П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
11 липня 2024 р.м. ОдесаСправа № 521/2125/24
Головуючий першої інстанції Бобуйок І.А.
Час та місце ухвалення судового рішення «--:--», м. Одеса
Повний текст судового рішення складений 28.04.2024 р.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Крусяна А.В.,
суддів Єщенка О.В., Яковлєва О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу інспектора 6 роти 1 взводу Управління патрульної поліції в Черкаській області ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 28 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту патрульної поліції, третя особа інспектор 6 роти 1 взводу Управління патрульної поліції в Черкаській області Шулакова Тетяна Анатоліївна про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
19.02.2024р. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції, третя особа інспектор 6 роти 1 взводу Управління патрульної поліції в Черкаській області Шулакова Т.А. про скасування постанови ЕНА №1422643 від 12.02.2024р. щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП (перевищення встановленої швидкості руху більше ніж на 20км/год), накладення на нього штрафу у сумі 340грн.; закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем протиправно здійснювалося вимірювання швидкості його автомобілем вимірювачем швидкості TruCam LTI 20/20.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 28.02.2024р. позов задоволений, оскільки факт порушення позивачем вимог ПДР України не підтверджується належними та допустимими доказами.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, третя особа подала апеляційну скаргу, в якій посилається на помилкове застосування судом першої інстанції при вирішені справи вимог законодавства, неповне з'ясування обставин справи, внаслідок чого просить рішення суду скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
Апелянт зазначає про перевищення позивачем встановленої швидкості руху більш ніж на 20км/год, встановленого лазерним вимірювачем швидкості транспортних засобів TruCam LTI.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що 12.02.2024р. інспектором 6 роти 1 взводу Управління патрульної поліції в Черкаській області ОСОБА_1 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1422643 про накладення на позивача адміністративного стягнення у розмірі 340грн. за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП.
Як вбачається зі змісту постанови, інспектором встановлено, що 12.02.2024р. о 10 год. 10 хв. водій ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом TOYOTA, д/н НОМЕР_1 , рухався по АД М05 Київ-Одеса 210км зі швидкістю 80 км/год в зоні дії знаку 3.29 (обмеження максимальної швидкості руху 50 км/год), чим порушено пп. «б» п.12.9 ПДР. /а.с.11/
Не погоджуючись з притягненням до адміністративної відповідальності, позивач звернувся до суду з даним позовом
Перевіривши матеріали справи, судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог виходячи з наступного.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, за змістом ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, зокрема, справи про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (зокрема порушення ч.1 ст.122 КУпАП).
Відповідно до ч.2 ст.222 КУпАП від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Статтею 258 КУпАП передбачено перелік випадків, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається.
Частиною 2 ст.258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Відповідно до ч.4 ст.258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі (ч.5 ст.258 КУпАП).
Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року №1395 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 р. за №1408/27853).
Пунктом 4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі передбачено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.
Частиною 1 ст.122 КУпАП встановлено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Згідно з ст.14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306 (надалі - ПДР) зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Згідно пп. «б» п.12.9. ПДР водієві забороняється: перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пп.12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до пп. «и» п.30.3 цих Правил.
При цьому, дорожній знак 3.29 - заборонний знак, який визначає обмеження максимальної швидкості.
Отже, з огляду на наведені обставини та законодавчі приписи, виходячи з того, що позивач притягався до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський мав право винести постанову без складання відповідного протоколу, оскільки відповідач є уповноваженим працівником підрозділу Національної поліції, який має право розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення від імені органів Національної поліції.
Підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.122 КУпАП, є рух на транспортному засобі TOYOTA, д/н НОМЕР_1 , по АД М05 Київ-Одеса 210км зі швидкістю 80 км/год в зоні дії знаку 3.29 (обмеження максимальної швидкості руху 50 км/год), чим порушено пп. «б» п.12.9 ПДР.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Відповідно до ч.2 ст.16 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» сертифікат перевірки типу засобу вимірювальної техніки є документом, який засвідчує, що тип засобу вимірювальної техніки затверджено.
Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту.
Так, відповідно до наявного у матеріалах справи свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №22-01/27944 від 28.06.2024р., лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam LTI 20/20 № ТС000735, відповідає вимогам технічної документації. /а.с.42/
Правомірність використання виробу «TruCam LTI 20/20», виробництва Laser Technology Inc., також підтверджується наявністю виданого Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України експертного висновку від 07.09.2021р. №04/05/02-2522 який зазначає про правильність реалізації криптографічного алгоритму шифрування AES відповідно до ДСТУ ISO/IES 18033-3:2015 та забезпечення конфіденційності, цілісності та автентичності зареєстрованих даних. /а.с.44/
Згідно Методичних рекомендацій щодо використання лазерних вимірювачів швидкості TruCam для фіксації правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, лазерний вимірювач швидкості TruCam LT1 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів. Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15м до 1200м.
Разом з тим, відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відтак, у даному спорі саме відповідач має довести правомірність та законність прийнятого рішення.
Водночас, у спірній постанові про накладення адміністративного стягнення не відображено посилань на докази - результати вимірювання швидкості транспортного засобу позивача вимірювачем швидкості TruCam LTI 20/20, якими підтверджені підстави для притягнення до адміністративної відповідальності позивача.
Більше того, докази результатів вимірювання швидкості вимірювачем швидкості TruCam LTI 20/20 транспортного засобу позивача не надані відповідачем ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст.247 КУпАП України провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо буде встановлено відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Таким чином, обставини притягнення до адміністративної відповідальності позивача за вчинення адміністративного правопорушення у відповідності до вищевказаних пунктів ПДР не відповідають нормам КУпАП, що свідчить про протиправність постанови ЕНА №1422643 від 12.02.2024р. щодо притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, накладення на нього штрафу у сумі 340грн. та наявність підстав для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому в порядку ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає його без змін.
Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України, якою передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Керуючись ст.ст.139, 272, 286, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, -
Апеляційну скаргу інспектора 6 роти 1 взводу Управління патрульної поліції в Черкаській області Шулакової Тетяни Анатоліївни залишити без задоволення, а рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 28 лютого 2024 року залишити без змін.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на інспектора 6 роти 1 взводу Управління патрульної поліції в Черкаській області Шулакову Тетяну Анатоліївну.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.В. Крусян
Судді О.В. Єщенко О.В. Яковлєв