15 липня 2024 року м. Чернігів Справа № 620/6257/24
Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Тихоненко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання незаконною та скасування постанови,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання незаконною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №033848 від 08.11.2023.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що під час проведення рейдової перевірки відповідачу були надані всі обов'язкові документи для виконання перевезень в автобусі, зокрема, схеми маршруту, розклади руху і таблиці вартості проїзду. Також зазначено, що позивач не є перевізником, а лише надає послуги перевізнику фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 згідно з договором про відповідальне зберігання, тому позивач не є суб'єктом правопорушення.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.
Відповідач подав відзивна позов, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки під час проведення перевірки було встановлено, що у власника транспортного засобу були відсутні, необхідні для здійснення перевезень пасажирів по маршруту "Бобровиця-Козацьке ч/з Свидовець", документи, а саме: схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду, тому оскаржувана постанова винесена правомірно.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) є власником транспортного засобу - автобусу " ОСОБА_3 ", державний номерний знак НОМЕР_1 (а.с. 39).
01.01.2023 між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 укладено договір №5 про відповідальне зберігання з правом використання транспортного засобу марки "Богдан", державний номер НОМЕР_1 (а.с. 13-14). До вказаного договору 01.01.2023 складено Акт приймання-передачі на тимчасове зберігання до договору про відповідальне зберігання з правом використання від 01.01.2023 №5 (а.с.15).
28.09.2023 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Чернігівській області була проведена рейдова перевірка транспортного засобу марки Богдан, державний номерний знак НОМЕР_1 та складено акт №033791 (а.с.5). У вказаному акті зазначено, що при перевезенні пасажирів на приміському маршруті «Бобровиця - Козацьке ч/з Свидовець» відсутні необхідні документи для здійснення перевезення пасажирів, а саме: схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду.
10.10.2023 позивачу було направлено повідомлення про розгляд справи про правопорушення законодавства про автомобільний транспорт із зазначенням часу 08.11.2023 року з 10 год. 00 хв. до 11 год. 00 хв. і місця розгляду справи також було направлено акт №033791 (а.с.48).
Дане повідомлення позивачем було отримане 18.10.2023 року (а.с.49).
08.11.2023 до приміщення територіального органу Укртрансбезпеки позивач не з'явився, а з'явився представник, який надав свої усні пояснення з приводу зазначених в акті порушень. Будь-яких зауважень щодо неправильно визначеного перевізника - позивача, а ні в усному, а ні в письмовому вигляді надано не було.
Проаналізувавши зазначені в акті №033791 від 28.09.2023 порушення, керуючись положеннями абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», відділом державного нагляду (контролю) у Чернігівській області Державної служби України з безпеки на транспорті винесено постанову про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу від 08.11.2023 року №033848 (а.с.6).
Не погодившись з вказаною постановою позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України від 05.04.2001 № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-III).
Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
В силу частини сьомої статті 6 Закону № 2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, серед інших: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; контроль за здійсненням міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у пунктах видачі дозволів автомобільним перевізникам України.
Приписами частини чотирнадцятої статті 6 Закону № 2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Відповідно до частини сімнадцятої статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною вісімнадцятою статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» у разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.
Частинами дев'ятнадцятою та двадцятою статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право: використовувати спеціалізовані автомобілі; використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку; супроводжувати транспортний засіб, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також забороняти подальший рух такого транспортного засобу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів; використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред'являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути. Автомобільні перевізники, їх уповноважені особи (водії), автомобільні самозайняті перевізники, суб'єкти господарювання, які надають автостанційні послуги, мають право фіксувати процес проведення планової, позапланової або рейдової перевірки (перевірки на дорозі) засобами фото- і відеотехніки, не перешкоджаючи проведенню таких перевірок.
Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі також - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567).
За приписами пункту 14 Порядку № 1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Пунктом 15 Порядку № 1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно, серед іншого, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі); виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Згідно з частинами першою, другою статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
В контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити з того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов'язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов'язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.
В цьому контексті основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.
Натомість, нові докази, які подають заінтересовані особи, зокрема до суду, який розглядає відповідний спір, після визначення контролюючим органом належного перевізника та його притягнення до адміністративної відповідальності мають оцінюватися з розумною критикою та із чітким застосуванням критеріїв належності, допустимості, достовірності та достатності таких нових доказів, а також їх взаємозв'язку із документами, які були надані контролюючому органу в момент перевірки.
Тільки такий підхід забезпечить дотримання принципу належного виконання учасниками спірних правовідносин вимог законодавства, яке регулює перевезення пасажирів та вантажів, та реалізацію принципу правової визначеності у спорах щодо встановлення дійсного автомобільного перевізника компетентним органом, який контролює дотримання державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.
Такі висновки узгоджуються із висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 19.10.2023 у справі № 640/27759/21, від 06 вересня 2023 року в справі № 120/5064/22, від 16.08.2023 у справі № 160/12371/22.
Суд встановив, що під час проведення 28.09.2023 перевірки транспортного засобу марки "Богдан", номерний знак НОМЕР_2 , водій надав представникам Відділу державного нагляду (контролю) посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, індивідуальну контрольну книжку водія, паспорт автобусного маршруту регулярних перевезень №339, лист голови Бобровицької районної державної адміністрації від 19.08.2020 №01-28/949. На підставі наданих документів та пояснень водія було встановлено, що транспортний засіб належить ФОП ОСОБА_1 , а документи на обслуговування маршруту належать ФОП ОСОБА_2 . Крім цього, відповідачем зазначено, що біля транспортного засобу перебували пасажири, які також підтвердили факт надання послуг з перевезень по маршруту «Бобровиця - Козацьке ч/з Свидовець» перевізником ФОП ОСОБА_2 .
Спірним у цій справі є питання правомірності стягнення саме з позивача як власника транспортного засобу адміністративно-господарських санкцій та визначення такого власника перевізником.
Так, позивач є власником транспортного засобу, який перевірявся Відділом державного нагляду (контролю) у Чернігівській області.
Як встановлено судом, 01.01.2023 між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 укладено договір №5 про відповідальне зберігання з правом використання транспортного засобу марки "Богдан", державний номер НОМЕР_1 .
Абзацом 3 частини першої статті 60 Закону N 2344-III, визначено, що суб'єктом відповідальності за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - є автомобільний перевізник.
Визначення автомобільного перевізника міститься у статті 1 Закону N 2344-III та означає фізичну або юридичну особу, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Своєю чергою згідно з вказаною нормою права водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка, а послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - це перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.
Відповідно до статті 34 Закону N 2344-III автомобільний перевізник повинен, серед іншого, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
Статтею 39 Закону №2344-III передбачено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Документи для регулярних пасажирських перевезень:
для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України;
для пасажира - квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка чи довідка, на підставі якої надається пільга), а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - електронний квиток та документи для пільгового проїзду.
Даний перелік документів не є вичерпним. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі №820/4624/17.
Що стосується доводів позивача про те, що вона не є перевізником, а лише надає послуги перевізнику фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 згідно з договором про відповідальне зберігання, то суд до них ставиться критично.
Договором № 5 про відповідальне зберігання з правом використання від 01.01.2023 встановлено, що об'єктом зберігання є автобус Богдан, державний номер НОМЕР_1 , в той час як, перевірка проводилася щодо транспортного засобу марки Богдан, номерний знак НОМЕР_2 .
Також суд вважає за необхідне зазначити, що позивач має діючу ліцензію серії НОМЕР_3 видану 02.04.2015 з видом господарської діяльності - надання послуг з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів, багажу автомобільним транспортом та дозволеним видом робіт - внутрішні перевезення пасажирів автобусами (а.с.47).
Відтак, суд вважає доводи позивача безпідставними, оскільки матеріалами справи підтверджено вчинення адміністративно-господарського правопорушення саме ним як суб'єктом господарювання.
Оцінюючи надані сторонами докази на обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд враховує прецедентну практику Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої при оцінці доказів Суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (рішення у справі "Кобець проти України", "Авшар проти Туреччини"). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Принцип оцінки доказів "поза розумним сумнівом" полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
З огляду на наведене суд дійшов висновку, що позивач не виконав свій процесуальний обов'язок, не підтвердив належними, допустимими та достатніми доказами та не довів "поза розумним сумнівом" факту надання під час перевірки документів.
Решта доводів та аргументів учасників справи судом не оцінюються, позаяк не впливають на правомірність оскаржуваного рішення, а тому не мають значення для правильного вирішення судового спору по суті та не спростовують встановлені судом обставини справи та висновки, викладені вище.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, дійшов висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки оскаржувані постанови відповідають наведеним у ч. 2 статті 2 КАС України критеріям, а тому відсутні підстави для визнання їх протиправними та скасування в судовому порядку.
Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, то в силу приписів ст. 139 КАС України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись статтями 139, 241, 243, 244-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).
Відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті (вул. Фізкультури, 9,м. Київ,03150; код ЄДРПОУ 39816845).
Повне рішення суду складено 15.07.2024.
Суддя Оксана ТИХОНЕНКО