Справа № 640/14778/22 Суддя (судді) першої інстанції: Жукова Є.О.
15 липня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Мельничука В.П.,
Шведа Е.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Центральної військової лікарської комісії Збройних Сил України Міністерства оборони України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центральної військової лікарської комісії Збройних Сил України Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Військово-лікарської комісії при Центральної військової лікарської комісії Збройних Сил України Міністерства оборони України, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України Міністерства оборони України щодо відмови у розгляді заяви ОСОБА_1 щодо встановлення причинного зв'язку захворювань із виконанням обов'язків військової служби;
- зобов'язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України Міністерства оборони України прийняти та розглянути заяву ОСОБА_1 про встановлення причинного зв'язку захворювань із виконанням обов'язків військової служби у військовій частині НОМЕР_1 КДБ СРСР.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що він проходив військову службу у період з 18.11.1989 по 21.10.1991 у військовій частині НОМЕР_1 , що входила до Средньоазіатського прикордонного округу КДБ СРСР. Втім, відповідач протиправно відмовив у встановленні причинного зв'язку захворювань із виконанням обов'язків військової служби у військовій частині НОМЕР_1 прикордонних військ КДБ СРСР.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року у позовні вимоги - задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Центральної військової лікарської комісії Збройних Сил України Міністерства оборони України щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про встановлення причинного зв'язку захворювань із виконанням обов'язків військової служби.
Зобов'язано Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України Міністерства оборони України прийняти та розглянути заяву ОСОБА_1 про встановлення причинного зв'язку захворювань із виконанням обов'язків військової служби у військові частині НОМЕР_1 КДБ СРСР.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити.
Зазначена апеляційна скарга обґрунтована тим, що на даний час відсутній жодний нормативно-правовий акт в якому визначено, що Міністерство оборони України є правонаступником всіх військових формувань колишнього СРСР, у тому числі Середньоазіатського прикордонного округу КДБ СРСР, в складі якого проходив військову службу позивач.
На думку скаржника, оскільки прикордонні війська колишньої КДБ СРСР дислоковані на території відповідних республік були переведені під їх юрисдикцію, а саме: прикордонні війська Середньоазіатського прикордонного округу, де проходив службу позивач були переведені під юрисдикцію Республіки Узбекистан та Республіки Таджикистан, а у відання України прикордонні війська Середньоазіатського прикордонного округу не переходили, тому підстави для задоволення позовних вимог - відсутні.
Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходив військову службу у період з 18.11.1989 по 21.10.1991 у військовій частині НОМЕР_1 , що входила до Середньоазіатського прикордонного округу КДБ СРСР.
У червні 2022 року позивач звернувся до Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України щодо встановлення причинного зв'язку захворювань із виконанням обов'язків військової служби у військовій частині НОМЕР_1 КДБ СРСР.
Листом від 15.07.2022 вих.№30/177 Центральна військово-лікарська комісія Державної прикордонної служби України повідомила позивача, що у неї відсутні повноваження щодо встановлення причинного зв'язку захворювань із виконанням обов'язків військової служби у військовій частині НОМЕР_1 КДБ СРСР, оскільки на Центральну військово-лікарську комісію Держприкордонслужби покладено визначення причинного зв'язку захворювання, поранень, травм, контузій і каліцтв у колишніх військовослужбовців, які проходили військову службу в органах Держприкордонслужби України та військових частинах прикордонних військ СРСР та їх органів управління, дислокованих на території України.
У зв'язку із чим позивач звернувся із заявою щодо встановлення причинного зв'язку захворювань із виконанням обов'язків військової служби у військовій частині НОМЕР_1 КДБ СРСР до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України Міністерства оборони України.
Листом від 03.08.2022 вих.№598/2248 Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України Міністерства оборони України повідомила позивача про відсутність повноважень заявою щодо встановлення причинного зв'язку захворювань із виконанням обов'язків військової служби у військовій частині НОМЕР_1 КДБ СРСР.
Не погоджуючись з таким рішенням та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки Центральна військово-лікарська комісія Державної прикордонної служби України визначає причинний зв'язок захворювань (поранень, травм, контузій) лише у колишніх військовослужбовців військових частин прикордонних військ СРСР дислокованих на території України, відтак обов'язок щодо встановлення причинного зв'язку поранень у даному випадку покладений саме на Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України Міністерства оборони України, тому слід зобов'язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України Міністерства оборони України прийняти та розглянути заяву ОСОБА_1 про встановлення причинного зв'язку захворювань із виконанням обов'язків військової служби.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За правилами частини п'ятої ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Соціальним захистом військовослужбовців, згідно зі статтею 1 Закону №2011-XII, є діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
У силу вимог частини десятої статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення № 402).
Згідно із пунктом 1.1 глави 1 Розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Відповідно до пункту 2.1 глави 2 Розділу І Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Центральна військово-лікарська комісія є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України (пункт 2.3 глави 2 Розділу І Положення).
У свою чергу, порядок встановлення причинного зв'язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) у військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, які призвані на збори, та колишніх військовослужбовців зі службою у Збройних Силах України визначений у главі 2 Розділу 2 Положення №402.
Згідно з підпунктом 21.1., 21.3 глави 21 Розділу 2 Положення №402 у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв'язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення.
Причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців визначають штатні ВЛК; у колишніх військовослужбовців інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та військових формувань колишнього СРСР, правонаступниками яких вони стали, - штатні ВЛК цих військових формувань та оформлюють протоколом.
При цьому, постанови, які приймає ВЛК із встановлення причинного зв'язку захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва), наведені у главі 21 розділу II цього Положення (пункт 20.7 глави 20 Розділу 2 Положення №402).
У свою чергу, постанови ВЛК приймаються колегіально, більшістю голосів. У прийнятті постанови голова та члени ВЛК не залежні і у своїй роботі керуються цим Положенням. У разі незгоди голови або членів комісії з думкою інших членів їх окрема думка заноситься до протоколу засідання ВЛК. Члени ВЛК зобов'язані дотримуватися вимог Положення (пункт 20.1 глави 20 Розділу 2 Положення №402).
Також, пунктами 21.7.-21.8 глави 21 Розділу 2 Положення №402 передбачено, що постанова ВЛК про причинний зв'язок поранення (травми, контузії, каліцтва) приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або засвідченої копії Акта про нещасний випадок (додаток 1 до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06 лютого 2001 року №36, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.02.2001 за №169/5360 (зі змінами), у яких зазначаються обставини отримання поранення (контузії, травми, каліцтва). На військовослужбовців довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) оформляється у 2 примірниках, перший подається у госпітальну (гарнізонну) ВЛК, а другий зберігається постійно в особовій справі військовослужбовця. У виняткових випадках допускається розгляд ВЛК копії вказаної довідки, засвідченої відповідною посадовою особою та скріпленої гербовою печаткою військової частини (закладу охорони здоров'я Збройних Сил України).
При медичному огляді військовослужбовців, колишніх військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на збори, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) до введення в дію Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 04.01.1994 №2, і не мають довідки, виданої військовою частиною, ВЛК можуть бути прийняті до уваги достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) (записи про первинне звернення по медичну допомогу із зазначенням обставин одержання поранення (травми), витяг із історії хвороби, матеріали службового розслідування, дізнання, досудового слідства за фактом поранення (травми) та інші медичні або військово-облікові документи).
Як свідчать матеріали справи, У червні 2022 року позивач звернувся до Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України щодо встановлення причинного зв'язку захворювань із виконанням обов'язків військової служби у військовій частині НОМЕР_1 КДБ СРСР.
Листом від 15.07.2022 вих.№30/177 Центральна військово-лікарська комісія Державної прикордонної служби України повідомила позивача, що у неї відсутні повноваження щодо встановлення причинного зв'язку захворювань із виконанням обов'язків військової служби у військовій частині НОМЕР_1 КДБ СРСР, оскільки на Центральну військово-лікарську комісію Держприкордонслужби покладено визначення причинного зв'язку захворювання, поранень, травм, контузій і каліцтв у колишніх військовослужбовців, які проходили військову службу в органах Держприкордонслужби України та військових частинах прикордонних військ СРСР та їх органів управління, дислокованих на території України.
У зв'язку із чим позивач звернувся із заявою щодо встановлення причинного зв'язку захворювань із виконанням обов'язків військової служби у військовій частині НОМЕР_1 КДБ СРСР до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України Міністерства оборони України.
Листом від 03.08.2022 вих.№598/2248 Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України Міністерства оборони України повідомила позивача про відсутність повноважень заявою щодо встановлення причинного зв'язку захворювань із виконанням обов'язків військової служби у військовій частині НОМЕР_1 КДБ СРСР.
Так, прикордонні війська КДБ СРСР відповідно до статті 4 «Закона Союза Советских Социалистических Республик «О всеобщей воинской обязаности» від 12.10.1967, вважалися складовою частиною Збройних Сил СРСР в період з 01.09.1939 по 21.03.1989. Прикордонні війська КДБ СРСР структурно входили до складу Комітету державної безпеки СРСР (КДБ СРСР, до 1978 року - КДБ при Раді Міністрів СРСР).
Після розпаду СРСР прикордонні загони і частини Середньоазіатського прикордонного округу на території Узбекистану і Туркменії відійшли під їх юрисдикцію відповідно в березні і в серпні 1992 року.
Указом президента російської федерації від 08.11.1992 був розформований Середньоазіатський прикордонний округ. Прикордонні загони колишнього Середньоазіатського прикордонного округу знаходилися на території Республіки Таджикистан, і через громадянську війну тривалий період перебували під юрисдикцією Росії.
У листопаді 2004 року всі прикордонні загони колишнього Середньоазіатського округу були передані до складу Збройних сил Республіки Таджикистан.
Згідно п. 1 частини першої Указу Президії Верховної Ради СРСР від 21 березня 1989 року №10224-ХІ «Про виведення із складу Збройних Сил СРСР прикордонних, внутрішніх і залізничних військ» прикордонні, внутрішні і залізничні війська виведені зі складу Збройних Сил СРСР.
У відповідності до п.п. 1, 2 постанови Верховної Ради України від 24 серпня 1991 року «Про військові формування на Україні» всі військові формування, дислоковані на території республіки, були підпорядковані Верховній Раді України, а також утворено Міністерство оборони України.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про правонаступництво України» органи держави влади і управління, органи прокуратури, суди та арбітражні суди, сформовані на підставі Конституції (Основного Закону) Української РСР, діють в Україні до створення органів державної влади і управління, органів прокуратури, судів та арбітражних судів на підставі нової Конституції України.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.01.1992 №3 «Питання Державного комітету у справах охорони державного кордону України» визначено, що Державний комітет у справах охорони державного кордону України є правонаступником колишнього Управління військ Західного прикордонного округу КДБ СРСР.
Згідно Указу Президента України 31 липня 2003 року №772/2003 «Про реорганізацію Державного комітету у справах охорони державного кордону України» реорганізовано Державний комітет у справах охорони державного кордону України в Адміністрацію Державної прикордонної служби України.
Враховуючи наведену норму, Адміністрація Державної прикордонної служби України є правонаступником лише Управління військ Західного прикордонного округу КДБ СРСР, а не усіх прикордонних військ КДБ СРСР, зокрема Середньоазіатського прикордонного округу КДБ СРСР.
При цьому, слід зауважити, що згідно з нормами Положення про проходження медичного огляду в Державній прикордонній службі України, затвердженого наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 06.05.2009 №333, Центральна військово-лікарська комісія Державної прикордонної служби України визначає причинний зв'язок захворювань (поранень, травм, контузій) лише у колишніх військовослужбовців військових частин прикордонних військ СРСР дислокованих на території України.
Вітак, обов'язок щодо встановлення причинного зв'язку поранень у даному випадку покладений саме на Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України Міністерства оборони України, тому суд першої інстанції дійшов до вірного переокнання про необхідність зобов'язання Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України Міністерства оборони України прийняти та розглянути заяву ОСОБА_1 про встановлення причинного зв'язку захворювань із виконанням обов'язків військової служби.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Центральної військової лікарської комісії Збройних Сил України Міністерства оборони України - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п'ятої ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді В.П. Мельничук
Е.Ю. Швед