплінарного статуту порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Згідно з частиною 1 статті 15 Дисциплінарного статуту проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії.

Відповідно до частини 9 статті 15 Дисциплінарного статуту уповноважений член дисциплінарної комісії, що проводить службове розслідування, має право: одержувати пояснення щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб; одержувати в органах, закладах, установах поліції та їхніх підрозділах чи за запитом в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування необхідні документи або їх копії та долучати до матеріалів справи; отримувати консультації спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування.

Частиною 15 статті 15 Дисциплінарного статуту визначено, що за результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку.

Відповідно до частин 1-3 статті 19 Дисциплінарного статуту у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; підстава для призначення службового розслідування; обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; пояснення поліцейського щодо обставин справи; пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.

Висновок підписується всіма членами дисциплінарної комісії, що проводила розслідування. Члени дисциплінарної комісії мають право на окрему думку, що викладається письмово і додається до висновку.

Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Частинами 7-9 статті 19 Дисциплінарного статуту визначено, що у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

За кожен дисциплінарний проступок не може застосовуватися більше одного дисциплінарного стягнення. Якщо поліцейський вчинив кілька дисциплінарних проступків, стягнення застосовується за сукупністю вчинених дисциплінарних проступків та враховується під час визначення виду дисциплінарного стягнення.

Частинами 1-2 статті 21 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу.

У разі проведення службового розслідування за фактом вчинення дисциплінарного проступку днем його виявлення вважається день затвердження висновку за результатами службового розслідування.

Відповідно до частин 1-3 статті 22 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його застосування, не враховуючи часу перебування поліцейського у відпустці, відрядженні або на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності). Після закінчення зазначеного строку дисциплінарне стягнення не виконується.

Наказ про застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення виконується шляхом його оголошення в органі (підрозділі) поліції та особистого ознайомлення поліцейського з ним. У разі відмови особи від ознайомлення з наказом про це складається акт.

Дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення із служби в поліції виконуються (реалізуються) шляхом видання наказу по особовому складу.

Процедура проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування визначені Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України, який затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 року №893, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 року за № 1355/32807 (далі - Порядок №893).

Відповідно до пунктів 1 - 2 розділу V Порядку №893 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування розпочинається з дня видання наказу про його призначення та завершується в день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка виконує його обов'язки, висновку службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Пунктами 4, 7 розділу V Порядку №893 визначено, що службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

Розгляд справи дисциплінарною комісією проводиться зазвичай у формі письмового провадження.

Збирання та перевірка матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського у разі розгляду справи у формі письмового провадження здійснюються зазвичай шляхом: одержання пояснень щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб; одержання в органах, закладах, установах поліції та їх підрозділах чи за запитом в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування необхідних документів або їх копій та долучення до матеріалів справи; отримання консультацій спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування.

У разі розгляду справи у формі письмового провадження рішення дисциплінарною комісією приймається без повідомлення та (або) виклику інших учасників службового розслідування на підставі наявних у справі матеріалів.

Згідно з пунктами 1-2 розділу VІ Порядку №893 зібрані під час проведення службового розслідування матеріали та підготовлені дисциплінарною комісією документи формуються нею у справу.

Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.

Пунктом 7 розділу VІ Порядку №893 передбачено, що висновок службового розслідування підписують голова, заступник голови та члени дисциплінарної комісії.

У разі якщо за результатами службового розслідування в діях поліцейського встановлено склад дисциплінарного проступку, дисциплінарна комісія разом з висновком службового розслідування подає уповноваженому керівнику проект наказу про накладення на цього поліцейського дисциплінарного стягнення.

У пункті 5 розділу VI Порядку №893 визначено, що у резолютивній частині висновку службового розслідування дисциплінарною комісією зазначаються, зокрема, висновок щодо наявності або відсутності в діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону, іншого нормативно-правового чи організаційно-розпорядчого акта, наказу керівника, який було порушено.

У разі неможливості встановлення за результатами службового розслідування факту наявності/відсутності в діях (бездіяльності) поліцейського складу дисциплінарного проступку внаслідок неможливості отримання доступу до необхідних документів такі обставини розцінюються на користь поліцейського, стосовно якого призначено службове розслідування.

Відповідно до пункту 9 розділу VІ Порядку №893 висновок службового розслідування затверджує керівник, який його призначив, або особа, яка виконує обов'язки керівника.

Враховуючи думку членів дисциплінарної комісії та на підставі поданих матеріалів службового розслідування уповноважений керівник може прийняти рішення про накладення на поліцейського іншого виду дисциплінарного стягнення, що відрізняється від запропонованого дисциплінарною комісією.

Пунктами 1-2 розділу VІІ Порядку №893 передбачено, що у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.

Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування. У разі якщо керівник не уповноважений на застосування дисциплінарних стягнень, він порушує перед старшим прямим керівником клопотання про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.

Надаючи оцінку правомірності оскаржуваного наказу ГУ НП в Київській області №161 від 25.04.2023 про попередження ОСОБА_1 про неповну службову відповідність, суд апеляційцної інстанції зазначає наступне.

Спірний наказ №161 в частині пункту 2 стосується позивача, який винесено за наслідком проведення службового розслідування за зверненням ОСОБА_2 від 24.03.2023 щодо можливих порушень службової дисципліни окремими працівниками Фастівського РУП ГУ НП в Київській області.

Так, службове розслідування призначено на підставі наказу ГУ НП в Київській області від 29.03.2023 №448.

У вказаній скарзі ОСОБА_2 послався на те, що його автомобіль Мазда 6, д.н.з. НОМЕР_1 , 17.03.2023 о 07:58 год. було зупинено працівниками поліції жетон НОМЕР_6, без належних на те правових підстав.

Скаржник повідомив, що виконуючи вимогу поліцейського, він зупинився та припаркував свій автомобіль на узбіччі проїжджої частини перед поліцейським автомобілем, після чого до нього підійшов працівник поліції та наказав пред'явити документи, що посвідчують особу, однак при цьому сам поліцейський не представився та чітко не повідомив причину зупинки транспортного засобу, пославшись на запроваджений режим воєнного стану. ОСОБА_2 зауважив, що він уточнив у поліцейського, чи є він уповноваженою особою, призначеною наказом коменданта та чи надано йому повноваження щодо перевірки документів у осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану. На вищевказане працівник поліції відповів, що він є уповноваженою особою, однак надати для ознайомлення відповідний наказ відмовився.

У скарзі вказано, що у подальшому ОСОБА_2 здійснено повідомлення на спецлінію « 102» щодо неправомірних дій поліцейського, після чого ОСОБА_2 погодився надати для ознайомлення посвідчення водія, оскільки поспішав. Скаржник зазначив, що початок розмови із поліцейським не записувався на боді-камеру, після дзвінка на лінію 102 підійшов інший поліцейський із боді-камерою, про початок відеозйомки та її проведення скаржника не попереджали.

Водночас, скаржник повідомив, що патрульний не називав прізвища і посада його скаржнику не відомі, його особистий номер № НОМЕР_2 для ідентифікації та номер транспортного засобу поліції 1621.

За результатами службового розслідування за фактом можливих порушень службової дисципліни окремими працівниками Фастівського РУП ГУНП в Київській області складено висновок від 11.04.2023, який затверджений начальником ГУ НП в Київській області генералом поліції третього рангу Андрієм Нєбитовим 11.04.2023 (далі Висновок).

Так, у вказаному висновку зазначено, що в ході проведення службового розслідування було встановлено, що 16.03.2023 відповідно до Книги служби нарядів та розстановки нарядів відділення поліції №2 Фастівського РУП ГУНП в Київській області для здійснення превентивних заходів та реагування на заяви та повідомлення громадян про правопорушення або події на добове чергування до складу групи реагування патрульної поліції відділення поліції №2 Фастівського РУП під позивним «Котляр-220» заступили ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Того ж дня, екіпаж групи реагування патрульної поліції відділення поліції №2 Фастівського РУП під позивним «Котляр-220» здійснював превентивні заходи по вулиці Київська у селі Гатне Фастівського району Київської області, під час якого ОСОБА_4 було здійснено зупинку автомобіля марки Mazda-6, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 .

У подальшому ОСОБА_4 , для встановлення особи, вимагав від ОСОБА_2 надати відповідні документи.

Згодом, до транспортного засобу підійшов ОСОБА_1 , який на виконання вимог Інструкції №1026, отримав портативний відеореєстратор (бодікамеру), що підтверджується записом у Журналі отримання поліцейськими логічних пристроїв (службових планшетів), нагрудних камер ВП №2 Фастівського РУП ГУ. Однак, ОСОБА_1 не повідомив ОСОБА_2 про застосування превентивного заходу, а саме: застосування портативного відеореєстратора (бодікамери).

У висновку службового розслідування зазначено, що з відеозаписів з портативного відеореєстратора ОСОБА_1 вбачається, що останнім зупинено автомобіль марки Opel Astra Classic, проте він не представився та не повідомив конкретну причину зупинення ним транспортного засобу.

У той же час, ОСОБА_4 перебував біля автомобіля марки Mazda-6, номерний знак НОМЕР_1 , та спілкувався з ОСОБА_2 .

Надалі поліцейський ОСОБА_1 , завершивши спілкування з водієм автомобіля марки Opel Astra Classic, підійшов до ОСОБА_4 .

У подальшому ОСОБА_2 вимагав від ОСОБА_4 назвати конкретну підставу зупинення ним транспортного засобу, однак останній посилався на постанови КМУ №№ 1455, 1456, конкретної підстави зупинки не назвав та продовжував вимагати документи, що посвідчують особу.

Опитаний у ході проведення службового розслідування ОСОБА_4 пояснив, що 17.03.2023 перебуваючи на чергуванні у складі ГРПП під позивним «Котляр-220» спільно з ОСОБА_1 , близько 07:50 зупинив автомобіль марки Mazda-6, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , згідно вимог пункту 15 Порядку №1455, пунктів 9, 10 Порядку №1456.

Водію було роз'яснено причину зупинки з вимогою надати документи, що посвідчують особу, для ознайомлення, однак ОСОБА_2 вів себе зухвало та спочатку відмовився надавати документи, однак у подальшому пред'явив для ознайомлення посвідчення водія.

ОСОБА_4 пояснив, що у нього було достатньо підстав для зупинки означеного транспортного засобу, відповідно до пункту 10 Порядку №1456, так як транспортний засіб зареєстровано у Донецькій області, де ведуться активні бойові дії, а також з урахуванням того, що схожі транспортні засоби знаходяться у розшуку. Опитаний ОСОБА_1 надав пояснення аналогічного змісту.

У висновку службового розслідування зазначено, що аналізуючи матеріали службового розслідування, можливо зробити висновок, що інформація, викладена у зверненні ОСОБА_2 щодо можливих порушень службової дисципліни окремими працівниками Фастівського РУП ГУНП в Київській області, підтвердилась.

У висновку службового розслідування зазначено, що у діях ОСОБА_1 вбачаються порушення вимог законодавства, що виразилося у недотриманні положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, Присяги працівника поліції, неповідомлення при зверненні до громадянина свого прізвища, посади, спеціального звання, підстави та конкретної причини зупинення транспортного засобу, а також про застосування превентивних заходів, а саме відеофіксації на портативний реєстратор.

Відповідно до пунктів 5, 6 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомок, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 №1026, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Під час здійснення повноважень поліцейський забезпечує збереження та належні умови експлуатації виданого йому портативного відеореєстратора та не допускає його розряджання.

У разі пошкодження портативного відеореєстратора поліцейський негайно доповідає про це відповідальній особі та керівнику органу, підрозділу поліції.

Після прибуття до місця постійної дислокації портативний відеореєстратор або карта пам'яті передається відповідальній особі.

Так, виконанню позивачем вимог пунктів 5, 6 розділу ІІ Інструкції №1026 передує отримання ним такого портативного відеореєстратора, які відповідно до пункту 3 розділу ІІ Інструкції №1026 видаються поліцейському під підпис у журналі обліку видачі, повернення портативного відеореєстратора та карт пам'яті, копіювання цифрової інформації (далі - Журнал обліку) (додаток 1), який зберігається в органі, підрозділі поліції.

У Висновку службового розслідування не зафіксовано обставин невиконання ОСОБА_1 , вимог пунктів 5, 6 розділу ІІ Інструкції №1026, відповідний запис при спілкування позивачем і ОСОБА_2 вівся, тобто портативний засіб був увімкнений.

Між тим, дослідивши відеозапис «відео 2» 0:03:14 0:03:13, колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що скаржник зазначив, що претензій до поліцейського ОСОБА_1 не має, оскільки він не зупиняв транспортний засіб.

У свою чергу, суть скарги ОСОБА_2 стосувалась обставин зупинки його автомобіля без належних на те підстав, безпідставна вимога пред'явити водійські документи, неназвана причина зупинки та не представлення поліцейським свого прізвища, спеціального звання.

Тобто, скарга ОСОБА_2 була подана ним виключно щодо дій особи (поліцейського), який зупинив його транспортний засіб, тобто ОСОБА_4 , та не стосувалась обставин неповідомлення його про включення портативного відеореєстратора, нездійснення відеозйомки та непредставлення безпосередньо ОСОБА_1 .

Як вже вище зазначалося, матеріали справи не містять в собі жодних належних та достатніх доказів на підтвердження обставин зупинки безпосередньо ОСОБА_1 автомобіля марки Mazda-6, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 .

Колегія суддів апеляційної інстанції наголошує, що службове розслідування проводилась ГУ НП в Київській області, у зв'язку із надходженням скарги від ОСОБА_2 на дії поліцейського, який без належних на те підстав зупинив його автомобіль. Зазначені обставини не мали відношення до ОСОБА_1 що не заперечується сторонами.

З огляду на вищевказані обставини, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що встановлення під час службового розслідування будь-яких інших обставин, які безпосередньо не входять до предмету дослідження (суті скарги скаржника), під час проведення службового розслідування, призначеного безпосередньо за скаргою ОСОБА_2 є неправомірними.

Відповідно, застосування ГУ НП в Київській області до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення в цій частині також є незаконним та порушує права та законі інтереси останнього.

Разом з тим, з матеріалів службового розслідування, неможливо встановити, яким саме критеріям не відповідав ОСОБА_1 , та з яких саме причин, що в сукупності призвело до прийняття спірного наказу № 161 про попередження позивача про його неповну службову відповідність.

Водночас, висновок службового розслідування не містить жодних встановлених обставин протиправної винної дії чи бездіяльності позивача, яка полягає в порушенні ним службової дисципліни, як і відсутні належні докази, якими б підтверджувалось невиконання чи неналежне виконання обов'язків поліцейського ОСОБА_1 або виходу за їх межі чи вчинення дій, що підривають авторитет поліції.

Відповідно до норм синного законодавства, підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні службової дисципліни.

Такими обставинами є лише фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діяннях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків і причинного зв'язку між ним і дією порушника дисципліни.

Подібна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №817/1318/17.

Правовими положеннями ч.5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що ГУ НП в Київській області, ані як під час проведення службового розслідування, ані під час судового розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій, не доведено вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку та, як наслідок, неправомірно притягнуто останнього до дисциплінарної відповідальності шляхом застосування дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність.

Таким чином, оскаржуваний наказ від 25.04.2023 №161 в частині, що стосується притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 , є протиправним та підлягає скасуванню, відповідно позовні вимоги в цій частині є обгрунтованими ат підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо оскаржуваних наказів №166 від 28.04.2023 та №88 о/с від 28.04.2023 про звільнення зі служби ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, в оскаржуваному наказі №166, в частині, що стосується позивача, зазначено про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції за порушення службової дисципліни, вимог пунктів 1, 2 частини 1 статті 18, частини 1 статті 64 Закону України Про Національну поліцію, пунктів 1, 2, 6, 11, 13 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пункту 5, 6 розділу II Інструкції із застосуванням органами та підрозділами поліції технічних приладів та технічних засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 №1026, пункту 13 розділу III Порядку використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.09.2017 №757, частини 4 статті 256, статті 268, частини 2 статті 279 КУпАП, пункту 11 розділу II та пункту 4 розділу IV Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС 06.11.2015 №1376, абзацу 4 пункту 2 розділу II, пункту 9 розділу III Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС 06.11.2015 №1376, що виразились у недотриманні положень Конституції України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліцейських, Присяги працівника поліції та вчинені дій, які підривають авторитет поліції, систематичному порушенні службової дисципліни, не повідомленні при зверненні громадянина свого прізвища, посади, спеціального звання, підстави та конкретної причини зупинення транспортного засобу, а також застосування превентивних заходів, а саме відеофіксації на портативний реєстратор, виїзді на службовому автомобілі без проходження передрейсового інструктажу, не здійснення відповідного запису у Журналі обліку інструктажів водіїв, порушенні порядку використання портативного відеореєстратора під час виконання службових обов'язків та невжитті заходів щодо негайного усунення причини та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, систематичному порушенні вимог нормативно-правових актів під час складення адміністративних матеріалів стосовно громадян, що призводить до порушення прав останніх.

У висновку службового розслідування від 27.04.2023 зазначено про його призначення наказом ГУ НП в Київській області від 21.04.2023 №600, у зв'язку з надходженням інформації про вчинення можливих неправомірних дій окремими працівниками Фастівського РУП ГУ НП в Київській області.

Зазначена інформація надійшла до ГУ НП в Київській області у формі доповідної записки начальника УГІ ГУ НП в Київській області підполковника поліції ОСОБА_3 , в якій зазначено, що до Управління головної інспекції, 21.04.2023 надійшла інформація про можливе порушення службової дисципліни інспекторами сектору реагування патрульної поліції ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , яке полягає у непритягненні водія автомобіля марки Volkswagen T4 д.н.з. НОМЕР_3 - ОСОБА_7 , до адміністративної відповідальності шляхом переказу грошових коштів (неправомірної вигоди) у розмірі 9000 грн на картковий рахунок № НОМЕР_4 від пасажира ОСОБА_8 , під час перебування на добовому чергуванні у складі групи реагування патрульної поліції ВП №2 Фастівського РУП ГУ НП в Київській області по вул. Васильківська, поблизу будинку АДРЕСА_1.

У висновку службового розслідування від 27.04.2023 відображено стосовно ОСОБА_1 наступні обставини.

20.04.2023 для здійснення превентивних заходів та реагування на заяви та повідомлення громадян про правопорушення або події, на службовому автомобілі марки Reno Duster д.н.з НОМЕР_5 , на добове чергування до складу групи реагування патрульної поліції відділення поліції №2 Фастівського РУП ГУ під позивним «Котляр-220» заступили ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . Останнім отримано портативний відеореєстратор, проте не перевірено точний та реальний час, встановлений на ньому, внаслідок чого час, зазначений на відеозаписі, який був вивчений дисциплінарною комісією, зафіксований на годину раніше від реального часу. За наслідками вивчення комісією відеозапису з портативного відеореєстратора встановлено, що ОСОБА_1 здійснив зупинку автомобіля Volkswagen T4 д. .н.з. НОМЕР_3 - ОСОБА_7 , білого кольору. Водій автомобіля виконав його вимогу щодо пред'явлення документів, які надавали йому право на керування автомобілем, а після перевірки його відпустили.

З пояснень пасажира означеного автомобіля ОСОБА_8 вбачається, що автомобіль зупинено працівником поліції у спеціальному званні капітан, до автомобіля зі сторони водія підійшов вищевказаний поліцейський, який не представився та повідомив водію ОСОБА_7 , про те, що відчуває від нього солодкий запах, що може свідчити про вживання останнім алкогольних напоїв, після чого наказав водію вийти з автомобіля для проходження відповідного огляду на стан алкогольного сп'яніння. Під час бесіди поліцейський відеофіксацію не здійснював. На вимогу поліцейського, ОСОБА_7 попрямував до службового автомобіля та, повернувшись через 2-3 хвилини, повідомив ОСОБА_8 та іншим двом пасажирам про те, що поліцейським необхідно віддати 20000 грн і запитав, у кого є така сума. ОСОБА_8 повідомив, що у нього є на банківській карті кошти, після чого вони з ОСОБА_7 попрямували до службового автомобіля та ОСОБА_8 сів до транспортного засобу. Після отримання від поліцейського вказівки перерахувати кошти на банківський рахунок № НОМЕР_4 , ОСОБА_8 здійснив переказ коштів через додаток Приват24 двома платежами: 5000 грн та 4000 грн. Після вказаних дій поліцейський повідомив, що необхідно ще раз проїхати повз нього на автомобілі для того, щоб останній зупинив даний транспортний засіб повторно зі здійсненням відеофіксації. Після цього, вищевказані особи від'їхали близько 100 метрів від місця зупинки та поліцейський знову їх зупинив, перевірив документи та повідомив, що вони можуть їхати далі. Також, ОСОБА_8 зазначив, що разом з поліцейським у званні «капітан» ніс службу поліцейський у званні лейтенант, але під час їх спілкування останній вів розмову з іншим громадянином.

Колегія суддів апеляційної інстанції наголошує, що у висновку службового розслідування зазначено, що підтвердити чи спростувати інформацію, яка викладена у доповідній записці ОСОБА_3 щодо можливого вимагання та отримання неправомірної вигоди ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , не представилось можливим, у зв'язку з протиріччями у показах опитаних осіб, які можна усунути лише у ході проведення слідчих (розшукових) дій.

Разом з тим, під час проведення службового розслідування проаналізовано стан службової діяльності ОСОБА_4 та ОСОБА_1 під час несення служби у добовому наряді, за період з 01.04.2023 по 22.04.2023, та встановлено випадки повної відсутності відеозаписів під час складання постанов про адміністративні правопорушення, а також часткового здійснення відеозаписів під час документування адміністративних правопорушень, наявності переривань відеозапису, розбиття їх на частини, наявності відеозаписів, які не містять доказової бази, неінформативних відео, а також порушення прав громадян на захист, не роз'яснення їм прав та обов'язків, відсутності усіх відеозаписів за наслідками реагувань на повідомлення громадян.

У висновку службового розслідування зафіксовано, що адміністративні матеріали складені ОСОБА_1 , однак, враховуючи, що останній, під час вчинення вищевказаних порушень, перебував у екіпажі з ОСОБА_4 , який перебуває у вищому спеціальному званні, неналежно проконтрольовав дії ОСОБА_1 , що призвело до порушення останнім службової дисципліни та законодавства України, а також про виявлені порушення, систематично вчинені ОСОБА_1 , позивач керівництво підрозділу поліції не інформував.

Крім того, у висновку службового розслідування відображено як приклад грубого порушення позивачем службової дисципліни та законодавства України висновки службового розслідування, проведеного відносно позивача Броварським РУП ГУ НП в Київській області, за наслідками проведення якого до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, реалізоване наказом від 13.05.2022 №88 о/с.

У висновку службового розслідування також відображено, що з початку 2023 року спостерігається негативна тенденція надходження скарг громадян на неправомірні дії ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , за результатами яких інформація у частині порушення службової дисципліни та законодавства України підтверджується, зокрема і щодо скарги ОСОБА_2 , за наслідками розгляду якої, позивачу оголошено спірним наказом №161 про неповну службову відповідність.

За наслідками вищезазначиних висновків службового розслідування, дисциплінарна комісія дійшла висновку, що неправомірні дії ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , під час виконання службових обов'язків, значною мірою підривають авторитет Національної поліції України та знижують рівень довіри населення до поліції.

Щодо зупинки 20.04.2023 автомобіля марки Volkswagen T4 д.н.з. НОМЕР_3 , ОСОБА_1 пояснив, що ним була здійснена зупинка означеного автомобіля, перевірено документи водія, що підтверджується відеозаписом.

Означене підтверджено також ОСОБА_4 та зазначено, що до вказаної події він відношення не має, все записано на портативний відеореєстратор та від подальшого надання пояснень відмовився, посилаючись на статтю 63 Конституції України.

Під час особистої бесіди із співробітниками ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , останні факт одержання неправомірної вигоди чи будь-якого порушення антикорупційного законодавства заперечували.

Аналізуючи матеріали службового розслідування, дичциплінарна комісія зазначила про можливість зробити висновок, що інформацію, викладену у доповідній записці ОСОБА_3 щодо вимагання та отримання неправомірної вигоди ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , підтвердити чи спростувати не представилось можливим, у зв'язку з протиріччями у показах опитаних осіб, які можна усунути лише в ході проведення слідчих (розшукових) дій. Разом з тим, комісія дійшла висновку про наявність у діях, зокрема, ОСОБА_1 , порушень, які викладені у оскаржуваному наказі №166.

Досліджуючи викладені у висновку службового розслідування порушення, на які покликається дисциплінарна комісія, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Так, в оскаржуваному наказі №166 та висновку службового розслідування зазначено про порушення ОСОБА_1 вимог пунктів 1, 2 частини 1 статті 18, частини 1 статті 64 Закону України Про Національну поліцію, пунктів 1, 2, 6, 11, 13 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пункту 5, 6 розділу II Інструкції із застосуванням органами та підрозділами поліції технічних приладів та технічних засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 №1026, пункту 13 розділу III Порядку використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.09.2017 №757, частини 4 статті 256, статті 268, частини 2 статті 279 КУпАП, пункту 11 розділу II та пункту 4 розділу IV Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС 06.11.2015 №1376, абзацу 4 пункту 2 розділу II, пункту 9 розділу III Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС 06.11.2015 №1376, що виразились у недотриманні положень Конституції України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліцейських, Присяги працівника поліції та вчинені дій, які підривають авторитет поліції, систематичному порушенні службової дисципліни, не повідомленні при зверненні громадянина свого прізвища, посади, спеціального звання, підстави та конкретної причини зупинення транспортного засобу, а також застосування превентивних заходів, а саме відеофіксації на портативний реєстратор, виїзді на службовому автомобілі без проходження передрейсового інструктажу, не здійснення відповідного запису у Журналі обліку інструктажів водіїв, порушенні порядку використання портативного відеореєстратора під час виконання службових обов'язків та невжитті заходів щодо негайного усунення причини та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, систематичному порушенні вимог нормативно-правових актів під час складення адміністративних матеріалів стосовно громадян, що призводить до порушення прав останніх.

Згідно абзацу 1 пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.

Положеннями пункту 4, 7 розділу V Порядку №893 службове розслідування, проведене, зокрема, відносно позивача, має встановити:

- наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в його діянні (дії чи бездіяльності), з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування;

- наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій;

- ступінь вини позивача;

- обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності позивача чи знімають безпідставні звинувачення з нього;

- відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень;

- вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

Таким чином, зазначаючи про допущення позивачем згаданих нормативно-правових актів, відповідач повинен був з'ясувати наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) позивача щодо можливого порушення службової дисципліни, яке полягає у непритягненні водія автомобіля марки Volkswagen T4 д.н.з. НОМЕР_3 - ОСОБА_7 до адміністративної відповідальності шляхом переказу грошових коштів (неправомірної вигоди) у розмірі 9000 грн на картковий рахунок від пасажира ОСОБА_8 , під час перебування на добовому чергуванні у складі групи реагування патрульної поліції ВП №2 Фастівського РУП ГУ НП в Київській області по вул. Васильківська, поблизу будинку АДРЕСА_1.

Водночас, як підтверджено висновками службового розслідування, підтвердити чи спростувати інформацію щодо можливого вимагання та отримання неправомірної вигоди, зокрема - ОСОБА_1 , не представилось можливим, у зв'язку з протиріччями у показах опитаних осіб, які можна усунути лише у ході проведення слідчих (розшукових) дій.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, під час проведення службового розслідування, не підтвердив та достеменно не встановив наявність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) позивача, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування.

Відображення відповідачем у висновку службового розслідування від 27.04.2023, як приклад грубого порушення позивачем службової дисципліни та законодавства України інших висновків службових розслідувань, не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції, з огляду на те, що в Україні діє принципbis in idem, закріплений в частині першій статті 61 Конституції України, відповідно до якого ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Окрім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що інші службові розслідування не можуть бути покладені в основу для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та не є предмктом спору в даному випадку.

Таким чином, з урахуванням вищезазначених висновків та обставин справи, суд апеляційної інстанції зазначає, що з наданих відповідачем матеріалів службового розслідування та висновку службового розслідування від 27.04.2023 неможливо виокремити дії позивача, які кваліфікуються відповідачем як дисциплінарний проступок, наслідком чого є неможливість застосування дисциплінарного стягнення як такого, що має індивідуальний характер та, відповідно, не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена та не доведена у законодавчому порядку.

Крім того, суд зазначає, що в порушення пунктів 4, 7 розділу V Порядку №893 службовим розслідуванням, проведеним, зокрема, відносно позивача, не встановлено ступінь вини позивача; відомості, що характеризують позивача; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

Відповідно до частини дванадцятої статті 19 Дисциплінарного статуту у разі притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського, який має дисциплінарне стягнення і вчинив дисциплінарний проступок, дисциплінарне стягнення, що застосовується, повинно бути суворішим, ніж попереднє.

Посилання ГУ НП в Київській області, у висновку службового розслідування від 27.04.2023, на частину 12 статті 19 Дисциплінарного статуту не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції, оскільки в межах цієї справи встановлено неправомірність притягнення позивача оскаржуваним наказом №166 до дисциплінарної відповідальності, у вигляді повідомлення про неповну службову відповідність та скасування зазначеного наказу.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку про визнання протиправним та скасування оскаржуваних наказів від 28.04.2023 №166 в частині, що стосується притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача, та від 28.04.2023 №88 о/с про звільнення зі служби в поліції, відповідно зазначені позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки відповідачем не доведено належними доказами вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку

Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Згідно з частиною 1 статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України Про запобігання корупції іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Отже, враховуючи скасування оскаржуваних наказів про звільнення позивача, останній підлягає поновленню на службі в поліції, починаючи з наступного дня після звільнення - 02.05.2023 року.

Відповідно до положень статті 241-1 КЗпП України строки виникнення і припинення трудових прав та обов'язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями.

Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк.

Таким чином, працівник вважатиметься звільненим з наступного дня після того дня, з якого починається строк звільнення.

Відповідно до пункту 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 р. №58, днем звільнення вважається останній день роботи.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов'язків.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 у справі №711/8138/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 85679198) зазначила, що законодавець передбачає обов'язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов'язок полягає в тому, що роботодавець зобов'язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися. У разі невиконання цього обов'язку добровільно рішення суду підлягає виконанню у примусовому порядку.

Поновлення на роботі - це повернення працівника в попередній стан, який існував до його незаконного звільнення, а тому правовими наслідками поновлення на роботі працівника є надання йому попередньої роботи (посади), з тими ж функціональними обов'язками, які мали місце до звільнення. Обов'язком боржника є не лише видання наказу (розпорядження) про поновлення працівника на роботі, а й фактичний допуск поновленого працівника до виконання попередніх обов'язків.

Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання попередніх обов'язків на підставі відповідного акту органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення працівника. Тобто, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника, вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника.

Верховний Суд у постанові від 26.02.2020 у справі № 702/725/17 (провадження № 61-12857св18) зазначив, що КЗпП України не містить поняття поновлення на роботі, як і не встановлює порядку виконання відповідного рішення. Частково умови, за яких рішення суду про поновлення на роботі вважається примусово виконаним, закріплені у статті 65 Закону України Про виконавче провадження. Так, згідно з цією статтею рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

При розумінні роботи як регулярно виконуваної працівником діяльності, обумовленої трудовим договором, поновлення на роботі також включає допущення працівника до фактичного виконання трудових обов'язків, тобто, створення умов, за яких він може їх здійснювати у порядку, що мав місце до незаконного звільнення. Таким чином, виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов'язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника. При цьому мається на увазі не формальне, а фактичне забезпечення поновленому працівнику доступу до роботи і можливості виконання своїх обов'язків.

Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постанові від 17.06.2020 у справі № 521/1892/18 (провадження № 61-39740св18).

Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.06.2018 у справі №826/808/16 зазначила, що виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу, а законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.

Пленум Верховного Суду України у пункті 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» зазначив, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 року № 348).

Згідно з підпунктом з пункту 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. №100 (далі - Порядок №100), цей Порядок застосовується, у тому числі, у випадку вимушеного прогулу.

Відповідно до положень пункту 2 Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць.

У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Пунктом 3 Порядку №100 визначено, що при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.

Суми нарахованої заробітної плати враховуються у тому місяці, за який вони нараховані та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Відповідно до пункту 5 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Пунктом 8 Порядку №100 визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів.

Отже, справляння і сплата податку на доходи фізичних осіб та військового збору є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, а тому суд повинен визначати зазначену суму без утримання цього податку та збору, про що вказує в резолютивній частині рішення.

Подібний висновок викладено Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 18.07.2018 по справі №359/10023/16-ц.

У даному випадку ОСОБА_1 було звільнено з посади 01.05.2023, при обчисленні середньоденної заробітної плати слід враховувати заробітну плату позивача за березень та квітень 2023 року (два повні місяці, що передують звільненню).

Так, у матеріалах справи наявна довідка про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за два місяці проходження служби перед звільненням, середньоденне грошове забезпечення позивача дорівнює 592,26 грн., яке обраховано, виходячи з грошового забезпечення у березні 2023 року - 20 453,02 грн., у квітні 2023 року - 15 674,68 грн., кількість відпрацьованих календарних днів за останні два місяці - 61 (Т.2 а.с.34).

Період вимушеного прогулу позивача, починаючи з 02.05.2023 (наступний день після звільнення, враховуючи, що день звільнення є останнім робочим днем) по 17.11.2023 (день постановлення рішення у цій справі) або 200 календарних днів.

З урахуванням цього, на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02.05.2023 по 17.11.2023 у розмірі 118 452,00 грн. (592,26 грн. х 200 днів).

З огляду на вказане, колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що для належного та ефективного захисту порушених прав позивача існує необхідність визнання протиправними та скасування оскаржуваних наказів ГУ НП в Київській області №161 від 25.04.2023 в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 , пункт 2 наказу №166 від 28.04.2023 в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 та наказу №88 о/с від 28.04.2023 про звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 ; поновлення на службі у поліції ОСОБА_1 на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №2 Фастівського районного управління поліції ГУ НП в Київській області, починаючи з 02.05.2023 та стягнуення з ГУ НП в Київській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за період з 02.05.2023 по 17.11.2023, в розмірі 118 452,00 грн.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Правовими положеннями ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси

Тобто, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року N 18-рп/2004 дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес», який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «право» має один і той же зміст.

Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

З наведеного слідує, що суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб'єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші порушення прав та свобод позивача.

У даному випадку, судом апеляційної інстанції встановлено факт, який свідчить про порушення прав та законних інтересів позивача з боку відповідача, з огляду на вищезазначені висновки викладені в даній постанові.

Відповідно до пункту 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (ст. 13 Конвенції).

Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов'язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).

Аналіз наведених положень дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що даний адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, а тому доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року №127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010 року).

Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв'язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Так, згідно ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.

Керуючись ст.ст. 242, 257, 260, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції України в Київській області - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2023 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді: Н.П. Бужак

Л.О. Костюк

Повний текст виготовлено 12.07.2024 року