Справа № 640/931/21 Суддя (судді) першої інстанції: Леонтович А.М.
09 липня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Парінова А.Б.,
суддів: Беспалова О.О.,
Ключковича В.Ю.,
при секретарі судового засідання Зіньковській Ю.В.
за участю учасників судового процесу:
від позивача: Потьомкін В.О.;
від відповідача (апелянт): Разманов Ю.В. ;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2023 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Апекс Сім" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити дії, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Апекс Сім» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21 жовтня 2020 року № 0006800704 та від 05 листопада 2020 року № 00003740704.
- зобов'язати Головне управління ДПС у місті Києві внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого ТОВ «Апекс Сім» у розмірі 24 790 079,00 грн. у відповідності до абзацу 2 пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України.
В обґрунтування позову зазначено, що сплата позивачем податку на додану вартість, нарахованого на поставку товару, на загальну суму 12 064 274,00 грн, підтверджується банківською випискою за період з 01 березня 2020 року по 31 березня 2020 року, платіжними дорученнями та митними деклараціями, а тому податкове повідомлення - рішення є необґрунтованим та підлягає скасуванню, а заява про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування - задоволенню.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 червня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2021 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Апекс Сім» до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21 жовтня 2020 року №0006800704 та від 05 листопада 2020 року №00003740704, зобов'язання вчинити дії - задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 21 жовтня 2020 року №0006800704 та від 05 листопада 2020 року №00003740704. Зобов'язано Головне управління Державної податкової служби у місті Києві внести до реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Апекс Сім» у розмірі 24 790 079,00 грн. у відповідності до абзацу 2 пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України.
Постановою Верховного Суду від 11.05.2023 касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України, задоволено частково, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 червня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2021 року скасовано, справу №640/931/21 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції - Київського окружного адміністративного суду.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.11.2023 позов задоволено частково:
визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 21 жовтня 2020 року № 0006800704 та від 05 листопада 2020 року № 00003740704;
у задоволенні решти адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, у якій останній просить суд скасувати оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити у цій частині нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що висновки, викладені у рішенні суду не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать нормам матеріального та процесуального права.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня та 01 травня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2023 року та призначено справу до розгляду у судове засідання на 25 червня 2024 року.
Зважаючи на перебування головуючого судді у відпустці, 25 червня 2024 року адміністративну справу № 640/931/21 знято з розгляду та призначено наступне судове засідання на 09 липня 2024 року.
Апелянт у судовому засіданні 09.07.2024 підтримав вимоги апеляційної скарги, просив суд скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про задоволення позову у повному обсязі.
Представник позивача у судовому засіданні 09.07.2024 заперечував проти вимог апеляційної скарги та просив суд залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення учасників справи, колегія суддів приходить до наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Апекс Сім» заявлено на поточний рахунок платника податків бюджетне відшкодування податку на додану вартість в сумі 12 064 274,00 грн., відображене у податковій декларації з податку на додану вартість від 20 липня 2020 року №9171754096 за червень 2020 року.
Головним управлінням ДПС у місті Києві проведено документальну виїзну перевірку правомірності нарахування позивачем бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень 2020 року, за результатом якої складено акт перевірки від 17 вересня 2020 року №110/26-15-07-04-01/40825931, в якому встановлено порушення вимог пункту 200.4, 200.14 статті 200 ПК України, в результаті чого відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2020 року на суму в розмірі 12064274,00 грн.
Податковим повідомленням-рішенням від 21 жовтня 2020 року №0006800704 виявлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за червень 2020 року та відсутність права на врахування такої суми від'ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку у сумі 12064274,00 грн.
Також у жовтні 2020 року було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Апекс Сім» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за липень 2020 року, за результатом якої складено акт перевірки від 15 жовтня 2020 року №223/26-15-07-04-0/40825331.
У ході проведеної перевірки встановлено завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 12725805,00 грн.
Податковим повідомленням-рішенням від 05 листопада 2020 року №00003740704 виявлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за період липень 2020 року та відсутність права на врахування такої суми від'ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку у сумі 12725805 грн.
Не погоджуючись з такими рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням належним чином оформлених первинних документів, встановлених обставин про фактичний рух коштів позивача за зобов'язанням перед контрагентом та про фактичний рух товарів, що визнано відповідачем в Акті перевірки, висновок про відсутність права на врахування такої суми від'ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку є недоведеним. Одночасно, судом під час розгляду справи встановлено, що вимога позивача про зобов'язання Головного управління ДПС у місті Києві внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого ТОВ «Апекс Сім» у розмірі 24 790 079, 00 грн. у відповідності до абзацу 2 пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України, фактично виконана відповідачем, що також визнано позивачем під час судового розгляду, в зв'язку із чим задоволенню не підлягає.
Колегія суддів не може не погодитись з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до положень пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Згідно з пунктом 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Пунктом 102.5 статті 102 ПК України передбачено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.
Зі змісту наведених норм вбачається, що сума від'ємного значення визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду і враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу платник ПДВ має право обирати: декларувати йому суму бюджетного відшкодування чи зараховувати цю суму до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. При цьому податковий кредит, який бере участь у розрахунку суми бюджетного відшкодування, формується за рахунок сум від'ємного значення з ПДВ, які фактично сплачені отримувачем товару його постачальнику (постачальникам) у попередніх (попередньому) податкових періодах (податковому періоді) або до Державного бюджету України.
Таким чином, право на бюджетне відшкодування податкове законодавство обмежує виключно фактом сплати суми ПДВ в попередніх і звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до бюджету та строком давності у 1095 днів. При цьому отримання бюджетного відшкодування не є обов'язком суб'єкта господарювання, а являється його правом, і попереднім податковим періодом може бути будь-який податковий період, який передує звітному, тому визначення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, може здійснюватися за будь-який попередній податковий період, а не лише за період, який передував звітному.
Так, контролюючим органом відмовлено позивачу в отриманні бюджетного відшкодування ПДВ за червень та липень 2020 року на суму 12064274 грн та 1275805,00 грн відповідно.
Зазначена сума була заявлена товариством до відшкодування на поточний рахунок в додатку 3 до податкової декларації з податку на додану вартість від 20.07.2020 № 9171754096 за червень 2020 року.
Розшифровка суми податку, пред'явленої позивачем до відшкодування міститься в таблиці 2 додатку 3 до податкової декларації з податку на додану вартість від 20.07.2020 № 9171754096 за червень 2020 року.
Матеріали справи свідчать, що спірна сума бюджетного відшкодування сформована за результатами проведення позивачем імпортних операцій із ввезення товарів на митну територію України.
Так, між Товариством з обмеженою відповідальністю «АПЕКС СІМ» (за контрактом - покупець) та Компанією «DOM HANDLOWY VOSKA GROUP SP. Z О.О.» (Республіка Польща) (за контрактами - продавець) укладений контракт від 27.07.2019 №28/19, відповідно до умов якого продавець продає та здійснює поставку господарських товарів (за контрактом - товар, взуття) в асортименті у відповідності до інвойсу, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.
Відомості щодо поставлених товарів містяться у митних деклараціях за березень 2020 року, в тому числі: митна декларація від 06.03.2020 №UA500080/2020/005213; митна декларація від 12.03.2020 №UA500080/2020/005650; митна декларація від 07.03.2020 №UA500080/2020/005289; митна декларація від 05.03.2020 №UA500080/2020/005145; митна декларація від 13.03.2020 №UA500080/2020/005669; митна декларація від 12.03.2020 №UA500080/2020/005608; митна декларація від 12.03.2020 №UA500080/2020/005649; митна декларація від 07.03.2020 №UA500080/2020/005288;митна декларація від 06.03.2020 №UA500080/2020/005207; митна декларація від 13.03.2020 №UA500080/2020/005668; митна декларація від 05.03.2020 №UA500080/2020/005136; митна декларація від 06.03.2020 №UA500080/2020/005185; митна декларація від 12.03.2020 №UA500080/2020/005648; митна декларація від 12.03.2020 №UA500080/2020/005637; митна декларація від 05.03.2020 №UA500080/2020/005124; митна декларація від 05.03.2020 №UA500080/2020/005128; митна декларація від 05.03.2020 №UA500080/2020/005129; митна декларація від 05.03.2020 №UA500080/2020/005134; митна декларація від 05.03.2020 №UA500080/2020/005137; митна декларація від 05.03.2020 №UA500080/2020/005138; митна декларація від 05.03.2020 №UA500080/2020/005139; митна декларація від 05.03.2020 №UA500080/2020/005141; митна декларація від 05.03.2020 №UA500080/2020/005143; митна декларація від 05.03.2020 №UA500080/2020/005144; митна декларація від 05.03.2020 №UA500080/2020/005147; митна декларація від 05.03.2020 №UA500080/2020/005149; митна декларація від 06.03.2020 №UA500080/2020/005170; митна декларація від 06.03.2020 №UA500080/2020/005209; митна декларація від 13.03.2020 №UA500080/2020/005678; митна декларація від 12.03.2020 №UA500080/2020/005610; митна декларація від 12.03.2020 №UA500080/2020/005607; митна декларація від 06.03.2020 №UA500080/2020/005159; митна декларація від 06.032020 №UA500080/2020/005189; митна декларація від 07.03.2020 №UA500080/2020/005292; митна декларація від 05.03.2020 №UA500080/2020/005148; митна декларація від 12.03.2020 №UA500080/2020/005636; митна декларація від 06.03.2020 №UA500080/2020/005204.
Загальна сума товарів, ввезених відповідно до вище зазначених митних деклараціях, складає 60 321 371.00,00 грн. на яку було нараховано ПДВ у розмірі 12 064 274,00 грн.
Так, у відповідності до пункту 185.1 статті 185 ПК України операції з ввезення товарів на митну територію України є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.
Сплата податку на додану вартість має наслідком виникнення у платника податків права на віднесення сплачених сум до податкового кредиту (пункт 198.2 статті 198 ПК України).
У цьому випадку, сплата позивачем податку на додану вартість, нарахованого на перелічені вище поставки товару, на загальну суму 12 064 274,00 грн., підтверджується виписками за період з 01.03.2020 до 31.03.2020, платіжними дорученнями від 12.03.2020 №151, від 12.03.2020 №150, від 12.03.2020 №146, від 12.03.2020 №148, від 12.03.2020 №146, від 12.03.2020 №145, від 06.03.2020 №144, від 05.03.2020 № 143, від 05.03.2020 №142, від 05.03.2020 №141.
Також між Товариством з обмеженою відповідальністю «Апекс Сім» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Уолстор Систем» укладено Договір купівлі-продажу № 01/25 від 03 січня 2020 року відповідно до умов якого, продавець продає та здійснює поставку товарів в асортименті (одяг, взуття) у відповідності до специфікацій, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.
Придбання товару у ТОВ «Уолстор Систем» підтверджується договором, а також відповідними видатковими накладними: видаткова накладна №РН-000016-1 від 10 січня 2020 року; видаткова накладна №РН-000016-2 від 11 січня 2020 року; видаткова накладна №РН-000016-3 від 16 січня 2020 року; видаткова накладна №РН-000016-4 від 16 січня 2020 року; видаткова накладна №РН-000016-5 від 16 січня 2020 року; видаткова накладна №РН-000016-6 від 17 січня 2020 року; видаткова накладна №РН-000016-7 від 17 січня 2020 року; видаткова накладна №РН-000016-8 від 17 січня 2020 року; видаткова накладна №РН-000016-9 від 20 січня 2020 року; видаткова накладна №РН-000016-10 від 21 січня 2020 року; видаткова накладна №РН-000016-11 від 21 січня 2020 року; видаткова накладна №РН-000016-12 від 21 січня 2020 року; видаткова накладна №РН-000016-13 від 21 січня 2020 року; видаткова накладна № РН-000016-14 від 21 січня 2020 року; видаткова накладна №РН-000016-15 від 22 січня 2020 року; видаткова накладна №РН-000016-16 від 22 січня 2020 року; видаткова накладна №РН-000016-17 від 22 січня 2020 року; видаткова накладна №РН-000016-18 від 22 січня 2020 року; видаткова накладна №РН-000016-19 від 23 січня 2020 року; видаткова накладна №РН-000016-20 від 23 січня 2020 року; видаткова накладна №РН-000016-21 від 23 січня 2020 року; видаткова накладна №РН-000016-22 від 23 січня 2020 року; видаткова накладна №РН-000016-23 від 23 січня 2020 року; видаткова накладна №РН-000016-24 від 24 січня 2020 року; видаткова накладна №РН-000016-25 від 24 січня 2020 року; видаткова накладна №РН-000016-26 від 24 січня 2020 року; видаткова накладна №РН-000016-27 від 24 січня 2020 року; видаткова накладна №РН-000016-28 від 24 січня 2020 року; видаткова накладна №РН-000016-29 від 24 січня 2020 року; видаткова накладна №РН-000016-30 від 27 січня 2020 року; видаткова накладна №РН-000016-31 від 27 січня 2020 року; видаткова накладна №РН-000016-32 від 28 січня 2020 року; видаткова накладна №РН-000016-33 від 29 січня 2020 року; видаткова накладна №РН-000016-34 від 29 січня 2020 року; видаткова накладна №РН-000016-35 від 29 січня 2020 року; видаткова накладна №РН-000016-36 від 29 січня 2020 року; видаткова накладна №РН-000016-37 від 29 січня 2020 року; видаткова накладна №РН-000016-38 від 30 січня 2020 року; видаткова накладна №РН-000016-39 від 30 січня 2020 року; видаткова накладна №РН-000016-40 від 30 січня 2020 року; видаткова накладна № РН-000016-41 від 30 січня 2020 року; видаткова накладна № РН-000016-47 від 31 січня 2020 року.
За придбаний товар позивач розрахувався з продавцем, що підтверджується заключними виписками: за період з 01 січня 2020 року до 31 січня 2020 року із АТ «ЄПТ» та платіжними дорученнями від 21 січня 2020 року №1; за період з 01 січня 2020 року до 31 січня 2020 року із ПАТ «Банк Восток» та платіжними дорученнями від 10 січня 2020 року №21, від 11 січня 2020 року №25, від 16 січня 2020 року №№35,36,37, від 17 січня 2020 року №№38,39,40, від 20 січня 2020 року №№42, 43, від 21 січня 2020 року №№44,45,47,48, від 22 січня 2020 року №№49,51,52,54, від 23 січня 2020 року №№55,56,57,58,59, від 24 січня 2020 року №№61,62,63,64,65,66, від 27 січня 2020 року №№67,68, від 28 січня 2020 року №69, від 29 січня 2020 року №№70,72,73,74,75, від 30 січня 2020 року №№76,77,79,78.
Отже, матеріалами справи підтверджено а саме, дослідженими в ході розгляду справи договорами, митними деклараціями, видатковими накладними, заключними виписками, платіжними дорученнями , що позивачем в повній мірі доведено належними доказами реальність господарських операцій із контрагентами, та відповідно обґрунтованість сум, заявлених до бюджетного відшкодування за червень - липень 2020 року.
Поряд з цим, апелянт наполягає, що за результатами проведеної перевірки не вдалося встановити наявність залишків ТМЦ на складському приміщенні позивача.
Колегія суддів враховує, що в матеріалах справи наявні договори оренди нежитлових приміщень на яких зберігався товар. Наявність (надходження та зберігання) ТМЦ на складі позивача окремо також було підтверджено фотографіями зробленими інспектором відповідача під час проведення інвентаризації, а також участю інспектора відповідача при огляді ТМЦ на складі позивача під час проведення перевірки. Право власності, найменування та кількість товару також підтверджуються контрактом та митними деклараціями, які наявні в матеріалах справи та які були досліджені судом.
Також, з матеріалів справи вбачається, що облік товарних запасів здійснювався позивачем відповідно до правил бухгалтерського обліку та за місцем зберігання з відповідним обліком в системі 1С за найменуванням та кількістю, на підтвердження чого позивач надавав у судовому засіданні інформаційний лист №14091 від 14.09.2020; відомості обліку залишків на складі за 2020; накладну на внутрішнє переміщення №ПМ-0000003 від 16.03.2020; акт про приймання товару №2 від 16.03.2020; накладну на внутрішнє переміщення №ПМ-0000002 від 31.01.2020; акт про приймання товару №1 від 31.01.2020; видаткову накладну №PH-000016-25 від 24.01.2020; видаткову накладну №PH-000016-24 від 24.01.2020; наказ №0510/1 від 05.10.2020, про проведення інвентаризації станом на 09.10.2020; акт контрольної перевірки інвентаризації цінностей на імпорт (товар) станом на 09.10.2020.
Колегія суддів вважає неспроможними доводи апелянта щодо неможливості ідентифікувати товар, який перебував на складі, позаяк останні не підтверджені жодним доказом.
У свою чергу, факт наявності товарів на складі відповідач не заперечує.
Щодо доводів апелянта про наявність інформації про внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінального провадження за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205-1, ч.ч. 5 статті 191 КК України, в ході якого встановлено, що невстановлені особи, діючи умисно та протиправно за попередньою змовою із службовими особами ряду підприємств, у тому числі ТОВ «Апекс Сім» в період 2019 - 2020 років, шляхом підробки фінансових документів, заволоділи державними коштами в особливо великих розмірах суд зазначає таке.
Відповідно до частини шостої статті 78 КАС України лише вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2021 року у справі № 808/1996/18.
Враховуючи викладене, колегія суддів підсумовує, що відповідачем не спростовано, що заявлена позивачем до відшкодування сума податку на додану вартість, сформована у повній відповідності до вимог пунктів 200.1, 200.4 статті 200 ПК України.
Відповідно до положень статті 9 Конституції України та статей 17, 19 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.
Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що "принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії". З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі як таких, що підтверджуються документально та нормативно.
Судовою колегією враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 229, 308, 313, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2023 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді О.О. Беспалов
В.Ю. Ключкович
Повний текст постанови складено 12 липня 2024 року.